10 клас

П'ятниця 13.03.2020, урок № 1

Тема уроку: " Бразилія. Місце країни у світі та регіоні. Розселення. Спеціалізація сільського господарства. "

Мета:  сформувати в учнів систему знань про особливості економіко-географічного та політичного положення, розкрити особливості сучасного постіндустріального розвитку країни ,  визначити характерні риси розвитку економіки держави. 

     

Бразилія - країна Терра-де-Санта-Крус (Земля Святого Хреста)

До вашої уваги інформація про одну з країн Латинської Америки. Назва країни походить від різновиду червоного дерева – Pau Brasil. Раніше Бразилія була відома як Терра-де-Санта-Крус, що означає Земля Святого Хреста. Це надзвичайно красива,  цікава та екзотична країна, що вражає нас своєю природою,  історією, культурою, звичаями та традиціями. Невід'ємними символами якої є Амазонія, кава, карнавал, самба,  футбол...

Дана інформація допоможе вам краще засвоїти тему "Країни Латинської Америки".

1. Бразилія відома своїми танцями та карнавалами, найвідоміший з яких проходить в Ріо-де-Жанейро в лютому. Карнавал є Національним бразильським святом, під час якого уся країна відпочиває, а точніше – танцює.

2. Незважаючи на те, що економіка Бразилії є найрозвиненішою в Південній Америці, ще в 2008-му році більше 25% населення країни перебувало за межею бідності.

3.Більше 75% населення країни так чи інакше захоплюються футболом. Крім того, Бразилія - це єдина країна, яка брала участь у всіх без винятках чемпіонатах світу. І ставала чемпіоном цілих п'ять разів!Бразилія – абсолютний рекордсмен, серед країн світу, за кількістю стадіонів.

4. Традиційними сільськогосподарськими культурами, якими славиться країна є не лише кава та какао, але й яблука. Бразилія – найбільший виробник яблук у світі. Каву в країну завіз бразильський посол у Франції, у 1727 році. До того часу, в Бразилії про неї не знали. Тепер, країна є найбільшим світовим експортером кави.

Місце країни у світі та регіоні.

      Бразилія – нова індустріальна країна з величезним економічним потенціалом. Вона займає 20 % території американського регіону, в якому проживає 21 % населення Америки. Країна має надзвичайно багаті природні ресурси, унікальні умови для успішного ведення сільського господарства, величезні трудові ресурси. Країна є учасником об’єднання БРІКС – п’яти країн (Бразилії, Росії, Індії, Китаю, Південної Африки), що мають перспективи для стрімкого економічного зростання та трансформацій господарської структури в напрямі інноваційно-інвестиційного розвитку.  Бразилія посідає 9-те місце у світі та 2-ге в Америці (після США) за ВВП, 9-те місце в світі та 1-ше в Америці – за золотовалютними резервами. Значний сплеск у розвитку країни відбувся після Другої світової війни. Цьому сприяли такі чинники, як імміграція та притік кваліфікованих кадрів, кавовий бум, пільги підприємцям та зарубіжні інвестиції. Для Бразилії характерні проблеми корупції та бідності, які є значним бар’єром на шляху подальшого су спільного розвитку. Незважаючи на це, за прогнозами різних, незалежних один від одного, аналітиків приблизно до 2025 р. Бразилія обійде чи хоча б досягне одного рівня із США, Японією та провідними державами Європи. У країні дбайливо ставляться до футболу та відомого на весь світ традиційного карнавалу. Ось чому футбольні чемпіонати та карнавал – це події, що на певний час змінюють звичайний уклад життя бразильців. 

Завдання:
Опрацювати параграф 32 "Бразилія" сторінки 189-194. В зошит написати візитівку країни на сторінці 189. Написати головні особливості розселення в країні.
Підготувати повідомлення або презентацію на тему: "Бразилія - що це за країна?"
Виконати онлайн тести!!!



П'ятниця 20.03.2020, урок № 2

Тема уроку: урок узагальнення і систематизації знань по темі "Америка"

І рівень (кожне питання по 0.5 бали)

1. Територія США складається із:

а) 48 штатів; б) 48 штатів і федерального округу;

в) 50 штатів і федерального округу; г) 49 штатів.

2. Найрозвинутішою країною Латинської Америки є:

а) Бразилія; б) США; в) Нігерія; г) Венесуела.

3. Виберіть із перелічених країн ту, що має найбільші запаси міді:

а) Суринам; б) Чилі; в) Марокко; г) Домініка.

4. У Канаді основну частину електроенергії дають:

а) теплові електростанції; б) атомні електростанції;

в) гідравлічні електростанції; г) припливні електростанції.

5. Однією з найбільших автомобільних компаній США є:

а) Компанія Фіат; б) Форд моторз; в) Моторола; г) Рено моторз.

6. Основну частку електроенергії в країнах Латинської Америки дають:

а) ТЕС; б) ГЕС; в) АЕС; г) ВЕС.

ІІ рівень  (кожна правильна відповідь 1 бал)

7. Встановіть відповідність між країнами і їх столицями:

а) Мексика; 1. Буенос-Айрес.

б) Бразилія; 2. Мехіко.

в) Аргентина; 3. Сантьяго.

г) Чилі. 4. Бразиліа.

8. Укажіть правильну характеристику форм правління та адміністративно-територіального устрою країни Америки.

А) всі країни — монархії, серед яких за адміністративно-територіальним устроєм переважають федеративні

Б)переважають республіки та конституційні монархії, серед яких за адміністративно-територіальним устроєм більше федеративних

в) усі країни — республіки, серед яких за адміністративно-територіальним устроєм переважають унітарні

Г)переважають унітарні держави, серед яких за формою правління більше абсолютних монархій

9. Установіть відповідність між корисними копалинами та країнами Америки, які спеціалізуються на їх видобуванні.

1 залізна руда 2 боксити 3 мідна руда 4 олов’яна руда

А Ямайка і Сурінам Б Перу і Бразилія В Колумбія і Парагвай Г Чилі та Перу Д Канада і СІМА

ІІІ рівень (кожна правильна відповідь 1.5 бали)

10.  Америку утворюють субрегіони?

11. Назвіть причини нерівномірності економічного розвитку Північної , Центральної та Південної Америки?

ІV рівень (оцінюється в 3 б. )

12. Обчисліть середню густоту населення Канади. 
Порівняйте її з густотою населення США, Німеччини, Японії та України.








П'ятниця 27.03.2020, урок № 3

Тема уроку: " Особливості географічного положення Африки."

ОСОБЛИВОСТІ ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ АФРИКИ. Африка — другий за величиною після Євразії материк світу. Більша його частина розташована між тропіками, екватор перетинає його майже посередині. Південна частина материка майже вдвічі вужча. Африка омивається Середземним і Червоним морями, Атлантичним й Індійським океанами. Найбільший островів Мадагаскар розташований в Індійському океані. Інші острови незначні за площею. На півночі Африка межує з Євразією, що дає змогу мати тісні економічні зв’язки з цією частиною світу. Значну частину території цього континенту займають пустелі, в яких несприятливі умови для життя. Особливо виразно відсталість у розвитку спостерігається у країнах Африки, що не мають власного виходу до моря. За їхньою кількістю цей регіон світу є лідером. (Покажіть їх на карті.)

СКЛАД РЕГІОНУ. Материк поділяється на окремі досить великі субрегіони: Північну, Західну, Центральну, Східну і Південну Африку. Вони мають виразні відмінності в господарському та суспільному розвитку. (Поясніть чому.)

СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА АФРИКИ. За часів колоніалізму було визначено межі більшості сучасних країн Африки. Тому значна їхня частина має правильні геометричні форми та не враховує етнічну структуру місцевого населення. Це призвело до численних виявів сепаратизму та внутрішнього протистояння. Зокрема, у результаті тривалої війни постала нова держава — Південний Судан.

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ І ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ КРАЇН, ТИПИ КРАЇН ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ. За формою правління переважна більшість держав Африки (47) належать до президентських республік. Монархій залишилося три: Марокко, Лесото, Свазіленд.

За формою адміністративно-територіального устрою більшість країн Африки належить до унітарних держав. Федеративних держав усього чотири: Південно-Африканська Республіка (ПАР), Нігерія, Коморські Острови, Ефіопія.

За типологією ООН в Африці більшість становлять країни, що розвиваються (у т. ч. найбільша у світі кількість найменш розвинених країн). Лише ПАР — розвинена країна. Це зумовлено тривалим колоніальним минулим цього континенту.

РАЙОНИ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ, ПРОЯВІВ ТЕРОРИЗМУ. Африка — лідер у світі за кількістю військових конфліктів. Наприклад, міждержавним конфліктом є боротьба між Марокко і Фронтом визволення Західної Сахари. Внутрішньодержавним — боротьба уряду Сомалі зі самопроголошеними державами (мал. 101). Багато країн Африки пережили тривалі кроваві громадянські війни (наприклад, Ангола), військові заколоти і перевороти, втручання у внутрішні справи інших держав (наприклад, Демократична Республіка (ДР) Конго). Усе це призвело до зубожіння населення і віднесення низки країн до найбідніших у світі.

ПРИРОДНІ УМОВИ І РЕСУРСИ РЕГІОНУ. За характером поверхні континент поділяють на «низьку» (Північна, Західна і Центральна) і «високу» (Східна і Південна) Африку. Майже однакову площу (2/5) займають тропічні пустелі і субекваторіальна савана. Решта континенту становить екваторіальний ліс. Узбережжя крайньої півночі і крайнього півдня — субтропіки. При цьому 2/3 території Африки є напіваридною чи аридною, що значно ускладнює умови проживання населення і господарювання.

 НАСЕЛЕННЯ АФРИКИ. Більшість країн Африки мають розширений тип відтворення населення, а це зумовлює значний природний його приріст. Етнічне і мовне різноманіття у поєднанні з низьким ступенем урбанізації призводить до виявів соціального напруження в Африці. Це, а також численні збройні конфлікти зумовлюють великі примусові переселення населення та його нерівномірний розподіл.

Завдання:

Опрацювати параграф 33 "Сучасна Африка — між традиціями і глобалізацією" сторінки 198-202!

Схарактеризуйте економіко-географічне положення Африки!

Які особливості природно-ресурсного потенціалу країн Африки?

До яких типологічних груп належать держави Африки?

Як ви вважаєте, який був би рівень розвитку сучасної Африки, якби колонізація пройшла повз неї? Свою думку обґрунтуйте.

П'ятниця 03.04.2020, урок № 4

Тема уроку: "Особливості економіки країн Африки"

Мета: актуалізувати знання про субрегіони Африки та найбільші країни, дослідити історико-географічні особливості розвитку країн Африки та сучасну політичну карту Африки; охарактеризувати загальні ознаки ЕГП, населення, галузевої та територіальної організації господарства; визначити причини економічної відсталості багатьох країн Африки.

Особливості економіки країн Африки. Африка донині в економічному сенсі залишається найвідсталішим материком планети, ареною гострих міждержавних і внутрішньодержавних конфліктів. Низький освітній рівень населення, відсутність у нього політичної волі до прогресивних змін у суспільстві не сприяють розвиткові господарства. Особливо яскраво це проявляється в первинному секторі економіки.

Якщо «зелена» і «біотехнологічна» революції на інших материках дали змогу наприкінці XX ст. вперше вдосталь нагодувати місцеве населення, то в Африці все зовсім по-іншому. Уже з 80-х років XX ст. тут почала стрімко загострюватися продовольча проблема. Нині Африка є основним отримувачем продовольства від продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (ФАО), штаб-квартира якої знаходиться в Римі. Причинами голоду в Африці наукова спільнота вважає війни, посухи та неконтрольоване зростання населення.

Первинний сектор економіки. Сільське та лісове господарство. Добувна промисловість. У цілому сільське господарство Африки спрямоване на експорт, адже це — основа економіки більшості країн материка. В окремих із них у ньому задіяно до 2/3 економічно активного населення, яке виробляє значну частку ВВП країн (Єгипет — 12 % ВВП, 28 % задіяного населення; ЦАР — 42 % ВВП; Ефіопія — 37 % ВВП, 70 % задіяних; Мадагаскар — 24 % ВВП; Танзанія — 34 % ВВП, 66 % задіяних). Важко визначити точну кількість працездатного населення, яке задіяне в сільському господарстві кожної окремої африканської країни, адже в багатьох із них використовують дитячу працю. Наприклад, у Кот-д’Івуарі плоди дерева какао збирають навіть 8-річні діти (мал. 81, а). їхній робочий день триває майже 12 год. Пригадайте це, коли купуватимете шоколадні цукерки.

У країнах Африки найкраще розвинута гірничодобувна промисловість. Ви вже знаєте, що материк дуже багатий на руди металів, алмази й енергоносії. Найбільше залізної руди видобувають у ПАР, Мавританії, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Єгипті й Алжирі; марганцевої — у ПАР, Габоні, Гані; бокситів — у Гвінеї; олова — в Алжирі, Конго, Мавританії, Марокко, Заїрі, Болівії (у 24 країнах Африки); уранових руд — у Нігерії, Намібії, ПАР; мідних руд — у Замбії, ДРК, ПАР; алмазів — у Ботсвані, Анголі, ПАР.

Вторинний сектор економіки. Галузі вторинного сектора економіки в Африці перебувають у зародковому стані, за винятком ПАР. Підприємства з переробки нафти й газу розміщені переважно в країнах Північної Африки. У ПАР, ДРК та Замбії виплавляють чорні метали та чорнову мідь. У Нігерії виробляють олов’яні концентрати. ПАР, Танзанія, Намібія, Гана видобувають та обробляють золото. Фактично лише в ПАР є досить розвинуте машинобудування, яке виготовляє транспортні засоби, обладнання для різних галузей промисловості, зброю тощо. У цій країні розвинута хімічна промисловість.

У більшості країн Африки домінують легка й харчова промисловість. Наприклад, у Єгипті, де росте найкращий бавовник у світі, про який кажуть «ноги — у воді, а голова — у вогні», розвинута трикотажна промисловість. Вона ж характерна й для інших держав, які вирощують цю волокнисту культуру. У структурі господарства Нігерії серед переробних підприємств можна назвати бавовноочисні та текстильні. Зростає виробництво в цементній промисловості.

У ДРК, де є великі поклади нафти, побудовано підприємства нафтопереробної та нафтохімічної галузей. Однак абсолютно переважають підприємства легкої промисловості, насамперед текстильні фабрики, деревообробні та харчові виробництва. Така ж ситуація й у Східній Африці. Різниця тільки в тому, що тут у легкій промисловості розвинена ще й шкіряна.

Особливості територіального розміщення багатьох промислових центрів у країнах, що мають вихід до океанів і морів, полягають у тому, що вони виникли як портові міста й надалі розвивалися як місця обробки та транспортування сировини до країн-метрополій. Тому більшість промислових центрів розміщено або на морському узбережжі, або ж на берегах великих річок (Каїр, Александрія, Хартум, Лагос, Луанда, Тріполі, Алжир, Могадишо, Кіншаса, Браззавіль, Дакар, Аккра, Дар-ес-Салам) тощо. І нині це не лише столиці африканських держав чи найбільші їхні міста, а й потужні промислові центри материка.

Третинний сектор економіки: особливості становлення та закономірності розміщення. Третинний сектор економіки Африки теж перебуває в зародковому стані. Однак окремі країни успішно його розвивають. Насамперед це стосується різних видів туризму. Для цього в деяких країнах є всі передумови — значна історико-культурна спадщина та сприятливі природні умови для туризму протягом року, наприклад пляжного.

Щодо освоєння історико-культурної спадщини, яка одна з найдавніших у світі, 1 місце посідає Єгипет. В Ель-Гізі знаходяться піраміди Хеопса, Хефрена та Мікерина, які є одним із семи чудес стародавнього світу, що збереглися до наших днів. Відомими на весь світ є Мемфіс із величними руїнами храму Птаха, Луксор з його храмом на честь Амона-Ра, Карнак, Долина царів, Саккара тощо. Існує й інший напрям розвитку туризму, його умовно можна назвати «шляхом Кенії». Це створення державних національних природних парків, де зберігається дика флора та фауна. Тут навіть виникла мережа приватних природних парків, потік туристів до яких збільшується. Найбільшими туристичними районами є субрегіони Північна та Східна Африка.

Банківський, страховий та кредитний сектори економіки Африки почали розвивати в окремих країнах 10-15 років тому. Однак і сьогодні доступ переважної більшості населення до цих послуг утричі нижчий від середньосвітового рівня. У країнах розширюється присутність іноземних ісламських і транснаціональних банків, наприклад «BNP Paribas». Банківські системи Алжиру, Єгипту, Лівії, Марокко й Тунісу більш розвинені як за кількістю банків, так і за обсягом банківських активів серед держав континенту. У ПАР знаходиться третина загальної кількості діючих банків континенту, їхніх сукупних активів і чистого доходу. Тут розміщені 44 із 100 найбільших африканських банків.

!!!ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО ТЕМИ!!!

Завдання:

Опрацювати параграф 34 "Економіка країн Африки" сторінки 203-212!

Складіть схему експортноорієнтованої моделі економіки країни Африки. Поясніть її.

Зробіть порівняльну характеристику розвитку економіки у країнах Північної і Південної Африки.

Які африканські держави входять до економічного угруповання ОПЕК?

Назвіть головні статті експорту й імпорту країн Африки.       

    

Схарактеризуйте зв’язки України з країнами Африки.

П'ятниця 17.04.2020, урок № 5 

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема: Позначення на контурній карті Африки основних районів видобування нафти, залізних, мідних та алюмінієвих руд, центрів їхньої переробки (збагачення), основних транспортних магістралей та портів експортування

1. Позначте на контурній карті основні родовища нафти, залізних, мідних, алюмінієвих руд та центри їхньої переробки (збагачення).

2. Позначте на контурній карті основні транспортні магістралі та порти експортування.

3. Поясніть, який існує взаємозв’язок між основними родовищами корисних копалин, транспортною інфраструктурою і найбільшими морськими портами Африки.

Дослідження

 Орієнтовні теми (на вибір учня/учениці)

1. «Арабська весна»: події і наслідки.

2. Ангола: успішний розвиток після війни.

3. Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію країн Тропічної Африки.

   За економічною картою Африки визначте та запишіть у таблицю назви центрів переробки мінеральних ресурсів: нафтопереробки, чорної та кольорової металургії.

Видобуток мінеральних ресурсів у Африці

Види мінеральних ресурсів	Основні басейни	Країни-видобувачі	Центри переробки
Нафта і природний газ	Сахарський басейн
	Басейн Гвінейської затоки
Залізні руди	Південна Африка
	Басейн Гвінейської затоки
Мідні руди	«Мідний пояс»
Алюмінієві руди	Басейн Гвінейської затоки

     У висновку поясніть на конкретних прикладах, які риси характерні для просторової організації економіки африканських країн. Поясніть, як вона склалась й чому зберігається донині.

П'ятниця 24.04.2020, урок № 6

Тема уроку: "Єгипет.  Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості структури економіки країни, що розвивається.Види діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країни: транспотр, туризм, видобування мінеральних ресурсів, сільське господарство.

Мета: учні виявляють та характеризують основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці, особливості структури економіки країни, що розвивається, характерні ознаки просторової організації економіки Єгипту, складають комплексну економіко-географічну характеристику країни.

Єгипет по праву називається «колискою цивілізації», адже саме в цій древній державі багато років тому були зроблені відкриття, якими і сьогодні користується сучасна людина. Так, саме тут було винайдено мило, зубна паста, гребінець, ножиці, дезодорант і навіть взуття на підборах. Саме в цій країні вперше виробили фаянс, скло і цемент. Саме тут залишилося останнє з чудес світу — піраміди, побудовані 2000 років до нашої ери, решта безслідно зникли з лиця Землі. Вивченням феномену Давнього Єгипту навіть займається спеціальна наука — єгиптологія.

Надбання сучасного Єгипту доки набагато менші, ніж Давнього, рівень економічного розвитку лише дещо вищий від середнього для Африки.

Зробіть припущення, на яких «трьох китах» ґрунтується економіка сучасного Єгипту.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛ

Завдання. За допомогою матеріалів підручника, карт атласу, ресурсів Інтернету самостійно складіть економіко-географічну характеристику Єгипту.

1. «Візитна картка»

Офіційна назва — Арабська Республіка Єгипет. Площа — 1,0 млн км². Населення — 97 млн осіб (2018 р.). Столиця — Каїр. Індустріально-аграрна країна. Президентсько-парламентська республіка, унітарна країна.

2. ЕГП

Головні ознаки: основна частина — в Північній Африці, Синайський півострів — в Азії; вихід до Середземного та Червоного моря, Суецький канал — економічне та військово-стратегічне значення; межує з Лівією, Ізраїлем, Суданом; наближеність до країн Європи та Азії.

3. Природно-ресурсний потенціал

Переважають рівнини, гори на півдні Синайського півострова та узбережжі Червоного моря. Клімат на півночі субтропічний, на решті території — сухий тропічний; понад 90 % — пустелі. Дельта і долина Нілу з наносними ґрунтами — 4 % площі країни. Мінеральні: нафта, природний газ, залізні та марганцеві руди, фосфорити, кам’яна сіль. Багаті рекреаційні ресурси: узбережжя морів, культурно-історична спадщина.

4. Населення

Природний приріст 25 %, молодість населення: середній вік 23,9 років, частка дітей та підлітків 33,3 %. Сальдо міграції від’ємне: — 0,5 % (трудова міграція до країн Перської затоки). Середня густота населення 97 осіб/км², нерівномірний розподіл: понад 90 % населення країни зосереджено в долині й дельті Нілу (1500 осіб/км²). Однорідний національний склад: араби-єгиптяни (98 %), бедуїни, бербери, нубійці, греки. Релігії: іслам сунітського напрямку (90 %), християни (копти) (10 %). Рівень урбанізації — 43,3 %, темп урбанізації 1,8 % (2017 р.). Найбільші міста: Каїр (12 млн), Александрія (4,7 млн осіб), Ель-Гіза (3, 2 млн осіб). Робоча сила — 30 млн. Структура зайнятості: сільське господарство — 29,2 %, промисловість — 23,5 %, сфера послуг — 47,3 %.

5. Господарство

Належить до групи країн, що розвиваються. Загальний ВВП (за ПКС) — 1,2 трлн $ (2017) — 21-ше місце в світі, ВВП на душу населення — 13 тис. $ — 115 місце.

Структура ВВП: сільське господарство — 11,9 %, промисловість — 33,1 %, сфера послуг — 55 %. Концентрація економіки в долині та дельті Нілу.

Сільське господарство. Частково забезпечує потреби країни в продуктах харчування. Переважає рослинництво з застосуванням штучного зрошення водами Нілу. Тваринництво: скотарство, вівчарство, птахівництво, розведення кіз, верблюдів.

Промисловість. Добувна промисловість: видобуток нафти, природного газу, залізних, марганцевих, хромових руд, золота, фосфоритів. Електроенергетика: ТЕС — 90,5 %, ГЕС — 7,3 %, від альтернативних джерел — 2,2 %. Чорна металургія: комбінат повного циклу (Хелуан), переробна металургія (Александрія); кольорова металургія: алюмінієва (Наг-Хамад). Машинобудування: переважно вузлова збірка залізничних вагонів, автомобілів, тракторів, невеликих суден, електротехніки, електроніки. Нафтохімічна промисловість, виробництво хімічних волокон, гумо-технічних виробів. Текстильна промисловість (пряжа, тканини, текстиль, одяг).

Третинний сектор. Туризм (11-15 % внеску до ВВП). Транспортні послуги. 2/3 внутрішніх перевезень — автомобільний транспорт. Суецький канал, автомобільний тунель під каналом (працює з 1981 р.; в 2016 розпочато будівництво нового тунелю). Річковий транспорт (Ніл). Міжнародні аеропорти: в Каїрі, Александрії, Асьюті, Шарм-Ель-Шейху, Хургаді. Морські порти: Александрія, Порт-Саїд.

6. Зовнішньоекономічні зв'язки

Експорт: нафта та нафтопродукти, метали, мінеральні добрива, бавовна, текстиль, фрукти, овочі. Імпорт: машини й обладнання, продукти харчування, ліки, вироби з деревини. Головні партнери: Китай, ОАЕ, Саудівська Аравія, США, Туреччина, країни ЄС. Торговельний партнер України. Україна експортує чорні метали, пшеницю, рослинну олію. Імпорт: фрукти, овочі. Навчання єгипетських студентів у ВНЗ України.

У сільськогосподарському обробітку знаходиться лише 2,6 % площі держави (долина і дельта Нілу, Фаюмська оаза). Родючі алювіальні ґрунти разом з тривалою інсоляцією (освітлення сонячним промінням) створюють винятково сприятливі умови для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур. Розміри традиційних селянських господарств невеликі. Приблизно дві третини всіх сільськогосподарських угідь становлять господарства по 2 га кожне. Як правило, земля належить селянину, який її обробляє. Багато господарств здаються в оренду, і орендар розраховується з власником або грошима, або в натуральній формі — частиною врожаю. Більшість робіт на полях виконується самим власником ділянки і членами його родини, але в жнива, наприклад у пору збирання бавовни, навіть невеликі господарства відчувають потребу у найманні додаткової робочої сили. Деякі великі господарства спеціалізуються на вирощуванні овочів і фруктів. Більша частина господарств входить у державні кооперативи. Майже в усіх господарствах розводять: буйволів, які використовуються як тяглова сила при будівництві іригаційних споруджень, велику рогату худобу для виробництва молочної продукції. Розвивається пустельне зрошувальне землеробство з використанням підземних вод.

Головні сільськогосподарські культури: бавовник, рис, зернові, овочі, квасоля, фрукти, фініки, цукрова тростина.

Розвинене тваринництво. Поголів'я великої рогатої худоби — 6 млн голів, з них буйвілів — 3 млн голів; вівці — 4 млн голів; кози — 3 млн голів.

До початку процесу індустріалізації в 1960-х роках сільське господарство відігравало домінуючу роль в економіці Єгипту. Реформування сільськогосподарського сектора економіки почалося в 1986 році. У 1995 році державою контролювалися лише ціни на бавовну і цукрову тростину. Єгипет найбільш конкурентноздатний у виробництві таких культур, як томати, пшениця, бавовна, рис, картопля, кукурудза, бобові, цукровий буряк і фрукти. Рівень самозабезпечення пшеницею у 1995 році зріс до 50 %.

Транспорт.

Гол. тр-т: залізничний, автомобільний, морський. Гол. порти: Александрія, Порт-Саїд, Суец. У 1999 році в Єгипті були два міжнародних летовища — в Каїрі і Луксорі і 88 аеропортів для внутрішніх авіаперевезень.

У Єгипті існує найстаріша залізнична мережа Африки (Єгипетські національні залізниці), загальна протяжність якої становить 4751 км. Близько 30 % доріг протяжністю 50 000 км асфальтовано. Береги Єгипту омиваються Середземним морем на півночі і Червоним морем на сході. Хоча загальна протяжність берегових ліній досить велика, тут практично немає зручних місць для морських портів. Середземноморське узбережжя протяжністю 960 км не має жодної природної бухти, придатної для стоянки сучасних великих судів. Окремі гавані є на узбережжі Червоного моря, що протягнулося на 1900 км. Проте дно Червоного моря рясніє кораловими рифами, що сильно перешкоджають морській навігації в цьому районі. Судна зі всього світу стоять на якорі у величезному порту Александрія. Це друге за величиною місто Єгипту, засноване греками в 32 році до н. е. У Єгипті є ще два стародавні морські порти — це Суец на Червоному морі і Порт-Саїд на Середземному. Вони зв'язані між собою Суецьким каналом. Ефективно працює керований державною компанією Суецький канал. Після ліквідації наслідків єгипетсько-ізраїльської війни були проведені роботи з розширення і поглиблення каналу, що зробило його доступним для супертанкерів. Рівнинний характер рельєфу Єгипту і концентрація населення в долині і дельті Нілу дозволили відносно легко вирішити завдання транспортного сполучення.

У 1996 р. в Єгипті було 64 тис. км автомобільних доріг, з них приблизно 50 тис. км з твердим покриттям. Завдяки сухому м'якому клімату можна без особливих витрат підтримувати дорожню мережу, і велика частина вантажних перевезень у країні здійснюється автотранспортом. В Єгипті є два міжнародних аеропорти — в Каїрі і Луксорі та 88 аеропортів для внутрішніх авіаперевезень. У 71-му аеропорті злітно-посадочні смуги мають тверде покриття. Крім того, діють два аеропорти з обслуговування вертольотів. Автопарк Єгипту налічував 1280 тис. легкових автомобілів і 423,3 тис. автобусів.

Залізничні перевезення пасажирів і вантажів здійснюють Єгипетські національні залізниці.

Туризм.

У 1997 році Єгипет відвідало 4 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 3,8 млрд доларів США.

Єгипет став важливим місцем для народів Близького Сходу, Африки та Європи ще з найдавніших часів. Починаючи з початку XIX-го століття (з вторгнення Наполеона в Єгипет) — інтерес до єгиптології збільшився і це захоплення заклало основу для сучасної індустрії туризму в країні. Туризм як і раніше, є важливою опорою єгипетської економіки і отримав широку підтримку з боку уряду. Туризм є основним джерелом надходження іноземної валюти в Арабську Республіку Єгипет, так у 2007 році 9990000 мандрівників побувало в країні. Єгипетський уряд планує залучити до Єгипту 14 мільйонів туристів у 2011 році.

Туристична індустрія розвивається в країні семимильними кроками, так приміром, за весь 2000 рік налічувалося 5 506 179 іноземних туристів, а з них 3 800 000 з Європи, і сума надходжень до казни країни становила в середньому понад 4,3$ мільярда. З кожним роком туристів прибуває більше. Уряд країни спонукає своїх громадян до розвитку саме цієї сфери економіки (особливо на місцевому рівні серед середнього класу єгипетського суспільства). У свою чергу уряд розвиває інфраструктуру в країні, саме навколо прибуткових туристичних та історичних зон, будуючи сучасні автомагістралі, комфортабельні та швидкі поїзди та вдосконалюючи свою залізницю й морський транспорт. У країні функціонують уже 9 сучасних аеропортів, незліченна кількість готелів та якісне обслуговування у відпочинкових зонах — запорука успіху Єгипту в туристичній галузі. Багато іноземців обирають Єгипет через низьку конкурентоздатну вартість турів.

