Вівторок 17.03.2020, урок № 1

Тематичне оцінювання: Вторинний сектор господарства

І варіант

І рівень 6 балів ( 1 правильна відповідь – 1 бал)

1) Найбільша кількість електроенергії в світі виробляється на: а) гідроелектростанціях б) теплових в)атомних

2) Найбільший залізно-рудний басейн України:

а) Нікопольський б) Криворізький в) Запорізький

3) Рудами кольорових металів в світі найкраще забезпечена: а) Канада, Китай б) Україна, Росія в) Японія, Єгипет

4) Основними чинниками розміщення хімічної промисловості є : а) сировинний, водний, енергетичний б) транспортний, споживчий в) водний, трудовий

5) Центр виробництва сірників в Україні є: а) Обухів б) Березне в) Олешки

6) Основні центри машинобудування в світі є: а) Західноєвропейський, Північноамериканський, Азійсько-Тихоокеанський б) Американський, Азіатський, Європейський в) Індійський, Китайський, Латиноамериканський.

ІІ рівень 4 бали ( 1 правильна відповідь – 2 бал)

7. Оберіть причини розміщення у м. Черкасах підприємства з виробництва азотних добрив:
А) Через місто проходить трансконтинентальний газопровід
Б )Місто стоїть на березі р. Дніпро
В) Місто розташоване в центрі великого району товарного сільського господарства
Г)У місті функціонує політехнічний інститут, що готує кадри для хімічної промисловості
Д) Біля міста розробляють велике родовище апатитів
Е) У місті розміщено ГЕС

8. Установіть відповідність між центрами легкої промисловості України та їхньою спеціалізацією.
1 м. Березань Київської області               А   Хутряний текстиль
2 м. Рівне                                                     Б   Неткані матеріали
3 м. Ромни Сумської області                    В   Гардинно-тюлеві полотна
4 м. Червоноград Львівської області         Г   Панчішно-шкарпеткові вироби
                                                                       Д   Верхній одяг

ІІІ рівень – 2 бали

9. Поясніть чим відрізняється структура харчової промисловості в розвинених країнах і країнах, що розвиваються

ІІ варіант

І рівень 6 балів ( 1 правильна відповідь – 1 бал)

1) Найбільшою тепловою електростанцією в Україні є: а) Криворізька б) Хмельницька в) Чорнобильська

2) Найбільші запаси залізної руди сконцентровані в: а) Австралії, Бразилії б) Японії, Північній Кореї в) Марокко, Кенія

3)Центр нікелевої промисловості Кіровоградщини є:

а) Стебник б) Вільшанка в) смт Побузьке

4) Гірничо-хімічна промисловість охоплює: а) видобування сірки, кам`яної солі, фосфоритів б) видобування мінеральних добрив, кислот, соди в) поставляє оліфу, фарби, лаки

5) Більшість лісопильних підприємств України зосереджена: а) Центральний регіон б) Донецько-дніпровський в) Карпатський регіон

6) Найбільше автомобілів в світі випускається:

а) США, Японія б) Німеччини, Франція в) Бразилія, Індія

ІІ рівень 4 бали ( 1 правильна відповідь – 2 бал)

7) Оберіть причини розміщення у м. Кропивницькому нового підприємства з виробництва ливарного чавуну у 2016 р.
А) Підприємство постачає свою продукцію у рамках виробничої кооперації з машинобудівним заводом, що діє у цьому місті
Б) У місті наявні достатні водні ресурси для виробництва
В) У місті є кваліфіковані трудові ресурси
Г) Місто є основним залізничним вузлом Півдня України
Д) Більшість ливарного чавуну постачають за кордон
Е) Поряд із містом видобувають кам’яне вугілля
Є) У місті є промислові поклади залізної руди

8) Установіть відповідність між центрами харчової промисловості України та їхньою спеціалізацією:

1. Плодоовочеві А) Вінницька, Хмельницька

2. Цукрові Б) Київ, Львів, Харків 3. Кондитерські В) Одеська, Миколаївська, Херсонська області

4. Олійні Г )Повсюдно 5.Хлібопекарські Д) Дніпропетровська, Полтавська обл.

ІІІ рівень - 2 бали

9. Дайте пояснення факту: чому Китай домінує у виробництві одягу та взуття у світі?

Вівторок 24.03.2020, урок № 2

Тема уроку: " Значення транспорту. Транспорт та його роль у національній економіці і формуванні світового господорства."

Як часто ви користуєтесь транспортом? З якою метою?

Транспорт — це вид економічної діяльності, який здійснює переміщення людей і вантажів у просторі. Переміщення товарів збільшує їхню вартість на величину видатків на перевезення. Тому важливо враховувати транспортно-географічне положення майбутнього підприємства, його розміщення у транспортній мережі та її пропускну здатність. Особливо це важливо для масових вантажів (вугілля, зерна, руди), які споживають у значних обсягах за межами регіону їхнього виробництва.

Транспортну систему країни утворює мережа лінійних (автомобільні й залізничні дороги, трубопроводи, канали) і точкових об’єктів (вокзали, станції, зупинки), між якими переміщуються рухомі транспортні засоби (літаки, залізничні локомотиви, автомобілі, річкові й морські судна тощо).

Обсяг перевезень — кількість вантажу, перевезеного від вантажовідправника до одержувача (у тоннах).

Сучасне світове господарство сформувалося завдяки дешевому морському транспорту. Усі великі морські торговельні порти світу є водночас важливими промисловими й торговельними центрами. У них працюють міжнародного значення портово-промислові комплекси. Наприклад, такий комплекс у м. Фоссюр-Мер (Франція), що працює на привезених морем залізній руді й кам’яному вугіллі, постачає прокат чорних металів на автомобільні заводи до країн Європи й до США.

За структурою перевезень вантажів різними видами транспорту розрізняють міжнародну та міжрегіональну спеціалізацію виробництва країни, її роль у світових потоках товарів.

У перевезеннях пасажирів переважають внутрішні поїздки в межах великих міст і в приміському сполученні. Велике значення в процесах глобалізації відіграє розвиток міжнародного пасажирського авіаційного та морського сполучення.

Значні стабільні потоки пасажирів і вантажів об’єднують в одне ціле головні центри світової економіки. Між цими містами основні перевезення пасажирів здійснює цивільна авіація. Також відбувається постійний обмін цінними тарно-штучними вантажами в контейнерах, які перевозять літаками й морськими судами.

Завдання:

Опрацювати параграф 37 "Транспорт та його роль у національній економіці" сторінки 204-208. Дати письмову характеристику кожному з видів транспорту!

Дати письмову відповідь на запитання 1-5 на сторінкі 208!

За допомогою пошукових сервісів устоновити, які країни світу мають космодроми, та пояснити, чому в Ураїні він відсутній!

Вівторок 31.03.2020, урок № 3

Тема уроку: "Транспорт україни"

Мета: сформувати поняття про роль транспорту в розвитку господарств країн світу та в міжнародних перевезеннях; визначити рівень забезпеченості регіонів світу транспортними магістралями; удосконалювати навички роботи з картами атласу; розвивати вміння працювати з різними видами джерел (друкованими, електронними), статистичними даними.

Мотивація навчальної діяльності

Цікава інформація. Зачитую новинку з преси. «В Україні, на Сумщині, це вже третій маршрут, яким прямує комфортабельний автобус на рейках, здатний розвивати швидкість до 120 км на годину. Автобус польського виробництва здатний перевозити одночасно 169 пасажирів.

195-кілометрову відстань від Сум до Харкова автобус долатиме трохи більше ніж за 3 години».

Як ви вже зрозуміли, темою сьогоднішнього уроку є «Транспорт» (загальна характеристика: види транспорту, вузли, коридори).

Ваше завдання: засвоїти особливості транспортного комплексу України, визначити особливості кожного виду транспорту, галузевий склад, основні поняття цієї теми.

Набути знань вам допоможе електронний атлас, підручник, матеріали преси, словник-довідник, план вивчення теми.

Вивчення нового матеріалу

Учні відповідають, вчитель відтворює схему на дошці (додаток 1)

Розповідь вчителя

Завдяки рівнинній території в Україні добре розвинена транспортна мережа. За географічним положенням Україна перебуває в дуже вигідних умовах. Цей факт впливає на розвиток її господарства.

Розглянемо основні особливості транспортної мережі України. Транспорт образно називають «кровоносною системою» економіки країни.

Завдання транспортної системи - забезпечення стійких зв’язків між окремими галузями й районами країни, своєчасне й повне задоволення потреб господарства й населення в перевезеннях.

Транспортна система – це сукупність усіх видів транспорту, пов’язаних між собою з метою задоволеня потреб населення і держави в перевезеннях пасажирів і вантажів. Вона містить у собі транспортні пункти, транспортні вузли і транспортні магістралі.

Транспортний вузол – це населений пункт, у якому сходяться кілька видів транспорту і здійснюється обмін вантажами між ними.

Робота різних видів транспорту характеризується певними показниками:

Вантажообіг – показник обсягу роботи транспорту з перевезення вантажів, що обчислюється як добуток кількості перевезених вантажів на відстань певного перевезення (т*км)

Пасажирооборот – показник обсягу пасажирських перевезень транспорту (добуток кількості пасажирів на відстань)

Вантажонапруженість – показник інтенсивності використання шляхів сполучення (вантажообіг на 1км)

Україна характеризується досить густою транспортною мережею і високим рівнем розвитку основних видів транспорту.

Познайомитися із основними характеристиками різних видів транспорту нам допоможуть учні, які отримали випереджальні завдання.