Найпопулярніші курорти Єгипту — Хургада і Шарм-ель-Шейх.

Зовнішня торгівля.

Основні торговельні партнери Єгипту: США, Німеччина, Китай, Італія, Іспанія. До 1970-х років найважливішою статтею експорту Єгипту була бавовна, потім лідерство перейшло до нафти, яка зберігає провідну роль у національному експорті. У 1992 році частка нафти в експорті становила 51 %.

Держава експортує: нафту, бавовну, текстиль, різні сільськогосподарські культури (рис, картопля, фрукти і овочі). Основні покупці: США (13 %); Італія (9 %); Іспанія (8 %). У 2006 році вартість експорту склала 24,2 млрд доларів США[10].

Держава імпортує: промислові вироби, продукти харчування і обладнання. Основні імпортери: США (12 %); Німеччина (7 %); Китай (7 %). У 2006 році вартість імпорту склала 35,9 млрд доларів США.

Завдання:

Опрацювати параграф 35 "Єгипет" сторінки 213-217!

Поясніть значення морського узбережжя Єгипту у розвитку його господарства.

Чому сільське господарство цієї країни не задовольняє потреб її населення у продуктах харчування?

Поясніть, чому Єгипет, маючи значні запаси фосфоритів, експортує мінеральні добрива.

Розкрийте роль річки Ніл в економіці країни.

П'ятниця 08.05.2020, урок № 7

Тема уроку: "Південна Африка"

Мета: учні виявляють та характеризують основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці, виявляють особливості системи розселення та структури економіки ПАР, складають комплексну економіко-географічну характеристику.

 ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Найбільшекономічнорозвинутою державою африканського континенту є Південно-АфриканськаРеспубліка. Іноді ПАР називають «Райдужноюкраїною», маючи на увазіїїнаціональнерізноманіттяїїсуспільства. «Різні люди об’єднуються» —саме так звучитьдевізцієїнезвичайноїдержави. Ця фраза як не можнакращерозкриваєісторію і сутністькраїнипідназвоюПівденнаАфриканськаРеспубліка.

Південна Африка — єдина держава «чорного континенту», що входить до складу G20. Сьогоднівидізнаєтеся, якічинникизабезпечили ПАР економічнелідерство в регіоні.

Повідомлення теми, цілей і завдань уроку

 АКТУАЛІЗАЦІЯ ЧУТТЄВОГО ДОСВІДУ Й ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Пригадайтеособливостівідкриття та освоєнняпівденноафриканських земель.

 ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Візитнакартка»

Офіційнаназва — Південно-АфриканськаРеспубліка. Площа — 1,2 млн км².

Населення — 56,1 млносіб (2018 р.). Столиця — Преторія (адміністративна), Кейптаун (законодавча), Блумфонтейн (судова). Індустріально-аграрнакраїна. Парламентськаунітарнареспубліка с елементамифедералізму (9 провінцій).

2. ЕГП

Головні ознаки: на півдні Африки, у тропічних і субтропічних широтах Південної півкулі; межує з Намібією, Ботсваною, Зімбабве, Мозамбіком, Свазілендом;у східній частині країни анклав — Королівство Лесото; омивається водами Атлантичного та Індійського океанів (протяжність берегової лінії 2,8 тис. км).

Завдання. Порівняйте ЕГП ПАР та Єгипту. Зробітьвідповіднівисновки.

3. Природно-ресурснийпотенціал

Переважаютьплоскогір’я, на південномусході — Драконові гори, на півдні —Капські. Вздовжузбережжятягнетьсявузькасмугаприбережнихнизовин. Кліматтропічний та субтропічний, змінюється з висотою над рівнем моря. Нерівномірнийрозподілопадів. Річки: Оранжева, Лімпопо, мережа зрошувальнихканалів; бракводнихресурсів. Лісистість 7, 6 %. Переважаютьсавани, напівпустелі. 56 видівмінеральноїсировини: алмази, платина, золото, кам’яневугілля, уранові, залізні, марганцевіруди, рудикольоровихметалівтощо. Багата природа та рекреаційніресурси, 6 об’єктівСпадщини ЮНЕСКО.

Завдання. Знайдітьспільні й відмінніознаки в природнихумовах і ресурсахПАР і Єгипту.

4.Населення

Природнийприріст 10,8 ‰ — поступовескорочення. Середня густота населення 47 осіб/км2, нерівномірнийрозподіл: найбільш густо населенівнутрішнірайони на північномусході, південне й південно-східнеузбережжя океану. Строкатийетнічний склад: африканські народи (80,2 %), мулати й метиси 8,8 %, нащадкиєвропейців, переважноголландцівтабританців (8,4 %), вихідці з Азії (2,5 %). Одинадцятьдержавнихмов — англійська, африкаанс, веда, зулу, коса та ін. Рівеньурбанізації — 65,8 %, темп урбанізації 1,3 % (2017 р). Найбільшіміста: Йоганнесбург (4,4 млн), Кейптаун (3,7 млн), Дурбан (2,9 млн), Преторія (2,1 млн). Робочасила — 22,2 млн. Структура зайнятості: сільськегосподарство — 4,6 %, промисловість — 23,5 %, сфера послуг — 71,9 %. Рівеньбезробіття (27,6 %), населення замежеюбідності (16,6 %) (2017 р.).

5.Господарство

Країна «переселенськогокапіталізму», економікамаєособливості, характерніяк для розвиненихкраїн (потужнаобробнапромисловість, високачасткасферипослуг), так і для країн, щорозвиваються (високапитома вага добувнихгалузей, диспропорції в рівняхжиттябілогонаселення та чорноїгромади, безробіття). Загальний ВВП (за ПКС) — 757,3 млрд $ (2017) — 30-те місце в світі, ВВП на душу населення — 13,4 тис. $ — 114 місце. Структура ВВП: сільськегосподарство — 2,8 %,промисловість — 29,7 %, сфера послуг — 67,5 %. Найбільшіекономічніцентризосереджені на північномусході, південному й південно-східномуузбережжі океану.

Промисловість. Добувнапромисловість, провідніпозиції за видобуткомалмазів, вугілля, залізних, хромітових і марганцевих руд, урану, золота, титану, платини. Виготовляєтьсямайже половину електроенергії, виробленої на континенті:ТЕС — 86,7 %, АЕС — 3,9 %, ГЕС — 1,4 %, відальтернативнихджерел — 7,1 %.

Розвиненемашинобудування (суднобудування, автомобілебудування), металургія,хімічна, легка (текстильна, бавовняна, шкіряна), харчовапромисловість. Нафтопереробнікомбінати (в Кейптауні та Дурбані) працюють на привізнійсировині.

Третинний сектор. Фінансовий центр Африки. Йоганнесбурзькафондовабіржа(19-те місце у світі за капіталізацією, 1-ше в регіоні), розвиненабанківська система, страховий сектор. Туризм: пляжний, історико-культурний, діловий, екологічний, ігровий (курорт Сан-Сіті). Розгалужена мережа транспортнихшляхів. Найбільші порти — Дурбан, Кейптаун. Аеропорти: імені О. Р. Тамбо (Йоханнесбург),Король Шака (Дурбан), Кейптаун.

Сільськегосподарство. Провідна роль тваринництва.

6. Зовнішньоекономічні зв’язки

Експорт: мінеральна сировина, машини й обладнання, сільськогосподарськапродукція, продукти харчування. Імпорт: нафта, нафтопродукти, устаткуванняй транспортнізасоби, побутоватехніка, деяківидипродовольства. Головніпартнери: Китай, Німеччина, США, Японія, Індія, Велика Британія, Ботсвана, Намібія. Україна до ПАР експортуємінеральнідобрива, металопрокат, електроустаткування. Експорт ПАР в Україну: паливно-мастильніматеріали, електроустаткування, хімічнапродукція, тютюновівироби, рибнапродукція, фрукти, овочі, вино.

Завдання:

Повторити параграф 36 "Південно-африканська  Республіка" сторінки 218-223!

Чому у ПАР налагоджено виробництво синтетичного пального з бурого вугілля?

Чому ПАР найбільш економічно розвинена країна Африки?

Назвіть негативні риси економіко-географічного положення ПАР.

Які чинники визначають місце цієї країни в міжнародному поділі праці?

П'ятниця 15.05.2020, урок № 8

Тема уроку: "Урок узагальнення і систематизації"

І варіант

(по 1 балу)

1. Яка країна Африки не має виходу до океану?

А. Бенін. Б. Гвінея. В. Габон. Г. Малаві.

2. До багатонаціональних країн Африки належать…

А. Туніс Б. Марокко В. Ефіопія Г. Єгипет

3. Найбільшу площу ліси займають у …

А. Нігерії. Б. Єгипті. В. Алжирі. Г. Ефіопії.

4. Одним із сучасних центрів сили є:

А. Саудівська Аравія. Б. Японія. В. Катар. Г. Франція.

5. Розташуйте послідовно країни Африки з півночі на південь

А. Ангола. Б. Сенегал. В. Кенія. Г. Туніс.

6. Укажіть відповідність країна – столиця:

А. Ніамей. Б. Рабат. В. Хартум. Г. Кіншаса

1) Марокко. 2) ДРК. 3) Нігер. 4) Судан.

(по 2 бали)

7. Чому, на вашу думку, країни Африки не спроможні забезпечити

себе продовольством, незважаючи на те, що сільське господарство

є для них основною спеціалізацією?

8. Дайте характеристику ЕГП Південно-Африканської республіки

9 Назвіть товари, що переважають в українському експорті та

імпорті. Які країни світу є основними торговельними партнерами

України?

ІІ варіант

(по 1 балу)

1. Яку країну, із перерахованих, відносять до економічно

розвинених?

А. Єгипет. Б. Алжир. В. Південна Африка. Г. Нігерія.

2. Останньою колонією в Африці була країна …

А. Мозамбік; Б. Еритрея; В. Намібія; Г. Мавританія

3. Вкажіть, яка з країн Африки спеціалізується на виробництві

кави?

А. ПАР; Б. Камерун; В. Ефіопія; Г. Сенегал

4. Найбільшу частку в українському експорті займає…

А. Продукція машинобудування. Б. Мінеральні добрива.

В. Сільськогосподарська продукція. Г. Мінеральна сировина

5. Розташуйте послідовно країни Африки з півночі на південь

А. Замбія. Б. Еритрея. В. Уганда. Г. Бенін.

6. Укажіть відповідність країна-морський порт

А. Касабланка. Б. Кейптаун. В. Порт-Саїд. Г. Дакар

1) Єгипет. 2) ПАР. 3) Марокко. 4) Сенегал.

(по 2 бали)

7. Поясніть, чому країни Північної Африки (Алжир, Єгипет)

економічно більш розвинені, ніж країни Тропічної Африки?

8. Дайте характеристику ЕГП Єгипту

9. Назвіть послуги, що переважають в українському експорті та

імпорті. Частка яких країн є найбільшою у зовнішній торгівлі

послугами України?

П'ятниця 22.05.2020, урок № 9

Тема уроку: "Україна в геополітичному вимірі"

Мета:сформувати поняття «геополітична карта світу», визначити на ній місце України; розвивати вміння висловлювати власні думки й ідеї щодо сценарію геополітичного майбутнього України, користуватися картами, логічно та критично мислити, працювати в групі;  виховувати  готовність  до виконання громадського обов’язку.

ГЕОПОЛІТИЧНА СТРУКТУРА СУЧАСНОГО СВІТУ. Сучасна геополітична карта світу, що відображає геополітичні регіони, склалася у другій половині ХХ ст. Основними елементами регіонів є незалежні держави, поєднання яких виникли в умовах сусідства у тому чи тому географічному просторі; спільності історичних процесів; культурної, релігійної та мовної близькості. Зв’язки і взаємодія між ними є ситуативними, залежно від того, як складається розподіл геополітичних сил. У геополітиці — це здатність держави захистити або реалізувати свої національні інтереси. Розрізняють геополітичну силу держави кількох видів: економічна, мілітарна, «м’яка сила», «розумна сила».

Подорож у слово

Геополітична карта світу — це множина геополітичних регіонів, кожний з яких є територіально-політичною системою, в якій під дією цивілізаційних, історико-культурних, економіко- та політико-географічних передумов сформувалися стійкі соціокультурні, політичні та економічні зв’язки.

Подорож у слово

Геополітична сила — у значенні «те, що змушує, спонукає чинити так або інак».

Нині водночас із державами активно діють і нові «дійові особи»: ТНК, банки, міжнародні економічні, фінансові, мафіозні організації, а акти примусу відбуваються здебільшого не військовою силою. Геополітична структура світу ускладнюється, на політичній сцені виникли нові центри сили і змінилося співвідношення «ваги» геополітичних регіонів. Глобалізація робить господарство світу одноріднішим, але водночас увиразнюються цивілізаційні й культурні відмінності, активізуються сепаратистські рухи. У перебігу змін типів міжнародних систем (однополярна — багатополярна — двополярна) після розпаду СРСР домінують США. Проте нині назріває становлення багатополярної системи і формування нових співвідношень сили на геополітичній карті світу.

У ХХІ ст. склалися різні геополітичні регіони. Регіони сили, в яких зосереджено держави — «центри сили світу», економічна й політична вага як провідних країн регіону, так і регіону в цілому визначає баланс сил та вектори розвитку світосистеми. Серед них є сталі субрегіони сили — Західна Європа, в якій провідна роль належить Німеччині, Франції та Великій Британії; Англо-Америка з найбільш потужним світовим центром сили — США; в Південній півкулі — Австралія. Субрегіонами зростаючої сили є Східна Азія з Китаєм, розвиток господарства якого динамічно зростає, та сталою економікою Японії; південна Азія, в якій великий потенціал має Індія. Субрегіон сили, позиції якого послаблюються, — Росія.

Стикові геополітичні регіони (їх ще називають «регіонами-воротами», «буферними зонами» тощо). Це території, що розташовані на стику цивілізацій та потужних центрів сили великих імперій, здебільша, на перетині головних світових торгових шляхів: Балто-Чорноморський субрегіон — країни Центральної Європи, до яких належить і Україна; країни Середнього Сходу — «світове перехрестя», де вирізняються регіональним лідерством Туреччина, Іран та Саудівська Аравія — релігійно-політичний центр мусульманського світу; Середземноморський (Південна Європа та Північна Африка); Центральна Америка та Карибський басейн, де центром сили є Мексика, господарство якої через НАФТА інтегроване з Англо-Америкою.

Маргінальні геополітичні регіони, що охоплюють Африку на південь від Сахари, де як регіональний центр сили вирізняється ПАР; південно-Східна Азія, помітну роль в якій відіграють Сінгапур, Індонезія, Малайзія; Центральна Азія; південна Америка з центрами сили Бразилією, Аргентиною.

МІСЦЕ УКРАЇНИ НА ГЕОПОЛІТИЧНІЙ КАРТІ СВІТУ. На сучасній геополітичній карті світу Україна є однією з провідних держав стикового геополітичного регіону Центральної Європи. Особливість геополітичного положення території, на якій формувалася, зростала й утвердилася Україна як держава, в тому, що вона лежить на стику геополітичних осей Євразії. Протягом всієї історії це був відкритий геопростір, в якому відбувалися переміщення народів, їх взаємодія і протистояння. Меридіональна вісь європейської частини материка сполучає країни басейнів Чорного і Балтійського морів, там проходив важливий торговий шлях «із варяг у греки», водночас це і поле стратегічних протистоянь країн заходу і сходу Європи, на якому розгорталися криваві війни. У широтному ж напрямку саме через південні степи цього геопростору відбувалися комунікації Європи і Центральної Азії (і вихід на мережу доріг Великого шовкового шляху, і навала монгольської орди тощо). Розташування в центрі Європи мало і має для країн і народів як позитивні, так і негативні наслідки — залежно від того, які процеси переважають у регіоні — співпраці чи протистояння. Водночас благодатні терени родючих земель від Карпат до рівнин по Дніпру вже декілька тисячоліть мають постійну людність: активну життєдіяльність там вели народи ще трипільської культури, згодом племена антів та інших слов’ян заклали основи Київської Русі, далі степові народи Причорномор’я й півдня Східної Європи, особливо скіфи, хазари та інші, долучилися до розвитку цього простору.

Із формуванням світового господарства території центральної частини Європи, особливо України, неодноразово опинялися на стику інтересів великих держав та блоків. Протягом нової та новітньої історії Україна бувала затиснутою в політичному трикутнику між Росією (Російська імперія, СРСР), країнами Європи (Німеччина, Австро-Угорщина, Польща) та мусульманським світом (Османська імперія), а на межі ХХ—ХХІ ст. — між Росією, ЄС та країнами мусульманського світу. Після здобуття незалежності й здійснення перших життєво важливих кроків створення нової держави стратегічно важливим і болісним вибором української нації постала геополітична проблема визначення національних інтересів і позиціювання держави на геополітичній карті світу.

Народ України — європейці, рідна земля яких «...від Сяну до Дону...» стала колискою їхньої держави. Народ талановитий і роботящий, про що свідчать приклади світової практики, здатний до освоєння і творення культури і сучасної наукової думки. Культура і мова українського народу має етнічні та лінгвістичні корені, що пов’язані із зародженням і розвитком європейської цивілізації. Територія України — понад 9/10 геопростору в сучасних кордонах держави — це ареал розселення української етнічної нації. Родючі грунти, сприятливий клімат, надра з різноманітними мінеральними ресурсами — це природно-ресурсні передумови розвитку територіально-господарського комплексу на території, що має вигідне економік^#^$а політико географічне положення.

Попри складні перипетії буремної історії України, її народ зберіг і свою самобутню національну культуру, і багату, виразну українську мову, й усвідомлення національної ідентичності. У сучасну добу вистражданої незалежності суверенна Україна продовжує формувати коло своїх національних інтересів (передумови для цього є і складалися вони віками), а отже і стратегічних геополітичних інтересів держави. Їх визначають потреби збереження її суверенітету і забезпечення територіального верховенства, поступального соціально-економічного і політичного розвитку. Пріоритетність цих геополітичних інтересів зумовлено низкою чинників: а) незавершеністю формування політичної системи молодої держави; б) наявністю глибокої демографічної кризи, негативними тенденціями розвитку та регіональними диспропорціями її економіки; в) недостатньою соціально-культурною пов’язаністю та різновекторністю їх регіонально-політичних орієнтацій, регіонів.

Нині для широких верств населення України стало зрозумілим, що: 1) радянська ідентичність і національна ідентичність суверенної України — не сумісні; 2) непростий перебіг внутрішніх протистоянь, пов’язаних із визначенням політичного вибору народу держави («Помаранчева» революція, «Революція гідності»), зміцнив основи єдності української нації; 3) на початку ХХІ ст. Україна зробила вибір на користь світових демократичних цінностей, обравши шлях посилення співпраці з ЄС.

Проголошення незалежної України створило нову територіально-політичну ситуацію в Центрально-Східній Європі. Україна, її основні політичні сили, одразу заявили про визнання непорушності кордонів та відсутність територіальних претензій до своїх сусідів і розпочали розбудову дружніх партнерських відносин країнами світу. У світовій практиці міжнародних відносин загальновизнаним є те, що новоутворена держава постає в територіальних межах, які мала на день проголошення своєї незалежності. Акт визнання іншими суверенними державами нової держави, яка стає суб’єктом міжнародного права, означає і визнання її кордонів. Міжнародне право суворо засуджує загарбання чужих земель або зазіхання на території іншої держави. Держава, проти якої вчинено агресію, дістає міжнародну підтримку і право на оборону своєї території.

ВЕКТОРИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕОПОЛІТИКИ. Особливо важливими геополітичними векторами України є відносини з Росією — на сході, країнами ЄС — на заході, причорноморськими країнами та країнами мусульманського світу — на півдні.

Східний геополітичний вектор — на сході центральною в геополітиці для України була, є та буде Росія. Особливість сусідства двох держав полягає і в протяжності спільного кордону, і в «прозорості» геопростору вглиб як на захід, так і на схід від лінії розмежування. З одного боку, маємо потенційні можливості співробітництва, з іншого — існує небезпека виникнення протистоянь, що вже виявилося в останні роки. Територіальний феномен масштабу геопростору Росії доповнюється такими геополітичними елементами сили, як економічний і військовий потенціал (включаючи ядерну зброю), цілеспрямоване застосування «м’якої» та «розумної» сил (включаючи державну ідеологію, закорінену в національну ментальність російського народу). Від проголошення незалежності українці зрозуміли й побачили, що саме з Росії виходять основні загрози державній самостійності й цілісності України (а в перші роки незалежності основним у воєнній доктрині держави було положення про відсутність зовнішніх ворогів!). Ідея української державності завжди йшла врозріз із імперською міфологією російської історії та політики («три братські слов’янські народи» тощо). На початку ХХІ ст., водночас із тотальним ідеологічним та економічним тиском на суверенну державу, системного характеру набув геополітичний тиск на Україну в зовнішньополітичній та економічній сферах, а згодом з використанням прямих силових провокацій (анексія АР Крим, підтримка сепаратистів на Донбасі та ін.). Геополітичний вузол суперечностей між Україною та Росією дедалі більше затягується, і потрібно шукати виходи із становища, що склалося. Для України це можливість поступового виходу з поля впливу Росії (політичного, економічного, культурно-інформаційного) й активізація розбудови економіки; реалізація можливостей процесів глобалізації — всебічне розширення політичних, економічних та культурних зв’язків з державами і народами світу. Для Росії це — визнання України як рівноправного державного партнера

Західний геополітичний вектор пов’язаний з геополітичною метою України — всебічним розвитком відносин з Європою, особливо з країнами-сусідами. Ідея Європи як «м’якої сили» зародилася в ХХ ст. Засобами її впливу є культурний приклад європейської цивілізації, соціальні стандарти та демократичні процеси. Європейська інтеграція передбачає створення системи стабільності як в ЄС, так і в сусідніх країнах регіону способом «експорту демократії» та долучення до простору економічного й соціального добробуту. Доступ до європейських ринків, зокрема й до ринку праці, надається периферійним країнам регіону як винагорода за подолання внутрішніх негараздів і впровадження демократичних норм, що відповідають європейським стандартам. У ЄС розроблено схему співпраці з країнами по периметру своїх кордонів, в якій глибина взаємодії з господарствами країн Європи варіює від надання сприятливих торгових режимів до перспектив набуття членства в ЄС. Використовуючи перспективи долучення до європейського простору як стимул, ЄС прагне поширювати контроль над політичними і правовими системами своїх сусідів. Привабливість участі в інтеграційних процесах одного з провідних регіонів сили сучасного світу сприяла постійному розширенню інтеграції від 6 країн у рік започаткування ЄС (1957 р.) до 28 (2013 р.).

Південний геополітичний вектор України пов’язаний з перспективами розвитку відносин із країнами Причорномор’я і Кавказу, першочергово з Туреччиною, найближчим заморським сусідом і важливим зовнішньоекономічним партнером в Азії, та з країнами мусульманського світу на Середньому Сході, у Центральній Азії та Північній Африці.

Глобальний вимір України ще тільки формується. Сучасні тенденції глобалізації та розвитку інформаційного суспільства створюють сприятливі умови для України. Українське суспільство і держава мають усі передумови для успішного розвитку і долучення до політичного, економічного і соціально-культурного життя світу як рівноправного суб’єкта відносин. Це і талановитість українського народу, його культура, що має глибокі цивілізаційні корені, ресурсні та геопросторові можливості землі його буття тощо. Водночас для того, щоб скористатися можливостями сучасного динамічного світу. Україна має бути відкритою до сприйняття його реалій.

Завдання:

Повторити параграф 37 "Україна на геополітичні карті світу" сторінки 225-227!

Як ви розуміє поняття «геополітична карта світу»?

Які розрізняють види геополітичної сили держави? У чому вони полягають?

Назвіть геополітичні регіони, що склалися на геополітичній карті світу в ХХІ ст. До якого з них належить Україна?

Охарактеризуйте особливості геополітичного положення України.

П'ятниця 29.05.2020, урок № 10

 Тема уроку: "Україна в системі глобальний економічних відносин"

Мета:вдосконалювати навички працювати із візуальними та статистичними матеріалами, розвивати уміння тлумачити поняття, факти, погляди; виховувати інтерес до економічного життя країни, почуття гордості за певні економічні досягнення

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Запитання

1. Що таке геополітика?

2. Які географічні чинники впливають на економічне та політичне життя суспільства?

3. Назвіть сучасні геополітичні центри сили.

4. Які ключові чинники визначають геополітичну роль країни в сучасному світі?

5. Охарактеризуйте місце України на сучасній геополітичній карті світу.

6. Назвіть основні напрямки зовнішньої політики України та обґрунтуйте їх перспективність для майбутнього розвитку нашої країни.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Ви знаєте, що кожна країна бере участь у міжнародному поділі праці. Особливості її міжнародної спеціалізації визначають різноманітні чинники, зокрема природно-ресурсний, працересурсний, науково-технічний потенціал, географічне положення тощо. У результаті між країнами та регіонами встановлюються різнобічні зовнішньоекономічні відносини, які містять: зовнішню торгівлю товарами та послугами, вкладення інвестицій, обмін робочою силою, науково-технічне співробітництво, туризм тощо.

Сьогодні об’єктом вашого дослідження стануть просторові аспекти міжнародних економічних зв’язків України з регіонами та країнами світу.

Повідомлення теми, цілей і завдань уроку

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Робота з картами атласу, текстом підручника, ресурсами Інтернету

1. Географія зовнішньої торгівлі товарами

Перевірка домашнього завдання. Товарна структура експорту та імпорту України

Запитання. Які чинники, на вашу думку, зумовили специфіку українського товарного експорту та імпорту?

Основні складові українського експорту: продукція сільського господарства та харчової промисловості (41,2 %), чорні метали й вироби з них (23,2 %), продукція машинобудування (11,4 %), мінеральні добрива, хімікати. Головні партнери з експорту: країни Азії (Туреччина, Китай, Індія), країни ЄС (Італія, Польща, Німеччина, Іспанія).

Основні складові українського імпорту: машини й транспортні засоби (30,1 %), мінеральна сировина (24,5 %), зокрема паливні ресурси (природний газ, нафта, нафтопродукти), товари хімічної та легкої промисловості, бавовна, папір, цитрусові, чай, кава тощо. Головні партери з імпорту: країни ЄС (Німеччина, Польща, Угорщина, Італія), а також Китай, Білорусь, США, Росія.

2. Зовнішня торгівля послугами

Перевірка домашнього завдання. Структура експорту та імпорту послуг України

У структурі експорту послуг України переважають транспортні послуги (55,1 %, домінує трубопровідний транспорт), а також телекомунікаційні, комп’ютерні та інформаційні послуги (16,1 %). В імпорті послуг вагому частку становлять державні та урядові послуги (26,3 %, зокрема послуги правосуддя, військового представництва, міжнародних організацій, посольств та консульств), транспортні (20,3 %) та ділові послуги (13,2 %).

Головні партнери з експорту та імпорту послуг: країни ЄС (зокрема Німеччина, Польща, Велика Британія, Кіпр), а також США, Туреччина, Швейцарія.

3. Інші види зовнішньоекономічної діяльності України

Завдання. Пригадайте позитивні та негативні наслідки діяльності ТНК для національної економіки.

Основні країни-інвестори (80 % загального обсягу прямих інвестицій): Кіпр, Нідерланди, Німеччина, Австрія, Росія, Велика Британія, Віргінські острови, Франція, Швейцарія, Італія. Найбільші обсяги інвестицій спрямовані у фінансову й страхову діяльність, торгівлю та промисловість.

Запитання. Які ТНК представлені в Україні?

Діяльність іноземних ТНК: близько 30 ТНК; найбільше їх у харчовій, нафтогазовій і тютюновій промисловості (Макдональдс, Нестле, Брітіш Американ Тобакко, Брітіш Петролеум та ін.).

4. Україна в системі світових економічних відносин

Підписання економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС сприяє поглибленню інтеграційних процесів, модернізації та реструктуризації національного господарства, посиленню позицій України у світовому господарстві.

Проблема: питома вага у структурі експорту України належить сировинним товарам (сільськогосподарська, металургійна продукція); частка високотехнологічної продукції (аерокосмічна, електричні машини та обладнання, наукові інструменти та ін.) — лише 6,5 %, а в складі імпорту — крім енергоносіїв, навпаки, переважає високотехнологічна продукція.

Шляхи розв’язання:

1) Україна має налагодити власне виробництво технологічної продукції як для забезпечення внутрішнього споживання, так і для продажу на світових ринках;

2) створити умови для розширення експорту телекомунікаційних, комп’ютерних та інформаційних послуг, розвитку туризму;

3) розширювати спектр та якість транспортних послуг.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Запитання

1. Продаж яких товарів та послуг на світових ринках може забезпечити Україні економічне зростання?

2. Чи може, на вашу думку, сільське господарство стати «локомотивом» розвитку української економіки?

НАВЧАЛЬНИЙ РІК 2020-2021

Вівторок 28.09.2020, урок № 1

Тема уроку: "Третинний сектор економіки. Сфера послуг. Найважливіші міжнародні транспортні коридори та вузли. Зв’язки України з країнами Європи"

Мета : сформувати в учнів уявлення про  третинний сектор економіки (сфера послуг), найважливіші міжнародні транспортні коридори та вузли, сформувати поняття про реіндустріалізацію; вдосконалювати уміння використовувати інформаційні ресурси, здатність до пошуку та засвоєння нових знань; формувати пізнавальний інтерес, самостійність, уміння долати труднощі.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів

Бліцопитування

1.    Які виробництва добувної промисловості набули розвитку в регіоні?

2.    Які країни Європи мають найвищий показник ВВП на душу населення?

3.    Чим відрізняється сільськогосподарська спеціалізація в субрегіонах Європи?

4.    Перелічіть галузі які відносяться до первинного і вторинного сектору.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Проблемне питання

1.Які напрями та види сфери послуг ви знаєте? Які з них розвинені у вашому регіоні?

2. Поясніть причини розвитку сфери послуг у розвинених країнах.

1. Третинний сектор економіки або сфера послуг — один із трьох секторів економіки в рамках гіпотези трьох секторів, який включає економічну діяльність, пов’язану з послугами.

Поняття послуг охоплює всі види діяльності, що не завершуються виробництвом продукта, але сприяють процесу виробництва, покращуючи продуктивність.

Третинний сектор економіки — це транспорт, торгівля, туризм, наукова діяльність та освіта, фінансова діяльність, комп’ютерне програмування, інформаційні послуги. Це складова економіки будь-якої держави, яка не виробляє кінцевого продукту.

Третинний сектор — це підприємства й установи, які надають послуги не лише іншим підприємствам, а й кінцевим споживачам (транспортування, розподіл і продаж товарів від виробника до споживача, боротьба зі шкідниками). Товари як продукти харчування можуть бути перетворені в процесі надання послуги, як це відбувається в ресторанній індустрії. Але основна увага тут приділяється людям, які обслуговують клієнта.

Наведіть приклади галузей третинного сектора та вкажіть, які конкретні послуги вони надають.

Сфера послуг Європи охоплює понад 50 % зайнятого працездатного населення регіону. Спостерігається досить значний кореляційний зв’язок між загальним рівнем соціально-економічного розвитку країн і рівнем розвитку в них сфери послуг. Що він вищий, то більше розвинута й краще організована ця сфера. Навіть у субрегіоні Східна Європа сфера послуг уже переважає виробничі галузі господарства. Саме тут вона за останній період розвивалася найінтенсивніше, особливо якщо врахувати дуже низький її початковий рівень розвитку, який дістався в спадщину від радянської системи господарювання.

Темпи приросту ВВП у третинному секторі економіки європейських країн значно випереджають темпи приросту ВВП у вторинному секторі (у середньому — понад 4 % проти 2,5 %). Більшість європейських країн знаходиться на стадії постіндустріального суспільства. Найефективніше розвивається сфера послуг у найрозвинутіших країнах Західної Європи. Це передусім країни «Великої сімки», найбагатші малі держави, а також такі карликові країни, як Монако, Андорра, Сан-Марино, Ліхтенштейн.

До складу сфери послуг належать: а) послуги сфери обслуговування: зв’язку, телекомунікації, ремонту цифрової та побутової техніки, страхування, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунальні, будівельні, електро-, газо-, тепло-, водопостачання й каналізація, транспортні та технічного обслуговування транспорту, побутові послуги (кравецькі, перукарські, послуги прибирання та ремонту); б) послуги соціальної сфери: юридичні, фінансові, консалтингові, охоронні, медично-санаторні, освітні, перекладачів, оренди, готельні, туристичні, розваг і відпочинку. Франція, Італія, Іспанія, Велика Британія приймають найбільшу у світі кількість туристів з

усього світу, для яких головною є сфера послуг. Та й сам туризм належить до третинного сектора економіки. Останнім часом інтенсивно розвивається рекреація та туризм у країнах Центральної та Східної Європи. Найбільшою мірою це стосується країн, що мають вихід до морів, а особливо тих, у яких є гірські системи, придатні для цілорічного рекреаційно-туристичного використання.

Назвіть держави Європи, природні умови яких дають можливість приймати значні туристичні потоки протягом року.

До переорієнтації рекреаційно-туристичних потоків у Центральній і Східній Європі, Ізраїлі, Туреччині та збитків у сфері послуг цих регіонів призвела анексія Росією українського Криму, не кажучи вже про занепад цієї галузі на самому Кримському півострові. У країнах Європи, насамперед Західної, відбулася кардинальна зміна функцій сфери послуг. Цим же шляхом ідуть і країни інших європейських субрегіонів. Якщо раніше абсолютно домінувало побутове обслуговування населення, орієнтоване на задоволення потреб місцевого населення, то нині все більше починають переважати глобалізовані послуги — освіта, охорона

здоров’я, міжнародний туризм і рекреація, транзитне транспортне обслуговування тощо.

Найважливіші міжнародні транспортні коридори та вузли. Європа — це регіон високого рівня розвитку всіх видів транспорту. Попереду тут, звичайно, знаходиться субрегіон Західної Європи. Головним внутрішнім видом транспорту є автомобільний. У країнах Західної Європи багато родин має не один, а декілька автомобілів. Чудові автомагістралі й невеликі віддалі роблять цей вид транспорту провідним у перевезенні пасажирів. Певний час навіть уважали, що залізничний транспорт в Європі не витримає конкуренції з автомобільним. Однак цього не сталося. Він донині залишається важливим у перевезенні вантажів. Упровадження швидкісних потягів, будівництво залізничних тунелів дають можливість цьому виду транспорту конкурувати з автомобільним у перевезенні пасажирів.

(Перегляд відео «Транспорт майбутнього»)

Добре розвиненим у світі є й річковий транспорт. З Північного моря річками й каналами можна потрапити до Середземного та Чорного морів. Реально можливо з Києва допливти річками й каналами, наприклад, до Парижа.

У міжконтинентальних перевезеннях вантажів основну роль відіграє морський транспорт. Навіть ті країни, які не мають безпосереднього виходу до моря, знаходяться недалеко від великих портів інших держав, а то й мають власний флот, який приписаний до портів інших держав, наприклад флот Чехії, який приписаний до польського Щецина та німецького Гамбурга, або Швейцарії, який складається з 49 суден і приписаний до віртуального порту міста Базель. Вони не тільки виконують морські перевезення вантажів, а й курсують Рейном. В острівній Великій Британії 90 % вантажообігу забезпечує морський транспорт, а в Ісландії та Ірландії — майже всі 100 %. В Європі знаходяться найбільші порти світу, такі як Роттердам, Антверпен, Гамбург, Гавр, Марсель, Трієст, Констанца, Тулон тощо. Регіон має густу мережу трубопроводів і повітряних ліній. Аеропорти Лондона, Парижа, Амстердама, Франкфурта-на-Майні належать до найбільших у світі.

У середині 90-х років ХХ ст. стало зрозумілим, що необхідно цілеспрямовано формувати в Європі міжнародні транспортні коридори (МТК). Вони мають перетворитися на своєрідні кровоносні судини господарського організму об’єднаної Європи. Їхнє завдання — поєднати різні види транспорту в одну систему й бути географічно найкоротшими та найсприятливішими для масових перевезень людей і вантажів. І в 1994 р. на острові Крит на ІІ Загальноєвропейській транспортній конференції ця ідея була реалізована.

Зв’язки України з країнами Європи розширюються через вступ у дію в повному обсязі угоди про асоціацію з ЄС. У вивченні цього питання перше місце належить географії. Значні обсяги зовнішньоторговельних операцій нашої держави належать країнам-сусідам, тобто країнам ЄС, Білорусі, Польщі, Угорщині, Росії.

Характерною особливістю зовнішньоекономічних зв’язків України з розвиненими державами Європи є перевага імпорту над експортом, хоча з року в рік ці показники змінюються. Це явище притаманне для торгівлі з Німеччиною, Норвегією, Францією, Швейцарією.

Україна відправляє до європейських країн велику кількість продукції рослинництва (пшеницю, кукурудзу), м’ясо, олію, кондитерські вироби, продукцію видобувної та металургійної промисловості — руди, чавун, прокат, продукцію хімічної промисловості тощо.

Натомість із розвинутих країн Європи ми отримуємо полімерні матеріали, пластмаси,машини, обладнання, у тому числі електротехнічне, транспортні та фармацевтичні засоби тощо.

ІV. Закріплення отриманих знань

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Тема: Порівняльна характеристика структури промислового виробництва

двох економічно розвинених невеликих країн Європи(за вибором учнів)

наприклад: Австрія  та Нідерланди, або Ісландія та Норвегія

Структура промислового виробництва		Країна
Добувна промисловість
Електроенерге-тика
Металургія	Чорна
	Кольорова
Хімічна промисловість
Машинобудування та металообробка
Лісова та деревообробна промисловість
Виробництво будівельних матеріалів
Легка промисловість
Харчова промисловість
Чи мають країни подібні промислові виробництва?

 

Завдання;

Опрацювати параграф 8 Сторінки 38-40        

         Дати письмову відповідь на запитання ! 

Поміркуйте, чому країни Західної та Східної Європи по-різному розвивають залізничний транспорт.

Чому найпоширенішим у Європі видом транспорту є автомобільний?

Чому в західній частині розташована більшість світових міст у Європі?

Обґрунтуйте, чому у сфері торгівлі зайнято найбільшу кількість працюючиху сфері послуг у Європі.

П'ятниця 02.10.2020, урок № 2

Тема уроку: "Тематичне оцінювання “Вступ. Загальна характеристика Європи”.

1 Варіант

1. Назвіть найчисельнішу країну Західної Європи.(1-6 по 0.5 бала)

A)  Франція Б) Німеччина                 В) Австрія     Г) Швейцарія

2. Найстарішою європейською сучасною державою Європи є:

A)  Сан-Марино    Б) Ватикан       В) Греція        Г) Монако

3. Назвіть країну-лідера за видобутком бурого вугілля.

A)  Росія       Б) Польща         В) Німеччина        Г) Україна

 

4. Лідерами з видобутку природного газу в басейні Північного моря є:

А) Велика Британія, Росія, Данія   

Б) Німеччина, Норвегія, Данія

В) Норвегія, Швеція, Росія

Г) Норвегія, Нідерланди, Велика Британія

 

5. Країна Європи, що видобуває марганцеві руди в обсягах світового значення.

A)  Угорщина     Б) Греція       В) Україна          Г) Польща

 

6. Яка країна Європи є провідним виробником молочної продукції в Європі та у світі?

A)  Франція      Б) Данія        В) Польща       Г) Україна

 

7. Найбільшу кількість зернових забезпечує: (7-9 по 1 балу)

A)  Франція Б) Україна       В) Німеччина        Г) Росія

 

8.    Установіть відповідність.

1) Північна Європа                           А) Ірландія

2) Південна Європа                           Б) Албанія

3) Східна Європа                               В) Австрія

4) Західна Європа                              Г) Словаччина

 

9.    Установіть відповідність:

1) федеративна республіка               А) Ватикан

2) конституційна монархія                Б) Естонія

3) парламентська республіка            В) Німеччина

4) теократична монархія                   Г) Іспанія

 

10.Назвіть країни-лідери за запасами деревини. Поясніть, які зміни відбулися в лісовому господарстві Європи в останні десятиліття. (10-12 по 2 бали)

 

11.Назвіть лідерів Європи з виплавки металів. Які зміни відбулися за останні десятиліття в металургійній промисловості Європи?

 

12.Наведіть докази того, що Європа є ядром світового автомобілебудування.

 

2 Варіант

1.    Назвіть найчисельнішу країну Північної Європи.(1-6 по 0.5 бала)

А)Ірландія     Б) Данія        В) Норвегія        Г) Велика Британія

2.    Наймолодшою європейською сучасною державою Європи є:

А) Албанія       Б) Україна       В) Чорногорія      Г) Сербія

3.    Назвіть країни-лідери з видобутку нафти в Європі.

А) Норвегія, Росія, Велика Британія         Б) Росія, Норвегія, Німеччина

В) Норвегія, Велика Британія, Данія         Г) Росія, Німеччина, Норвегія

 

4.    Лідерами з видобутку залізних руд у Європі є країни.

А) Франція, Люксембург      Б) Росія, Україна

В) Швеція, Норвегія              Г) Австрія, Польща

 

5.    Всесвітньо відомі експортери мармуру.

А) Італія, Іспанія, Португалія      Б) Білорусь, Німеччина, Польща

В) Росія, Україна, Угорщина        Г) Норвегія, Швеція, Фінляндія

 

6.    Які країни Європи зберегли промислове виробництво вовни?

А) Норвегія та Швеція                       Б) Греція та Італія

В) Болгарія, Боснія і Герцеговина    Г)Велика Британія та Ірландія

 

7.    Назвіть лідерів з вилову риби. (7-9 по 1 балу)

А) Велика Британія, Данія                Б) Норвегія, Ісландія

В) Швеція, Росія                                Г) Італія, Іспанія

 

8.    Установіть відповідність.

1) Північна Європа                           А) Польща

2) Південна Європа                           Б) Нідерланди

3) Східна Європа                               В) Данія

4) Західна Європа                              Г) Латвія

 

9.    Установіть відповідність:

1) федеративна республіка               А) Франція

2) конституційна монархія                Б) Австрія

3) змішана республіка                       В) Ватикан

4) теократична монархія                   Г) Швеція

 

10. Назвіть країни Європи, що є лідерами з вироблення електроенергії на різних типах електростанцій: ТЕС, АЕС, ВЕС, ГЕС, СЕС.(10-12 по 2 бали)

 

11. Які зміни відбулись в видобувній промисловості Європи?

 

12.  Для Європи характерна реіндустріалізація. Що ви знаєте про це?

Вівторок 06.10.2020, урок № 3

Тема уроку: "Німеччина. Місце країни у світі та регіоні".

Мета: ознайомити учнів з основними етапами складання комп­лексної економіко-географічної характеристики країни; сформу­вати систему знань про основні особливості географічного поло­ження, населення і господарства Німеччини; розвивати практичні уміння працювати з комплексними картами атласа; виховувати ці­кавість до теми, уважність та аналітичні здібності.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

1. Робота в парах. Обмін кросвордами. Рішення, взаємоперевірка

2. Прийом «Географічна розминка» (без використання карт)

Учитель називає європейську країну (столицю), учні називають відповідну столицю (країну).

3. Бесіда

• Які переваги географічного положення країн Європи визнача­ють економічний розвиток регіону?

• Чи існують в Європі демографічні проблеми?

• Які галузі промисловості Європи є провідними? Які чинники визначають розміщення підприємств цих галузей?

• У чому виявляється зональна спеціалізація сільського госпо­дарства Європи?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Найпотужніша в економічному відношенні європейська держа­ва — Німеччина. Вона відіграє значну роль не лише в європейській, а й світовій економіці та політиці.

У ХХ ст. Німеччина була основною призвідницею двох світових війн, в обох зазнала поразки, причому після другої світової була по­ділена на дві частини: східну — НДР і західну — ФРН, господарство яких було однаково зруйноване. Об’єднання Німеччини у 1990 р. ста­ло найяскравішою подією, оскільки воно, крім зміни економічної си­туації в об’єднаній країні, вплинуло на поділ сил у всьому світі.

 

На сьогоднішньому уроці ми спробуємо виявити причини еко­номічного розвитку Німеччини і ті чинники, які визначили успіх цього розвитку.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Типовий план характеристики країни

Подальше вивчення економіко-географічних особливостей кра­їн світу вимагає певної стандартизації етапів вивчення. Такий під­хід полегшує вибір головного, порівняння країн, допомагає робити висновки. План характеристики країни.

1. «Візитна картка» країни (офіційна назва, площа, кількість на­селення, столиця, тип країни, державний устрій).

2. Економіко-географічне положення країни.

3. Природні умови та природні ресурси.

4. Населення (демографічна ситуація, національний, релігійний, віковий склад, розселення, трудові ресурси).

5. Господарство (загальні особливості, промисловість, сільське господарство, транспорт, зовнішні економічні зв’язки).

2. «Візитна картка»

Завдання 1. Користуючись картами атласа, складіть «візитну картку» Німеччини.

Офіційна назва — Федеративна республіка Німеччина.

Площа — 357 тис. км2.

Населення — 83,8 млн осіб (2008 р.).

Столиця — Берлін.

Тип країни —економічно високорозвинена держава, країна «Великої сімки».

Державний устрій — парламентська республіка, федеративна держава.

3. ЕГП

Німеччина розташована в центрі Європи, що є однією з найваж­ливіших особливостей її ЕГП. На території країни перетинаються численні різноманітні шляхи сполучення.

Завдання 2. За допомогою карт атласа визначте:

а) З якими державами межує Німеччина? Який рівень їх розви­тку? Наскільки вигідне це сусідство?

б) Якими морями омивається Німеччина?

Вигідне «сусідське» розташування, вихід до морів, переважан­ня помірного клімату і рівнинного рельєфу, а також досить велика для європейської країни площа (357 тис. км2) виключно сприятли­ві для розвитку господарства Німеччини. Після встановлення єд­ності Німеччина перетворилася у вузловий центр, пов’язуючи Схід та Захід, Скандинавію та Середземномор’я.

4. Природні умови та ресурси

Завдання 3. За допомогою карт атласа визначте, родовища яких корисних копалин є на території Німеччини.

Німеччина лідирує в Європі за запасами кам’яного і бурого ву­гілля. Основні родовища кам’яного вугілля знаходяться в Рурсько­му, Саарському і Ахенському басейнах, велика частина запасів бу­рого вугілля — у Східній Німеччині. Родовища нафти і природного газу пов’язані з Північногерманською низовиною. Німеччина має запаси залізної руди, але вона низької якості. Є запаси солей калію і магнію, великі запаси сировини для виробництва будівельних ма­теріалів і скляної промисловості. Мінеральні ресурси країни зага­лом досить виснажені, ФРН споживає їх більше, ніж видобуває.

Рельєф країни різноманітний: рівнинний на півночі, на півдні він дещо підвищується.

Кліматичні умови Німеччини сприятливі для мешкання насе­лення і господарювання: клімат помірний, перехідний від морсько­го до континентального.

Завдання 4. За допомогою карти знайдіть і назвіть найбільші річки Німеччини. Зробіть припущення, яку роль вони відіграють у господарстві країни.

Населення забезпечується питною водою практично повністю (на 90 %) з підземних джерел. У Німеччині багато джерел цілющих мінеральних вод.

У ґрунтовому покриві переважають підзолисті і бурі лісові ґрунти, родючість яких підвищується за допомогою продуманої меліорації.

Первинні ліси в Німеччині практично не збереглися, сучасні лі­си займають 30 % загальної площі країни. Негативний вплив на ліси мають кислотні дощі, що є наслідком погіршення екологічної ситуації у повітряному басейні над усією Європою.

5. Населення

Населення Німеччини найчисленніше в Європі. Характерне зниження народжуваності і природного приросту населення, особливо в східних землях; коефіцієнти народжуваності і смертності однакові — 11 чоловік на 1000 жителів на рік.

Незважаючи на такі показники, темпи приросту населення Ні­меччини становлять 0,4 % на рік за рахунок притоку іммігрантів з Туреччини, республік колишньої Югославії, колишніх соціаліс­тичних країн.

Національний склад корінного населення Німеччини однорід­ний: майже все населення складається з німців. Переважаюча релі­гія — християнство, на півдні і заході — католицизм, на іншій те­риторії — протестантство.

Урбанізація становить майже 90 %, найбільшою міською аґло­мерацією є Рурська.

За часткою зайнятого в промисловості і будівництві економічно активного населення — близько 41 % — Німеччина випереджає ін­ші розвинені європейські країни.

6. Господарство

Основою економічної політики Німеччини є принцип соціально орієнтованої економіки, згідно з яким держава виконує функцію загального регулювання ринкової економіки.

За обсягом ВВП і промислового виробництва Німеччина посту­пається лише США і Японії.

На галузеву і територіальну структуру господарства Німеччини дуже вплинув сорокарічний роздільний розвиток НДР і ФРН — дер­жав з різним соціально-економічним і політичним устроєм. Колиш­ня НДР стала своєрідною «чорною дірою» в економіці об’єднаної Ні­меччини. Уряд прийняв найбільш шоковий варіант трансформації господарства Східної Німеччини, відмінний від східноєвропейських реформ: введення приватної власності, повна денаціоналізація дер­жавних підприємств, стислі терміни перехідного періоду, зумовлені інтеграцією у високорозвинену ринкову економіку тощо. «Підтяг­нення» східних земель до рівня західних зажадало колосальних вкладень. Тому в 1996 р. лозунгом уряду Гельмута Коля стало слово «економія»: були зменшені витрати на підвищення кваліфікації і перенавчання, допомога у зв’язку з безробіттям тощо.

Завдання 5. За допомогою карт атласа визначте і назвіть осно­вні галузі промисловості Німеччини та особливості їх розміщення.

Енергетика. Понад половини своїх потреб в енергії Німеччина забезпечує за рахунок імпорту. Нафта надходить у танкерах і на­фтопроводами з Північного моря, Росії, Африки (Ніґерія, Лівія), країн Перської затоки. Найбільші нафтопереробні заводи ФРН зна­ходяться в Гамбурзі, Кельні, Карлсруе, Інґольштадті, Шведті. Га­зова промисловість працює на сировині з Нідерландів, норвезького сектору Північного моря, Росії і власних родовищ.

Кам’яновугільна промисловість — колишня основа енергети­ки — останніми роками втратила конкурентоспроможність і знахо­диться у кризовому стані. ФРН з великого експортера вугілля пере­творилася на його імпортера, оскільки на світовому ринку вугілля коштує в 3–4 рази дешевше від німецького. Великі обсяги вугілля ввозяться з Польщі, США, Південної Африки і навіть Австралії. Основну частку енергії в ФРН виробляють ТЕС, які працюють на ву­гіллі, природному газі і мазуті. АЕС виробляють 30 % електроенер­гії, ГЕС діють в основному на півдні країни — на гірських річках.

Чорна металургія. За виплавленням чавуну, сталі і виробництвом прокату ФРН посідає 1-е місце в Європі і 5-е у світі. Найбільші заводи зосереджені в Рурі і на Нижньому Рейні, також заводи повно­го циклу є в Саарському районі і східних землях. Центри переробної металургії і заводи з виробництва прокату знаходяться у всіх зем­лях Німеччини.

Кольорова металургія. Кольорова металургія Німеччини пра­цює в основному на імпортній і вторинній сировині. Підприємства цієї галузі розташовуються там, де забезпеченість енергоресурсами поєднується із зручністю доставки сировини. Найбільшу роль віді­грає алюмінієва металургія (Рур). Країна також виплавляє значну кількість міді, свинцю, цинку.

Машинобудування і металообробка. На машинобудування припадає близько половини всієї промислової продукції і експорту країни. Особливістю машинобудування Німеччини є переважання виробництва продукції середньої складності. Традиційно велике значення має транспортне машинобудування. Найбільші центри машинобудування Німеччини — це Мюнхен, Нюрнберґ, Ерланґен, Берлін, Лейпциґ, Гамбурґ.

За виробництвом автомобілів Німеччи­на поступається лише США і Японії. Найбільші центри автомобіле­будування ФРН — міста Вольфсбурґ, Штутґарт, Кельн, Рюссель­сґайм, Мюнхен.

Запитання. Які німецькі підприємства, що виробляють авто­мобілі, ви можете назвати? Чи всі вони є повністю німецькими?

Завдання 6. За допомогою карт атласа назвіть основні центри суднобудування Німеччини.

Землі Баден-Вюртемберґ і Тюрінґія характеризуються високою концентрацією підприємств оптико-механічної промисловості. Ае­рокосмічна промисловість ФРН є високорозвиненою і виробляє ци­вільні літаки, військову авіаційну і ракетну техніку.

Важливішою галуззю спеціалізації промисловості Німеччини є хімічна промисловість. Вона виробляє різноманітну продукцію як неорганічної хімії, так і хімії органічного синтезу: добрива, по­лімери, штучні волокна, побутову хімію. Німеччина посідає 1-е місце у світі за експортом продукції органічної хімії. За експортом продукції хімічної промисловості ФРН посідає 1-е місце у світі, хо­ча поступається США за обсягом виробництва.

Сільське господарство. Після об’єднання Німеччина стала най­більшим сільськогосподарським виробником в Європі, при цьому галузь не задовольняє внутрішніх потреб населення країни. Тому Німеччина поділяє з Японією 1-е місце у світі за імпортом сільсько­господарської продукції: зерна, олії, овочів і фруктів.

Понад 2/3 продукції галузі припадає на тваринництво, яке спеці­алізується на розведенні великої рогатої худоби і свинарстві. Основна продовольча культура ФРН — пшениця, також вирощують жито, овес, ячмінь (деякі сорти «пивні»). Необхідний для виробництва пи­ва хміль займає величезні площі сільськогосподарських угідь.

Транспорт. Велика інтенсивність економічних відносин з парт­нерами по ЄС і центральне положення Німеччини в Європі обумови­ли високу частку (43 %) транзитних перевезень у загальному ванта­жообігу всіх видів транспорту. Основою транспортної мережі ФРН є залізниці. У сумарному вантажообігу близько 2/3 припадає на авто­мобільний транспорт, 1/5 — на залізничний, 1/6 — на внутрішній водний і трубопровідний транспорт. Німеччина має єдину воднотран­спортну систему, оскільки її річки поєднані судноплавними канала­ми. Морський (найбільший порт — Гамбурґ) і повітряний транспорт забезпечують велику частину зовнішньоекономічних перевезень.

7. Зовнішньоекономічна діяльність

В експорті ФРН переважає продукція високорозвиненої оброб­ної промисловості: електротехнічні вироби, автомобілі, оптика, об­ладнання, прилади тощо. В імпорті переважають енергоносії і си­ровина. Головними торговими партнерами Німеччини є країни ЄС (половина усього торгового обороту) і США. останніми роками ФРН активно освоює ринок постсоціалістичного простору. ФРН належить до найбільших торгівельних партнерів України.

За оцінками Інституту розвитку управління (Швейцарія), у першій чверті XXI ст. Німеччина разом з США, Японією і Китаєм складе передову групу країн, що матимуть у своєму розпорядженні найдовершеніші технології.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Питання для обговорення

1) Після Другої світової війни Німеччина мала надзвичайно низь­кий рівень промислового виробництва. Завдяки чому ця країна за короткий строк стала високо розвиненою?

2) У яких галузях господарства, на вашу думку, Україна та Німеч­чина можуть співпрацювати?

VI. Підсумок уроку

• Німеччина — могутня індустріальна держава не лише Європи, а й світу. Особливості географічного положення ФРН сприяють розвитку її господарства.

• ФРН є одним зі світових лідерів з виробництва і експорту ви­робничого обладнання, автомобілів, хімічної продукції.

• Німеччина є одним з найбільших інвесторів капіталу в промисловість і сферу послуг інших країн світу, в тому числі й Україну.

 

Що ви знаєте про Німеччину? Багато хто відповість, що - це держава, яка розташована в Центральній Європі. Інші скажуть, що федеральним канцлером країни є Ангела Меркель. Не дуже захоплююча інформація, правда? Сьогодні ми поговоримо про найбільш цікавиі факти, пов'язані з Німеччиною.

 

1 . Ангела Меркель , яку обрали в 2005 -му році , стала першим канцлером жіночої статі в історії Німеччини .
2 . У Німеччині є близько 5000 сортів пива , 1500 видів ковбас , 300 видів хліба і близько 500 видів різної мінеральної води.
3 . У Німеччині проходить найбільший у світі фестиваль пива Октоберфест.
4 . Кожен третій пивоварний завод світу розташований в Баварії.

5 . Жувальну гумку винайшли саме в Німеччині . Це зробив Ханс Ригел .
6 . У Німеччині вперше був здійснений перехід на літній час. Це трапилося в 1916 -му році.
7 . Відомий всьому світу аспірин також придумали німці. Він був синтезований Феліксом Хоффманом ( Bayer AG ) в 1897 році.
8 . Найпопулярнішим видом спорту в Німеччині є футбол. А збірна Німеччини є однією з найсильніших збірних футбольних команд на Землі.
9 . Найбільше число поліцейських машин у Німеччині фірми « Мерседес».
10 . Німці не знають і лякаються сушеної риби.
12 . Різниця діалектів німецької мови така, що телепрограми на півночі країни іноді йдуть із сурдоперекладом , якщо говорять жителі півдня .
13 . Якщо на питання : «Як пройти туди-то ? » Вам посміхнуться , дістануть айфон , подивляться навігацію і , пояснивши як пройти , запропонують підвезти вас на машині - ви в Німеччині .
14 . Якщо трапилося , що ви потрапили в бійку , то в подальшому, щоб отримати поблажливість суду , треба підтвердити , що на початку бійки ви не стискали кулаки.
16 . У Німеччині заборонені травматичні пістолети та газові балончики.
18 . Виселити з житла людину , яка навіть не платить в Німеччині вкрай складно.
19 . Жити в найманому житлі в Німеччині - норма. Три чверті населення живуть в знімних квартирах і будинках. Захищеність квартиронаймача гранично висока. У найманому житлі живуть навіть самі забезпечені верстви населення
20 . Заняття музикою більше двох годин на день неприйнятні по відношенню до сусідніх квартиронаймачів і прирівнюються до шуму - такі в Німеччині закони, що регулюють оренду житла.
21 . Ремонт будь-яких речей в Німеччині настільки дорогий , що простіше купити нову річ.
22 . Штраф за зірвану квітку становить близько 650 євро.
24 . Дітям у Німеччині можна все. Відповідати будуть батьки. Якщо батьків немає , то ніхто.
25 . Для того , щоб дитина могла їздити на велосипеді в школі йому видають спеціальні велосипедні права .
27 . Бездомні часто заводять собак. Вони отримують додаткові гроші на їх утримання.
28 . Німці насторожено ставляться до іноземців.
29 . Намалювати свастику або скинути руку в фашистському вітанні в Німеччині заборонено законом.
31 . Їзда на мотоциклі без шолома заборонена . Суворо
32 . Німці дуже уважні до свого здоров'я і до того , що їдять і що п'ють.
33. В Німеччині є негласне правило - чим продукт корисніше , тим він дорожчий , так вино можна купити менше , ніж за долар.
36 . Німкені ще до недавного часу практично не використовували косметику і почали фарбуватися тільки через приїжджих жінок.
37 . Високий каблук німкені носять тільки з особливої нагоди .
38 . Поводження з шефом на фірмах найчастіше на «ти».
39 . Один з лідерів партії «зелених » пропонував співати другий куплет німецького гімну турецькою мовою.
40 . Біо - магазини досить популярні. Ціни там в середньому на 30 % вище , ніж у магазині звичайному .