Учень 1 – залізничний

Учень 2 – автомобільний

Учень 3 – трубопровідний

Учень 4 – повітряний

Учень 5 – морський і річковий

Ми ознайомились із основними характеристиками різних видів транспорту. Погляньте на схему. Який вид транспорту залишився поза нашою увагою? Так, це електронний транспорт. Завданням електронного транспорту є транспортування електричної енергії від місць її виробництва до споживачів. Система електричної мережі України охоплює всю її територію. Потужні ЛЕП пов’язують усі найбільші електростанції як між собою, так і з найпотужнішими промисловими центрами і районами. Також до електронного транспорту відноситься комп’ютерна мережа, передача інформації комп’ютерною мережею.

А ще мені хочеться звернути вашу увагу на міський транспорт – його основне призначення – перевезення пасажирів.

Трамвайне сполучення виникло в Україні ще наприкінці ХІХ ст. Перший трамвай у Російській імперії було введено в експлуатацію в 1892 році в Києві. Нині в 24 містах України працює трамвайне сполучення.

Перший тролейбус в Україні було введено в дію в Києві у 1935 році. Зараз тролейбуси перевозять пасажирів у 46 містах України.

Більшість міст України має автобусне сполучення. Першу регулярну автомобільну лінію було відкрито в Києві у 1925 році.

Найбільш прогресивний і зручний вид міського транспорту – метрополітен. Уперше його було збудовано в Києві. Будівництво розпочалося з 1949 року, першу дільницю відкрито у 1960 році. З 1978 року працює метрополітен у Харкові, а з 1995 року – у Дніпропетровську.

Сьогодні ми познайомилися з іще однією галуззю народного господарства – транспортом. Транспортна мережа України досить густа, чому сприяє рівнинна територія і транзитне положення держави. Розвинені всі види транспорту. Провідними у вантажоперевезеннях є трубопровідний, залізничний і автомобільний. Кожен вид транспорту має певні проблеми: водний – сезонність, автотранспорт – низька якість доріг, підвищенний ризик аварійності, залізничний – низька маневреність, авіаційний – висока собівартість. Україна прагне зайняти чільне місце у світовому господарстві, для цього необхідна сучасна транспортна система.

Завдання:

Опрацювати параграф 38 "Транспорт України" сторінки 209-216"

Поясніть, чому міжнародний аеропорт «Бориспіль» є лідером у міжнародних авіаперевезеннях України!

Опрацювавши текст підручника, розкрийте значення транспорту для формування і розвитку господарства України!

Поясніть, чому найбільша густота залізничних шляхів у державі в Донецькій і Львівській областях!

Вівторок 14.04.2020, урок № 4

Тема уроку: "Транспорт світу."

Мета: охарактеризувати основні тенденції розвитку транспорту світу; сформувати уявлення учнів про країни світу, що вирізняються високим ступенем розвитку мережі залізниць і автомобільних шляхів. Систематизувати знання учнів про найбільші морські та річкові порти, найбільші аеропорти та міжнародні транспортні коридори світу

Географічний диктант:

Транспорт це… (галузь виробництва, яка забезпечує зв’язки між населеними пунктами, районами, займається перевезенням вантажів і пасажирів)
Назвіть чотири основні види транспорту… (сухопутний, повітряний, водний, електронний)
На які види поділяють водний транспорт? … (річковий і морський)
На які види поділяють сухопутний транспорт?... (трубопровідний, залізничний, автомобільний, гужовий)
Які види транспорту відносяться до пасажирського міського?... (автобус, тролейбус, трамвай, таксі, метро, фунікулер, канатна дорога)На які види поділяють трубопровідний транспорт?... (нафто - , газо - ,продуктопроводи)
Транспортна магістраль – це … (найважливіші і найбільші транспортні шляхи)
Транспортний вузол – це… (населений пункт, в якому сходяться кілька видів транспорту із обміном вантажем між ними)
Транзит – це … (перевезення вантажу з одного району в інший через територію третього)
Каботаж – це… (плавання морських суден між портами однієї держави)
Вантажообіг – це … (показник роботи вантажного транспорту – добуток кількості перевезених вантажів на відстань перевезення)
Пасажирообіг - … (показник обсягу пасажирських перевезень – добуток кількості пасажирів на відстань перевезення).

Транспорт – сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів та інформації з одного місця в інше.

Транспорт є основою міжнародного поділу праці. Усі транспортні системи світу утворюють світову транспортну систему.

Світова транспортна система включає шляхи сполучення, транспортні підприємства і транспортні засоби.

Сьогодні транспорт перевозить 100 млрд. тонн вантажів та 1 трлн. пасажирів.

Вивчення нового матеріалу

Загальна характеристика транспорту світу

Слово учителя

Всі шляхи сполучення, транспортні підприємства і транспортні засоби в сукупності утворюють світову транспортну систему. У світовому транспорті зайнято понад 100 млн людей. Загальна протяжність транспортної мережі світу (без морських та авіатрас) складає 36 млн км. Щорічно всіма видами транспорту перевозиться понад 100 млрд т вантажів і понад 1 трлн пасажирів.

Основними техніко-економічними показниками роботи транспорту є обсяг перевезень, вантажообіг, пасажирообіг, густота транспортної інфраструктури, собівартість перевезень, швидкість, залежність від погодних та сезонних змін, маневреність. Різні види транспорту мають свої переваги та недоліки, тому їх використовують залежно від конкретних умов.

Розрізняють транспортні системи економічно розвинених країн та країн, що розвиваються.

Найбільш розвинена транспортна система країн Європи та Північної Америки, де зосереджено більш ніж половину залізничних ліній, рухомого складу, шосейних доріг, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту (великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту та ін.). Країнам, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку видів транспорту: застарілий різнотипний склад, малопотужний парк локомотивів, вагонів, автомобілів, непридатне обладнання. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки користуються послугами таких архаїчних видів транспорту, як в’ючний та гужовий, працюють носильники та рикші.

Поряд з розподілом світової транспортної системи на два типи за рівнем розвитку, існують підрозділи регіональних транспортних систем:

• європейського типу (Західна і Центральна Європа, Японія);

• північноамериканського типу (США, Канада, Австралія);

• латиноамериканського типу;

• азіатського типу;

• система країн СНД;

• африканського типу.

Види транспорту:

1. За видами роботи( пасажирський та вантажний);

2. За видами використання навколишнього середовища (сухопутний, повітряний та морський);

3. За видами використання засобів пересування( автомобільний, залізничний, трубопровідний, гужовий та в’ючний).

Основні показники роботи транспорту: обсяг перевезень, вантажообіг, пасажирообіг, швидкість, трудомісткість, собівартість перевезень, пропускна спроможність трас, маневреність, залежність від погоди та сезонних змін.

Обсяг перевезень показує кількість перевезених вантажів або пасажирів.

Вантажообіг або пасажирообіг це добуток обсягу перевезень на відстань.

Трудомісткість це кількість обслуговуючого персоналу.

Пропускна спроможність трас показує скільки транспортних засобів водночас може проїхати дорогою.

Маневреність це здатність підвозити безпосередньо до місця призначення.

Різні види транспорту мають свої переваги та недоліки.

2. Залізничний та автомобільний транспорт

Першу залізницю збудовано у Великій Британії у 1825 році. Проте основна залізнична мережа склалася на початку ХХ ст.. Нині залізниці є в 160 країнах світу і цей вид транспорту посідає другі місця за вантажообігом та паса жирообігом. Лідерами за довжиною залізниць є США, Росія, Китай, Індія та Канада. Завдяки впровадженню нових двигунів та безколісних потягів вдалося значно збільшити швидкість на залізницях

– до 250 – 580 км / год.

Батьківщиною швидкісних магістралей стала Франція (дороги Париж – Марсель, Париж – Бордо). Окрім Франції вони діють в Італії, Німеччині, Швейцарії та Іспанії.

У наш час залізниці прокладають і під морським дном в тунелях. У 1988 році в Японії завершилося спорудження найдовшого залізничного тунелю «Сейкан» (54 км), 23 км. якого пролягає на глибині 100 м. під дном протоки між островами Хонсю та Хоккайдо. У 1994 р. було розпочато регулярне залізничне сполучення між Парижем та Лондоном. Відрізок дороги 37 км. проходить тунелем, прокладеним на глибині 40 м. під дном протоки

Ла – Манш.

Автомобільний транспорт називають транспортом ХХ ст., адже протягом цього часу відбувалися його народження, вдосконалення та розквіт.

Сьогодні в світі налічується 700 млн. автомобілів. Автотранспорт є першим за пасажирообігом та четвертим за вантажообігом. Це єдиний вид транспорту, який може підвозити вантажі та пасажирів «від воріт до воріт».

Довжина автодоріг становить 32 млн. кілометрів. Особливо важливими є дороги з твердим покриттям, багато смужні магістралі, кілька рівневі розв’язки, які підвищують швидкість руху. Найбільшу довжину автодоріг мають США, Індія, Китай та Бразилія.

Разом з тим автомобільний транспорт є неекологічним. Автомобілі дають половину всіх шкідливих викидів в атмосферу. Сьогодні намагаються застосувати нові види палива, створюються електроавтомобілі та авто на сонячних батареях. Автотранспорт також залишається найбільш аварійно небезпечним. У світі щорічно гинуть під колесами автомобілів 200 тис. чоловік.

3. Морський та річковий транспорт транспорт

Морський транспорт є одним з найдавніших, проте й нині зберігає свою першість у вантажоперевезеннях. 80% морських перевезень є міжнародними і лише 20% - каботажними (між портами однієї країни). Одночасно із зростанням ролі морського транспорту в перевезеннях вантажів через низьку швидкість він втрачає значення в пасажироперевезеннях.

Найбільший за тоннажем флот мають Панама та Ліберія. Великі торгівельні флоти мають Японія, Норвегія, США, Греція, Росія, Китай.

Основним товаром, який перевозять морем, є нафта, яку перевозять танкерами. Для перевезення насипних вантажів використовують балкари, а для заморожених продуктів – рефрижератори.