41 . У Німеччині жінок менше , ніж чоловіків.
42 . У Німеччині прийнято жінкам потискати руки .
43 . Середня тривалість життя чоловіків приблизно 74 роки , жінок 79 років.
44 . Різдво в Німеччині відзначається набагато значніше і яскравіше , ніж Новий рік.
45 . У Німеччині виходить більше 250 газет і журналів російською мовою.
47 . У Німеччині санітарні норми настільки високі, що можна спокійно їсти не тільки не просмажене м'ясо , але і сире .
48 . У Німеччині досить часто можна заходити в житловий будинок не роззуваючись .
49 . Держслужбовці в Німеччині не платять громадських податків і звільнити їх не можна.
50 . Більшість квартир в Німеччині оснащені пожежними датчиками. Якщо ви щось рясно варите або не прикрили двері в душову , він спрацьовує , починаючи пищати .

51 . Німкені досить часто не вміють готувати.
53 . Гамбург займає перше місце серед міст Європи за кількістю мостів ( за різними даними від 2300 до більше 2500 ) . У місті більше мостів ніж у Венеції ( 400 ) , Амстердамі ( 1200 ) і Лондоні разом узятих.
54 . Всі ділові листи в Німеччині закінчуються фразою « З дружнім привітом ». Навіть повістка про штраф .
55 . Слово «Іноземець » у Німеччині відноситься до лайливих ..
60 . Татуювання і пірсинг в Німеччині дуже популярні. І серед жінок і серед чоловіків.
62 . У Німеччині дуже уважні до того , як власники ставляться до домашніх тварин . Якщо навіть сліпий інвалід погано поводиться зі своїм собакою-поводирем , то собаку у нього відберуть.
65 . Щоб піти на рибалку в Німеччині , спочатку потрібно закінчити відповідні курси. Де один з розділів буде присвячений тому , як поводитися зі спійманою рибою , щоб вона не відчувала зайвих мук .
69 . По « зебрі » через німецьку дорогу можна йти із заплющеними очима.
70 . У Німеччині є дороги , які призначені виключно для жителів , навіть є спеціальний знак . Це прийнято в спальних районах .
71 . Щоб викинути за всіма правилами свій автомобіль вам треба заплатити гроші на спеціальному смітнику.
72 . Штраф за кинутий на асфальт недопалок в Німеччині - 20 євро.
76 . Якщо у вас державна , а не приватна медична страховка , очікування прийому у лікаря може тривати кілька тижнів.
78 . Все, що відноситься до необхідного , в Німеччині дуже дешево. Все, що відноситься до зручності і капризів - дорого.
83 . У Німеччині в порядку речей , коли дівчина і хлопець платять кожен сам за себе. Якщо ти платиш за дівчину , це може бути розцінено як несподівана щедрість або претензії на її незалежність..

 

Завдання;

Опрацювати параграф 9 Сторінки 49-56

         Дати письмову відповідь на запитання !

 

Поясніть, як ви розумієте термін «портово-промисловий комплекс».

 Укажіть причини економічного відставання східних земель Німеччини.

 Поясніть, чому підприємства машинобудування у Німеччині поширені по всій її території.

 Чому у прямих іноземних інвестиціях Німеччини в економіку України переважають капіталовкладення у вітчизняну промисловість?

 Поміркуйте, чому чорна металургія Німеччини переживає кризу. 

П'ятниця 09.10.2020, урок № 4

Тема уроку: "Франція. Місце країни у світі та регіоні".

Мета:  створити умови для:

-        усвідомленого засвоєння інформації про економіко-географічне положення Франції, культурну спадщину країни, розуміння передумов й причин високого рівня розвитку господарства, галузей спеціалізації, стимулювання інтересу учнів до самостійного пошуку та аналізу необхідної інформації; вдосконалення практичних навичок учнів працювати з матеріалом підручника, картами, географічним атласом;

-        розвитку логічного мислення, пізнавального інтересу,  встановлення зв'язків раніше вивченого матеріалу з новим, вміння виділяти головне, порівнювати, аналізувати, систематизувати;

-        виховання поваги до матеріальних і духовних надбань іншої держави.

 

                                                        Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Викладач. Ми продовжуємо вивчати країни Західної Європи. При підготовці до уроку працювала творча група, яка дізналась багато цікавого про країну, яку ми будемо вивчати сьогодні і хоче запропонувати вам вікторину.

-        Яка країна  є світовим лідером «високої моди», виробництва парфумів, косметики?   (Франція)

-        Які країни Західної Європи входять до «Великої сімки»? (Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія)

-        Александр Дюма (син), Гі де Мопассан і композитор Шарль Гуно характеризували цю конструкцію як «непотрібну і жахливу,  що домінує над Парижем, як гігантський фабричний комин», додаючи: «ми будемо змушені дивитися на огидну тінь ненависної колони із клепаних залізних пластин, що простягнулася над містом, як чорна пляма». Про яку споруду йшла мова?  (  Ейфелеву вежу)

-        Яка країна  є батьківщиною кінематографа? (Франція)

    (Саме звідси почалося транслювання перших телепередач)

-        Яких відомих французьких кіноакторів ви знаєте?

-        Які відомі співаки прославили Францію?

(Едіт Піаф –одна з найвідоміших естрадних співачок світу, виконавиця Марсельєзи – гімну Франції. Я хочу, щоб ви відчути високу емоційність, силу почуття, величність Марсельєзи у виконанні великої Едіт Піаф (звучить Марсельєза).

-        Яких видатних художників подарувала світові Франція?

-        Яких видатних вчених подарувала світові Франція?

(Натураліст Ж. Ламарк створив першу еволюційну теорію, що заклала    основу дарвінізму. Мікробіолог Л.Пастер розробив методи запобіжних щеплень проти різних заразних хвороб. У таємниці таємниць природи проникли фізики Ампер, Паскаль, П'єр Кюрі, хімік Лавуазьє та ін.  Їхні відкриття безмежно розширили владу людини над силами природи).

-        Якому французькому письменнику належать твори «Три мушкетери»,

    «Двадцять років по тому», «Граф Монте-Крісто» ? (Александр Дюма-       батько).

 - Який відомий французький письменник бував на Житомирщині? Вінчався в    Бердичеві?  (Оноре де Бальзак)

  У Франції створювали  свої романи такі відомі в світі письменники, як Жюль Верн, Віктор Гюго, Жорж Санд, Стендаль.

-        Яких ви знаєте відомих французьких дизайнерів?

(Легенда Коко Шанель відома своєю маленькою чорною  сукнею, а також парфумами Шанель №5. Вплив Коко на високу моду  був такий сильний, що її — єдину з історії моди журнал “Тайм” вніс до списку ста найвпливовіших людей ХХ століття.

                    Крістіан  Діор –  найвідоміший дизайнер світу. Під брендом Christian Dior випускаються одяг, аксесуари, парфумерія, косметичні товари, декоративна косметика, засоби для догляду за шкірою).

 

Викладач. В нашому училищі нещодавно працював проект «Жіноче обличчя історії», один із заходів в рамках цього проекту був присвячений Коко Шанель. Ці матеріали у нас систематизовані і ви можете з ними ознайомитись (демонстрація матеріалів).

Ви вже здогадались, що мова сьогодні йтиме про Францію (повна назва країни – Французька республіка).

Франція сприймається у світі як своєрідний еталон європейської культури і демократії. Такий імідж країни обумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу утвердити  ідеали свободи і рівності. Адже, девізом цієї країни є слова: «Свобода. Рівність. Братерство». З історії ви пам’ятаєте про Жанну д’Арк – національну героїню Франції, одну з головнокомандуючих французькими військами у Столітній війні,  про таких просвітителів, як Вольтер, Жан Жак Руссо, Дени Дідро, які виступали проти деспотизму, нерівності.

Реалізація стратегії євроінтеграції України передбачає побудову взаємовигідних, партнерських і дружніх відносин з усіма країнами-членами ЄС. Особлива увага приділяється взаємовідносинам з Францією, так як Франція є безумовним лідером серед країн-членів ЄС. Вона є своєрідним еталоном для України на шляху проведення соціально - економічних реформ, так як по рівню благополуччя, добробуту Франція випереджає Україну в 12 разів. І нам є чому вчитися у цієї країни.

 

 

III. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Отже, тема уроку «Франція» ( запис у зошиті).

Сьогодні на уроці я вам пропоную заповнити таку таблицю. В цій таблиці ми з вами запишемо, що ми знаємо про Францію, що ми хочемо про неї дізнатися, а результати нашої роботи запишемо у 3-тю колонку, також систематизуємо і узагальнимо знання з теми, складемо опорний конспект. Ми будемо працювати з географічними картами, атласами, підручником, переглянемо презентації та відеоматеріали.

 

Що знаю	Хочу знати	Що навчився
Назва країни - Французька республіка
Столиця – Париж
Тип країни – високороз-винена, країна “Великої сімки”
Державний устрій – унітарна держава
Форма правління – президентська республіка
Міжнародні організації - ООН, ЄС, НАТО
Площа – 547 тис. кв. км. (48 місце в світі і 2 в Європі)

Давайте з’ясуємо, що ми вже знаємо про Францію? (Учні записують загальні відомості про Францію у першу колонку таблиці).

А чи хочете ви дізнатися більше про цю країну? А що саме?

(Учні називають план вивчення країни)

1.ЕГП країни.

2.Природні умови і ресурси.

3.Населення.

4.Господарство.

5.Зовнішні економічні зв’язки.

6.Особливості французької кухні.

Ми з вами заповнили другу колонку таблиці. І це план нашого уроку. Вивчаючи країну, ми заповнимо третю колонку таблиці.

Отож, вирушаємо у подорож.

ІV. Пояснення нового матеріалу.

      1.Економіко-географічне положення країни.

Робота з атласом. (Учні характеризують ЕГП країни за атласами та політичною картою).

1. Франція знаходиться у  західній частині Європи .

2. Межує з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. Країни є партнерами по ЄС. Всім, крім Швейцарії, входять до блоку НАТО.

3. На заході країна омивається Атлантичним океаном, на півдні - Середземним морем, на півночі - протокою Ла-Манш.

4. Розташована на перетині найважливіших транзитних шляхів Європи. Морські кордони країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. Марсель і Гавр – найбільші морські порти світу.

5. Близькість до мінерально-сировинних баз Європи, Пн. Африки і Пд. -Зх. Азії.

Викладач. Яку геометричну форму нагадує Франція?

(За формою її територія вписується в шестигранник (французи так і називають свою країну - l’Hexagone - шестикутник).

Висновок: ЕГП країни вигідне. А тепер давайте з’ясуємо особливості природних ресурсів Франції.  

      2.Природні умови і природні ресурси.

Слово надаємо географу.

Географ. Природні умови Франції дуже різноманітні. 50 % її території займають рівнини: Північнофранцузька й Аквітанська. У центрі країни простягаються давні зруйновані вулканічні гори – Центральний масив, на півдні – Піренеї та на південному сході -Альпи.

     Клімат  на півночі – морський з надмірним зволоженням, на півдні – субтропічний , з теплою зимою та сухим спекотним літом.

     Водними ресурсами країна добре забезпечена. Найбільшими річками є Сена, Рона, Луара, Гаронна. Морські припливи північно-західного узбережжя Франції використовуються в електроенергетиці.

     З земельних ресурсів найбільш родючі бурі лісові грунти.

     Лісові ресурси, як і в більшості країн Західної Європи,  обмежені. Ними вкрито 28% території. 

Викладач. Знайдіть на карті в атласі найбільші річки Франції. Покажіть їх на карті.

     Для того, щоб уявити природу Франції я пропоную переглянути невеликий відео фрагмент. (Перегляд відео про річку Луару). В долині р. Луари розташовано багато замків, які мають свою історію. В одному з таких замків знаходяться воскові фігури, серед яких є спляча красуня. Можливо саме тут відбувалися події, описані в казці Шарля Перо «Спляча красуня».     

Викладач. На які мінеральні ресурси багата Франція? Робота з атласом.

Паливні:

кам’яне вугілля – в Лотарингії.

Рудні:

     - алюмінієві руди             - південь

- уранові руди                  - центр

- залізні руди                   - Лотарингія

Нерудні:

-         калійна сіль                - схід

-         кухонна сіль               - схід

 

     Висновок: мінеральними ресурсами Франція забезпечена краще за інші країни Західної Європи.

          3. Населення країни .

Так як Франція - високорозвинена країна, то який тип відтворення населення для неї характерний? Які його наслідки?

     - Який національний склад населення ?

     - Яку релігію сповідують?

      - Який рівень урбанізації ? (Порівняйте з ФРН та Великою Британією)

      - Яка густота населення?

      - Назвіть найбільші міста і агломерації.

           Понад 60% населення Франції працює у невиробничій сфері і лише 9% в сільському господарстві.

          4.Господарство.

          Викладач. Франція – високорозвинена постіндустріальна країна. Які ж провідні галузі економіки цієї країни? Слово надаємо економісту.

Економіст. За розмірами ВВП на одну особу Франція займає 4 місце в Європі і 12 в світі. Основним видом діяльності стала сфера послуг. Провідна галузь промисловості – машинобудування. Розвинуті автомобілебудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість. В усьому світі відомі французькі автомобілі Рено, Пежо, Сітроен.

          Паливно-енергетична промисловість, чорна металургія працюють на імпортній сировині. Основною галуззю кольорової промисловості є алюмінієва промисловість, що працює на власній сировині.

          Франція - один з найбільших у світі виробників хімічної і нафтохімічної продукції (у тому числі каустичної соди, синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив, фармацевтичних товарів та ін.).

 Важливими галузями французької економіки виступають текстильна, швейна, виноробна промисловості. Великою популярністю на світовому ринку користуються французький одяг, взуття, ювелірні вироби, парфуми і косметика, коньяки, сири (виробляється близько 400 сортів).

Франція - провідна сільськогосподарська країна в Європейському Союзі. В сільському господарстві зайнято близько 9% населення. Галузь забезпечує потреби населення у продовольстві, а частину зерна та цукру експортує.

В галузевій структурі переважає тваринництво, в якому основну роль відіграють молочне скотарство, свинарство та птахівництво.

Площа сільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції . Вирощують зернові - пшеницю, ячмінь, кукурудзу, а також цукровий буряк, тютюн, хміль, маслини. Розвинене виноградарство, овочівництво, садівництво і квітництво.

Основним видом транспорту є автомобільний. У зовнішніх зв’язках переважають морський та авіаційний транспорт.

Викладач.

-        Частка яких електростанцій найвища у Франції? (Пригадайте, яких мінеральних ресурсів багато в країні?) (атомні).

Галузями міжнародної спеціалізації Франції є курортне господарство і туризм.  Що цьому  сприяє? ( теплий клімат на півдні країни, гори та багата історична спадщина).

Журналіст. Франція має відомі у всьому світі природно-рекреаційні ресурси. В Альпах розташований  один з найпрестижніших і дорогих світових гірськолижних курортів – Куршевель.

     Найбільш відомий регіон Франції - Лазурний берег або Французька Рив’єра, що простягається по західній частині Середземного моря до кордону з Італією. Тут знаходяться відомі міста Ніцца, Канни.  В Ніцці знаходиться могила Олександра Герцена - російського письменника, публіциста, літературного критика, філософа, революціонера-демократа. В Каннах проводиться всесвітньо відомий Каннський кінофестиваль.

          Франція відома своєю Тріумфальною аркою, Собором Паризької Богоматері, Лувром, Версалем, Діснейлендом . Франція має багату історичну спадщину.

 Викладач. В Парижі є дуже багато відомих місць. В школі ви вивчали роман В.Гюго «Собор Паризької Богоматері». Зараз я пропоную вам невеличку екскурсію до Парижу, щоб ви побачили всю велич Собору. (Перегляд відео про Собор Паризької Богоматері).

          5.Зовнішні економічні зв’язки.

Викладач. Франція підтримує тісні економічні зв’язки з багатьма країнами світу.

                 - Як ви гадаєте, яка продукція переважає в експорті та імпорті Франції?

 Робота з підручником ( с.174). Випишіть, що країна експортує та імпортує.

          ( Експорт: машини, пластмаси, парфуми, сталь і прокат, зерно, цукор, виноград, вина. Імпорт – мінеральна сировина, ліс, бавовна, вовна, кава, чай).

Україна підтримує тісні економічні зв’язки з Францією. Міста Тулуза та Париж є побратимами української столиці.

          6.Французька кухня (зв'язок з професією).

Викладач. Так як ви навчаєтесь з професії «Кухар», то, мабуть, вам цікаво дізнатись  про особливості французької кухні.

Повідомлення учня. Французька кухня цінується у всьому світі як дуже вишукана.   Французькі кулінари використовують усі види м’ясних продуктів. Дуже популярні страви з морської і прісноводної риби.

Головною особливістю французької кухні є використання винятково свіжих продуктів, а також використання при готуванні найрізноманітніших страв   виноградного вина, коньяку чи лікеру.

У  Франції поширеною стравою є устриці, жаб’ячі лапки.

Французи вважаються винахідниками майонезу, соусів. У готуванні і придумуванні нових рецептів соусів, рівних їм немає в усьому світі. 

          Молочних продуктів  французи використовують не багато, виняток складають сири, що прославилися на увесь світ. Страви з сирами і зеленим салатом обов’язково подають перед десертом. В Франції роблять не менш 500 сортів сиру. Сири є невід’ємним елементом французької кухні, їх подають на обід і вечерю на дерев'яній дощечці.

Найвідомішими французькими десертами є круасан, вишневий пиріг клафуті, шарлотка, крем-брюле.

Завдання

Опрацювати параграф 10 Сторінки 57-64      

         Дати письмову відповідь на запитання 

 

Поясніть, які причини домінування Парижа у системі розселення Франції.

Розкрийте вплив природних чинників на особливості поширення свійської худоби і птиці по території Франції.

 Поясніть, чому підприємства хімічної промисловості є провідними у розвитку вторинного сектору економіки Франції.

 Поміркуйте, чому у прямих іноземних інвестиціях Франції в економіку України переважають капіталовкладення у фінансово-кредитну діяльність.

Вівторок 03.11.2020, урок № 5

Тема уроку: "Італія."

Мета:      - навчальна:  сформувати в учнів систему знань про особливості ЕГП, населення, господарства Італії; визначити вплив ЕГП на розвиток господарства, територіальні відмінності у структурі господарства країни;

Пізнавальні задачі учнів (те, що повинні засвоїти):

1.     Столиця Італії…

2.     Тип країни…

3.     Анклав – це…

4.     Типи відтворення населення…

5.     Морські порти…

 

                                                           Хід уроку

I.   Організаційний момент

 

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

1. Прийом «Географічна розминка» (робота в парах)

Учні по черзі ставлять одне одному питання за політичною картою Європи (країни, столиці, релігії і т.д.)

 

III.  Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Про сучасну Італію складно говорити мовою сухих статистичних даних. У цій середземноморській країні з давньою історією, захоплюючою пригодою може стати не тільки переїзд з міста до міста, але навіть прогулянка сусідніми вулицями, що химерно поєднали в собі різні епохи і культури. Туристичні проспекти і художні фільми внесли до нашої свідомості уявлення про сліпуче сонце, давні мозаїки тротуарів і скульптури храмів, про неприборканий італійський темперамент.

Саме ця країна подарувала світу багато чудових речей: автомобілі вищого класу «Феррарі» та «Ламборджині», модні торгові марки Армані, Гуччі, Валентино, вино «К’янті» та лікер «Амаретто». Вона навчила мало не всю планету готувати спагеті та піцу. Сьогодні на уроці ми з вами дізнаємося дещо більше про цю країну.

 

IV.   Вивчення нового матеріалу

1. «Візитна картка»

Офіційна назва — Італійська республіка.

Площа — 301,3 тис. км².

Населення — 61,2 млн осіб.

Столиця — Рим.

Тип країни — економічно високорозвинена держава, країна «Великої сімки».

Державний устрій — парламентська республіка, унітарна держава.

Склад території — 20 областей->провінції->комуни.

Член міжнародної організації — «Великої сімки», ЄС,            НАТО, ООН.

Офіційна мова — італійська.

Релігії — християнство, католицизм.

Валюта — євро.

 

2. ЕГП

Завдання. Уявіть себе іноземними журналістами, які отримали завдання скласти короткий огляд про певні сторони життя Італії (спираючись на типовий план характеристики країни). Час для виконання — 10–12 хв.

Територія Італії складається з трьох частин: материкової, півострівної (Апеннінський півострів) й острівної (острова Сіцілія, Сардінія й низка дрібних островів). Близько 80 % її кордонів — морські. Найвіддаленіші райони країни розташовані від узбережжя не більше ніж на 200–300 км. У межах Італії існують дві анклавні держави — Ватикан і Сан-Маріно.

            Що таке анклав? (Держава в державі)

Економіко-географічне положення Італії в центрі Середземноморського басейну здавна сприяло розвитку зв’язків із країнами Близького Сходу й Північної Африки.

 

3. Природні умови і ресурси

Природні умови Італії різноманітні. 80 % площі складають молоді сейсмічно активні гори — Альпи та Апенніни. Найбільша рівнина — Паданська низовина знаходиться на півночі Італії. Тут клімат помірний континентальний, а на півострові й островах — субтропічний середземноморський. Італійські річки короткі й стрімкі, найбільші з них — По, Тібр, Арно. Ліси вкривають 1/5 площі, однак це в основному гірські низькорослі дерева й ча­гарники. Хвойні ліси поширені в Альпах.

Італія небагата на корисні копалини. Виняток складають будівельні матеріали — мармур, граніт, травертин.

 

4. Населення

Італія — густонаселена країна, але розміщено населення дуже нерівномірно. Найбільшою мірою заселена Паданська рівнина та західне узбережжя. Для Італії характерний перший тип відтворення, від’ємний природний приріст, «старіння нації», активні внутрішні і зовнішні міграції населення.

Що таке перший тип відтворення населення? (низька народжуваність + низька смертність = «старіння нації».)

Для яких країн вона характерна? (екон. розвинених.)

Італія — однонаціональна країна, близько 94 % населення складають італійці, на півночі є невеликі групи французів, німців і словенців. Понад 60 % італійців проживає в містах, причому 12 % усього населення країни проживає в чотирьох найбільших містах — Римі, Мілані, Неаполі й Туріні.

 

5. Господарство

На відміну від інших розвинених країн Західної Європи, у територіальній структурі її господарства існують контрасти між розвиненою північчю й відсталим півднем.

Головною галуззю промисловості є машинобудування. В Італії виробляються офісне обладнання, сільськогосподарські машини, ткацькі верстати, швейні машини, електронагрівальне обладнання.

Важливе значення має автомобілебудування, що випускає легкові автомобілі, вантажівки й моторолери. Провідну роль у галузі відіграє концерн ФІАТ (фабрика італійських автомобілів у Туріні). У структурі обробної промисловості Італії друге місце (після машинобудування) посідає текстильна й швейна промисловість. Широко розвинене виробництво взуття.

Хімічна промисловість, включаючи нафтохімію й виробництво синтетичних волокон, дає близько 1/7 загального обсягу продукції обробної промисловості.

Енергетика країни базується на імпортних нафті, коксі й вугіллі, власному природному газі й гідроресурсах. Понад 3/4 електроенергії виробляється на ТЕС, що працюють здебільшого на мазуті. Відносно великою є частка ГЕС, що побудовані на альпійських річках. У Центральній Італії працюють геотермічні електростанції. АЕС виведені з експлуатації.

Через нестачу запасів вугілля й залізної руди Італія почала розвивати металургійну промисловість тільки після створення в 1952 р. Європейського об’єднання вугілля й сталі. І чорна, і кольорова металургія працюють на імпортній сировині, тому підприємства розміщені поблизу портів.

Підприємства харчової промисловості, що спеціалізуються на виробництві макаронів (спагеті), продукції з томатів і виробництві напоїв (особливо вин), розосереджені по всій території країни. У сільському господарстві Італії зайнято близько 10 % економічно активного населення. У той же час сільське господарство залишається «слабкою ланкою» італійської економіки. Головною його галуззю є рослинництво.

            Що таке економічно активного населення? (люди працездатного віку.)

 

6. Сільське господарство

За врожайністю сільськогосподарських культур й особливо за продуктивністю худоби Італія значно поступається багатьом країнам Європи. Сільське господарство Італії забезпечує населення продовольством на 75–80 %. У ЄС Італія спеціалізується на вирощуванні та експорті овочів, фруктів, вина.

За збором винограду Італія постійно змагається з Францією за перше місце у світі. Тваринництво відіграє другорядну роль.

 

7. Транспорт

Основним видом транспорту Італії є морський (90 % вантажообігу). У внутрішніх перевезеннях вантажів і пасажирів головну роль відіграє автомобільний транспорт, на другому місці — залізничний.

У міжнародному географічному поділі праці «обличчя» Італії визначається продукцією машинобудування, текстильної, швейної промисловості, субтропічного землеробства (фрукти, вина, цитрусові). Важливою галуззю господарства Італії є туризм.

Завдання. Користуючись картами атласа, знайдіть найбільші порти Італії.

За кількістю туристів, що відвідують країну щорічно, Італія займає одне з провідних місць у світі.

 

V.  Закріплення знань

Запитання для обговорення

1. Як позначилися на розвитку господарства Італії особливості ЕГП країни?

2. Чим обумовлена низька, порівняно з іншими європейськими країнами «Великої сімки», частка наукомістких галузей у структурі господарства країни?

3. Які територіальні відмінності галузевої структури господарства Італії? Чим, на вашу думку, вони обумовлені?

            Зроби висновки

Італія — економічно високорозвинена держава Європи, член «Великої сімки», ЄС.

Головними галузями промисловості Італії є машинобудування, хімічна, легка та харчова. Найбільші промислові центри знаходяться на півночі. Сільське господарство, в якому переважає рослинництво, лише частково забезпечує потреби країни.

В Італії спостерігаються помітні розбіжності в рівнях розвитку північної та південної частин. Господарський комплекс північної частини визначається високою концентрацією підприємств провідних галузей промисловості та інтенсивним сільським господарством.

 

Завдання;

Опрацювати параграф 12 Сторінки 73-79

   Дати відповіді на запитання!

Поясніть причини відсутності єдиного виразного економічного центру в Італії.

 Розкрийте вплив рельєфу на особливості спеціалізації у садівництві Італії.

Поясніть, чому більшість підприємств сфери високої моди є малими і середніми.

 Чому у прямих іноземних інвестиціях Італії до України переважають капіталовкладення у банківську сферу?

 Схарактеризуйте міжнародні зв’язки України з Італією.

П'ятниця 06.11.2020, урок № 6

Тема уроку: "Практична робота № 2. Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з європейських країн «Великої сімки». "

Мета: формувати уміння роботи з картами та навички побудови діаграм, робити висновки, вчити критично оцінювати економічний розвиток країн. Виховувати самостійність, наполегливість.

Допоміжний матеріал:

Серед просторових форм організації господарства існують різні типи територіально-виробничих одиниць національної економіки. До них належать такі одиниці, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол, агломерація,спеціалізований район,промислова зона. Найпростішим об’єктом територіально-виробничого поділу є промисловий пункт, який формується на базі певного виробництва й розташованого біля нього поселення. Складнішими просторовими формами організації господарства є промисловий центр і промисловий вузол. У промисловому центрі поєднується кілька промислових підприємств одного або різних видів  економічної діяльності. До складу промислового вузла можуть входити десятки підприємств із кількома населеними пунктами  зі спільними об’єктами інфраструктури. Їх поєднання на невеликій території утворює територіально-виробничий комплекс як специфічну регіональну  економічну частину господарства.

          Ще більшими за територією  й потужнішими за виробничим потенціалом  елементами національної  економіки є такі територіально-виробничі утворення, як промислова агломерація, спеціалізований район, промислова зона, до складу яких входять територіально-виробничі одиниці нижчого рангу.

 

Завдання 1. Опиши економічний розвиток Великої Британії та  Німеччини, визнач спільні риси та відмінності, заповнивши таблицю.

 

Країна	Велика Британія	Німеччина
Загальна характеристика економіки
Спільні риси
Відмінні риси

 

Завдання 2. Запиши основні економічні центри двох країн.

Завдання 3. На контурній карті познач і підпиши просторову організацію економік Великої Британії та Німеччини, познач на карті спеціалізацію центрів та агломерацій.

Висновок. (вкажи спеціалізацію Великої Британії та Німеччини на світовому ринку):

Вівторок 10.11.2020, урок № 7

Тема уроку: "Польща"

Мета: Сформувати в учнів уявлення про сучасне господарство Польщі, знання про проблеми і досягнення держави; виявити особливості географічного положення та природи, їх вплив на розвиток господарства; показати місце країни на політичні карті світу, у міжнародному географічному поділі праці; дати загальну оцінку її природних ресурсів, господарства; дати уявлення про систему розселення і роль федеральних земель в її розвитку

 

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Продовжуючи працювати над темою «Країни Європи» ми дослідимо країни, що мають спільні кордони з Україною. Як ви вже знаєте, відносини з найближчими сусідами мають значний вплив на економічний розвиток країни. Серед сусідів стратегічним партнером України є Польща.

Про цю країну ви вже знаєте дещо з курсу історії, проте зможете розширити свої знання. На політичній карті світу рідко можна побачити територію країни майже правильної геометричної форми. Виключенням є Польща, де відстань з півночі на південь між двома крайніми точками майже така сама, як із заходу на схід. Нам, українцям, ця країна відома як наш сусід. Наші батьки пам’ятають ті часи, коли поляки мусили їздити по світу і продавати свій, не дуже якісний, товар, щоб якось годувати свої сім’ї. Пройшли часи, і Польща вийшла з тієї економічної кризи. Сьогодні це середньорозвинута країна Центральної Європи.

Повідомлення теми, цілей і завдань уроку.

 

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

В.:Давайте згадаємо план економіко-географічної характеристики країни

 

План економіко-географічної характеристики країн світу

1. Загальні відомості.

2. Фізико - географічне та економіко - географічне положення.
3. Природно - ресурсний потенціал країни.
4. Населення.
5. Характеристика господарства країни.
6. Транспорт.
7. Зовнішньо-економічна діяльність країни.

 

В.:Пригадайте:

- історичні зв’язки між Україною та Польщею Š

- найбільші міста країни

ІУ. Вивчення нового матеріалу.

1.    Розповідь учителя з елементами бесіди. Обговорення в загальному колі рис схожості й відмінності  ЕГП Польщі й України (робота в групах)

Група 1

Візитна картка Польщі: 

Столиця – Варшава

Площа – 322,6 тис.км²

Населення – 38 млн чол.

Державний лад – парламентсько-президентська республіка, унітарна держава

Адміністративний поділ – 16 воєводств

Релігія - католицька

Грошова одиниця – злотий

Міжнародні організації – з 1999 в НАТО, з 2004 р. ЄС.

Група 2

ЕГП:

Польща - держава в Центральній Європі, на перетині транзитних шляхів. На півночі омивається Балтійським морем: порти Гданськ, Гдиня, Щецин. На півночі межує з Росією, на сході Білоруссю та Україною та партнером НАТО Литвою, на півдні з партнерами НАТО Чехією і Словаччиною та на заході – з Німеччиною. Країна наближена до мінерально-сировинних баз Європи. Протяжність території як з півночі на південь, так із заходу на схід майже однакова – близько 720 км.

В.: Виявити особливості географічного положення Польщі та природи, їх вплив на розвиток господарства

Група 1

Більша частина території 80% – Польська низовинна висотою до 200 м над рівнем моря, і лише на півдні розташовані гори (20%) - Судети та Західні і Східні Карпати до 2000 м. Найвищі масиви Карпат – Бескиди і Високі Татри з найвищою точкою Польщі г. Риси (2499м).

Клімат Польщі помірний, перехідний від морського до континентального, що характеризується похмурою і дощовою погодою влітку, частими відлигами і туманами взимку. Пересічні температури: січня – від -2⁰С до -5⁰С, у горах до -8⁰С; липня - +17-19⁰С (у горах до 10⁰). Опади випадають рівномірно впродовж року – на рівнинах від 500-800 мм, в горах - понад 1000 мм на рік.

     В.: Польща раціонально розробляє і використовує власні мінерально-сировинні ресурси. Якими багатствами володіє Польща?

Група 2 (випереджаючі завдання та робота з атласом)

Країна володіє багатою мінерально-сировинною базою. Особливо виділяються поклади кам’яного та бурого вугілля, за запасами яких країна входить до п’ятірки світових лідерів. Запаси кам’яного вугілля зосереджені в Сілезькому басейні і в долині Буга під Любліном, а бурого вугілля - біля Коніна на захід від Варшави. Є також інші корисні копалини, але в меншій кількості: міді – в Західній Сілезії, сірка – в Тарнобжегу, соляні шахти – на північі. Є невеликі запаси нафти і природного газу, свинцю і срібла.

Більшість річок належить до басейну Балтійського моря. Вони доволі повноводні. Вісла та Одра судноплавні і з’єднані між собою каналами.

На території Польщі переважають бідні дерново-підзолисті ґрунти. Країна забезпечена лісовими ресурсами, до 27% території вкриті лісом, переважно хвойних порід.

В Балтійському морі багаті рибні запаси (тріска, салака), а на узбережжі зустрічаються значні поклади сонячного каменю – бурштину.

Мальовничі ландшафти приваблюють туристів з багатьох країн. Зимовою столицею є м. Закопане в Татрах, історичним і культурним центрами – Краків і Варшава, велику популярність мають балтійські морські зони відпочинку та Поозер’я.

2.  Населення. (Пошук статистичної інформації, аналіз графіків, діаграм).

За чисельністю населення Польща посідає 74 місце в Європі. Вона відноситься до країн I типу відтворення. До 1939 року Польща була багатонаціональною державою. Зараз Польща вважається однонаціональної країною: переважна більшість жителів (97%) – поляки. Решта – українці, німці, білоруси, литовці й представники інших національностей.

Спостерігається незначний природний приріст населення. За віковою структурою Польща є однією з наймолодших країн Європи: діти й підлітки складають близько 19% від усього населення держави, а середній вік жителів – 36 років. У статевому складі населення – чисельність жінок переважає над чисельністю чоловіків. Більшість поляків – католики. У країні дуже сильні позиції католицької церкви.

Середня густота населення – 123 особи/км², однак південна й центральна частини Польщі заселені більш густо порівняно з північно-східними регіонами. У містах проживає близько 63% населення. Дев’ять великих міських агломерацій з населенням біля 2 млн осіб кожна зосереджені переважно в центрі й на півдні країни. Найбільшими містами є Варшава (1,7 млн осіб), Лодзь (776,4 тис. осіб), Краків (757,8 тис. осіб).

У Польщі найбільша українська діаспора в центральноєвропейських країнах. Тут проживає більше 300 тис. українців.

У Польщі, як і в інших постсоціалістичних країнах, у зв’язку з реструктуризацією економіки відбувається «відтік» робочої сили з галузей промисловості й сільського господарства до сфери послуг. Активно розвивається фінансова й банківська діяльність, розширюється мережа приватних шкіл і вузів.

 

3.    Господарство.

В.:Продовжуємо знайомство з Республікою Польща.

- Використовуючи статистичні дані порівняйте  показник ВВП Польщі з країнами регіону. Про може говорити такий показник ВВП Польщі у порівнянні з іншими країнами?

- Використовуючи підручник назвати основні риси господарства Польщі та скласти опорну схему.

Польща має досить розвинену багатогалузеву економіку. Це типова індустріально-аграрна країна. Радикальні економічні зміни відбулися в Польщі у 1990 р., що дістали назву «програма Бальцеровича» за іменем тодішнього віце-прем’єра і міністра фінансів.

У законодавчому порядку було закріплено свободу підприємництва та рівноправність різних форм власності. Створена юридична основа для формування системи малого та середнього бізнесу. Створений приватний сектор, у якому зайнято 70% населення і на який припадає 64% валового внутрішнього продукту. Значно зріс рівень життя поляків. За даними ЮНЕСКО Польща вийшла на перше місце серед постсоціалістичних країн за динамікою росту іноземних інвестицій. Про це свідчить і показник доходів на душу населення який досяг 21118 доларів. Розпочався курс на зближення з Заходом і Близьким Сходом. Це країна з середнім рівнем економічного розвитку.

В.: Які ж галузі сприяють сучасному розвитку економіки Польщі? Які чинники вплинули на становлення даних галузей? (проблемне питання)

Промисловість.

Паливно-енергетичний комплекс Польщі використовує власне кам’яне вугілля Верхньосілезького басейну, за видобутком якого їй належить перше місце в Європі, й буре вугілля в Белхатувському басейні. Нафтопереробна промисловість розвивається на сировині, що надходить з країн Близького Сходу, Росії. В енергетиці переважають ТЕС – які виробляють 97% електроенергії і ГЕС – з 3%.

Чорна металургія залежить від імпорту залізної руди з Росії та України, тому нині в її розвитку є певні проблеми. Основним районом з виробництва чавуну і сталі є Верхня Сілезія. Більше значення має кольорова металургія, яка використовує власну сировину: мідь виплавляють в Леґниці, цинк і срібло – в Катовіце, алюміній – у Скавіна. На основі Верхньосілезького вугільно-металургійного району утворилася найбільша агломерація Польщі, яка об’єднує 14 міст з загальною чисельністю населення 3,05 млн осіб, найбільше місто – Катовіце.

Провідною галуззю промисловості є машинобудування (точне і загальне). Підприємства випускають обладнання для вугільної промисловості, локомотиви і вагони в Верхній Сілезії, Познані, Вроцлаві; суднобудування розвинене в Ґданську, Щецині; автомобілебудування в Варшаві; верстати, електроніку і продукцію точного машинобудування випускають у Варшаві і Кракові.

Хімічна промисловість представлена галузями основної хімії та хімії органічного синтезу. Остання почала розвиватися на основі вуглехімії, а потім перейшла на використання імпортної нафти. Виробництво азотних добрив орієнтується на відходи чорної металургії Верхньої Сілезії, фосфорних добрив в Тарнобжегу, калійних добрив і виробництво соди на калійні солі півночі.. Останнім часом швидкими темпами розвивається фармацевтична промисловість в містах Лодзь, Познань, Варшава.

У Польщі традиційно високий рівень розвитку мають текстильна і швейна промисловість: на бавовняних тканинах спеціалізується Лодзь, на пошиві готового одягу – Варшава.

Харчова промисловість виробляє м’ясні та плодоовочеві консерви, бекон, переробляє картоплю, а також борошно і цукор.

Сільське господарство

В.: Які риси характеризують агропромисловий комплекс країни?

У структурі сільського господарства переважає рослинництво. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь. Повсюдно вирощують картоплю (7-ме місце) . На півдні значні посівів цукрового буряка (6-ме місце у світі).

Тваринництво спеціалізується на молочно-м’ясному скотарстві, м’ясо-сальному і беконному свинарстві. За поголів’ям свиней Польща посідає 7-ме місце у світі. Розводять коней – арабських скакунів. Розвинуте також птахівництво.

Транспорт.

Країна має густу транспортну інфраструктуру. Особливістю транспортної системи країни є наявність двох найбільших транспортних вузлів – Варшавського й Верхньосілезького. Оскільки Польща розташована на перетині транспортних шляхів, вона надає послуги з перевезення транзитних вантажів іншим європейським країнам. Так, через територію країни транспортують нафту і природний газ із Росії в Західну Європу й залізну руду з України. За вантажообігом залізниць країна посідає одне з провідних місць у Європі. Морський транспорт відіграє велику роль у зовнішніх відносинах Польщі. Порт Щецин є лідером з вантажообігу в країні, а також порти Гдиня та Гданськ, велике значення має паромна переправа – Польща-Швеція. Інтенсивно використовуються для судноплавства річки та канали.

 

Економічні зв’язки

В.: Що експортує і імпортує Польща? Завдання: Користуючись інформацією в підручнику складіть картосхему зовнішніх економічних зв’язків Польщі.

 

На сучасному етапі основними зовнішньо-економічними партнерами Польщі стали країни Західної та Центральної Європи, країни Близького Сходу.

Країна експортує продукцію машинобудування, вугілля, мідь, срібло, продукцію легкої, харчової та фармацевтичної промисловості, продукцію сільського господарства. Польща надає іншим країнам будівельні послуги.

Імпортує Польща енергоносії, металеву сировину, хімічні продукти. Щорічно імпорт становить 15 млн т нафти, 7,5 млрд т газу. Імпортуються алюміній, марганцева і хромова руди, нікель, рідкісні метали тощо. Металургія споживає щорічно 17млн т імпортної залізної руди, 1,5 т імпортного чавуну.

V. Закріплення знань і вмінь учнів

1.    Запитання та завдання:

1.              Назвіть переваги та недоліки ЕГП Польщі порівняно з ЕГП України.

2. Якими є особливості структури населення Польщі?

3. Охарактеризуйте хімічну промисловість країни.

4. Позначте на контурній карті спеціалізацію сільського господарства різних районів країни. Поясніть відмінності(робота в групах).

2.              Порівняйте галузеву структуру господарства Верхньої Сілезії та Донбасу. Знайдіть спільні й відмінні риси.

 

Завдання;

Опрацювати параграф 13 Сторінки 80-85

         Дати письмову відповідь на запитання !

Поясніть причини існування у Польщі виразної диспропорції у розвитку Захід — Схід.

Розкрийте особливості спеціалізації рослинництва Польщі.

 Поясніть, чому більшість підприємств автомобілебудування Польщі належать іноземним компаніям.

 Поміркуйте, чому у прямих іноземних інвестиціях Польщі до України переважають капіталовкладення у банківську сферу.

 

П'ятниця 13.11.2020, урок № 8

Тема уроку: «Білорусь.»

Мета: охарактеризувати ЕГП, природно-ресурсний потенціал Білорусі, охарактеризувати демографічну ситуацію, трудові ресурси; сфор­мувати знання про особливості розвитку первинного, вторинного та третинного секторів господарства;

розвивати вміння працювати з джерелами географічної інформації, аналізувати матеріал;

виховувати інтерес до предмета; активне са­мостійне мислення, уважність.

ХІД УРОКУ          

І. Організаційна частина.

Учитель. Доброго дня всім! Посміхніться один одному і побажайте успіхів на уроці.

Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Учитель. Яскрава барвиста земна куля! Піщинка Всесвіту. Свої звичаї, традиції, релігії. Цілий калейдоскоп країн, з якими ми почали знайомитись.

   Які країни Європи ми вивчили?  До групи яких країн ми їх відносимо? (Відповіді учнів). Сьогодні ми починаємо вивчення країн Центральної і Східної Європи.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Працюватимемо за таким планом.

1.     «Візитівка» країни. ЕГП.

2.     Природні умови та ресурси.

3.     Населення.

4.     Характеристика секторів економіки. Зовнішньоекономічні зв’язки.

1.     Учитель.

Офіційна назва - Республіка Білорусь. Столиця – Мінськ. Площа - 207,6 тис. км^². Населення - 9,5 мли осіб (на 2017 р.). Мови - білоруська, російська. Форма державного правління – республіка. Форма державного устрою - унітарна держава. Адміністративний поділ - 6 областей. ВВП на душу населення - 5143 дол. (2017 р.).Країна займає компактну територію на сході Європи, у басейнах річок Німан і Західний Буг. Білорусь межує на сході з Росією, на півночі та північному сході — з Латвією та Литвою, на заході - з Польщею, а на півдні - з Україною. Білорусь - північний сусід України та колишня радянська республіка, що не має виходу до моря. За площею її можна  порівняти з такими європейськими країнами, як Велика Британія і Румунія, за чисельністю населення - як Швеція, Угорщина і Австрія.

Пращури білорусів оселилися на цій території близько 1500 років тому. За різних часів Білорусь входила до складу Київської Русі, Великого князівства Литовського, Польщі, Росії. У листопаді 1917 р. тут була проголошена радянська влада, що проіснувала до 1991 р. Після розпаду Радянського Союзу Білорусь одержала незалежність. Мінськ став штаб-квартирою Співдружності Незалежних Держав. Вигідне транзитне положення дає змогу контролювати транснаціональні потоки. Білорусь одна з небагатьох країн Європи, яка не має виходу до моря.

2.     Учитель.

 Білорусь дуже збіднена на мінерально-сировинну базу, однак має кваліфіковані трудові ресурси. Надра країни містять лише нерудні мінеральні ресурси: кам’яну та калійну сіль, фосфорити, торф, сировину для виробництва будівельних матеріалів (кварцові піски, гончарні глини, цементна сировина). Загальні запаси торфу становлять 4 млрд. т, щорічний видобуток 3 млн. т. Після видобутку необхідно проводити відповідні заходи, по відтворенню екосистеми.

Головними річками країни є Дніпро та його притоки (Прип’ять, Сож і Березіна), Західна Двіна, Німан і Західний Буг. У країні налічують понад 10 тис. озер, а Полісся є найбільшим у Європі районом боліт і заболочених земель. Ліси вкривають близько 43 % території країни, з домінуванням хвойних порід.

Геоекологічне положення Білорусі ускладнюється наслідками аварії Чорнобильської АЕС в 1986 р., коли особливо постраждали південно-східні області.

3.     Учитель.

У Білорусі посилюються процеси депопуляції, що призводять до зниження працересурсного потенціалу. Нині до трудових ресурсів належать 4,3 млн осіб (45 % від населення країни). Частка зайнятих у сільському господарстві, будівництві, промисловості зменшується, хоча і залишається підвищеною (у сільському господарстві - 10 %, у промисловості - 23 %), а питома вага працюючих у сфері послуг поступово збільшилася до 67 %. Трудові ресурси країни відзначаються високою кваліфікацією, оскільки в Білорусі чисельність студентів до чисельності населення у відповідному віці становить аж 91 %. Тому висока освіченість білорусів і наявна ефективна система підготовки кваліфікованих кадрів є однією з надважливих конкурентних переваг країни.

Білорусь, як і інші слов’янські країни, переживає істотне зниження чисельності населення. Через значне перевищення смертності над народжуваністю природний приріст уже чимало років є від’ємним.

Населення розміщується територією країни вкрай нерівномірно: найзаселенішою є середня смуга країни, малонаселені північні райони та заболочене Полісся. Загалом середня густота населення становить 46 осіб/км². Останніми десятиліттями кількість містян швидко збільшується, і нині в містах мешкає вже 77 % населення. Найбільші міста: Мінськ (1,9 млн осіб), Гомель (535 тис.), Могильов (380 тис.), Вітебськ (377 тис.) та ін. У сільському розселенні переважають середні села. Із 2005 р. в країні існують такі поселення нового типу, як агромістечка, у яких умови життя максимально наближені до міських.

Вправа «Мовознавці».

Завдання. Перекласти слова з білоруської мови на українську.

Калі ласка - будь-ласка

Даруйце – вибачте

Асцярожна! – Обережно

Дзень – День

Серада - середа

Цягнік - потяг

4.     Учитель.

Економічна політика Білорусі спрямована на конверсію оборонної промисловості та створення ринкової економіки з потужним державним сектором. Більшість підприємств залишається в державній власності, а процесу приватизації підлягли лише підприємства торгівлі та сфери послуг. Держава продовжує сплачувати субсидії сільськогосподарському сектору й зберігає контроль за цінами.

Промисловість залишається важливою сферою діяльності господарства, у якій виробляється 40 % сучасного ВВП. У країні широко видобувають калійну сіль, торф, природні будівельні матеріали. Майже всю електроенергію (99 %) виробляють на ТЕС. Нафту й природний газ імпортують з Росії, оскільки власний видобуток мізерний. Основним виробництвом обробної промисловості є машинобудування. Білорусь виробляє вантажні автомобілі і автопоїзди, надважкі самоскиди для гірничодобувної промисловості, трактори, бульдозери, сільськогосподарську техніку, побутову техніку на національних автогігантах «БелАЗ», «МАЗ», «БААЗ».

Завдання. Користуючись картою атласу назвати центри машинобудування.

Найбільші машинобудівні центри - Мінськ, Жодіно, Гомель.

Хімічна промисловість виробляє синтетичне волокно, органічні кислоти, лаки й фарби тощо. Потужне виробництво добрив створене на базі місцевих калійних солей.

Завдання. Користуючись картами атласу назвіть центри хімічної промисловості.

Важливе значення має лісова промисловість. Виготовляють меблі, дикт, сірники, папір.

Завдання. Знайдіть на карті центри лісової промисловості (Гомель, Брест).

Традиційною для Білорусі є текстильна промисловість (виробництво лляних, вовняних, шовкових і бавовняних тканин), масово виробляють килимові вироби, штучне хутро й взуття.

Запитання. Назвіть міста, де розвинена легка промисловість? (Орша, Барановичі).

Білорусь вирізняється продуктивністю сільського господарства і є важливим експортером продовольства. Нині аграрне виробництво спеціалізується на скотарстві, свинарстві, льонарстві й картоплярстві. Тваринництво дає ³/4 усієї агропродукції, здебільшого поширене молочно-м’ясне скотарство. Білорусь є великим постачальником м’яса та молока. Навколо великих міст розвинуті свинарство й птахівництво. Основними рослинними культурами є жито, ячмінь, пшениця, льон-довгунець, цукровий буряк, бобові. Повсюдно у великій кількості вирощують картоплю й овочі, розвинене ягідництво. Відео.  

Вправа «Технологи».

Завдання. Визначити сировину, з якої виготовляють ту чи іншу продукцію?

Вершки, сірники, лляна тканина, калійні добрива, крохмаль.

Сфера послуг поступово стає визначальною в білоруській економіці, і 2016 р. на неї припадало вже 52 % ВВП. Найбільша частка ВВП припадає на торгівлю і громадське харчування, транспорт, освіту, фізичну культуру, страхування тощо.

У країні розвинені залізничний, автомобільний і трубопровідний види транспорту, які обслуговують внутрішні та зовнішні зв’язки країни. Білоруська залізниця здійснює близько 75 % усіх перевезень вантажів у країні і понад 50 % пасажирських. Протяжність залізниць - 5,5 тис. км. Розвинений автомобільний транспорт, річковий флот здійснює перевезення, переважно в басейні Дніпра. Повітряний транспорт розвинений відносно слабо, найбільший аеропорт діє неподалік Мінська. За радянські роки було збудовано широку мережу трубопроводів, зокрема нафтопроводів (1,52 тис. км) і газопроводів (5,3 тис. км), транзитні функції яких нині відіграють винятково важливу роль для економіки Білорусі.

Міжнародний туризм у країні не набув широкого розвитку через слаборозвинену туристичну інфраструктуру, а також радіоактивне забруднення близько ¹/₅території Білорусі внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли особливо постраждали Гомельська та Могилевська області, що відлякує іноземних туристів. У 2016 р. до Білорусі приїхало всього 860 тис. туристів. Утім країна має природні ландшафти і мальовничі озера; історичні й архітектурні пам’ятки (меморіал Другої світової війни - Брестська фортеця, меморіальний комплекс «Хатинь», середньовічні замки в містах Мир і Ліда). На території Білорусі розміщена більша частина заповідника «Біловезька Пуща», у якому охороняють популяцію зубрів.

Зовнішньоекономічні зв’язки. Відносини з Україною. Білорусь підтримує зовнішньоекономічні зв’язки зі 170 країнами світу. В основі експорту - продукція легкої промисловості, тракторо- та автомобілебудування; імпортує - енергоносії, машини, устаткування, транспортні засоби, продукцію хімічної промисловості. Головними торговельними партнерами Білорусі традиційно є Росія, Німеччина, Україна, Латвія. Українсько-білоруським відносинам притаманні стабільність, взаємна зацікавленість у нарощуванні співробітництва, насамперед - торговельно-економічного, що зумовлено географічною близькістю, високим рівнем виробничих і науково-технічних зв’язків практично в усіх сферах діяльності. Постійною є взаємодія України з Білоруссю в гуманітарній сфері, до чого спонукають історичні традиції, близькість культур, суміжність територій, проживання в Білорусі 237 тис. українців, а в Україні близько 275 тис. білорусів. Білорусь із 2014 р. бере активну участь у вирішенні військово-політичного конфлікту на Сході України, надавши свій нейтральний майданчик (Мінський переговорний процес) задля мирного врегулювання ситуації на Донбасі.

 

Завдання;

Опрацювати параграф 14  Сторінки 86-91

         Дати письмову відповідь на запитання !

Поясніть причини економічного розвитку Мінської агломерації.

 Розкрийте вплив наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на особливості розвитку сільського господарства Білорусі.

 Поясніть, чому провідні машинобудівні підприємства цієї країни належать державі.

Чому у прямих іноземних інвестиціях Білорусі до України переважають капіталовкладення у переробну промисловість?

 Поміркуйте, чому більшість українців у Білорусі мешкає у прикордонних з Україною областях.

Вівторок 15.02.2021, урок № 10

Тема уроку: Америка: загальна характеристика регіону.

Практична робота №5. «складання картосхеми типології країн америки за рівнем їх економічного розвитку».

 

Мета: розвивати вміння висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди; формувати вміння застосовувати науковий метод, аналізувати, формулювати гіпотези, робити висновки; виховувати самостійність, наполегливість, уміння долати труднощі.

Хід уроку

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

1. Які регіону світу було досліджено протягом вивчення курсу?

2. Пригадайте, коли й ким була відкрита Америка. Які країни брали участь у колонізації Америки?

 

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Коли в 1492 р. кораблі Христофора Колумба досягли Багамських островів, мандрівник і не підозрював про масштаби та значення свого відкриття. Натомість європейці, що прийшли слідом за Колумбом, швидко побачили казкові можливості Нового Світу, і пройшло зовсім небагато часу, як тисячі представників Старого Світу, покинувши будин ки, сім’ї та свої заняття, почали переселятися до незнаних земель.

Через п’ять століть ми можемо оцінити результат діяльності переселенців і їх нащадків — країни Америки розвинені і ті, що розвиваються. Про їх різноманітність, рівні розвитку, національні та інші особливості ви дізнаєтеся протягом вивчення розділу «Америка».

Повідомлення теми, цілей і завдань уроку.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Робота з картами атласу

1. Особливості географічного положення. Склад регіону

Протяжність з півночі на південь перевищує 16,5 тис. км; площа — 42,5 млн км² (майже третина суходолу). Субрегіони: 1) Північна Америка (або Англо-Аме рика) — переважно англомовні США, Канада, Гренландія (острівне володіння Данії), острови в Атлантичному океані — Бермудські, Сен-П’єр та Мікелон. 2) Центральна Америка — Мексика та невеликі держави на Панамському перешийку — Беліз, Гватемала, Нікарагуа, Сальвадор, Гондурас, Коста-Рика й Панама. 3) Південна Америка охоплює Аргентину, Болівію, Бразилію, Венесуелу, Гаяну, Еквадор, Колум бію, Парагвай, Перу, Суринам, Уругвай, Чилі. 4) Карибський басейн — Багам ські острови, країни, що розташовані на Великих та Малих Антильських островах, зокрема Куба, Ямайка, Гаїті, Домініканська республіка, Антигуа і Барбуда, Барбадос та ін.

ЕГП вигідне: вихід до трьох океанів, віддаленість від війн та конфліктів в Європі та Азії, Панамський канал.

З точки зору соціально-економічної географії Америка складаєть­ся з двох великих історико-географічних регіонів — Англо-Америки (Північної Америки) і Латинської Америки. До складу Англо- Америки входять США, Канада і острівне володіння Данії — Ґренлан­дія, а також розташовані в Атлантичному океані острови — Бермуд- ські, Сен-П’єр і Мікелон. Латинська Америка включає всю групу держав, розташованих на південь від США — це Мексика, країни Центральної Америки (перешийок між материками), острови Вест- Індії і держави Південної Америки з прилеглими до неї островами.

Рівні розвитку країн Англо-Америки і Латинської Америки ду­же різняться. Англо-Америка і особливо США — найпотужніший в економічному плані регіон світу, що посідає 1-е місце за виробни­цтвом продукції обробної і видобувної промисловості (41 %) і за ви­робництвом продукції сільського господарства (близько 40 %).

Країни Латинської Америки є такими, що розвиваються, хоч останнім часом тут можна виділити держави з більш високим рів­нем розвитку промисловості. Це так звані нові індустріальні краї­ни Латинської Америки: Мексика, Бразілія, Аргентина, Венесуе­ла. У цьому ж регіоні розташована одна з небагатьох держав, що зберегли соціалістичний лад,— Куба. Регіон долає важку спадщи­ну багатовікової колонізації — економічну відсталість, латифун­дизм, підлегле становище в системі міжнародного поділу праці.

Країни Латинської Америки відіграють роль аграрно- сировинних додатків розвинених держав, є важливою сферою вкла­дення капіталу і ринком збуту готової продукції.

Інтеграційні процеси в країнах Америки

Характерною ознакою Америки є наявність низки інтеграцій­них об’єднань.

Організація амери­канських держав, що поєднує 30 країн регіону. У 1973 р. створене Карібське співтовариство (КАРІКОМ), його мета — спростити гос­подарські пов’язки між Карібськими країнами. Із 1983 р. на основі Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі утворена Латино­американська асоціація інтеграції (ЛАІ). Найбільше економічно потужне об’єднання було створене в 1992 р., коли США, Канада й Мексика утворили Північноамериканську асоціацію вільної тор­гівлі (НАФТА). Інтеграційні процеси допомагають більш раціо­нально використати сировинні, фінансові, трудові та виробничі ре­сурси Америки.

 

2. Політична карта

Колоніальне минуле. Нині 35 держав, 23 залежні території (володіння Великої Британії, Нідерландів, Данії, Франції, США). Більшість держав — унітарні республіки; федерації: Аргентина, Бразилія, Венесуела, Канада, Мексика, США, Сент-Кітс і Невіс. Канада та деякі невеликі острівні держави входять до складу Британської Співдружності.

 

3. Типи країн за рівнем економічного розвитку

США, Канада — високорозвинені держави, члени «Великої Сімки». Інші країни належать до групи держав, що розвиваються. Підтипи: 1) нові індустріальні країни (НІК) — Бразилія, Мексика та Аргентина (так звана «велика трійка»), а також наближуються Венесуела, Колумбія, Чилі; 2) «багаті острови» — острівні країни Карибського басейну (Багамські Острови, Барбадос); 3) країни середніх можливостей, які мають значний потенціал для економічного зростання (зокрема Парагвай, Болівія, країни Центральної Америки); 4) найменш розвинені країни — Гаїті.

 

4. Міжнародні організації

Робота з текстом підручника

США та Канада — члени НАТО. Північноамериканська угода про вільну торгівлю — НАФТА (від англ. North American Free Trade Agreement): входять США, Канада, Мексика. Створена 1949 р. Штаб-квартира у Вашингтоні. Цілі: ліквідація митних бар’єрів у торгівлі, сприяння американсько-канадським капіталовкладенням у Мексиці.

Південний спільний ринок — МЕРКОСУР (від ісп. Mercado Comun del Sur): Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, Венесуела, а також п’ять асоційованих членів (Чилі, Болівія, Перу, Колумбія, Еквадор) та країна-спостерігач (Мексика). Створена 1991 р.

Цілі: скорочення або повна ліквідація митних зборів, узгодження діяльності в промисловості, сільському господарстві й транспорті, співробітництва у валютно-фінансовій та науково-технічній сфері. Штаб-квартира в Монтевідео (Ургувай).

Організація Американських держав (ОАД) — найбільше політичне об’єднання в Америці, охоплює маже всі країни регіону. Створена в 1948 р. Цілі: збереження миру в регіоні, перешкоджання діям міжнародної мафії та тероризму.

 

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Практична робота 5. Складання картосхеми типології країн Америки за рівнем їх економічного розвитку

Завдання (робота в групах). Оцініть ЕГП кожного із субрегіонів Америки. Зробіть відповідні висновки.

 

VІ.Підведення підсумків уроку.

 

•     Америка складається з двох історико-географічних регіонів — Англо-Америки і Латинської Америки. Головним економіч­ним ядром Америки є США та Канада — економічно розвинені країни, члени «Великої сімки». Вирішальну роль в економіч­ному і політичному житті регіону і всього світу відіграє най- могутніша в економічному і військовому відношеннях краї­на — США.

•     ЕГП США дуже вигідне, на всіх етапах воно сприяло розвитку країни.

США мають величезний природно-ресурсний потенціал.

Завдання;

Опрацювати параграф 36 сторінки 154-156

Дати письмову відповідь на запитання!

На які субрегіони поділяють Америку?

Скільки країн входить до складу Північної Америки?

Назвіть найменш розвинені країни Америки.

Схарактеризуйте значення залежних володінь у розміщенні військових баз в Америці?