У світі нараховують понад 30 тис. портів, проте найважливіших близько

3 тис. Найбільше портів у Європі – понад 900. Найбільшим морським портом світу є Сінгапур. Крізь нього проходить 646 млн. тон вантажів щороку. Порт Роттердам у Нідерландах називають «морськими воротами Європи». У ньому одночасно можуть розміститися 375 суден.

Міжнародними морськими каналами є Суецький, Панамський. Найважливішими протоками є Ла – Манш, Гібралтарська, Босфор.

Внутрішній водний транспорт використовує для судноплавства річки, озера та внутрішні судноплавні канали. Він обслуговує переважно внутрішні потреби держав і поступається всім видам транспорту за вантажоперевезеннями та пасажироперевезеннями. Найбільший річковий та озерний флот мають США, хоча вони поступаються протяжністю внутрішніх водних шляхів Китаю та Росії. Головними районами внутрішнього перевезення є система Великих Американських озер та р. Св. Лаврентія, а також річка Міссісіпі. У Росії найбільше використовуються річки Волга, Об, Єнісей, Лена. В Україні – Дніпро.

4. Повітряний та трубопровідний транспорт.

Повітряний транспорт є наймолодшим, але за темпами свого розвитку випереджає всі види транспорту. За пасажироперевезенням даний вид займає друге місце, а за вантажоперевезенням – останнє. Це пояснюється високою собівартістю перевезень. Повітряні перевезення використовують для транспортування вантажів, що швидко псуються: тропічні фрукти, квіти, а також коштовності та пошти.

Основу світового повітряного транспорту становить мережа аеропортів. У світі їх налічується близько 25 тис. Найбільшими вважаються аеропорти, паса жирообіг яких становить понад 10 млн. чол.. на рік. Половина їх у США. Найбільше пасажирів приймають американські аеропорти Атланта (90 млн. щорічно) та О’Хара в Чикаго (69, 4 млн.) Деякі великі міста обслуговує кілька аеропортів: Москву – 5, Нью – Йорк – 3, Париж, Лондон, Токіо, Київ – по 2.

Трубопровідний транспорт виник у середині ХІХ ст. у США, проте найбільшого значення набув у ХХ ст. Цей вид транспорту є найдешевшим для доставки рідких та газоподібних вантажів. Даний вид транспорту посів третє місце за вантажообігом. Він перекачує 97% нафти та майже весь природний газ. За довжиною трубопроводів провідне місце посідають США, Росія та Канада.

Найдовшим у світі нафтопроводом є «Дружба» (5.5 тис. км.), який починається в Росії, і прямуючи територією України, забезпечує нафтою держави Центральної Європи. Серед газопроводів немає рівних «Прогресу» (4,5 тис. км), який транспортує західносибірський газ із Росії через територію нашої країни до Європи.

Сьогодні в світі вже з’явилися пульпопроводи, якими транспортують подрібнене вугілля, руди металів, фосфорити, вапняки.

Завдання:

Опрацювати параграф 39 "Транспорт світу" сторінки 217-223"

Які ви знаєте пан’європейські транспортні коридори? Які з них проходять територією України?

Чому, на вашу думку, більшість контейнерних перевезень вітчизняними залізницями у внутрішньому сполученні здійснюють у напрямку південь– північ, а в міжнародному сполученні — захід–схід?

Поясніть, чому суттєво відрізняється структура морських комерційних перевезень України та світу.

Як міжнародна спеціалізація України вплинула на структуру вантажоперевезень вітчизняних морських торговельних портів?

Зазначте причини, що зумовили, на вашу думку, збільшення довжини електрифікованих ділянок залізничних шляхів в Іспанії й Франції!

Вівторок 21.04.2020, урок № 5

Тема уроку: "Торгівля як вид послуг. Торгівля в Україні."

Мета: охарактеризувати міжнародну торгівлю як одну з головних форм міжнародного співробітництва; визначати фактори, що впливають на динаміку та структуру міжнародної торгівлі; закріпити поняття «імпорт», «експорт», «сальдо торговельного балансу»; розвивати навички аналізу статистичних даних щодо обсягів зовнішньої торгівлі; навчити обчислювати сальдо торговельне; удосконалювати навички побудови картосхем; виховувати зосередженість, уважність.

Прийом «Проблемне питання» (дослідження)

Україна довгий час має негативне сальдо торгівлі. Поміркуйте, у чому позитивні та негативні прояви цього соціально-економічного явища? (Для споживачів — більший вибір, нижчі ціни; для виробників — більш жорстка конкуренція, як наслідок — банкрутство підприємств, звільнення робітників, недоотримання податків тощо)

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Торгівля як вид послуг

Торгівля — це складова сфери послуг, яка забезпечує реалізацію товарів шляхом купівлі-продажу та виконує роль посередника між виробниками та споживачами.

За формами територіальної організації розрізняють внутрішню та зовнішню торгівлю.

- Однією з головних форм міжнародного співробітництва є міжнародна торгівля.

- Загальний обсяг обороту зовнішньої торгівлі товарами визначається сумою експорту (вивезення) та імпорту (ввезення) товарів. Різниця між експортом та імпортом називається торговим балансом.

- Фактори, що впливають на динаміку, спрямованість та структуру зовнішньоторгових операцій:

• розвиток прямих коопераційних зв’язків між філіями, дочірніми та асоційованими компаніями ТНК;

• зростання частки машин та устаткування в загальному обсязі товарообороту за скорочення питомої ваги сировини та напівфабрикатів;

• поява інтенсивно зростаючого сектора послуг та інформаційно-технологічного обміну;

• лібералізація міжнародної торгівлі в процесі переходу більшості національних економік до відкритості;

• розвиток інтеграційних процесів у різних регіонах світу;

• активізація діяльності ТНК.

Значення міжнародної торгівлі:

• є основним каналом, через посередництво якого формуються конкурентно-економічні параметри виробництва, рівень витрат, стандарти якості, критерії ефективності національної економіки;

• інтенсифікує виробничий процес у національних господарствах з окремих напрямів;

• сприяє більш раціональному використанню економічних ресурсів на всіх рівнях господарювання;

• дозволяє повніше задовольняти зростаючі потреби населення;

• надходження від експорту — суттєве джерело накопичення капіталу на потреби промислового розвитку.

Економіку кожної країни умовно можна віднести до відкритої або закритої. Відкрита економіка — національна економіка, що вільно взаємодіє з економіками інших країн на ґрунті міжнародного поділу праці. Економіка України класифікується як мала відкрита: вона не настільки велика та розвинута, щоб впливати на світову процентну ставку і не настільки ізольована, щоб не відчувати на собі вплив подій, що відбуваються за кордоном.

Характерними рисами малої відкритої економіки України є:

• її частка у світовій торгівлі незначна, і тому вона відчутно не впливає на світову економіку;

• уряд контролює рух капіталів;

• відносна відособленість національної грошової одиниці від валютного ринку;

• внутрішня процентна ставка визначається світовою процентною ставкою.

2. Види і показники міжнародної торгівлі

Видами міжнародної торгівлі є: експорт (реалізація товарів і послуг за кордон) та імпорт (придбання товарів і послуг за кордоном).

Форми міжнародної торгівлі представлені: обміном споживчими вартостями (засоби виробництва й предмети споживання); обміном технологіями (ліцензії, патенти, «ноу-хау»); торгівлею послугами (інжиніринг, консалтинг, обробка та передача інформації, експертиза проектів); безвалютним товарообігом (компенсаційні угоди, бартер кліринговий і паралельний).

Кількісна оцінка міжнародної торгівлі надається за допомогою відповідних показників. Наприклад, сума експорту та імпорту є зовнішньоторговим оборотом країни. Зовнішньоторгова квота: відношення зовнішньоторгового обігу до обсягу валового внутрішнього продукту країни:

2. Географія зовнішньої торгівлі України

В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін у першу чергу на: чорні та кольорові метали, виробництво електричних машин(верстати, транспортні засоби, зброя). залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання, добрив, руд, шлаків та золи; хімікати, окремі види продукції машинобудування, продовольчі товари (зерно, насіння соняшника, кукурудзи)

-Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з партнерами майже всіх країн світу.

-Найбільшими торговельними партнерами України є країни, в яких обсяги експортних поставок товарів значні. До таких країн відносяться Російська Федерація — від загального обсягу експорту (зменшились), Туреччина — 7,7 %, Італія — 4,4 %, Польща — 3,4 %, Білорусь — 3,2 % та Німеччина — 3 %.

-Україна купує багато товарів інших країн. Найбільші імпортні надходження здійснювались із Російської Федерації — зменшились, Німеччини — 8,2 %, Туркменістану — 7,8 %, Китаю — 6 %, Польщі — 5,1 %, Казахстану — 3,8 % та Білорусі — 3,5 %.

- Україна має усі необхідні передумови (наукові розробки, технології, кваліфіковані кадри) для продукування широкого спектру послуг, які активно розвиваються на етапі становлення інформаційної економіки.

Проаналізуйте графік зовнішньої торгівлі України

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/1/14/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%B7_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.png

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами у І півріччі 2016 року становив 16623,3 млн.дол. США, імпорту – 17305,9 млн.дол. США

-Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з партнерами майже всіх країн світу.

-Найбільшими торговельними партнерами України є країни, в яких обсяги експортних поставок товарів значні. До таких країн відносяться Російська Федерація — від загального обсягу експорту (зменшились), Туреччина — 7,7 %, Італія — 4,4 %, Польща — 3,4 %, Білорусь — 3,2 % та Німеччина — 3 %.

-Україна купує багато товарів інших країн. Найбільші імпортні надходження здійснювались із Російської Федерації — зменшились, Німеччини — 8,2 %, Туркменістану — 7,8 %, Китаю — 6 %, Польщі — 5,1 %, Казахстану — 3,8 % та Білорусі — 3,5 %.

Завдання:

Опрацювати параграф 40 "Торгівля як вид послуг" сторінки 224-228.