Вівторок 22.02.2021, урок № 11

Тема уроку: Америка: природні умови та ресурси, населення

Розвивальна та виховна мета: розвивати здатність до розуміння і використання простих математичних моделей (графіків, діаграм) 3; формувати вміння аналізувати, виділяти істотні ознаки, порівнювати, узагальнювати, робити висновки 4; виховувати зацікавленість до сучасного світу, бажання розуміти соціально-економічні процеси, які в ньому відбуваються 7.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручники, атласи, фізична карта світу, політична карта світу, статистичні таблиці, діаграми, графіки.

Опорні та базові поняття: природні умови, природні ресурси, ресурсозабезпеченість, земельний фонд, рекреаційні ресурси, природний рух, народжуваність, смертність, міграції, статево-вікова піраміда, урбанізація, мегалополіс, працересурсний потенціал.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Картографічна розминка (субрегіони, країни та столиці Америки)

Запитання. 1. Оцініть головні особливості ЕГП Америки. Які субрегіони мають найбільш вигідне ЕГП? 2. Наведіть приклади країн Америки, що належать: до різних форм державного правління; різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку. 3. Які країни входять до міжнародних організацій НАФТА та МЕРКОСУР? Поясніть, із якою метою вони створені. 4. Пригадайте, від яких чинників залежить спеціалізація господарства території.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Вам відомо, що значну роль в економічному розвитку країн та їх міжнародній спеціалізації відіграють особливості їх природних умов, забезпеченість різними видами природних ресурсів, кількість та якість трудових ресурсів. Ви досліджували зазначені складові регіонів Європи та Азії. Тепер настав час дізнатися про природні та соціально-демографічні передумови розвитку американського регіону.

Повідомлення теми, цілей і завдань уроку

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Природні умови

Завдання. Пригадайте головні ознаки рельєфу та клімату материків Північна та Південна Америка. Оцініть їх з точки зору господарського використання.

Поєднання гірських та рівнинних територій: Кордильєри — Анди (18 тис. км), Аппалачі, Великі та Центральні рівнини, Амазонська та Ла-Платська низовини, Бразильське та Гвіанське плоскогір’я. Сприятливі умови для сільськогосподарського освоєння. Розмаїття типів клімату.

2. Природні ресурси

Завдання. За картами атласу охарактеризуйте природні ресурси Америки. Зробіть припущення щодо можливої спеціалізації субрегіонів Америки.

Багаті та різноманітні мінеральні ресурси: руди чорних та кольорових металів (рудний пояс Кордильєр — Анд, Карибський басейн), нафта та природний газ (узбережжя й шельф Мексиканської затоки, затока Маракайбо), кам’яне вугілля (Аппалацький у США та Західний у Канаді); фосфорити (Флорида, США), алмази (Бразилія), смарагди (Колумбія), селітри (Чилі), графіт (Мексика).

Водні ресурси світового значення: річки Амазонка, Парана, Оріноко, Міссісіпі з Міссурі, Маккензі, Святого Лаврентія, Юкон, Колумбія, Колорадо тощо. Найбільша внутрішня водна система світу — Великі озера: Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері та Онтаріо.

Багаті лісові ресурси: ліси Північної Америки та Амазонії. Сприятливі агрокліматичні ресурси, особливо виділяють північноамериканські прерії (США) та південноамериканська пампа (Аргентина).

Рекреаційні ресурси: 170 об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Найбільше їх у Мексиці (29), США (24), Канаді (18) та Бразилії (17).

3. Населення

Виступи учнів з повідомленнями про процеси, які вплинули на формування населення Америки

Завдання. Проаналізуйте статистичні матеріали, діаграми та графіки в підручнику, що характеризують населення Америки.

Близько 1 млрд осіб. Найбільш багатонаселені країни — США (328 млн), Бразилія (213 млн), Мексика (131 млн). Етнічні групи: корінне населення (індіанці, ескімоси), нащадки європейських завойовників та переселенців, вихідці з Європи та Азії, афроамериканці. У Північній Америці, Аргентині, Уругваї, Чилі більшість становлять представники європеоїдної раси. У країнах в інших країнах переважають представники мішаних рас — метиси, мулати, самбо. Мови: англійська, французька, іспанська, португальська. Релігії: католицизм, протестантизм, серед індіанського населення — традиційні культи.

Демографічні процеси. В США, Канаді низький природний приріст (2-4 %), міграційний приріст, старіння населення, висока тривалість життя. Середній природний приріст в інших субрегіонах 13 %.

Розселення нерівномірне, найбільш висока густота в Центральній Америці та країнах Карибського басейну. У Північній Америці рівень урбанізації понад 80 % (США, Канада), в інших субрегіонах — від 60 % до 80 %. Найвища частка міських жителів в Аргентині (понад 90 %), найнижча (менше 20 %) — в окремих острівних країнах Карибського басейну. Хибна урбанізація. Найбільші міські агломерації: Нью-Йорк (21,4 млн), Сан-Паулу (20,9 млн), Мехіко (20, 4 млн), Лос-Анджелес (15,5 млн), Буенос-Айрес (15,3 млн), Ріо-де-Жанейро (11,3 млн).

Мегалополіси: Приатлантичний (від Бостона до Вашингтона — Босваш), Приозерний (від Чикаго до Піттсбурга — Чипітс) у районі Великих озер, Каліфорнійський (від Сан-Франциско до Сан-Дієго — Сан-Сан) на західному узбережжі США.

Потужний працересурсний потенціал. Трудові ресурси США та Канади відрізняються високим рівнем кваліфікації та освіченості.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Завдання. Зіставте політичну й фізичну карту Америки в атласі та визначте найбільш забезпечені країни регіону певними видами природних ресурсів. Результати занесіть до таблицю.

Ресурси	Мінеральні			Водні	Лісові	Агро-кліматичні
	Паливні	Рудні	Нерудні
Країни

Завдання;

Опрацювати параграф 27  сторінки 157-160

Дати письмову відповідь на запитання!

Поясніть, чому гідроенергетичний потенціал Америки майже не використовують. Як це впливає на економічний розвиток прилеглої території?

 Поясніть, чому у Південній Америці афроамериканці живуть лише у кількох країнах.

 Обґрунтуйте причини нерівномірного господарського освоєння території і розміщення населення у Перу. Яке значення мають природні чинники?

Схарактеризуйте урбанізаційні процеси та систему розселення в Америці.

 

Вівторок 16.03.2021, урок № 12

Тема уроку: США: економіко – географічне положення, природно – ресурсний потенціал, населення.

Мета: ознайомити учнів з географічним положенням США, охарактеризувати природно-ресурсний потенціал країни та демографічні особливості населення; розвивати у здобувачів освіти навички працювати з тематичними картами і графіками (таблицями), уміння користуватися додатковою літературою, розвивати екологічне мислення; виховувати бережливе ставлення до природи.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.    В якій частині світу розташовані США?

2.    Коли і ким була відкрита Америка?

3.    Які країни брали участь у колонізації Північної Америки?

ІІІ. Мотивація навчання

IV. Вивчення нового матеріалу

Візитна картка

Офіційна назва - Сполучені Штати Америки (США) - United States of America (USA).

Форма правління – президентська республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і урядами 50 штатів.

Державний устрій - федеративна республіка, 50 штатів (state) і 1 федеральний округ. Штати поділяються на округи (county and parish)

Територія - 9 373 тис. кв. км.

Населення - 330 662 682 осіб (01.02.2019 р. ).

Столиця - місто Вашингтон (Washington), округ Колумбія (572 тис. жителів на 2000 р. )

Найбільші міста - Нью-Йорк, Лос-Анджелес (Каліфорнія), Чикаго (Іллінойс), Хьюстон (Техас), Філадельфія (Пенсільванія).

Офіційна мова - англійська.

Грошова одиниця – долар.

 

США — наймогутніша в економічному і військовому відношен­ні постіндустріальна держава, тому її нерідко називають головною країною сучасного світу. Частка США в сукупному промисловому виробництві розвинених країн складає близько 1/3, в сукупному сільськогосподарському виробництві — 1/4.

Неправильно було б вважати, що розвиток американської еко­номіки являє собою постійне неухильне зростання. Як і економіки інших країн, вона переживає періоди кризи і підйому. Так, в 1983 р. у США почався семирічний господарський підйом — результат структурної перебудови економіки. Наприкінці 1980-х рр. почався період різкого сповільнення темпів економічного зростання. Тому головною задачею стало оздоровлення економіки. Мета була досяг­нута шляхом стимулювання інвестиційних процесів, використан­ня державної підтримки науково-дослідних і проектних розробок, створення сприятливих умов для малого бізнесу тощо. У період економічного підйому 1993-1995 рр. темпи економічного зростан­ня щорічно складали близько 4 %.

Однак на рубежі XX-XXI ст. США знову зіткнулися зі складни­ми проблемами внутрішнього розвитку. Саме в США розпочалася фінансова криза, що спричинила кризу економічну, яка, у свою чергу, хвилею прокотилася по всіх країнах світу. Досягнувши най­вищого рівня впливу на світові економіку і політику, США вступа­ють у стадію глибокої трансформації різних сфер — економічної, політичної, соціальної.

Для того щоб визначити, як сформувався потужний господар­ський комплекс країни, охарактеризуємо її населення як головну продуктивну силу та дізнаємося про особливості господарства на сучасному етапі.

 

Цікавинка

 

(виступ здобувача освіти заздалегідь оповіщений темою)

Державний прапор США. Полотнище прапора складається з 13 червоних і білих горизонтальних смуг (7 червоних і 6 білих), які чергуються. У лівому верхньому куті прапора розташований синій прямокутник з білими п'ятикутними зірками, кількість яких дорівнює кількості штатів - 50.

13 смуг означають 13 колишніх колоній, які відповідно до Декларації незалежності США, ухваленої 4 липня 1776 року 2-м Континентальним конгресом представників англійських колоній у Північній Америці, об'єдналися й утворили Сполучені Штати Америки (Вірджинія, Делавер, Джорджія, Массачусетс, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Род-Айленд, Коннектикут, Південна і Північна Кароліна).

Дизайн прапора був запропонований депутатом із Нью-Джерсі Френсісом Хопкінсоном (Francis Hopkinson). 13 зірок у синьому кантоні прапора утворювали коло. Цей прапор увійшов в історію як "прапор Бетсі Росс". Вважається, що його виготовила швачка удова Елізабет Рос. Кожний школяр у США знає це ім'я, її невеликий будинок у Філадельфії нині став національним музеєм. У вересні 1777 року новий прапор вперше був використаний у бою (оборона форту Стенуїкс).

Завдання 1. За допомогою атласів охарактеризуйте ЕГП Сполучених штатів Америки.

Територія США складається з трьох розрізнених частин. Основна частина, або «суміжні штати», знаходиться в центрі Північноамериканського материка між Канадою і Мексикою. Це 48 штатів, на які припадає 85 % площі (7,8 млн км кв) і 99,5 % населення. 49-м штатом є Аляска — півострів на крайньому північному заході материка. 50-й штат — Гаванські острови в центральній частині Тихого океану. Водний шлях між «суміжними штатами» і Аляскою (Сіетл — Анкорідж) становить 2600 км, а відстань до Гаванських островів (Сан-Франциско — Гонолулу) — понад 3900 км.

За конфігурацією «суміжні штати» нагадують прямокутник, протяжність якого із заходу на схід становить приблизно 4500 км і з півночі на південь — 2500 км. На півночі «суміжні штати» межують з Канадою, на півдні — з Мексикою, на сході омиваються водами Атлантичного океану, на заході — Тихого. Сухопутні кордони здебільшого проходять по умовних лініях або водних артеріях.

Географічне положення США виключно вигідне. Канада і Мексика ніколи не загрожували їм, а водні простори океанів надійно захищали їх під час першої та другої світових воєн і водночас сприяли зв'язкам із зовнішнім світом у мирні часи. Відстані між Нью-Йорком і Лондоном (6000 км) або між Сан-Франциско і Йокогамою (8400 км) легко долаються за допомогою сучасного транспорту.

На початку XX ст. статистична служба США (Бюро переписів) затвердила поділ території на три великі райони, що історично склалися в процесі розвитку. їх назвали Північ, Південь і Захід. В наш час Північ все частіше розглядають як два окремі райони — Північний Схід та Середній Захід. Крім того, статистики групують штати в дев'ять більш дрібних районів (див. картосхему). В залежності від мети є й інші варіанти групування, зокрема, сільськогосподарське. Широко вживаються такі назви, як Приозер'я (територія між Великими озерами, Аппалачами і річками Міссісіпі та Огайо), Аппалачський Підмонт, Ґалф (узбережжя Мексиканської затоки між Ріо-Ґранде та Міссісіпі) тощо.

Робота з картою

Природно – ресурсний потенціал

1.    Рельєф та мінеральні ресурси

Природні умови США відзначаються великою різноманітністю. Більшу частину основної території країни займають рівнини та низовини й невисокі гори Аппалачі. Із просуванням на захід рельєф поступово змінюється і на самому заході США та на Алясці розташовані гори Кордильєри (до 3—5 тис. м). Тому західна частина країни є найменш придатною для господарської діяльності людини. І лише на узбережжі Тихого океану, особливо в південно-західній частині, є сприятливі умови для життя і господарської діяльності людини. Саме тут розташований один з найбільш розвинутих і заселених штатів — Каліфорнія.

Надра США багаті на, здебільшого, зручні для експлуатації та вигідно розташовані родовища корисних копалин. За багатством мінеральних ресурсів (понад 100 видів) США посідають одне з провідних місць у світі. У надрах США залягають паливно-енергетичні, рудні та нерудні корисні копалини.

Серед паливно-енергетичних ресурсів провідне місце посідає вугілля. За промисловими запасами вугілля США посідають перше місце у світі. Виділяються — Іллінойський, Пенсільванський і Аппалачський басейни. Значні запаси нафти розташовані на узбережжі та в шельфовій зоні Мексиканської затоки, у передгір'ях Кордильєр, на півночі штату Аляска та в шельфовій зоні моря Бофорта. У центральних Кордильєрах є великі поклади уранових руд.

Із рудних корисних копалин країна виділяється запасами залізної руди, що розташовані західніше Великих Американських озер і південніше Аплалачсьхих гір. Манганових руд у США дуже мало і їх імпортують. Країна багата на руди деяких кольорових металів (мідні, поліметалеві, ртутні). Є поклади золота, особливо в штаті Аляска, які значною мірою уже вичерпані. Відносно невеликі поклади алюмінієвих руд.

Із нерудних корисних копалин важливе значення мають значні запаси фосфоритів, сірки, калійної та кухонної солей, які зосереджені у південних штатах (Луїзіана і Техас). Водночас США за рахунок імпорту тепер задовольняє понад 50 % потреб економіки країни у мінеральній сировині.

2.    Клімат

На території США представлені практично всі кліматичні пояси. Основна частина території країни розміщена у двох із них (північна частина — у помірному кліматичному поясі, південна — в субтропічному кліматичному поясі, де є передумови для вирощування двох урожаїв протягом року). Вона здебільшого добре зволожена (опади сюди приносять східні мусони з Атлантичного океану). На східному узбережжі США випадає від 1000 до 2000 мм опадів на рік. У цілому, агрокліматичні умови основної частини території країни є досить сприятливими для розвитку сільського господарства.

3.                  Водні ресурси США

Основним джерелом поповнення запасів води є річки, а також великі озера. На території, що межує з Канадою, розташована група Великих озер – найбільших природних прісноводних водоймищ у Північній Америці, що складають левову частку запасів води США.

Для забезпечення потреб на півдні Штатів, в районі пустелі Невада, було утворено озеро Мід із загальним обсягом в 35 км³ – найбільше з рукотворних сховищ води в країні. Найбільша ріка США – Міссісіпі має басейн вод близько 3 мільйонів км². Також запаси води також поповнюються завдяки розвиненій системі опріснення океанської води у прибережних зон.

Використовуються водні ресурси в сільському господарстві, деяких галузях промисловості, а також для задоволення природних потреб населення. Крім того, гідроелектростанції США забезпечують стабільне перетворення сили вод великих річок в електрику. Тим самим, Сполучені Штати повною мірою використовують доступні їм водні ресурси. США мають великі запаси підземних прісних вод, але ці води мають стратегічне значення і майже не використовуються. Дефіцит прісної води мають гірські та тихоокеанські штати.

4.    Лісові ресурси

Лісами зайнята третя частина території країни, Так, на півдні Аляски виростають обширні хвойні ліси, решта частини штату покрита переважно тундрою з мохами і лишайниками. Центральній частині країни притаманна змішана лісова рослинність (ялина, сосна, дуб, ясен, береза). Для півночі східного побережжя характерні кедрові, соснові, листяні ліси. На півдні рослинність набуває субтропічного характеру — тут з'являються магнолії, каучуконоси. Побережжя Мексиканського затоки покрите мангровою рослинністю. Західна частина країни є регіоном пустель і напівпустель, для яких характерні юка, чагарники і напівчагарники. У пустинних районах росте багато кактусів і сукулентів. У Каліфорнії поширені цитрусові, різні пальми. Сьєрра-Невада вважається краєм гігантських секвой.

Розповідь вчителя

Населення та демографічна ситуація

За кількістю жителів США поступаються лише Китаю та Індії, але значно відстають від них. Середня густота населення становить 28 чоловік на 1 км кв. Дуже слабо заселені Аляска (0,6 чоловіка на 1 км кв), а також Гірські штати і Великі рівнини. Високою є густота населення в місцях концентрації великих міст, де міські агломерації, зливаючись одна з одною, утворили гігантські мегалополіси.

Найбільша міська зона (Північно-східний мегалополіс, або Босваш) склалася на Атлантичному узбережжі між Бостоном і Вашингтоном, її протяжність — 960 км, площа — 130 тис. км кв, середня густота населення — 325 чоловік на 1 км кв. Тут зрослися чотири десятки агломерацій (метрополітенів) з населенням понад 42 млн чоловік. Серед метрополітенів такі гіганти, як Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор і Вашингтон. Поступово складаються ще три мегалополіси: 1)Сан-Сан (в Каліфорнії — від Сан-Франциско через Лос-Анджелес до Сан-Дієґо); 2) в Приозер'ї (Чіпіттс) — від Мілуокі через Чикаго і Клівленд до Шттсбурґа; 3) в штаті Техас — від Далласа — Форт-Уерта до Х'юстона. Такі ж процеси можна спостерігати в районі Аппалачського Підмонта, у південно-східній Флориді і на узбережжі Ґалфу.

Демографічна ситуація в США є типовою для високорозвинених країн: характерний І тип відтворення населення (низький природний приріст -0,89), переважання частки жінок у статевій структурі, «старіння» населення, велика частка працюючих економічно самостійних жінок, знедрібнення сімей.

 

Середня густота населення становить близько 30 осіб на 1 км². Густота населення зменшується у напрямку на захід від Атлантичного океану, від 375 осіб на 1 км² у штаті Нью-Джерсі до 2 осіб на 1 км² у штаті Вайомінг та 0,3 особи на 1 км² — на Алясці.

Зі зменшенням притоку іммігрантів серед яких, особливо в минулому, переважали чоловіки, істотно змінився і статевий склад населення. Зараз на 100 жінок припадає 96 чоловіків. Пов'язано це і з тією обставиною, що жінки живуть довше, ніж чоловіки (середня тривалість життя у чоловіків становила 74,2 року, у жінок - 79,9 років). Співвідношення статей, як і вікових груп, помітно змінюється за районами. На Заході, куди довгий час прямував потік мігрантів всередині країни, помітно переважають чоловіки, а на Півночі - особливо у великих містах - жінки.

Співвідношення чоловічого і жіночого населення США становило 49,4% до 50,6%, або в абсолютному вираженні 138,1 млн. чоловіків до 143,4 млн. жінок. 

Специфічними для США є проблеми імміграції, формування американського етносу, характеру міських і позаміських територій.

Імміграції в США належить виняткова роль. США були створені І переселенцями і зараз жодна країна світу не приймає стільки  іммігрантів, як вони. З 1820 p., коли вперше почалася реєстрація прибулих, по 1993 р. включно на цю територію переселилося 61 млн чоловік.

Про розміри української еміграції в США дають уяву такі факти. В 1877—1911 pp. в США переселилися приблизно 700 тис. українців, в основному з теперішніх західних областей. Це була трудова селянська еміграція. Проте, на відміну від Канади, українці в США осідали в містах, бо роздача «вільних» земель вже закінчилась. Працювали вони, як правило, на шахтах та фабриках. Цей факт зумовив їх більш швидку асиміляцію. Після другої світової війни в США переселилися ще 100 тис. українців — політичних мігрантів і так званих «переміщених осіб». В 1990 р. 740 тис. американців заявили, що серед їхніх предків були українці. З них 165 тис. і зараз володіють українською мовою, а 100 тис. спілкуються нею в сім'ї. Проживають американці українського походження здебільшого на Північному Сході, а серед міст — у Нью-Йорку, Чикаго та Філадельфії. Є в США і сучасні емігранти — євреї з України. Найвідомішим їх осередком став район Брайтон-Біч у Нью-Йорку.

США — найбагатша країна світу з дуже високим рівнем розвитку людини і рівнем її життя. Але соціальні протиріччя в цій країні більші й гостріші, ніж у високорозвинених країнах Західної Європи.

Згідно з реаліями субурбанізації сучасні міські утворення в США поділяються на три типи: сіті, метрополітенський статистичний ареал (МСА) і консолідований MCA (KMCA). Сіті — це місто в його офіційних межах. Метрополітен — сіті з його передмістями, тобто те ж саме, що агломерація. Консолідований метрополітен — це два або більше метрополітенів, що зрослися.

Містами в США вважаються всі населені пункти, в яких проживає понад 2500 чоловік, всі інші — сільськими. За таких умов 3/4 американців класифікуються як міські жителі і 1/4 (62 млн чоловік в 1990 р.) — як сільські. Серед останніх лише 5 млн живуть на фермах (фермерське населення невпинно зменшується, 50 років тому на фермах жило 30 млн чоловік), решта живе в компактних поселеннях, працює не в сільському господарстві, а у вторинному чи третинному секторах, має міські побутові умови і веде міський спосіб життя. Це теж переважно «біла», одноповерхова і благополучна Америка. Чисельність її населення не зменшується, а навпаки, зростає за рахунок міграції з метрополітенів. За таких умов поняття «сільська місцевість», «сільські населені пункти» і «сільські жителі» значною мірою втратили в США свій сенс. Фактично населення поділяється на метрополітенське, позаметрополітенське і фермерське.

За даними Всесвітньої книги фактів ЦРУ, 51,3% населення США вважають себе протестантами (південна баптистська конвенція), 23,9% - католики, 12,1% не належать до будь-якої конфесії, 1,7% - мормони , 1,6% - члени іншої християнської конфесії, 1,7% - іудеї, 0,7% - буддисти, 0,6% - мусульмани, 2,5% - інше або не зазначено, 4% - атеїсти.

Завдання;

Опрацювати параграф 30  сторінки 174-181

Дати письмову відповідь на запитання!

Схарактеризуйте економіко-географічне положення США.

 Доведіть, що США — лідер з розвитку наукоємного виробництва й нетекономіки у світі.

Чому ця країна єдина у світі має одночасно три мегалополіси?

Поясніть причини ліквідації колишніх монокультурних поясів зернових культур у США.

Чому США стали першим у світі виробником газу

 Вівторок 30.03.2021, урок № 13

Тема уроку: «Канада. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Українська діаспора в Канаді. Особливості сучасного розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Характерні риси просторової організації. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Канадою.»

 

Мета: розглянути економіко-географічне положення Канади, природні умови та ресурси, дати характеристику мінерально – сировинної бази країни. Дослідити особливості розвитку господарства Канади за секторальною моделлю економіки. ознайомитися з особливостями розміщення населення та українською діаспорою в Канаді. Сформувати у учнів поняття про роль країни в міжнародному географічному поділі праці.

        

Хід уроку

I.              Організаційний етап.

Привітання учнів. Оголошення плану роботи.

II.          Актуалізація опорних знань.

     Прийом «Творчий аналіз»

•   3 характеристикою яких країн ми вже ознайо­мились на минулих уроках?

•   Більшість з держав, про які ми вже говорили, є високорозвиненими. Які з них входять до Ве­ликої вісімки?

•   Чому вони входять до Великої вісімки? Які за­гальні ознаки їх об'єднують?

III.      Мотивація навчальної діяльності.

Прийом «Проблемне питання». Впізнайте країну за описом.

1.   Маккензі Кінг, колишній прем'єр-міністр країни, на початку XX ст. нарікав: «У нашій країні надто мало історії та занадто багато гео­графії». Так, «географії» у цій величезній, але малонаселеній країні, дійсно, багато. На кож­ного жителя, включаючи немовлят, припадає по 40 гектарів гір та рівнин, полів, лісів, боліт. На шістьох осіб — одне озеро. На кожну роди­ну — якщо не річка, то струмок.

2.   Має найдовшу у світі берегову лінію (120 тис. км) і посідає перше місце за запасами деревини на одного жителя, 14% S – острови.

3.   Країна належить до десятки найрозвинутіших держав світу за індексом ІЛР, є членом G-7, G-20, ООН, НАТО, ВТО. Їй належать перші місця за видобутком та експортом нафти, природного газу, вугілля, сірки, калійної солі, залізної руди, золота, титану, урану, кобальту, молібдену.

4.   Країна має величезну територію, за розмірами якої посідає друге місце у світі, її площа становить близько 9,9 млн км². Єдиним її суходільним сусідом є США, кордон з якими є найдовшим у світі двостороннім кордоном Землі.

5.   85 % населення цієї країни, яку ми традиційно вважаємо північною, живе південніше від широти Києва.

6.   Дерево, листок якого зображено на прапорі цієї держави, росте лише в її південно-східній частині, що займає лише 5 % території країни, але там проживає близько 65 % населення.

7.   Саме в цій країні виник хокей із шайбою.

IV.       Етап проектування.

Оголошення теми та мети уроку.

V.           Етап навчально – пізнавальної діяльності. Групова робота.

•Столиця — Оттава (понад 1 млн осіб).

• Площа — 9984,6 тис. км² млн км².

• Офіційна назва - Канада

• Населення - 35,6 млн осіб (на 2017 р.). Середня густота населення — майже 4 особи/км². Канада належить до найменш заселених держав світу. 81% складає міське населення.

• Мова— англійська та французька

• Форма державного правління - держава у складі Співдружності

• Форма державного устрою - федеративна держава

• Адміністративний поділ - 10 провінцій і 3 федеральні території

• Найбільші міста - Торонто, Монреаль, Ванкувер, Оттава, Калгарі

•  Грошова одиниця — канадський долар.

• ВВП на душу населення -42 210 дол. (2017 р.)

1.  Дослідницька діяльність. Великі простори обумовили багатство природних ресурсів. Країна володіє 30% світових запасів лісів, посідає 2 місце у світі за запасами нафти, після Венесуели. Має значні поклади кам’яного вугілля, природного газу (Канадський басейн), залізної руди, свинцю, цинку, нікелю, алюмінію, золота, срібла, урану (кристалічний щит).

Канада — найбільший серед розвинутих країн виробник урану, нікелю, цинку, азбесту, калійних солей, газетного паперу. Вона посідає перші місця у світі з видобутку золота, платини, молібдену, ти­тану, гіпсу, сірки, кобальту, кадмію, міді, свинцю та виробництва алюмінію.

Великі запаси корисних копалин дали можливість країні інтегруватись у світову економіку у ролі великого експортера сировини, що сприяло швидким темпам індустріалізації та переходу до постіндустріальної економіки. А сучасні технології зробили можливим освоєнню родовищ в умовах сурового клімату, видобутку їх там де раніше це було неможливим.

1.   Первинний сектор економіки. Канада має специфічну нехарактерну для високорозвинених держав структуру економіки. Специфіка полягає у високій частці видобувної промисловості в структурі господарства. Промисловість Канади представлена практично всіма галузями сучасного виробництва.  Їй належать перші місця за видобутком та експортом нафти, природного газу, вугілля, сірки, калійної солі, залізної руди, золота, титану, урану, кобальту, молібдену, азбесту, нікелю, цинку, срібла, міді, свинцю. Атлантичне узбережжя Канади володіє величезними морськими родовищами природного газу, провінція Альберта — нафтовими й газовими ресурсами, а значні запаси бітумних пісків Атабаски роблять Канаду другою країною у світі за запасами нафти після Венесуели. Велике значення має видобуток нафти (218 млн т - VI місце у світі) й природного газу (152 млрд м³ - V місце), родовища яких розміщені у штаті Альберта. Великою мережею трубопроводів нафта транспортується в основні нафтопереробні центри в провінціях Онтаріо і Квебек, а також постачається на термінали США.

Сільське господарство отримало найбільший рівень розвитку на півдні провінцій Альберти (провінція бджолярів), Саскачевану (45 % пшениці та 40 % конопель) і Манітоби (35 % тваринницьких ферм). Тут знаходяться найбільш родючі землі, на яких вирощують зернові й зернобобові (пшениця, горох, овес, сочевиця, нут) і технічні (соняшник, картопля, льон, коноплі, ріпак) культури, розвинуте тваринництво. Нова Шотландія та Британська Колумбія — постачальники яблук та інших фруктів. Саме тут знаходиться сільськогос­подарська зона, яку називають «Фруктовим коши­ком Канади». Великі площі зайняті соєю, бобами, цукровим буряком, кормовими культурами, рап­сом і кукурудзою, також вирощують льон, карто­плю, фрукти і овочі.

У структурі галузі переважає тваринництво (60 %): молочне скотарство, птахівництво, сви­нарство, рибальство. Канада відома як світовий постачальник мороженої риби. Традиційним для країни є хутровий промисел.

Інфографіка: https://www.easel.ly/infographic/vupyb9

https://www.easel.ly/infographic/sx6avh

Кластери (ментальні карти):

1.   https://cacoo.com/diagrams/KyqTUQAvasJElbV1/98D3A

2.   https://cacoo.com/diagrams/GoXqzh8Jzv5NYPQl/0EC6B

 

Вторинний сектор. Велику роль в енергетиці відіграють гідроресурси, на ГЕС виробляють 61 % електроенергії. На 4 АЕС припадає 17 % канадської електроенергії. В Канаді разом із великими корпораціями й ТНК існує державний сектор економіки. Наприклад, «Ontario Power Generation» — одна з найбільших енергетичних компаній світу — належить уряду провінції Онтаріо. Канада — четвертий великий виробник електроенергії у світі.

Дешева електроенергія стала запорукою розвитку енергоємного металургійного виробництва, зокрема виплавки алюмінію (3,2 млн т.). Чорна металургія працює на місцевій сировині (залізна руда Лабрадору).

У країні дуже добре розвинута кольорова металургія. За виробництвом цинку Канада посідає 1 місце, алюмінію — 2 місце, міді — 3 місце, золота та срібла — 4 місце у світі.

Основою обробної промисловості є машинобудування, зокрема автомобілебудування. Останнє базується на філіях і дочірніх підприємствах американських та японських компаній. Виробляють 2,3 млн авто (центри - Онтаріо і Квебек). Крім того, у Канаді виготовляють мотоцикли, снігоходи (понад 400 тис.), середньомагістральні літаки; прискореними темпами розвиваються такі нові напрями, як виробництво електронного й електротехнічного обладнання, різних засобів телекомунікації. Канада має машинобудівні підприємства, які працюють в Австрії, Польщі, Швеції та інших країнах.

Хімічна промисловість має багату сировинну базу і представлена рядом великих заводів із виробництва сірчаної кислоти, мінеральних добрив, синтетичного каучуку, гумових виробів, пластмас.

Третинний сектор економіки дуже розвинений, хоча й набагато поступається США. Сектор послуг у Канаді величезний і багатогранний. Найбільшим роботодавцем є роздрібна торгівля, зосереджена здебільшого в торговельних центрах. Друга за величиною частина сектору послуг - це фінансові послуги, нерухомість і зв’язок. До найбільших належать також сектори освіти й охорони здоров’я. Дедалі більшого значення набуває туризм.

В індустрії послуг задіяно 3/4 працездатного населення країни, яке створює 71 % ВВП.

 Транспорт Канади у своєму територіальному поширенні дуже залежний від природних умов. На півдні біля кордону із США Канаду із заходу на схід перетинають трансконтинентальні залізничні й автомобільні магістралі. Інтенсивно використовуються Великі озера та річка Святого Лаврентія. Усе більшого значення набуває авіаційний транспорт. У північних районах узимку основним видом транспорту місцевих жителів є снігоходи.

Найбільшими фінансовими центрами Канади є міста Торонто, Монреаль та Оттава. Фондова біржа Торонто — сьома у світі за рівнем ринкової капіталізації. Останнім часом зростає значення Вінніпега та Ванкувера, який є не лише важливим портом, а й центром туризму та ділової активності. Тут є великі страхові компанії та інвестиційні фонди. Вінніпег, який знаходиться в аграрному районі країни, перетворився на центр фінансування цієї важливої сфери канадської економіки.

Канада – експортер вищої освіти. Розвинені різні форми дистанційного навчання, зокрема онлайн-навчання. Пріоритетні напрямки: науково-дослідницька діяльність; конструкторська діяльність.

Топ 5 університетів Канади

•       1. Університет Торонто. 2. Університет Британської Колумбії.

•       3. Університет Макгілла. 4. Монреальський університет.

•       5. Альбертський університет.

Країна має 13 Нобелівських лауреатів у сфері фізики, хімії, медицини:

 5 – з фізики (Річард Тейлор, Бертрам Брюкхауз, Віллард Бойл, Артур Брюс Макдональд, Донна Тео Стрікленд).

4     – з хімії (Герхард Герцберг,  Майкл Поланьї , Сідні Олтмен) та 4 з медицини.

             ІКТ. ТНК інвестують у новаційні технології, Канада займає 1 місце у світі за Інтернет-охопленням населення – 94%. І є лідером у виробництві комп’ютерних ігор, а Ванкувер –  є центром ІКТ послуг та програмного забезпечення.

          Туризм. У Канаді налічується 17 об’єктів спадщини ЮНЕСКО: «Старий Квебек», "Ворота Porte Сен-Жан Святого Іоанна частина старого Квебек, Провінційний парк Динозаврів, Гед-Смешт-Ін-Баффало-Джамп, стародавнє місце полювання на бізонів.

А найбільше туристів приймають міста: Торонто, Монреаль, Ванкувер.

 

Населення. Сучасне населення Канади утворилося внаслідок імміграції. Наслідки цього й до сьогодні відчуваються в країні, що є однією з найбільш етнічно різноманітних і багатонаціональних держав. У Канаді нині проживає понад 250 етнічних груп.

Більшість сучасних канадців вважають своїми предками вихідців з Британських островів, Франції, Німеччини, Італії. Найбільші етнічні меншини Канади - це колишні мешканці Південної Азії (5,6 %), китайці (4,6 %), чорношкіре населення (3,5 %). Корінне населення Канади - індіанці, ескімоси (інуїти) й інші — становить менше ніж 5 % від загальної кількості мешканців. Майже 4 % населення Канади має українське походження.

На канадських картах також можна побачити кілька Одес, Балаклави, міста Хортиця, Снятин, Нью-Київ і навіть містечко з незвичайною назвою Мирнам. Та на звання першого українського поселення в Північній Америці претендує місто Трембовля, що має назву на честь села Требовля на Галичині.

Канада є двомовною. Державними мовами в країні є англійська, якою розмовляє близько 60 % населення, і французька (менше ніж 20 %).

Канада має порівняно нечисленне населення - 36,3 млн осіб у 2016 р. Розміщене воно по території вкрай нерівномірно. При цьому Канада характеризується дуже низькою густотою населення - 4 особи/км². Найгустіше заселена найсприятливіша для життєдіяльності людини порівняно вузька смуга півдня Канади, яка простягається вздовж кордону зі США. Тут у зоні мішаних лісів, лісостепу і степу замешкує близько 90 % населення. Малозаселеними є території в центральній частині країни в широкій зоні тайги й у тундрі. Крайня Північ, що характеризується суворим арктичним і субарктичним кліматом, а також високогір’я мало придатні для життя людей і є подекуди зовсім безлюдними.

Природний приріст населення Канади становить менше від 1 % (0,73 %). Адже для країни характерні низька народжуваність (10,3 народжень на 1 тис. мешканців) і «старіння» населення. Через зростання тривалості життя (нині 82 роки) в Канаді спостерігається неухильне зростання частки людей похилого віку, на яку нині вже припадає близько 19 % населення країни. Тому найголовнішим чинником формування населення країни є імміграція.

Останнім часом щорічно до країни прибуває понад 260-270 тис. мігрантів. Канада посідає 8-ме місце у світі за чисельністю іноземців, що мешкають на її території (7,5 млн). Якщо в минулому близько 3/4 іммігрантів прибували з Європи, то нині більшість іммігрантів - це вихідці з країн Азії. Помітно зросла й частка іммігрантів, що прибувають до Канади з Африки. Більшість іммігрантів була прийнята Канадою, з огляду на їхню освіту, знання і професійні навички, що можуть бути корисні для економіки країни. При цьому найбільшу частку становлять мігранти у віці від 25 до 35 років.

Канада є дуже урбанізованою країною, у містах проживає понад 82 % населення країни. Найбільші міста - Торонто (2,7 млн) (мал. 82), Монреаль (1,7 млн) (мал. 83), Калгарі (1,2 млн). Інші міста, зокрема й столиця Оттава, мають чисельність населення менше за 1 млн. Та якщо зважати на утворені містами агломерації, то чисельність мешканців значно більша. Так, наприклад, міська агломерація Торонто налічує близько 6 млн осіб, а Монреаля - 3,5 млн.

Україно – Канадські відносини.

Дипломатичні відносини між Україною і Ка­надою встановлено 27 січня 1992 року. Канада — одна з перших визнала незалежну Україну вже 2 грудня 1991 року.

У політичній сфері відносини забезпечує До­говір про дружбу і співробітництво та Декларація про особливе партнерство.

В економічній сфері відзначають помітне зрос­тання зацікавленості з боку канадських ділових кіл до інвестиційних проектів в Україні, пере­важно в таких важливих галузях, як паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство.

Успішним є і проект саскачевансько-української ферми площею близько 3000 гектарів, яка розташована в головному селекційному цен­трі — Переяславі-Хмельницькому. Тут демонстру­ють найсучасніші технології та методи розведен­ня великої рогатої худоби, техніки використання пасовищ і вирощування люцерни. Українські фа­хівці вивчають північноамериканське обладнання і методи господарювання.

Встановлено контакти з низкою канадських фірм для вивчення можливостей постачання до Канади літаків сімейства «АН».

Науково-технічне співробітництво має для України пріоритетне значення. Насамперед це про­блеми використання канадських ядерних техноло­гій на українських АЕС, співробітництво у ракетно-космічній галузі. Не можна недооціни­ти і значення гуманітарно-соціальних, культур­них, освітніх, спортивних зв'язків між Україною і Канадою. Цьому великою мірою сприяє міль­йонна українська діаспора в Канаді. Українсько-канадські відносини носять прогресивний харак­тер і сприяють підвищенню рівня розвитку еконо­міки нашої держави.

 

 

 

 

Завдання;

Опрацювати параграф 31 сторінки 182-187

Дати письмову відповідь на запитання!

Схарактеризуйте економіко-географічне положення Канади.

 Які мінеральні ресурси розпочали видобувати у Канаді у 2000-і роки?

Як агрокліматичні умови вплинули на спеціалізацію сільського господарства Канади?

Поясніть, чому більшість населення Канади зосереджено у прикордонні зі США.

 

 

Вівторок 06.04.2021, урок № 14

Тема уроку: «Бразилія»

 

Мета: схарактеризувати географічне положення країни, населення й міста; дати оцінку роз­витку господарства; визначити галузеву та територіальну структуру промисловості, особливості сільського господарства, транспортну інфраструктуру, зовнішньоекономічні зв'язки.

 

Хід уроку

 

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Бесіда

1. Коли Бразилія стала незалежною державою?

2. Якими є особливості природних умов країни?

3. Які корисні копалини залягають у надрах Бразилії?

4. Що характерно для природного руху й складу населення більшості країн Південної Америки?

 

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вступне слово вчителя

Мотивація навчальної діяльності

 Коли мова йдеться про країни Латинської Америки, то перші асоціації у нас пов’язані із запашною бразильською кавою, ритмічним аргентинським танго, яскравими карнавалами та найкращими футболістами. Багато хто знає про давні цивілізації  майя, ацтеків, інків.

Сьогодні мова буде йти про Бразилію – нову індустріальну країну з величезним економічним потенціалом. Хто з вас вже знає що небудь про цю країну? З ким або з чим у вас асоціюється уявлення про Бразилію?

Звісно, все перераховане – лише маленькі штрихи до тієї картини, яку ми з вами повинні намалювати на сьогоднішньому уроці, щоб мати повне уявлення про найбільшу країну Латинської Америки.

Бразилія — найбільша держава регіону. її територія більша за материк Австралія. Індіанці, які здавна населяли країну, належали до примітивних племен. На початку XVI ст. Бразилія була завойована португальськими конкістадорами. Зараз це найбільша за економічним потенціалом держава регіону. За природні багатства, якими вона володіє, Бразилію часто на­зивають країною величезних можливостей. В останні два десятиліття її жителі почали широко використовувати наявний потенціал.

 

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План вивчення нового матеріалу

1. Природні умови та ресурси.

2. Особливості населення.

3. Господарство Бразилії.

На допомогу вчителю

Основна частина території країни е рівнинною. Північ і захід займає найбільша низовина сві­ту — Амазонська, на сході розташоване Бразильське плоскогір'я.

Клімат країни змінюється від вологого екваторіального до сезонно-вологого субекваторіального. У цілому кліматичні умови сприятливі: середньорічна температура не опускається нижче за +24 °С, опадів випадас до 3500 мм на рік.

Головними річками є Амазонка, Сан-Франсиску, Парана. Амазонка — найповноводніша річка у світі, вона переносить сьому частину всієї річкової води Землі. її води прокладають шлях через величезний масив вічнозелених екваторіальних лісів (сельва). Тут налічується більше ніж 4 гис. видів дерев — чверть усіх існуючих на планеті (Бразилія посідає перше місце у світі за запасами цінних . порід деревини). (Учитель просить учнів пояснити, чому в господарському відношенні роль Парани значно більша, ніж Амазонки.)

Крім повноводних річок і неосяжних лісів, тут зосереджені залізні й марганцеві руди, боксити, олово, мідь, свинець, цинк, нікель, золото, кам'яне вугілля, алмази й інші корисні копалини. Так, один із найбільших у світі район залягання залізної руди (18 млрд тонн) розташований у штаті Пара (Каражас). (Учні позначають на контурній карті найбільші родовища корисних копалин країни.)

Кількість населення Бразилії наближається до 200 млн осіб, що становить приблизно половину південноамериканців. Природний приріст населення — 12 %о, що близько до середніх показників для Південної Америки. Вікова структура населення характеризується великою часткою молодшої вікової групи - близько 27 %.

Найбільша етнічна група країни представлена нащадками європейців, у першу чергу португаль­ців. Значну частину місцевих жителів становлять мулати, метиси й самбо, є японці й представники негроїдної раси. Усе це населення розмовляє португальською мовою, яка увібрала слова індіанського й африканського походження. Більшість віруючих сповідує католицизм.

У країні сформувалася приокеанічна система розміщення населення: на десятій частині території (у межах узбережжя) проживає близько половини населення. У той самий час на захід держави, що займає значну частину її площі, припадає лише 5 % жителів.

Українська імміграція до Бразилії розпочалася понад 125 років тому. Сьогодні в Бразилії мешкають близько 500 тис. етнічних українців, з них 400 тис. – у південному штаті Парана. Відзначаючи внесок української громади в розвиток Бразилії, влада саме в цьому штаті виступила з ініціативою щодо започаткування відзначання Дня українського іммігранта. Це було підтримано центральною владою, і з 2010 р. започатковано відзначення 24 серпня як Національного дня української громади в Бразилії.

Стосовно Бразилії прийнято говорити про помилкову урбанізацію. Однак останнім часом чимало зроблено для поліпшення ситуації на міських околицях великих агломерацій. Як приклад можна на­вести Ріо-де-Жанейро, де виконується програма ліквідації нетрів (фавел). Ще зовсім недавно вони покривали майже всі схили гір, що оточують найбільш густонаселений район Ріо — Копакабану. Тепер їх набагато менше. (Учитель пропонус учням спробувати пояснити значні відмінності в гус­тоті населення та схарактеризувати географію найбільших міст країни: Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Сапвадор, Велу-Оризонті, Вразиліа, Ресіфі, Порту-Алегрі, Манаус.)

В економіці держави велику роль відіграє видобувна промисловість. Бразилія є світовим ліде­ром із виробництва залізної руди, посідає друге місце за видобутком марганцю й танталу, фактично є монополістом за ніобієм (понад 95 % виробництва). Ніобій і його сполуки застосовуються в хімічній промисловості, атомній енергетиці, при створенні авіаційної й космічної техніки. Також країна входить до першої п'ятірки за видобутком бокситів, олова, літію й магнію. Особливу роль у галузі відіграє національна компанія «Валі». Ця найбільша у свігі залізорудна компанія забезпечує понад третину світового експорту залізної руди й окатишів. Запаси нафти зосереджені на Південному Сході, але власний видобуток тільки частково покриває потреби.

Переробка руди чорних і низки кольорових металів здійснюється на потужних металур­гійних комбінатах. Найбільше підприємство чорної металургії працює в Тубарані (штат Санта-Катарина, південь країни) на імпортному коксі. Із кольорової металургії найкраще розвинене ви­робництво алюмінію із власних бокситів. Воно зосереджене на Південному Сході й у Баркарена (штат Пара).

Роботу місцевих підприємств забезпечує потужна електроенергетика. 82,7 % виробництва зо­середжено на ГЕС, 8,3 % — на ТЕС, що працюють на похідних нафти й природному газі, ще 4,6 % — на ТЕС, що працюють на основі інших джерел, 4,4 % — на АЕС «Ангра дус Рейс». Через нестачу нафти як паливо часто використовується технічний спирт — етанол. Його виготовляють із цукрової тростини. Парк автомобілів, розрахованих на використання етанолу, перевищив 5 млн (це паливо коштує майже вдвічі дешевше, ніж бензин).

В останні роки країна досягла значних успіхів у машинобудуванні. Тут виготовляють автомобілі, літаки, судна, побутову техніку. Автозаводи в основному побудовані на невеликій території між міс­том Сан-Паулу й портом Сантус за участі іноземного капіталу («Фольксваген-ду-Бразил», «Дженерал моторе», «Форд-Вілліс», «ФІАТ», «Крайслер-ду-Бразил», «Тойота»), Так, підприємства «Фольксваген-ду-Бразил» працюють у Сан-Бернардо-ду-Кампо й Таубаті (штат Сан-Паулу). Найбільший завод із виробництва вантажівок фірми «Вольво» розташований у місті Курітіба (штат Парана). Усі великі судноверфі побудовані в затоці Гуанзбара (штат Ріо-де-Жанейро). У Сан-Жозе-дус-Кампус (штат Сан-Паулу) працює велике авіаційне підприємство, відоме в багатьох країнах пасажирськими літаками для місцевих ліній.

Швидко розвивається електронна промисловість, особливо виробництво комп'ютерної техніки, мікросхем і напівпровідників. Провідний центр галузі — Кампінас (штат Сан-Паулу), де, зокрема, розміщені підприємства «Дженерал електрик». Бразилія освоює космічні технологи, тут створюються ракетоносії й телекомунікаційні супутники. Бразильський космодром Алькантара розміщений у районі екватора, це дає можливість використовувати під час запуску явище обертання Землі й заощадити паливо.

В останні десятиліття бурхливо розвивається нафтохімічна промисловість. Сьогодні в кра­їні працюють три комплекси, розташовані в штатах Байя (Північний Схід), РіуТранді-ду-Сул (Південь) і Сан-Паулу (Південний Схід). Целюлозно-паперова промисловість розвивається на південному сході й у штаті Парана на основі культури евкаліпта, а також швидкорослої м'якої де­ревини Амазонії. Найбільший комбінат із виробництва газетного паперу розташований у Монте Алегрі (штат Парана).

Із галузей легкої промисловості виділяються текстильна (бавовняні й штучні тканини) і шкіряно-взуттєва. Близько половини текстилю дають підприємства Сан-Паулу, ще чверть — Ріо-де-Жанейро. У харчовій промисловості найбільше значення має виробництво борошна, молочної продукції, со­ків, шоколаду, переробка м'яса птиці, яловичини й свинини. Бразилія посідає перше місце у світі за виробництвом й експортом концентрованого й замороженого апельсинового соку. Характерною є переробка сої (6,6 млн тонн соєвого масла й 10,4 млн тонн соєвого шроту), за експортом якої Бразилія посідає друге місце у світі після Аргентини.

Традиційним джерелом добробуту країни є рослинництво. Рілля займас лише 6 % території країни, луки й пасовища — 22 %. Поряд із цукровою тростиною (перше місце у світі) рослинництво спеціалізується на вирощуванні кавового дерева, какао-бобів (друге місце у світі), бавовнику, сої й тропічних фруктів (перше місце за збором бананів й апельсинів). Головні продовольчі культури: кукурудза (маїс), рис, квасоля, пшениця, маніок. У лісах ведеться збір латексу дикорослих каучуко­носів, бразильських горіхів, плодів пальми, парагвайського чаю (йерба-мате).

Тваринництво має переважно м'ясний напрямок. Бразилія вийшла на перше місце у світі за кількістю поголів'я великої рогатої худоби (210 млн голів). Також місцеві жителі розводять свиней, коней, овець. Значними є успіхи в птахівництві. За рахунок застосування прогресивних технологій, селекційної роботи та якісного поліпшення кормової бази країна посіла третє місце у світі за ви­робництвом бройлерів (понад 5 млн тонн на рік), а за експортом — друге. Посилення експортної орієнтації є характерним і для інших галузей сільського господарства. Завдяки цьому Бразилія вхо­дить до десятка найбільших експортерів продовольства.

У прибережних водах і на річках розвинене рибальство. Уряд проводить довгострокову політику розвитку галузі, що передбачає оренду іноземних суден і розведення риби.

Транспортна мережа Бразилії характеризується крайньою нерівномірністю. Найбільше значен­ня має автомобільний транспорт, на який припадає понад половина вантажних й основна частина пасажирських перевезень. Найбільшу густоту доріг мають штати Південного Сходу й Півдня. Значна частина території, в основному в Амазоніі, позбавлена автодоріг із твердим покриттям, перевезення здійснюються річками або повітрям. Прокладена в 1970-ті pp. Трансамазонська магістраль має тверде покриття лише на окремих ділянках і в дощовий сезон малопрохідна. Відповідно до багаторічного плану передбачається створення кількох наскрізних транспортних осей.

Залізниці в основному побудовані давно, тому мають чотири різні розміри колії. Найбільш інтенсивно вони використовуються для доставки до портів корисних копалин й інших видів сировини. Із цією метою була побудована «Сталева дорога», що з'єднала родовища Каражас з узбережжям. Протяжність внутрішніх водних шляхів більша за ЗО тис. км, зокрема Амазонка (океанічні судна піднімаються до порту Манаус) з основними притоками, Парана—Парагвай і Парана—Тієте («водний шлях МЕРКОСУР»), Сан-Франсиску (на окремих ділянках).

Зовнішні зв'язки обслуговуються морським і повітряним транспортом. Найважливіші порти: Сантус (аванпорт міста Сан-Паулу), Ріу-Гранді, Ріо-де-Жанейро, Віторія, Ресіфі, Сан-Луїс, Манаус.

Інтенсифікація сільського господарства й промисловості Бразилії веде до вивільнення праців­ників і їх «перетікання» до сфери послуг. Гї провідними галузями є туризм, торгівля й банківсько-фінансова діяльність. Туризм є однією з найбільш прибуткових частин державного бюджету сучасної Бразилії. Країна приваблює іноземців надзвичайною розмаїтістю природи, мальовничими пляжами атлантичного узбережжя, запальними карнавалами.

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Завдання

Назвіть найхарактерніші риси галузевої та територіальної структури господарства країни, а також висловте власну думку щодо причин успіхів останнього часу.

 

Цікаве про Бразилію

Головна визначна пам'ятка Ріо - найвища статуя Христа Спасителя, споруджена на горі Корковадо. У місті багато музеїв - Музей сучасного мистецтва, Національний музей витончених мистецтв, Музей індіанців, Музей каменів. Привертають увагу туристів Ботанічний сад і зоопарк.

 

А спортсмени та вболівальники футболу усього світу знають знаменитий стадіон «Маракану». Для жителів Ріо-де-Жанейро, як і для мільйонів інших бразильців, футбол - це пристрасть, недільний відпочинок і головна тема розмов у будні. Бразилія - ​​країна, яка стала вічною володаркою «Золотої богині», тричі виграв світові чемпіонати з футболу. Країна, в якій більш футболістів, ніж у всіх інших країнах Південної Америки. Легендою світового футболу став бразилець Пеле.

 

Кухня: У Бразилії змішалися три кулінарні традиції: європейська, африканська і індіанська. В основі бразильської кухні три головних продукту - чорна квасоля, рис і маніока. Їх можна зустріти скрізь, в м'ясних і овочевих стравах, в морепродуктах і супах, в рагу і салатах. Повсюдно використовуються овочі і трави. Велика кількість річок і близькість океану забезпечують на столі бразильців різну рибу, річкову і морську, морепродукти.

 

Топ 10 найпопулярніших і найвідвідуваніших пам’яток Бразилії.

Бразилію вважають однією з найпривабливіших країн для туристів завдяки чудовому клімату, унікальній природі, різним видам відпочинку, привітному населенню і безлічі інших чинників. Пам’ятки Бразилії важко піддаються обчисленню, а відпочити від їх перегляду можна на будь-якому з тисяч пляжів країни, купаючись в ніжних водах океану.  Вас чекають 10 найпопулярніших і найвідвідуваніших місць країни.

 

1. Гора Корковаду і Статуя Христа Спасителя – символ Бразилії.

Гора Корковаду в Ріо-де-Жанейро символічна для Бразилії і відома статуєю Христа Спасителя заввишки в 38 метрів. До вершини пагорба можна дістатися рейковими шляхами або пішки. Це безперечно те місце, яке ніхто з відпочиваючих в Бразилії не може пропустити! Туристи піднімаються, щоб побачити статую і насолодитися видом міста, який дійсно захоплює дух. Статуя Христа з розпростертими руками виглядає так, як ніби він дає благословення, надихаючи всіх навколо. Це одна з найпопулярніших визначних пам’яток в Бразилії.

 

2. Карнавал у Ріо-де-Жанейро.

Карнавал у Ріо-де-Жанейро – найбільший і найпопулярніший в світі.

Карнавал в Ріо традиційно починається на останньому тижні лютого. Так само, як і раніше, він означає близьке початок Великого посту і починається за сорок днів до Великодня. Карнавал в Ріо триває п’ять днів. Подивитися на це грандіозне шоу  приїжджають люди з усього світу.

Початок самого карнавалу позначається передачею ключів від міста «королю карнавалу». На весь час свята цей король має повне право вводити свої закони. Перший і найголовніший наказ, який він віддає своїм «підданим» простий і приємний: веселощі! Веселощі має розлитися по всьому місту! Зрозуміло, незгодних немає. Весь тиждень народ відпочиває від роботи, всі танцюють і радіють життю.

Саме хвилююче в Бразильському карнавалі — парад шкіл Самби. Школи змагаються між собою за звання кращої. Репетиції для наступного року починаються майже відразу ж після закінчення карнавалу.

 

3. Водоспад Ігуасу.

Одна з найвідоміших визначних пам’яток Бразилії – водоспад Ігуасу. Це чудо природи, яке не може бути пропущено. Водоспади розташовані на кордоні між Бразилією і Аргентиною, а їх краса робить їх одним з найвідоміших водоспадів у світі. Підковоподібна форма, висота і потужні потоки води роблять їх місцем, гідним уваги. Мальовничість навколишньої природи, контраст між ясно-синьою громоподібною водою на зеленому тлі змушує спостерігача забути про час і просто поклонитися перед цим творінням природи!

 

4. Тропічні ліси річки Амазонка.

Тропічний ліс Амазонки поширений по декількох країнах, але його найбільша частина знаходиться на території Бразилії – приблизно 60% Джунглів Амазонки. Звичайно, лісом можна захоплюватися завдяки багатьом факторам, різновиди флори і фауни, яка може бути знайдена тільки тут, і особливою чарівністю природи, яка не зруйнована людською рукою. Поширений уздовж річки Амазонки, тропічний ліс забезпечує прекрасні види та можливості для екскурсій і річкових круїзів.

 

5. Цукрова голова в Ріо-де-Жанейро.

Гора Цукрова голова в Ріо – одне з чудес, які створила рука природи, щоб показати нам свої можливості і влаштувати світ в прекрасній красі і гармонії. Назвали гору так, тому що вона дійсно схожа на цукрову голову. Великі кількості туристів насолоджуються красою гори, спостерігаючи за цією природною пам’яткою. Також можна насолоджуватися екскурсією на канатній дорозі, звідки відкриються захоплюючі дух види.

 

6. Пляж Копакабана в Ріо.

Копакабана – 4-кілометровий пляж в Ріо-де-Жанейро, один з найвідоміших пляжів в світі. Пляж – місце, де туристи можуть насолоджуватися приємними канікулами з сонцем і водою, або весело провести час в незліченних пригодах і водних видах спорту. Це місце збирає мільйони людей для щорічного святкування напередодні Нового року, коли влаштовується незабутня вечірка. На двох кінцях пляжу розташовані історичні форти, які тільки збільшують чарівність місця!

 

7. Лагуна Родріго де Фрейтас, Ріо-де-Жанейро.

Лагуна Родріго де Фрейтас є лагуною на південній стороні Ріо-де-Жанейро, оточеного відомими пляжами Копакабана, Ботафого, Іпанема. Вид красивої лагуни з двома островами в її обох кінцях дійсно фантастичний. Оточена парками, барами та всім виглядом дивовижних місць, де туристи можуть почувати себе комфортно, лагуна привертає все більше людей і має право бути перерахованою серед кращих пам’яток Бразилії, які варто відвідати.

 

8. Національний парк Шапада Діамантина.

Всі, хто захоплений екологічним туризмом і красивою природою, чули про Національний парк Шапада Діамантина. Це гарне місце, вкрите печерами і дивними гірськими утвореннями, кристалічними водними озерами і недоторканим зеленим лісом, залучає всіх любителів пригод і було оголошено Національним парком в 1980р. Екзотичні рослини і різні різновиди тварин роблять його абсолютно неймовірним і бажаним призначенням для всіх, хто цінує рінноманітність і унікальність природи.

9. Пантанал.

Пантанал – велика територія, що поширюється по центральній частині континенту в Бразилії, Болівії і Парагваї, яка відома своєю багатою колекцією водойм, річок, маленьких і великих, які перетинають її і наповнюють життям. Різні різновиди знаходять свій будинок серед захоплюючої дух різноманітності тропічних лісів, саван і мальовничих пейзажів. Пантанал сповнений життя особливо в сезон дощу, але навіть у сухий сезон залишаються водойми, повні води і надають життя незліченною тваринам. Пантанал – краща пам’ятка Бразилії для всіх, хто любить природу!

 

10. Кафедральний собор Бразилії.

Кафедральний собор Бразилії – дивовижна будівля, спроектована Оскаром Німейєр. Собор був готовий в 1970 і став місцем для митрополії Бразилії. Унікальна будівля є символом Бразилії. Споруда дійсно неймовірна, побудована з 16 бетонних стовпів, кожен з яких важить 90 тонн! Дах великого будинку зроблено зі скла, так, щоб був відкритий вид до неба. Статуї та скульптури також змушують відвідувачів затримати дихання. Бразильський Собор безперечно варто відвідати. Це один із найнезвичайніших соборів у світі.

 

 

 

 

 

Завдання;

Опрацювати параграф 32 сторінки 189-196

Дати письмову відповідь на запитання!

Поясніть, чому Амазонка є найменш економічно розвиненим регіоном Бразилії.