1. Що таке торгівля? Які розрізняють її форми?

2. Поясніть відмінність між оптовою базою та дистриб’ютерською компанією.

3. Назвіть відмінності між такими закладами роздрібної торгівлі, як магазин і супермаркет.

4. Визначте рівень концентрації торгівлі у вашій області та чинники, що впливають на нього.

5. Поясніть розміщення гіпермаркетів в Україні.

Вівторок 28.04.2020, урок № 6

Тема уроку: "Світовий ринок товарів і послуг"

Мета: сформувати поняття про світовий ринок товарі та послуг, Світову організацію торгівлі; визначити основні напрями зовнішньо-торгівельних зав’язків різних регіонів світу; на прикладі регіональних інтеграційних об’єднань показати значення торгівлі в процесі інтернаціоналізації та інтеграції національних економік світу;

Торгівля — вид економічної діяльності, що забезпечує обіг товарів, тобто їхнє переміщення із сфери виробництва у сферу споживання. Тут відбувається купівля і продаж товарів.

Інформаційні картки для «Творчої лабораторії»

Перша група

Торгівля виникла в сиву давнину, коли в окремих виробників з’явилося більше продукції, ніж необхідно для власних потреб. Надлишки продукції ставали товаром, тобто річчю, яка отримала вартість: споживчу (завдяки своїм властивостям задовольняла певні потреби споживачів) і мінову (здатність обміну на інші речі-товари). Спочатку це був натуральний. Згодом обмін набув товарно-грошової форми: виник процес купівлі-продажу товару, виражений у грошовому еквіваленті: товар — гроші — товар. Власне, з цього моменту започатковується

торгівля і формується ринок, де внаслідок взаємодії продавців та покупців встановлюється ціна на товар і відбувається купівля-продаж товарів у грошовій

формі. Продавцем продукції міг бути як її виробник, так і посередник між виробником і споживачем — купець, що займався торговельною діяльністю.

У ринковій економіці торгівля є однією з найбільш розповсюджених сфер підприємницької діяльності і застосування праці. Вона виконує низку важливих функцій:

1) доставляє товари до споживачів;

2) продовжує процес виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування товарів);

3) змінює форму вартості з товарної на грошову і навпаки;

4) надає торгові послуги населенню в процесі реалізації товарів.

Сучасна торгівля має розгорнуту мережу підприємств із зберігання, транспортування і реалізації товарної продукції. Рівень розвитку торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні.

Залежно від того, що реалізовує торговельна діяльність — матеріальні речі чи послуги, її поділяють на торгівлю товарами і послугами. Для конкретної країни торгівля може бути внутрішньою і зовнішньою. За стадіями товарообігу внутрішню торгівлю поділяють на гуртову і роздрібну. Гуртова торгівля охоплює продаж товарів партіями для виробничого споживання (підприємствам) або для їхнього перепродажу (торговим закладам). Її здійснюють великі торговельні компанії, торгові доми, дистриб’юторські фірми тощо. Роздрібна торгівля займається продажом товарів безпосередньо громадянам — кінцевим споживачам. Основну частину роздрібної торгівлі здійснюють у магазинах. Водночас поширені інші її форми: на ярмарках і базарах, у дрібних стаціонарних та пересувних торгових точках, через торгові автомати, посилкова (поштова) й електронна торгівля (через інтернет-магазини), мережевий маркетинг (просування товарів і послуг від виробника до споживача шляхом прямого контакту людей).

Друга група

МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ І СВІТОВИЙ РИНОК.

Зовнішня торгівля є формою міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля — це обмін товарами і послугами між продавцями та покупцями різних країн. Як результат, відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав, де на товари, які ввозять у країну чи вивозять з неї накладають певні державні податки — мита. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку товарів і послуг.

Учасниками світового ринку є державні органи різних рівнів (центральні, регіональні, муніципальні), а також підприємства й організації та окремі особи, які мають право на зовнішньоекономічну діяльність. Впливовими гравцями на світовому ринку є ТНК, міжнародні організації та регіональні міждержавні об’єднання.

Основними центрами формування торгових зв’язків на світовому ринку є міжнародні товарні біржі, міжнародні ярмарки, товарні аукціони, торгові доми, торгові виставки.

Зовнішня торгівля (ЗТ) є основним напрямом господарської діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Зовнішньоторговельні операції складають 80% всіх операцій, які включає ЗЕД суб'єктів світового господарства. Це означає, що у зовнішній торгівлі насамперед, і розкривається головний зміст господарської діяльності суб'єктів ЗЕД.

По критерію суб'єктів, що здійснюють зовнішньоторговельні операції можна виділити:

1. Зовнішня торгівля держави - це сукупність експортно-імпортних операцій окремої країни.

2. Зовнішня торгівля окремих суб'єктів ЗЕД - це сукупність експортно-імпортних операцій, який здійснює кожний з них окремо.

Зовнішня торгівля ЗЕД характеризується такими показниками:

1. По критерію обсягу зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють:

1. Експорт суб'єктів ЗЕД - це продаж товарів іноземним суб'єктам ЗЕД та їх переміщення через митний кордон країни місцезнаходження суб'єкта ЗЕД експортера.

2. Реекспорт суб'єктів ЗЕД - це продаж іноземним суб'єктам ЗЕД та вивіз за межі країни товарів, які раніше були ввезені на її територію.

3. Імпорт суб'єктів ЗЕД - це купівля товарів у іноземних суб'єктів ЗЕД та їх введення на територію країни, включаючи закупку товарів, які призначаються для особистого споживання національними організаціями та відомствами що знаходяться за кордоном.

4. Реімпорт суб'єктів ЗЕД - це імпорт товарів, які раніше вивозилися із країни і не підлягали переробці.

2. По критерію результативності зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють такі показники:

1.Сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД - це співвідношення вартості експорту і імпорту товарів за певний проміжок часу (як правило за місяць, квартал, рік). Конкретна величина сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД становить різницю між вартістю їх експорту і імпорту.

Е - І = сальдо

В зв'язку з цим виділяють:

а) позитивне сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД. Це означає, що вартість експорту перевищує вартість імпорту;

б)негативне сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД - вартість імпорту більше вартості експорту

Третя група

Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі

На початковому етапі розвитку світової торгівлі в ній переважав вивіз із аграрних країн сировини і продовольства і зворотні поставки в ці країни з індустріальних країн готової продукції. В середині ХХ ст. на частку сировинних товарів припадало 2/3 експорту, на готові вироби - 1/3.

У міру розвитку дедалі більшого значення набував експорт обладнання. Значним поштовхом до зміни структури експорту стала науково-технічна революція, яка вплинула на характер вивезення капіталу і обумовила зростання частки продукції обробних галузей промисловості і зменшення - добувних.

На сучасному етапі характерними стали випереджаючі темпи зростання міжнародної торгівлі готовими промисловими виробами, а в них - машинами та обладнанням. Ще більш високі темпи зростання торгівлі продукцією засобів зв'язку, електро- та електронної техніки, комп'ютерами тощо. Внаслідок розвитку промислової кооперації в межах ТНК інтенсивно розширюється обмін комплектуючими, вузлами до агрегатів та ін. Частка готових виробів складає більше 70% світової торгівлі товарами.

Сектором торгівлі, що найбільш динамічно розвивається, є торгівля наукоємними товарами. У цьому зв'язку різко зріс обмін науково-технічними, виробничими, фінансово-кредитними послугами, а також з'явились їх нові види: інжиніринг, лізинг, консалтинг, інформаційно-обчислювальні послуги.

Отже, ще один феномен динаміки світового товарообігу - прискорене зростання міжнародної торгівлі послугами: послуги зростають більш високими темпами, ніж зовнішня торгівлі в цілому. Причини такого зростання дуже різноманітні. Це і різке зменшення транспортних витрат, яке підвищило мобільність товаровиробників і споживачів послуг; і виникнення нових форм і засобів супутникового зв'язку та відеотехніки, які дозволяють відмовитись від особистого контакту продавця з покупцем; і вплив технічного прогресу, який підвищив попит на послуги, які раніше мали товарну форму (фінансові, банківські, страхові тощо).

Відносно низька питома вага на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продуктів харчування значною мірою пояснюється розширенням його виробництва в промислово розвинених країнах, а отже, і зниженням попиту на світовому ринку. У тих країнах світу, де проблема самозабезпечення продовольством не вирішена, як правило, відсутні необхідні фінансові можливості для імпорту продукції сільського господарства. Проте на початку ХХІ століття спостерігається зростання цін на сировину в цілому та на сільськогосподарську зокрема.

До тенденції розвитку сучасної світової торгівлі можна також віднести розширення товарообміну між розвинутими країнами. В цілому останні двадцять років частки основних груп країн в зовнішньоторговельному обороті змінились незначним чином: розвинені країни - 70-76%, країни, що розвиваються - 20-24%, колишні соціалістичні країни - 6-8%. Розвинені країни забезпечують більше 80% експорту машинотехнічної продукції, основний обмін якою здійснюється в межах цієї групи країн. Утримання позицій країн, що розвиваються, здійснюється за рахунок нових індустріальних країн Південно-Східної Азії.

Товарна структура міжнародної торгівлі, %

Продукція	1960 р.	2014 р.
Сировинні товари і напівфабрикати	55	22
У тому числі: · Продовольство і сільськогосподарська сировина; · паливо	10 30	10 9
Готові вироби	45	78
У тому числі машин і обладнання	22	40

Четверта група

Основні напрями зовнішньоторговельних зв’язків

Країни, які домінують у світовій торгівлі і міжнародних фінансах, передусім США, Велика Британія, Японія, Швейцарія, є одночасно країнами базування транснаціонального капіталу. Саме цим зумовлена відносно висока узгодженість геополітичних інтересів їх національної еліти і світової олігархії.