 Чому більшість залізної руди з Бразилії вивозять до Китаю, а не розвивають місцеву чорну металургію?

Поміркуйте, які види промислової продукції з України мають перспективу продажу в Бразилії.

 Поясніть, як розширення посівної площі під соєю у Бразилії вплинуло на обсяг виробництва харчових продуктів.

  

Вівторок 13.04.2021, урок № 15

Тема уроку: Контрольна робота на тему« Океанія. Америка»

 

 

Мета уроку: перевірка рівня засвоєння учнями раніше вивченого матеріалу

Тип уроку: контроль набутих знань, умінь і навичок.

 

Хід уроку

 

I. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

Учитель повідомляє порядок роботи, видає учням завдання.

 

II.  Контрольна робота  на тему « Океанія. Америка»

 

   I-й рівень (оцінюється в 3 бали  по 0,5 б. за тест)

 

1.   Більшість населення Австралії є нащадками іммігрантів,
які прибули здебільшого з:

А)  Великої Британії та Португалії;

Б)  Ірландії та Іспанії;

В)  Великої Британії та Ірландії;

Г)  Португалії та Іспанії.

2. Країни  Океанії мають гостру  глобальну проблему:
А) освоєння світового океану;

Б) екологічну;

В) продовольчу;

Г) демографічну.

 

3. За  видобутком залізної руди країна посідає перше місце в світі:

А) Бразілія;

Б) Канада;

В)Австралія;

Г) США.
4. Перше місце – за виробництвом опалів (95 % світового запасу) має:

А) Канада;

Б) Полінезія;

В) Австралія;

Г)Бразілія.

5.Виберіть із перелічених країн відомого експортера  на світовий ринок мідних руд:

А) США;

Б) Перу;

В) Чилі;

Г) Аргентина.

6.Яка галузь тваринництва є основною в галузевій структурі сільського господарства Австралії:

А) птахівництво;

Б) свинарство;

В) вівчарство;

Г) скотарство.

II-й рівень  (оцінюється в 3 бали  по 1б.  за кожне вставлене  слово)

Вставте слова, які відповідають  реченням.

 

7.На політичній карті Меланезії – чотири незалежні держави:--------------------------------------------------------------------------------------------------------, заморська
територія Франції –---------------------------------------.

8. Головними чинниками, завдяки яким економіка США набула безпрецедентного економічного розвитку це  ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------.
9. Америку утворюють субрегіони ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------. IIІ – й рівень (оцінюється в 3 бали по 1б. за відповідь )

 

10.Охарактеризуйте видобувну промисловість Австралії. За видобутком яких
копалин вона є провідною у світі?

11.Назвіть країни Америки, що розташовані у так званому рудному поясі Андів-Кордильєрів. На які рудні копалини вони багаті?

12.Назвіть причини нерівномірності економічного розвитку Північної, Центральної та Південної Америки.

ІV-й рівень (3 бали, одне питання на вибір)

 

·      Порівняйте демографічні процеси в Північній та Південній Америці. Зробіть відповідні висновки.

 

·      Які особливості має структура експорту Австралії? Чим вони зумовлені?

 

·      Поясніть причини тісного зв’язку економіки США та Канади.

 

 

 

Вівторок 20.04.2021, урок № 16

Тема уроку: «Загальна характеристика Африки»

 

Навчальна мета: актуалізувати знання про субрегіони Африки та найбільші країни, дослідити історико-географічні особливості розвитку країн Африки та сучасну політичну карту Африки; охарактеризувати загальні ознаки ЕГП, населення, галузевої та територіальної організації господарства; визначити причини економічної відсталості багатьох країн Африки; вдосконалювати навички роботи з картами, аналізувати статистичні данні.

 

ХІД УРОКУ

 

I. Організаційний момент

 

 

II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів

 

✵     Коли і як почалася колонізація Африки європейськими державами? Які європейські держави мали на африканському континенті найбільшу кількість колоній?

 

✵     Чому на сучасній політичній карті Африки кордони багатьох держав є прямими лініями?

 

✵     Які негативні наслідки колонізації доводилося долати молодим державам Африки?

 

✵     На які субрегіони поділяють країни Африки?

 

 

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

 

Багато вчених уважають, що східна частина Африки була прабатьківщиною людини. Саме тут при археологічних розкопках були виявлені численні знахідки, що свідчать про перебування перших людей, які жили більше ніж два мільйони років тому. Саме в Африці з’явилися могутні держави стародавнього світу: Стародавній Єгипет, царство Аксум, Карфаген.

 

Однак нині саме Африка є найвідсталішою та найбіднішою з усіх регіонів світу, приблизно половина її населення на південь від Сахари отримує за день праці менше 1 дол. США на одну особу, а загалом понад 200 млн. африканців потерпають через недоїдання.

 

 

У чому полягають причини соціальної та економічної відсталості країн регіону, чому саме африканський континент отримує найбільшу частку гуманітарної допомоги від розвинених країн світу, дізнаємося сьогодні на уроці.

 

 

IV. Вивчення нового матеріалу

 

1. Склад території, формування політичної карти Африки

 

Майже всі африканські держави в минулому були європейськими колоніями. Зараз на континенті 53 держави і п’ять територій (острови в Атлантичному та Індійському океані).

 

Більшість країн — республіки з унітарним територіальним устроєм. Монархіями є Марокко, Лесото, Свазіленд; країни у складі співдружності: Сьєрра-Леоне, Кенія, Уганда, Танзанія, Замбія, Малаві, Ботсвана, Лесото, Маврикій. Федеративний устрій мають Південна Африка, Ефіопія та Нігерія.

 

Значна частина фахівців, у тому числі експерти ООН, виділяють п’ять регіонів: Північну, Західну, Центральну, Східну й Південну Африку. При цьому існують розбіжності щодо того, де мають проходити кордони між цими регіонами.

 

2. Загальні ознаки ЕГП

 

Завдання 1. За картами атласу визначте загальні ознаки ЕГП Африки. З’ясуйте, ЕГП яких країн Африки є більш або менш вигідним.

 

3. Природні умови і ресурси

 

Завдання 2. За картами атласу охарактеризуйте природні умови і природні ресурси континенту.

 

4. Населення

 

Другий тип відтворення. Кількість жителів — близько 1 млрд. (2009 р.), збільшується на 24 мільйона щорічно. Середній приріст 2,7 %. Демографічний вибух. Висока частка молоді (40 % діти до 15 років). Безробіття.

 

Завдання 3. За картами атласу установіть найбільш та найменш заселені території Африки. Поясніть причини нерівномірного розселення

 

 

Урбанізація — 39 %, світове лідерство за темпами (приріст міського населення 4-6 % щорічно). Різноманітність етнічного складу. Найнижча у світі середня тривалість життя — 49 років.

 

5. Господарство

 

Тривала колоніальна залежність призвела до крайньої економічної відсталості країн.

 

32 найменш розвинені країни світу (за класифікацією ООН) знаходяться в Африці. Середній показник ВВП на душу населення — 673 дол. США (в 4,5 рази менше за аналогічний середньосвітовий показник та в 30 разів менше, ніж у розвинених країнах). Найбільші показники ВВП на душу населення мають Південна Африка та нафтовидобувні країни, серед яких виділяється Лівія. Найменші (в Ефіопії, Сомалі, Чаді, Бурунді) коливаються від 100 до 300 дол. США. Економіка більшості країн має яскраво виражений аграрно-сировинний характер.

 

Провідною галуззю є рослинництво, багато країн спеціалізуються на монокультурах. Тваринництво відрізняється переважанням екстенсивних форм ведення.

 

Запитання. Які причини обумовили низький рівень розвитку сільського господарства Африки?

 

Завдання 4. За картами атласу та текстом підручника визначте: а) найбільш розвинені галузі промисловості країн Африки; б) рівень розвитку енергетики і обробної промисловості; в) перспективні галузі.

 

Провідне місце належить гірничодобувній і гірничо-металургійній промисловості. З галузей обробної промисловості — легка і харчова. Перспективними галузями промисловості є металургія, машинобудування і хімічна промисловість.

 

Експорт: гірничорудна і сільськогосподарська сировина.

 

Імпорт: готова продукція.

 

 

V. Закріплення нових знань і умінь учнів

 

Завдання 5. Назвіть причини, які обумовили переважно сировинну спеціалізацію країн Африки.

 

Завдання 6. Визначте, які соціально-економічні проблеми повинні розв’язати країни Африки найближчим часом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання;

Опрацювати параграф 33 сторінки 198-202

Дати письмову відповідь на запитання!

Схарактеризуйте економіко-географічне положення Африки.

Які чинники визначають розміщення населення на материку?

Які особливості природно-ресурсного потенціалу країн Африки?

До яких типологічних груп належать держави Африки?

Назвіть держави континенту, що не мають виходу до моря. Чи впливає географічне положення на рівень економічного розвитку африканських країн?

 

 

 

Вівторок 26.04.2021, урок № 16

Тема уроку: «Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Африки. Особливості їх участі в міжнародному поділі праці . Зв'язки України з країнами Африки.

 

Мета: актуалізувати знання про субрегіони Африки та найбільші країни, дослідити історико-географічні особливості розвитку країн Африки та сучасну політичну карту Африки; охарактеризувати нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Африки. Особливості їх участі в міжнародному поділі праці . Зв'язки України з країнами Африки.  вдосконалювати навички роботи з картами, аналізувати статистичні данні; виховувати інтерес до предмету.

Обладнання: фізична карта Африки, політична карта Африки, політична карта світу, а підручники.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і умінь учні

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

IV. Вивчення нового матеріалу

1.Розповідь вчителя.

1. Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Африки визначають декількома чинниками. По-перше, значну роль відіграють природні умови та ресурси, які створюють певне територіальне середовище. Люди, де б вони не мешкали, повинні працювати. Отже, наявність сприятливих природних умов визначає проживання в тому чи іншому регіоні людей, які починають розвивати господарську діяльність. По-друге, у місцях, де виявлені й видобуваються ті чи інші мінеральні ресурси, теж виникають зони економічної активності.

Значну роль у розвитку економіки відіграє вигідне географічне положення регіону. Щодо цього в Африці перевага належить приморським регіонам та острівним країнам і територіям.

За допомогою політичної карти світу назвіть країни Африки, що не мають виходу до океанів і морів. Поясніть, як впливає на розвиток цих країн їхня ізольованість від моря.

Економіка розвивається за допомогою багатьох інших чинників, наприклад ефективного управління державою, рівня корупції, освіти й культури населення, національних традицій. В Африці також значний вплив на розвиток економіки мають військові конфлікти, тероризм тощо.

Найвищий рівень економічного розвитку має субрегіон Південна Африка. Саме тут розміщена найрозвинутіша країна материка ПАР. Загалом у цьому субрегіоні найсприятливіші в Африці природні умови для життя й господарської діяльності людини та величезні запаси мінеральних ресурсів, що створюють об’єктивну базу для розвитку всіх галузей економіки. Саме в ПАР найбільше розвинені всі три сектори економіки, насамперед третинний.

Первинний сектор : с/г- вівчарство; рибне господарство; видобування –алмази, золото, платина , уран.

Вторинний сектор : кольорова металургія(мідь, нікель, цинк, свинець), машинобудування, хімічна промисловість, легка, харчова.

Друге місце за рівнем економічного розвитку в цілому належить субрегіону Північна Африка. Надзвичайно вигідне економіко-географічне положення дає можливість розвивати взаємовигідне співробітництво з Європою. Субрегіон характеризується значною соціально-економічною самобутністю, де арабське населення впродовж багатьох століть пристосовувалося до екстремальних умов життя та господарської діяльності в умовах пустелі. Великі запаси енергоносіїв створюють у субрегіоні умови для економічного зростання, а значна історико-культурна спадщина — для розвитку третинного сектора економіки. Наприклад, в Алжирі будують лікувальні комплекси з використанням 70 термальних джерел , що створить понад 2 тис. додаткових робочих місць для місцевого населення.

Первинний сектор: с/г – цитрусові, бавовник, фініки, рибне господарство; видобувна – нафта, природний газ, фосфорити.

Вторинний сектор: виробництво нафтохімічної та хімічної продукції (добрива) , електротехніка, легка , харчова промисловості.

Третинний сектор : туризм, транспорт (Суецький канал)

Західна Африка теж має дуже вигідне географічне положення й природні ресурси для розвитку економіки. Несприятливим для життя є вологий екваторіальний та субекваторіальний клімат, поширення мухи цеце, СНІДу й інших небезпечних інфекційних хвороб серед населення.

Первинний сектор : с/г – кава, какао, фрукти, бавовник, арахіс; лісове господарство; видобувна: нафта, природний газ, залізна руда, марганець, алмази, уран, фосфорити.

Вторинний сектор : чорна, кольорова металургія, виробництво нафтопродуктів, каучуку.

Східна Африка теж має вигідне географічне положення. Тут переважають сприятливі природні умови й багаті природні ресурси. Величезних збитків економіці завдають політична нестабільність у регіоні, військові конфлікти та тероризм, мільйони біженців, пірати Сомалі. У цілому субрегіон має значні потенційні можливості для власного господарського розвитку. Найбільшою мірою це стосується подальшого освоєння території для розвитку власної енергетики та третинного сектора економіки, а в ньому — рекреації й туризму.

Первинний сектор: с/г – кава, чай, фрукти, овочі, ваніль, квіти; рибне господарство; видобувна – золото, платина, олово, мідні руди, нафта.

Вторинний сектор : електроенергетика, кольорова  металургія(мідь, нікель), нафтопереробна, легка, харчова промисловості.

Найнижчий рівень економічного розвитку характерний для субрегіону Центральна Африка. Головна причина полягає в тому, що ці країни віддалені від морів та океанів. В історичному сенсі субрегіон почав розвиватися найпізніше, хоча й найбільше зберіг власну самобутність. Саме тут знаходяться найбідніші країни материка та світу: Чад, ЦАР, Південний Судан з його майже постійними військовими діями.

Первинний сектор : с/г – кава, какао, бавовник; лісове господарство; видобувна – нафта, алмази, золото, уран.

Вторинний сектор : кольорова металургія, виробництво нафтопродуктів. Легка, харчова промисловості.

 

2. Особливості участі окремих субрегіонів Африки в міжнародному поділі праці визначає різний рівень їхнього економічного розвитку й структура господарства. У цілому всі субрегіони Африки постачають на світовий ринок продукцію гірничодобувної промисловості. Щоправда, кожна частина Африки робить у це власний внесок. Північна та Західна Африка поставляють нафту й газ, Південна та Західна — золото, алмази й дорогоцінне каміння. Центральна Африка постачає мідну руду. Майже скрізь видобувають руди кольорових металів.

Північна та Південна Африка експортують у великих кількостях плоди цитрусових дерев, виноградні вина, тютюн. Країни Західної та Східної Африки постачають на світовий ринок какао-боби, каву, бавовник, тропічну деревину тощо. Узагалі Тропічна Африка відома у світі як постачальник, окрім кави та какао, також арахісу, натурального каучуку, пальмової олії, чаю та спецій.

Аграрний сектор є найважливішою галуззю матеріального виробництва більшості африканських країн. Загалом тут зосереджено майже 64 % економічно активного населення. На Африку припадає 12 % оброблюваних земель світу та 26 % пасовищ і лук. Тут існують значні резервні земельні ресурси, придатні для сільського господарства. Але продуктивність галузі залишається на дуже низькому рівні. Питома вага континенту у світовому виробництві основних сільськогоспродуктів становить 3 – 4 %. Стагнація, поглиблення кризових явищ в аграрному секторі економіки переважної більшості африканських країн мають причини як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Серед перших назвемо: нерівномірність розподілу водних ресурсів, їх нестачу. Понад половини оброблюваних площ розташовані у посушливих районах і належать до зони ризикованого землеробства. Водночас у багатьох районах Тропічної Африки грунти перенасичені вологою, що також стримує розвиток рослинництва. Внаслідок геокліматичних особливостей континенту тут значно дошкуляє ерозія грунтів. Серед причин другої групи – екстенсивний характер виробництва, примітивна агротехніка і матеріально – технічна база, архаїчні форми аграрних відносин, великий демографічний тиск на атмосферу й на природне середовище в цілому.

Землеробство – провідний сектор сільського господарства – дає майже 80 % обсягу виробництва, але характеризується низькою продуктивністю. Тут широко застосовуються примітивні агрономічні засоби і вкрай низький рівень механізації та хімізації. Кількість тракторів у розрахунку на 1000 га наприкінці 80 – х  років становила на континенті лише 1, 6 одиниці – (наприкінці 70 – х – 1, 2) проти 5, 2 у країнах, що розвиваються, загалом та 40, 3 – у розвинутих. Найбільш помітне місце Африка посідає у виробництві таких видів продукції рослинництва: какао – боби – 55 %, сизаль – 45, бавовна, чай – майже 15, бобові культури – приблизно 40, кава, пальмова олія, арахіс – десь до 20 %. Зернових (переважно просо, сорго, кукурудза) вирощується 5, 5 % світового обсягу. Обмежені фінансові можливості та слабка матеріально – технічна база землеробства зумовлюють його екстенсивний розвиток. Швидке виснажування грунтів спонукає до постійного розширення посівних площ, що, в свою чергу, прискорює ерозію і загальну деградацію природного середовища. Істотною рисою рослинництва у більшості країн континенту є його монокультурність. Одна – дві культури, вирощувані на експорт, вбирають левову пайку й без того обмежених (10 – 20 % всіх планових інвестицій) обсягів фінансування. Решта секторів рослинництва має мало товарний чи навіть натуральний характер, що не дає змоги нагромадити достатні кошти для саморозвитку.

Тваринництво в Африці помітно розвинуте в господарстві окремих країн – Ботсвани, Мавританії, Малі, Нігеру, Сомалі, Судану, Чаду, Ефіопії, а також ПАР. Розводять велику рогату худобу, кіз, овець, верблюдів. При цьому обсяги виробництва основних продуктів тваринництва, залишались мізерними. Значна частка населення, що займається рослинництвом, - кочівники.

Низька породистість худоби, незадовільні умови утримання та ветеринарного обслуговування, відсутність сучасної кормової бази спричинюють дуже низьку продуктивність тваринництва. Водночас значна кількість поголів’я спричиняє деградацію природних пасовищ і є однією з основних причин спустошення земель.

Тваринництво, як і землеробство, внаслідок слабкої матеріально – технічної бази дуже вразливе відносно несприятливих погодно – кліматичних умов та стихійних лих. Посухи, епідемії, нальоти сарани, що призводять до спустошення ланів відразу кількох країн, - звичайні явища у сучасній Африці. Помітне місце в господарстві країн тропічної зони континенту займає лісівництво. У заготівлі цінних порід деревини питома вага Африки сягає 25 %. Найзначніші її експортери – Кот д'Івуар, Габон, Камерун, Конго й Ліберія.

Значними є ресурси довколишніх морів та внутрішніх водойм Африки. Рибальством займається до 2 % економічно активного населення. Найбільш розвинута ця галузь у ПАР Нігерії, Марокко, Гані. Сучасні методи лову та рибальства поширюються повільно.

Видобувна промисловість.       

Видобувна промисловість є однією з найбільш розвинутих та технічно споряджених галузей господарства країн африканського континенту, насамперед внаслідок високої активності іноземного капіталу. Фактично гірничовидобувна промисловість розвивалась і, значною мірою, розвивається зараз не стільки як частка економіки країн Африки, скільки як елемент господарства держав – споживачів відповідної сировини. Тут висока концентрація виробництва, відносно швидкий розвиток первинної переробки сировини та відповідної інфраструктури.

Поклади корисних копалин розташовані на континенті вкрай нерівномірно. Унікальним кладовищем сировинних ресурсів є надра Пар. Ця держава має провідні позиції в світі у видобутку золота, платини, марганцю, хромітів, а також алмазів, уранової руди. Значними запасами металевих руд володіють Ліберія, Мавританія й Алжир (залізна руда); Габон, Гана, Марокко, Заїр (марганець); Замбія та Заїр (мідь); Гвінея (боксити); С'єрра – Леоне (титан). На мінеральну сировину багаті Марокко, Західна Сахара, Туніс, Того, Сенегал (фосфати), Зімбабве (азбест), Мадагаскар та Зімбабве (графіт), Кенія (флюорит). Найбільшу цінність мають, безумовно, запаси енергоносіїв, насамперед нафти й газу.

Паливно – енергетичний комплекс.

Достовірні запаси паливно – енергетичної сировини на континенті становлять понад 60 млрд т умовного палива, що робить Африку середньо забезпеченою у цьму відношенні. Серед африканських країн 13 є нафтодобувними. Великими запасами нафти володіють Нігерія, Лівія, Єгипет, Ангола, Габон, Конго, які на цьому здебільшого базують свою економічну стратегію, а також Камерун, Заїр і Туніс. Частка країн континенту у світовому експорті нафти коливається в останні роки у межах 15 – 20 %.

Безперечним лідером у видобутку на континенті є Алжир (до 2/3 загального обсягу); значні його запаси мають Лівія, Нігерія та Єгипет.

Відносна обмеженість запасів газу й, особливо, нафти розрахунками, при збереженні сучасних темпів видобутку їх вистачить лише до 2010 – 2015 р.р.) спонукає до прискореного розвитку промисловості по переробці цієї сировини та збільшенню прибутків від експорту. У 80 – ті роки швидкими темпами зростали потужності нафтопереробки в країнах Північної Африки й у Нігерії.

Видобуток вугілля, крім ПАР, не має значних масштабів. Ця країна є основним виробником та експортером уранового концентрату. Урановидобувна промисловість з участю іноземного капіталу отримала розвиток також у Нігерії й Габоні.

Африка має великі ресурси гідроенергії, але розміщені вони нерівномірно. Значних розмірів виробництва цього виду енергії набуло в Єгипті, Гані, Нігерії, Заїрі, Мозамбіку. Більшість інших держав змушені орієнтуватися на будівництво теплоелектростанцій, які виробляють половину електроенергії континенту (в ПАР – 98 %) і є її єдиним джерелом у 15 країнах. Сучасні енергосистеми, крім ПАР, набувають розвитку в Алжирі, Тунісі, Єгипті, її елементи – в Судані, Ефіопії, Мозамбіку.

 

Обробна промисловість.

Розвиток обробної промисловості у країнах Африки найбільш виразно демонструє економічну відсталість континенту. За обсягом виробництва газу питома вага африканських країн становить лише 10 % загальних показників  «третього світу». У роки незалежності розвиткові цієї галузі приділялась значна увага. У 60 – ті роки середні темпи збільшення обсягів виробництва сягала 7, 1 %, 70 – ті – вже 5, 5 %. Водночас збільшувалися розбіжності в рівнях індустріалізації окремих країн. При середніх показниках частки обробної промисловості на континенті у 12 – 13 % від ВВП, по окремих країнах вона коливається від досить високих – у 25 % в Зімбабве, Замбії, Маврикію до майже символічних – 4 – 5 % у Сома – лі, Уганді, Нігерії, Гвінеї, Анголі.

До 40 % продукції обробної галузі континенту припадає на ПАР. Половина решти обсягу виробництва – це продукція промисловості країн Північної Африки. Саме тут є відносно добрі перспективи розвитку. Це стосується й деяких країн на південь від Сахари, які завдяки експортові цінної сировини здатні нагромаджувати необхідні кошти і водночас є привабливими для іноземного капіталу.

Характерною рисою є широкий імпорт технологій та устаткування, залучення іноземних інженерних і управлінських кадрів.

Африка як туристичний регіон.

Африка – надзвичайно цікавий, дуже перспективний, але найбільш слабо освоєний туристичний регіон.

 

Серед чинників, що сприяють розвитку туризму на цьому континенті, можна виділити наступні:

-       Близькість до Європи та Азії;

-       Тепла погода і велика кількість сонця круглий рік;

-       Наявність у багатьох прибережних районах Африки прекрасних пляжів, на базі яких можна створити морські курорти;

-       Різноманітна екзотична природа, у тому числі унікальна дика фауна;

-       Різноманіття культурних та історичних пам’яток у Північній Африці.

 

До числа факторів, які стримують розвиток туризму в Африці можна віднести наступні:

-       Низький економічний рівень більшості африканських країн;

-       Слабо розвинена туристична інфраструктура і транспортна мережа;

-       Нестабільне внутрішньополітичне становище ряду країн континенту;

-       Відсутність розвиненого внутрішнього туризму, який «прокладає дорогу» міжнародного;

-       Уряди низки країн приділяють розвитку туризму недостатня увага;

-       Деякі райони континенту характеризуються несприятливими кліматичними умовами (сильна спека, суховії, тривалий період випадання рясних опадів).

 

За розвитком фонду розміщення Африка значно поступається Європі і Північній Америці. Найбільшого розвитку фонд розміщення досяг у країнах Північної Африки і ПАР, і темпи його зростання тут вище, ніж в інших країнах континенту.

Слабо розвинений транспорт. Найбільша густота мережі доріг з твердим покриттям в ПАР, Марокко, Туніс, Сомалі. У ряді країн з сухим кліматом для туризму в якійсь мірі можна використовувати частина грунтових доріг. Але в країнах, розташованих в екваторіальній зоні і прилеглих областях, використання доріг без твердого покриття в сезон дощів неможливо. Враховуючи, що з Європи багато туристів приїжджають на автомобілях і автобусах, уряди багатьох африканських країн звертають увагу на будівництво нових і вдосконалення наявних автодоріг.

Самим популярним видом транспорту у відвідувачів африканських держав є авіація. Десятки авіарейсів пов’язують Африканський континент з Європою, Америкою та іншими частинами світу.

Досить успішно розвивається в районі Африки особлива форма морського туризму – круїзи. Це пояснюється порівняно невеликою відстанню між портами Європи та Азії по відношенню до портів Північної та Західної Африки, розташуванням біля берегів привабливих для мандрівників островів – Мадейра, Канарських, Зеленого Мису, острів Гвінейської затоки. Тривалість перебування іноземних туристів в країнах Африки різна, але в цілому характеризується досить великою тривалістю. Це пояснюється тим, що на континенті переважають мандрівники і курортники з віддалених держав, розташованих в інших регіонах світу. Подолавши велику відстань, туристи, як правило, проводять в Африці не менше двох – трьох тижнів.

Основне число туристів приїжджають до Африки із Західної Європи та Північної Америки.

У більшості випадків провідні місця в потоках, які приймає Африка, займають прибуття з колишніх метрополій: для Марокко, Алжиру та Тунісу – це Франція, для республіки Заїр – Бельгія, для Кенії – Великобританія. У багатьох країнах Африки велика питома вага прибуттів з сусідніх, споріднених з мови, релігії чи політичного устрою держав. Для Кенії – це Танзанія, для Марокко – Алжир і т. д. Крім туристів з США, які за кількістю прибуттів в більшості країн Африки займають одне з перших місць, значний приплив туристів з Німеччини та скандинавських країн.

Внутрішній туризм, як внутрішньодержавний, так і внутрішньоконтинентальних, і туризм африканців за межі континенту і прилеглих до нього островів розвинені слабо, що пояснюється, перш за все, низьким рівнем життя населення більшості країн цього району. У багатьох африканських країнах уряду з економічних міркувань обмежують виїзд громадян за кордон, встановлюючи суворі квоти.

3. Зв’язки України з країнами Африки. На міжнародному ринку товарів і послуг африканські країни й Україна не є конкурентами, що створює особливе підґрунтя для подальшого розвитку їхніх відносин.

У цілому Україна має значне позитивне торговельне сальдо з цим материком. Майже 40 країн Африки підтримують постійні торговельно-економічні та науково-технічні зв’язки з нашою державою. Основними торговими партнерами України впродовж багатьох років є Єгипет, Ліберія, Гвінея та Марокко. З Африки Україна отримує переважно продукти тропічного землеробства (банани, каву, рис, арахіс, какао-боби), боксити й інші руди, шлаки та золу. Натомість до країн цього материка ми відправляємо різноманітну промислову продукцію (чорні метали, залізничні локомотиви, машини, обладнання, хімікати та мінеральні добрива) і продовольство (молочну продукцію, зернові, пшеницю та ячмінь, олію, майонез).

V. Закріплення нових знань і умінь учнів

1. Охарактеризуйте причини нерівномірного економічного розвитку країн регіону.

2. Поясніть особливості економічного розвитку кожного із субрегіонів Африки.

3. Знайдіть на політичній карті Африки країни, що мають найвищі показники економічного розвитку. Яке підґрунтя для цього має кожна з цих країн?

4. Чи можна встановити конкретну спеціалізацію окремих субрегіонів Африки? Яку саме?

5. Назвіть перспективні, на вашу думку, сфери співробітництва України з країнами Африки.

6. Яку з країн Африки ви хотіли б відвідат

VI. Підсумок уроку

Територіальна нерівномірність економічного розвитку країн Африки визначається декількома чинниками: природні умови та ресурси, географічне положення, ефективність управління державою, рівень корупції, освіти та культури населення, військові конфлікти, тероризм, національні традиції.

У кожному із субрегіонів Африки є як найвідсталіші країни, так і ті, що демонструють повільний розвиток економіки. Найбільш потужно розвиваються регіони Північної та Південної Африки. Найнижчий рівень економічного розвитку характерний для субрегіону Центральна Африка.

У міжнародному поділі праці країни Африки посідають місце постачальників на світовий ринок продукції гірничодобувної промисловості (переважно рудної та паливної сировини) і продукції тропічного сільського господарства, переважно рослинництва.

На міжнародному ринку товарів і послуг африканські країни й Україна не є конкурентами, що створює підґрунтя для подальшого розвитку відносин: торговельно-економічних і науково-технічних зв’язків, військово-технічного співробітництва. Крім того, Україна бере активну участь в операціях ООН щодо підтримання миру на цьому континенті.

 

 

 

 

 

 

 

Завдання;

Опрацювати параграф 34  сторінки 203-212

Дати письмову відповідь на запитання!

Складіть схему експортноорієнтованої моделі економіки країни Африки. Поясніть її.

 Зробіть порівняльну характеристику розвитку економіки у країнах Північної і Південної Африки.

 Які африканські держави входять до економічного угруповання ОПЕК?

 Назвіть головні статті експорту й імпорту країн Африки.

Схарактеризуйте зв’язки України з країнами Африки.