Нині істотно змінилася товарна структура міжнародної торгівлі. Зросла купівля та продаж готових товарів, скорочуються - сировини та продовольства. Виникла нова форма торгівлі - технологіями: ліцензіями, патентами, технічним досвідом. Головним продавцем технологій на світовому ринку є США, а покупцем - Японія.

У наш час суттєво зростає роль міжнародної торгівлі послугами. Раніше це були переважно транспортні послуги. Під впливом науково-технічного прогресу зросла роль експертно-консультативних послуг (інжинірингу). Це стосується передусім таких видів діяльності, як проектування та будівництво, модернізація промислових підприємств, геологічні розробки тощо. Послуги можуть бути: фінансові, рекламні, готельні, охоронні, медичні, роялті (періодичні виплати як компенсація за використання патентів, авторських прав, природних ресурсів тощо) а також пов’язані з використанням інтелектуальної власності.

Для цього має бути мережа установ на території інших держав. 90 % світового експорту послуг і 80 % його імпорту припадають на високо-розвинуті країни. Перші місця у торгівлі послугами посідають Японія, США та Німеччина. Японія відома експортом банківських послуг, США -інжинірингових, рекламних, готельних та страхових.

Світова організація торгівлі (СОТ). Вам вже відомо, що провідною у сфері зовнішніх економічних зв’язків є Світова організація торгівлі (СОТ), членами якої є 164 учасники (у тому числі й Україна), частка яких становить понад 96 % обсягів світової торгівлі. Головна функція СОТ - це встановлення правил міжнародної системи торгівлі. За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні виходить за рамки

торговельних стосунків. Членство в СОТ стало обов’язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство. Штаб-квартира СОТ розміщується у Женеві (Швейцарія). Цілі організації визначено в преамбулі Марракеської угоди про її утворення. Основними з них є підвищення життєвого рівня країн-учасниць, забезпечення повної зайнятості громадян, постійне зростання доходів і ефективного попиту, розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними, оптимальне використання світових ресурсів, захист і збереження навколишнього середовища, забезпечення для країн, що розвиваються, такої участі в міжнародній торгівлі, яка відповідала б потребам їх економічного розвитку.

Головні регіони світової торгівлі. Головний обсяг товарообігу припадає на високорозвинуті країни. Головний її осередок - Європейський Союз. Основними його цілями є: по-перше, створення економічного союзу, що передбачає спільну зовнішню економічну політику, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу та праці; по-друге, створення монетарного союзу з єдиною валютою євро; по-третє, створення політичного союзу зі спільною зовнішньою політикою, а також впровадженням спільного громадянства.

Другим за товарообігом є Східно-азійський регіон. Головними суб’єктами міжнародної торгівлі там є Китай, Японія, Індія, нові індустріальні країни (зокрема Республіка Корея, Сінгапур, Сянган, Тайвань) та нафтодобувні держави Перської затоки. Потужним регіоном світової торгівлі стає Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Країни-учасниці цієї організації проголосили своєю метою створення внутрішнього ринку, сприяння економічному, соціальному та культурному розвитку регіону.

Третє місце за обсягами зовнішньої торгівлі посідає Північна Америка з національними господарствами США, Канади та Мексики, які створили торговельну організацію НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю). Організація має континентальні масштаби. Вона об’єднує лише три, але досить великі за територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни й має всебічний характер. Метою НАФТА є запровадження ефективного механізму співпраці між країнами-учасницями, розвиток тристоронньої, регіональної та багатосторонньої економічної співпраці, створення умов для справедливої конкуренції, збільшення доцільності інвестування.

Також помітним є значення у світовому товарообігу Росії, Австралії, Бразилії та Південної Африки. Роль інших регіонів у світовій торгівлі значно менша.

!!!ТЕСТИ ПОТЕМІ!!!

Завдання:

Опрацювати параграф 41 "Світовий ринок товарів і послуг" сторінки 229-232.

Які товари Україна експортує та імпортує?Чим можна пояснити відмінність у товарній структурі між ними?

За діаграмою (мал. 127 на с. 229) визначте сальдо торговельного балансу України у 2005–2015 рр. На що вказує цей показник?

Складіть перелік товарів іноземного походження, які ви купуєте. Зазначте країни походження цих товарів.

Нижче представлено емблеми торговельних організацій (мал. 129). Яка з них належить НАФТА? Які країни входять до її складу?

Вівторок 05.05.2020, урок № 7

Тема уроку: "Туризм як складова національної економіки, його види. Туризм в Україні."

Мета:сформувати в учнів систему знань про туризм в Україні. Формувати вміння аналізувати навчальний матеріал, самостійно знаходити причинно-наслідкові зв’язки (робити висновки); узагальнювати та систематизувати; виховувати уважність, зібраність, організованість.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Доброго Вам дня! Посміхніться один одному і подумки побажайте успіхів на уроці.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЧУТТЄВОГО ДОСВІДУ Й ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Завдання 1. Визнач зашифроване слово

Відомо, що географічними координатами можна зашифрувати будь-яке слово. За даними координатами визначте географічні об’єкти. Початкові букви назв об'єктів визначать зашифроване слово.

Т - Тасманія (43° пд.широти; 44°сх.довготи)

У – Узбекістан (44° пн.широти; 60°сх.довготи)

Р - Ріо-де-Жанейро (24° пд..широти; 43°зх.довготи)

И - Ірак (34° пн..широти; 40°сх.довготи)

З - Замбія (12° пд..широти; 30°сх.довготи)

М – Монголія (50° пн..широти; 100°сх.довготи)

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Ми часто використовуємо поняття «туризм», «турист». А чи знаєте ви що вони означають? Всі ви хоча б один раз в своєму житті подорожували, були в ролі туриста. Сьогодні на уроці ми дізнаємось про туризм в світі та Україні, туристичні регіони та цікаві об’єкти спадщини ЮНЕСКО.

Повідомлення теми, цілей і завдань уроку.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Що таке «туризм»?

Завдання 1. Знайдіть будь ласка визначення використовуючи інтернет – ресурси (робота з гаджетами використовуючи інтернет мережу )

Точне визначення туризму повинне базуватися на наступних економічних характеристиках:

v туризм - це пересування людей по різних туристичних маршрутах;

v туризм завжди містить у собі два елементи: подорож у пункт призначення і зупинка там;

v подорож означає виїзд із країни (чи регіону), де турист постійно проживає;

v туризм – це тимчасове пересування туриста по туристичному маршруті, тобто турист повертається через якийсь час до місця свого постійного проживання;

v туризм – це, як правило, подорож, що не включає в себе діяльність по здобуванню прибутку.

Сучасне визначення туризму, прийняте ООН, полягає в тому, що туризм – це активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов’язаний з пересуванням за межі постійного місця проживання.

Туризм - різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвиткові динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю.

З економічного погляду туризм - це особливий вид споживання матеріальних та духовних благ, послуг і товарів, що виокремлюється в самостійну галузь народного господарства.

У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави і належить до найперспективніших галузей національної економіки. В Україні туризм визнано однією з галузей пріоритетного розвитку.

2.Види туризму

Розрізняють два великі класи подорожей:

· внутрішні — здійснюють громадяни відповідної країни в її межах;

· міжнародні — поїздки за кордон.

За метою поїздки розрізняють п’ять основних напрямків туризму: рекреаційний, оздоровчий, пізнавальний, науковий, релігійний.

Туристичний бізнес можна справедливо вважати бізнесом ХХІ ст., тому що він є одним з найбільш динамічних і прибуткових серед усіх галузей світового господарства. Про це свідчать доходи від туризму, що складають 8 % світового експорту і 30 % міжнародної торгівлі послугами та щорічне зростання світових туристичних потоків на 4–5 %. Так, за даними Всесвітньої організації туризму (ВОТ) в 1950 р. кількість туристів у всьому світі складала 25 млн осіб, а обіг туріндустрії — 2,1 млрд дол., а в 2020 р. — прогнозується до 2000 млрд дол. У світовій експортній категорії туризм займає четверте місце після палива, хімічної продукції та продуктів харчування, а в большості розвинутих країн – перше місце.

В окремих країнах туризм дає чималі прибутки у загальній економічній діяльності, випереджаючи іноді промисловість та сільське господарство. Навіть у США землі, зайняті під рекреаційний комплекс (хоч і в 10 разів менші за площею, ніж сільськогосподарські), дають утричі більший щорічний прибуток. У деяких країнах внесок від туризму у валовий національний дохід складає 15–35 %.

За допомогою learningapps давайте пригадаємо країни світу, які приймають найбільшу кількість туристів.

https://learningapps.org/display?v=pf4kmz7j318

БЕСІДА

Які регіони світу є найбільш популярними серед туристів, які регіони отримують найбільші доходи від туристичного бізнесу. Поясніть, чому Європа посідає ключові позиції у міжнародному туризмі.

Розвиток туризму вказує на високу якість і рівень життя населення. Він сприяє налагодженню контактів між людьми в різних країнах світу. Тому туризм розглядають як важливу складову міжнародних відносин.

3. Туристична інфраструктура — сукупність установ і закладів туристичної діяльності (заклади тимчасового перебування, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), у яких забезпечено прийом, обслуговування й перевезення туристів. Вона має соціальну та виробничу складові. Розвиток соціальної інфраструктури має відповідати високим стандартам обслуговування туристів. Найважливішими її елементами є заклади громадського харчування та тимчасового перебування.

Система громадського харчування — сукупність ресторанів, барів, кафе, їдалень, пунктів швидкого приготування їжі та самообслуговування. Харчування туристів може бути окремим видом туризму, як-от гастрономічний. Це своєрідний спосіб пізнання культури, традицій народу країни перебування.

Важливе місце в наданні послуг посідають заклади тимчасового перебування — належним чином облаштовані місця для проживання (переважно ночівлі) приїжджих. Їхня комфортність є основою якості обслуговування туристів. Найпоширенішими серед них є готелі, мотелі, туристичні бази. Нині більшість туристів переважно купують туристичні тури за принципом «усе включено» (послуги з переїзду, проживання, харчування, доступу до основних місць відпочинку). Поширення систем бронювання туристичних послуг у мережі Інтернет дозволяє самостійно обирати та складати маршрут своєї майбутньої мандрівки.

Важливою складовою туризму є транспортні послуги з доставки туристів до місць відпочинку. Переважно переміщуються у групових поїздках, організованих туроператорами. Для потреб туристів функціонують спеціальні туристичні пасажирські поїзди на залізницях, нерегулярні туристичні авіарейси в цивільній авіації (чартерні рейси), круїзні морські й річкові пасажирські перевезення, автобусні туристичні тури тощо.

4. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура. Туризм в Україні.

В Україні є великі рекреаційні ресурси, які мають міжнародне значення. Природний потенціал України складають узбережжя Чорного та Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більш як 3 тис. природних озер і 22 тис. Штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, якиймає не тільки внутрішнє, але й міжнародне значення. В Україні створено 11 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам'ятники садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій.

Виправ помилку

Учням роздають текст (матеріал підручника, ст..236-237). В тексті допущено ряд помилок. Учням необхідно найти помилки і виправити їх (можна виконувати це завдання на швидкість).

Туристичний район — територія, забезпечена інфраструктурою й системою організації туризму. Основою їхнього формування є відповідні туристично-рекреаційні ресурси, що й визначають їхню спеціалізацію. Наприклад культурно-історичні пам’ятки Львова (площа Ринок, Успенська церква, Вірменський собор та ін.) стали базою для формування відомої в Україні дистінації (географічної території, привабливої для туристів). В Україні найінтенсивніше в рекреаційно-туристичному плані розвивається Південний і Карпатський туристичні райони, а також відповідні об’єкти у старовинних містах Київ, Львів, Чернігів тощо. Південний туристичний район охоплює узбережжя Азовського й Чорного морів. У його складі виділяють район Одеських, Миколаївських, Херсонських, Приазовських курортів. До Одеських курортів належать населені пункти, розміщені від Кароліно-Бугаза до Хаджибейського лиману. Основним видом туризму тут є морський відпочинок, а також відвідання пам’яток культури й мистецтва в містах Білгород-Дністровський і Одеса. Особливе місце займає використання в рекреаційних цілях лікувальних грязей Хаджибейського та Куяльницького лиманів. До складу Миколаївських курортів належать населені пункти від Коблево до Очакова. Основним видом туризму тут є морський відпочинок, а також відвідання об’єктів природно-заповідного фонду України на території Миколаївської області. До складу Херсонських курортів входять населені пункти від Залізного порту до Хорлів. Основним видом туризму тут є морський відпочинок, а також відвідання об’єктів природно-заповідного фонду України на території Херсонської області. Особливістю цієї групи курортів є орієнтація на відпочинок й оздоровлення дітей і підлітків. До складу Приазовських курортів входять населені пункти, що розмістились на березі Сивашу та морських кіс Азовського моря й навколо Молочного лиману. Переважно тут відпочивають діти та підлітки, а також люди, які потребують грязелікування.

Карпатський туристичний район відповідає Карпатській гірській країні. У його складі виділяють район переважно гірсько-лижного туризму в центральних районах Українських Карпат і лікувально-оздоровчого спрямування в передгір’ях Закарпатської та Львівської областей. Для лікувальних цілей використовують відомі види мінеральних вод «Нафтуся», «Моршинська», «Поляна Квасова», «Свалява», а також озокерит у санаторно-курортних закладах Львівської області. На решті території України триває процес формування відповідних туристичних районів на базі місцевих туристичних ресурсів, розбудова закладів готельно-ресторанного бізнесу.

ТЕКСТ ДЛЯ УЧНІВ

Туристична база — територія, забезпечена інфраструктурою й системою організації туризму. Основою їхнього формування є відповідні туристично-рекреаційні ресурси, що й визначають їхню спеціалізацію. Наприклад культурно-історичні пам’ятки Львова (Софіївська площа, Андріївський узвіз, Михайлівська площа) стали базою для формування відомої в Україні екосистеми (географічної території, привабливої для туристів). В Україні найінтенсивніше в рекреаційно-туристичному плані розвивається Північний і Центральний туристичні райони, а також відповідні об’єкти у старовинних містах Київ, Львів, Чернігів тощо.

Північний туристичний район охоплює узбережжя Азовського й Чорного морів. У його складі виділяють район Одеських, Миколаївських, Херсонських, Приазовських курортів. До Одеських курортів належать населені пункти, розміщені від Кароліно-Бугаза до Хаджибейського лиману. Основним видом туризму тут є річковий відпочинок, а також відвідання пам’яток культури й мистецтва в містах Білгород-Дністровський і Одеса. Особливе місце займає використання в рекреаційних цілях лікувальних грязей Хаджибейського та Куяльницького лиманів. До складу Миколаївських курортів належать населені пункти від Коблево до Очакова. Основним видом туризму тут є озерний відпочинок, а також відвідання об’єктів природно-заповідного фонду України на території Миколаївської області. До складу Херсонських курортів входять населені пункти від Залізного порту до Хорлів. Основним видом туризму тут є морський відпочинок, а також відвідання об’єктів природно-заповідного фонду України на території Херсонської області. Особливістю цієї групи курортів є орієнтація на відпочинок й оздоровлення дітей і підлітків. До складу Приазовських курортів входять населені пункти, що розмістились на березі Сивашу та морських кіс Азовського моря й навколо Молочного лиману. Переважно тут відпочивають діти та підлітки, а також люди, які потребують грязелікування.

Карпатський туристичний район відповідає Карпатській гірській країні. У його складі виділяють район переважно зеленого туризму в центральних районах Українських Карпат і лікувально-оздоровчого спрямування в передгір’ях Закарпатської та Львівської областей. Для лікувальних цілей використовують відомі види мінеральних вод «Нафтуся», «Миргородська», «Поляна Квасова», «Сивашська», а також озокерит у санаторно-курортних закладах Львівської області. На решті території України триває процес формування відповідних туристичних районів на базі місцевих туристичних ресурсів, розбудова закладів готельно-ресторанного бізнесу.

Традиційні маршрути відомі кожному з нас. Нині в Україні постають такі нові його форми, як сільський (зелений) туризм. Мережі приватних закладів відпочинку та оздоровлення побудовано в усіх регіонах держави.

В ході підготовки до уроку, мною розроблено маршрут вихідного дня, де я пропоную спочатку відвідати майстер-клас з гончарства в селі Прибірськ від Шихненка Анатолія Даниловича, потім в селі Сукачі випити чашечку кави і насолодитися роботами художниці Лисун Марії Леонідівни та столяра Івана Михайловича. Наступним йде село Макарівка де вам залюбки проведуть екскурсію і розкажуть де колись стояли печі, кузні, та інші цікаві речі, а також заграють вам на мандолінах. А перед поверненням в Іванків завітайте в село Обуховичі в музей ткацтва і згодом скуштуйте смачних сирників які будуть приготовані для вас з любов’ю.

Україна має всі підстави для розвитку туристичної індустрії.

«Фізкультхвилинка «Сторони горизонту»

Уявна указка кожного – руки. Вчитель називає сторони горизонту. Учні повинні на команду «північ» підняти руки вгору, «південь» – опустити донизу, «захід» – ліву руку, «схід» – праву руку.

Давайте трошки помандруємо.

Подорож на потязі

Ви вже вивчили транспортну систему України, маєте уявлення про наявні залізничні колії в нашій країні. Уявіть, що ви подорожуєте на потязі з Києва до Одеси. Розкажіть, що ви бачите ( учні називають всі відомі їм географічні об’єкти та чим вони є привабливими для туристів). Ця гра проводиться у вигляді "розповіді-естафети".

4. ОБ’ЄКТИ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО В УКРАЇНІ та світі

Світова́ спа́дщина ЮНЕСКО — видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.

В 1972 році, на XVII сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини (вступила в силу в 1975 році). До початку 1992 року Конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН (в тому числі СРСР в 1988 році). На середину 2014 року Конвенцію вже ратифікували 191 держава-учасниця. Тільки Ліхтенштейн, Науру, Сомалі, Південний Судан, Тимор-Лешті та Тувалу не є учасниками Конвенції. У 2017 році Ізраїль та США заявили про вихід з організації.

Екскурсоводи

(презентація творчих робіт учнів)

Проведення віртуальної екскурсії деякими об’єктами списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

З об'єктів, розташованих по країнах, Італія є батьківщиною найбільшого числа об'єктів Світової спадщини з 53 об'єктами. За нею іде Китай (52), Іспанія (46), Франція (43), Німеччина (42), Індія (36) та Мексика (34).

- До вашої уваги відеоролик «Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні.»

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦЯ ЗНАНЬ.

Туристична подорож

Творча гра, де перед учасниками постають проблемні запитання. Як орієнтири у грі необхідно знати природні особливості, рівень розвитку, економічний простір обраної країни світу.

Вчитель:«Уявіть собі, що ви хочете поїхати до іншої країни, щоб поповнити свої знання як фахівець, реалізувати свої можливості. Учасники поділяються на групи і досліджують життя вибраної ними країни. Через 5 хв вони доводять, чому ця країна найбільш сприятлива для туристичної поїздки. Готуючись, необхідно орієнтуватись на такий план.

1. Причина поїздки.

2. Чим би хотіли займатись під час відрядження?

3. Які можливості та природні умови країни, куди ви вирушаєте?

4. Як швидко хотіли б виїхати, чи надовго?

5. Якою мовою володієте?

6. Який рівень економічного розвитку та інші дані про соціальний захист людини.

7. Яке місто ви вибираєте для проживання?

а) яка у ньому промисловість?

б) яке обслуговування?

в) екологічна ситуація?

г) рівень життя та перспективи розвитку міста?

д) Якщо у вас будуть фінансові труднощі, чи будете ви шукати роботу? Що будете робити у цій екстремальній ситуації?

В ході гри учасники розподіляються на кілька груп і кожна з них захищає свій проект відрядження.

ТЕСТИ ПО ТЕМІ

Завдання:

Опрацювати параграф 42 "Туризм та його види. Туризм в Україні" сторінки 233-238.

Чому туризм у світі нині визначає якість життя населення?

Схарактеризуйте роль туризму у світовому господарстві.

Подумайте, чому туризм, на розвиток якого впливають природні умови, належить до третинного сектора економіки.

Поясніть, як туризм впливає на розвиток інших видів економічної діяльності.

Вівторок 12.05.2020, урок № 8

Тема уроку: " Наукова і освітня діяльність. Освіта. Охорона здоров'я."

Мета: показати роль науки, освіти, охорони здоров’я для розвитку сучасного суспільства; розкрити джерела фінансування, розвиток сучасних реформ, просторової організації наукових досліджень; Познайомити учнів з найвідомішими науковими та оздоровчими центрами України та світу; збудити інтерес до навчання.

1.Роль науки й освіти в суспільстві

Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується тим, що на зміну суспільству масового споживання прийшло інформаційне суспільство, яке має такі риси:

- Зростає динамізм життя: відбувається, як кажуть, «стиснення часу і простору» - зменшення «дистанції» між появою нової інформації та освоєнням її людиною;

- Системи перетворення інформації стають найважливішим структуростворюючим фактором життя суспільства, охоплюючи економіку, мистецтво, науку, управління, міжнародні відносини, освіту, культуру;

- Знижується потреба (на одиницю продукції) в сировині та енергії за рахунок збільшення швидкості та обсягів інформаційних потоків;

- Первинний фактор виробництва - знання, а не капітал;

- Ключові технології - організаційні, діяльні, інформаційні, а не машинні;

- Людина активно перетворює інформацію (творить), а не пасивно сприймає;

- Ефективну працю за рахунок використання безлюдних технологій звільняє час для підвищення культури, самоосвіти, дозвілля;

- Система освіти займає більш важливе місце в житті суспільства, ніж політика; вищою освітою охоплюється велика частина суспільства; в системи освіти та охорони здоров'я вкладаються всі великі фінансові кошти;

- Змінюється визначення категорії «знання» - відбувається перехід від володіння знаннями до управління знаннями;

- Ключовий результат освіти - методи мислення і способи діяльності, а не знання;

- Влада інтелекту пронизує інші гілки влади (законодавчу, виконавчу, судову, інформаційну).

- Нові інформаційні технології змінили існуючий спосіб життя і привели до перебудови всієї соціальної структури суспільства, яка супроводжується гострими конфліктами.

2. Особливості наукової й освітньої діяльності

Система освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно пов'язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта. Це закріплено в Законі України «Про освіту», прийнятому 23 травня 1991 року, та у змінах і доповненнях від 23 березня 1996 року, де серед основних принципів державної політики в галузі освіти визначені такі:

– доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

– рівність умов для повної реалізації кожною людиною її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

– гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

– органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

– незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

1. Джерела фінансування науки й освіти.

Згідно статті 61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування .

Основним джерелом фінансування витрат на освіту є державний та місцеві бюджети.

Держава повинна забезпечувати бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.

Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

В сучасних ринкових умовах зростає обсяг позабюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток освіти.

Додатковими джерелами фінансування освіти є такі:

· кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

· плата за надання додаткових освітніх послуг;

· кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

· доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

· дотації з місцевих бюджетів;

· кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

· валютні надходження;

· добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

· інші кошти.

4. Охорона здоров’я

2017-й - початок проведення реформи системи охорони здоров'я та виведення української медицини на європейський рівень. Головна мета в цьому напрямку – покращення якості медичних послуг, підвищення заробітних плат медикам, запровадження страхової медицини, збільшення автономії лікарень тощо.

Суть реформи полягає в тому, що державі потрібно задекларувати гарантований пакет медичних послуг, дати можливість цей пакет закуповувати в тих, кого обере сам громадянин. Тобто, держава оплачуватиме контракт з тим лікарем, якого обере пацієнт замість оплати мережі лікарів і зобов’язання пацієнта ходити до лікаря за географічним принципом. Отже, лікарі будуть зацікавлені надати якомога більш якісні послуги, щоб їх обрали громадяни.

Етапи реформи:

1.Підготовка та перша хвиля впровадження (2016-2017)

2. Національне впровадження (2018-2019)

3.Інтеграція (2019-2020)

- Впровадження цієї моделі не потребуватиме додаткових видатків. Це не призведе до підвищення податків, оскільки кошти братимуть з загального бюджету, який зараз передбачений на утримання системи охорони здоров’я.

- Громадяни самі обирають тих, у кого держава повинна купити послуги.

- У 2017 році передбачається укладання угод між лікарем первинної ланки та пацієнтом. Кожен громадянин до липня 2017 року має укласти договір із сімейним лікарем, терапевтом чи педіатром комунального закладу або приватно практикуючим лікарем. Відповідно до цих угод, заклад, у якому лікар працює, буде отримувати певні кошти від Національної служби здоров’я України (НСЗУ): попередньо передбачено з другого півріччя 2017 року з розрахунку 210 грн. на пацієнта на рік.

В Хмельницькій області передбачено створення трьох госпітальних округів – північного Шепетівського, центрального Хмельницького та південного Кам’янець-Подільського.

5. Найвідоміші наукові центри у світі та Україні. Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі.

1. Технополіс – «сучасна форма територіальної інтеграції науки, освіти і високорозвиненого виробництва (різновид вільно-економічної зони); являє собою єдину науково-виробничу і навчальну, а також житлову та культурно-побутову зону, об’єднану навколо наукового центру, що забезпечує безперервний інноваційний цикл на базі наукових досліджень» ;
2. Технополіс – «спеціалізовані на випуску наукоємної продукції компактні науково-технологічні поселення, містечка, де створені максимально сприятливі умови для життя, праці, відпочинку, освіти, задоволення культурних потреб і т.д»
До складу технополісів можуть входити:
· науково-дослідні організації та установи;
· промислові підприємства;
· культурно-побутові об’єкти;
· комунальні та інформаційні мережі;
· проектно-конструкторські центри та дослідні виробництва;
· фінансово-кредитні установи;
· торговельні, посередницькі, консультаційні та інші структури.

«Основною функцією технополісу є максимальне використання унікального науково-виробничого та трудового потенціалу великого міста, його зручного економіко-географічного положення через формування життєво важливої для інноваційної діяльності інфраструктури» .
Найчастіше технополіси створюються в місцях, де розташовано найбільше співтовариств учених та університетів; поряд із найбільшими промисловими компаніями і в місцях концентрації висококваліфікованих фахівців; на перетині найбільших авто- і повітряних шляхів; у місцях із сприятливими природними та кліматичними умовами, високим культурним рівнем населення.
Технополіси є науково-виробничі комплекси, які здійснюють весь технологічний ланцюжок від фундаментальних досліджень до продажу нової продукції. Перевага подібного з’єднання науки і виробництва в швидкому впровадженні в життя нових наукових досягнень

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

- Знайдіть на карті найвідоміші наукові центри у світі та Україні. Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі

Топ- 10 найвідоміших університетів світу

1. Кембриджський університет
Країна: Великобританія.

Середня вартість навчання для іноземних студентів: 18 000 — 20 000 дол.
Кембриджський університет — другий за часом заснування університет у Великобританії і четвертий у світі, член елітної групи Расселл (Russell Group). В даний час навчальний заклад налічує 31 факультет, на яких навчаються близько 18 тис. студентів.

2. Гарвардський університет
Країна: США.

Середня вартість навчання для іноземних студентів: 38 000 — 40 000 дол.
Гарвард — найстаріший з університетів США, який включає 11 окремих академічних підрозділів: 10 факультетів та Інститут перспективних доcліджень Редкліффа (Radcliffe Institute for Advanced Study). У навчальному закладі працює близько 2000 викладачів і навчається близько 7000 студентів та 15 000 аспірантів. Серед його випускників 8 президентів США і 75 лауреатів Нобелівської премії.

3. Массачусетський технологічний інститут
Країна:США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 38 000 — 40 000 дол.
Массачусетський технологічний інститут (Massachusetts Institute of Technology) — один із найпрестижніших технічних навчальних закладів як у США, так і в світі. За структурою MIT представляє дослідний центр, що підтверджує 1 позиція в технології та інженерному мистецтві і другий у науці за версією The Times. 73 члени університету є лауреатами Нобелівської премії.

4. Єльський університет
Країна: США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 38 000 — 40 000 дол.
Єльський університет один із восьми найпрестижніших приватних університетів США. Програма доволі широка і поглиблена: більш 3800 курсів і 10 факультетів. Щороку в ньому здобувають освіту близько 11 000 студентів з понад 110 країн. Серед випускників цього навчального закладу є п’ять президентів Америки і сотні видатних бізнесменів і діячів культури.

5. Оксфордський університет
Країна: Великобританія
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 20 000 дол.
Університет складається з 38 факультетів, а також 6 закритих навчальних відділень, що належать, як правило, релігійних орденів. В середньому в Оксфорді навчається понад 20 тисяч студентів, близько чверті з яких іноземці.

6. Imperial College London
Країна: Великобританія
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 30 000 — 32 000 дол.
Імперський коледж Лондона надає освіту в галузі науки, менеджменту і торгівлі. Входить до складу елітної групи Расселл (Russell Group). На кожного викладача припадає майже 11 студентів. Всього налічується близько 13 000 учнів з 158 країн.

7. University College London
Країна: Великобританія
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 24 000 — 28 000 дол.Університетський коледж Лондона (UCL) є одним з провідних навчальних закладів Великобританії і вже багато десятиліть не опускався нижче п’ятого місця в рейтингах The Guardian і The Times. Входить до складу групи Расселл (Russell Group) і Золотого трикутника (поряд з Оксфордським і Кембріджський університетами). 26 випускників UCL були удостоєні Нобелівської премії.

8. Університет Чикаго
Країна: США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 42 000 — 44 000 дол.
Чиказький університет належить до престижних приватних навчальних закладів США, на початку XX ст. перебував під заступництвом Джона Рокфеллера. У ньому навчаються близько 15 тис. студентів, число викладачів становить близько 2 200. Щорічно на дослідження в галузі науки і медицини виділяється більше 450 млн дол.

9. Університет Пенсільванії
Країна: США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 40 000 — 42 000 дол.
Пенсільванський університет (Penn) — найстаріший вищий навчальний заклад у США, який, незважаючи на багатющу історію, не є державним, а фінансується з приватних фондів. У Penn входять одна з найпрестижніших і відомих бізнес-шкіл світу Wharton School та Інститут Вістар (Wistar Institute), що є основним науковим центром у галузі онкології і розробки вакцин.

10.Колумбійський університет
Країна: США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 42 000 — 44 000 дол.
Колумбійський університет ділить перше місце з Кембриджем за кількістю лауреатів Нобелівської премії, які працювали або навчалися тут. Крім того, серед його випускників числяться четверо президентів США, 97 Нобелівських лауреатів і 25 володарів премії Оскар. На території 130 000 кв. м. розташовуються три коледжі та 26 спеціалізованих інститутів, у яких навчаються близько 22 000 студентів.

Наразі найбільшим науковим центром в Україні є Національна академія наук України з її 168 науковими установами, також великими науковими центрами є Київський, Харківський, Львівський, Одеський, Чернівецький націо-нальні університети і «Київський політехнічний інститут».Охорона здоров’я представлена Київським «Охмадитом», Одеським центром офтальмології ім. Філатова, відомими лікувальними центрами Львова, Ха1.Роль науки й освіти в суспільстві

- Первинний фактор виробництва - знання, а не капітал;

- Ключові технології - організаційні, діяльні, інформаційні, а не машинні;

- Людина активно перетворює інформацію (творить), а не пасивно сприймає;

- Ключовий результат освіти - методи мислення і способи діяльності, а не знання;

- Влада інтелекту пронизує інші гілки влади (законодавчу, виконавчу, судову, інформаційну).

2. Особливості наукової й освітньої діяльності

– доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

– рівність умов для повної реалізації кожною людиною її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

– гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

– органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

– незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

1. Джерела фінансування науки й освіти.

Основним джерелом фінансування витрат на освіту є державний та місцеві бюджети.

В сучасних ринкових умовах зростає обсяг позабюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток освіти.

Додатковими джерелами фінансування освіти є такі:

· плата за надання додаткових освітніх послуг;

· дотації з місцевих бюджетів;

· валютні надходження;

· інші кошти.

4. Охорона здоров’я

Етапи реформи:

1.Підготовка та перша хвиля впровадження (2016-2017)

2. Національне впровадження (2018-2019)

3.Інтеграція (2019-2020)

- Громадяни самі обирають тих, у кого держава повинна купити послуги.

5. Найвідоміші наукові центри у світі та Україні. Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Топ- 10 найвідоміших університетів світу (презентація учнів)

1. Кембриджський університет
Країна: Великобританія.

2. Гарвардський університет
Країна: США.

Наразі найбільшим науковим центром в Україні є Національна академія наук України з її 168 науковими установами, також великими науковими центрами є Київський, Харківський, Львівський, Одеський, Чернівецький націо-нальні університети і «Київський політехнічний інститут».Охорона здоров’я представлена Київським «Охмадитом», Одеським центром офтальмології ім. Філатова, відомими лікувальними центрами Львова, Харкова, Дніпра…ркова, Дніпра…

Завдання:

Опрацювати параграф 44 "Наукова й освітня діяльність" сторінки 242-250.

Яка роль освіти й науки в економіці країни?

Поясніть, яка роль патентів у формуванні єдиного світового науково-технічного простору.

Назвіть країни із значним потенціалом розвитку науково-освітньої сфери. Покажіть їх на карті.

Що таке технополіси? Яка їхня основна функція? Назвіть найбільші технополіси світу.

Поясніть відмінність між технополісами й технопарками. Яка мета створення технопарків в Україні?

Вівторок 19.05.2020, урок № 9

Тема уроку: "Фінансові послуги"

Мета:ознайомити з сутністю та значенням фінансових послуг, банківсько-фінансової діяльності в світі та в Україні; з’ясувати особливості країн-офшорів; сформувати поняття «кредит», «фінансовий центр», «офшор»; навчити визначати і пояснювати значення фінансового сектору економіки держави та роль фінансових знань для формування добробуту кожної людини;

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань, умінь, уявлень та чуттєвого досвіду.

Прийом «Слово вчителя»

(Розповідь)

Продовжуємо вивчення секторальної моделі світової економіки - галузей третинного сектора економіки світу та України.

Згадайте! Які галузі третинного сектору вам відомі?

(Третинний сектор економіки: послуги населенню та підприємствам. Тут не передбачено створення матеріальних продуктів, але сектор впливає на обсяги їх випуску та якісні показники. У третинному секторі, або сфері послуг, відбувається подальше зростання значення обладнання та кваліфікації трудових ресурсів. До цього сектору належать транспорт і торгівля, фінанси й страхування, комунальне господарство та інформаційна, освітня, наукова, медична, туристична діяльність тощо.)

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності.

1. Від чого залежить добробут родини?

2. Які ви знаєте відомі банки?

3. Назвіть центри банківсько-фінансової діяльності.

4. Які ще фінансові установи в Україні ви знаєте?

IV. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

Фінансові послуги.

Для розуміння рівня засвоєння вами нової теми - заповніть лист «Зворотній зв’язок» на початку і в кінці уроку. (Додаток 1)

V. Вивчення нового матеріалу (первинне засвоєння).

План вивчення нового матеріалу:

1. Фінансові послуги.

2. Світові центри банківсько-фінансової діяльності.

3. Вплив глобалізації на розміщення фінансових установ.

4. Країни-офшори.

5. Особливості розміщення фінансових установ в Україні.

Прийом «Слово вчителя»

(Розповідь вчителя з елементами бесіди, аналізу унаочнення, роботою з картами атласу і настінною ПКС і Економічною картою України)

Сучасний світ неможливо уявити без фінансів. Вони забезпечують функціонування усіх сфер людського суспільства. Використання фінансової інформації, застосування фінансових знань є необхідними елементами будь-якого напряму діяльності людини.

ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ: «Чи існує взаємозв'язок між рівнем розвитку господарства та обсягом фінансових послуг у країні?»

1. Фінансові послуги.

Прийом «Формуємо поняття»

Фінансові послуги — це сукупність різноманітних форм залучення й використання фінансових ресурсів для забезпечення економічної діяльності та потреб населення, підприємств, країн.

Накресліть в зошиті таблицю «Фінансові послуги»

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ
Послуги фінансового посередництва	Страхові послуги
- різні розрахункові операції, - зберігання або надання коштів у позику, - купівля та продаж іноземних валют, цінних паперів, коштовних металів тощо	охоплюють діяльність із покриття фінансових або інших ризиків

Банк – головна фінансова організація, яка накопичує і випускає в обіг гроші, цінні папери та інші цінності, надає кредити тощо.

Кредит — це передача кредитором (той, хто має вільні кошти) певної суми грошових ресурсів у тимчасове користування позичальнику (тому, хто має в них потребу під певні відсотки.

Депозит (вклад) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику обумовлених процентів.

Фінансова грамотність потрібна кожній людині. Правила фінансової поведінки формуються родиною, власним досвідом, курсом за вибором «Фінансова грамотність» у 10 класі.

2. Світові центри банківсько-фінансової діяльності.

Світові центри банківсько-фінансової діяльності. Найбільшими транснаціональними банківськими та валютно-фінансовими організаціями світу є: Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, які розміщено у Вашингтоні (США); Європейський банк реконструкції та розвитку (Лондон), Банк міжнародних розрахунків (Базель, Швейцарія), Європейський інвестиційний банк (Люксембург) .

Прийом «Домашня заготовка».

Учні виступають із повідомленнями про Світові центри банківсько-фінансової діяльності.

Перший учень. Світові фінансові центри зосереджують свої відділення та представництва у трьох групах країн.

До першої групи входять країни, які завдяки власній економічній потужності посідають провідні позиції на світовому фінансовому ринку: США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Швейцарія, Франція, Італія, Нідерланди, Канада та Австрія. Серед 20 найбільших комерційних банків світу за розмірами активів дев’ять є японськими, дев’ять — європейськими та два — американськими. Серед найбільших 1000 банків світу майже чверть розташована на території США. Банківська система США залишається найпотужнішою у світі, хоч утримувати свої позиції їй стає все важче.

До другої групи відносять країни, у яких сконцентровані філії найбільших світових банків (широко представлений іноземний банківський капітал із високорозвинених країн) і які мають міцні позиції національних кредитних підрозділів. Це нові індустріальні країни Південно-Східної Азії та Латинської Америки, а також ряд країн із перехідною економікою.

Найбільш привабливими серед країн із перехідною економікою на ринку фінансових послуг є Угорщина та Польща. Особливо активно працюють тут банки США, країн Західної Європи та Японії. При цьому найменше іноземний банківський капітал представлений у країнах, де велика частка держави. Так, у Китаї вона складає близько 90 %, в Індії — понад 70 %, а в Угорщині — не більше 10 %, у країнах Латинської Америки коливається від 30 до 50 %.(Показ по карті).

Другий учень. Третю групу представляють країни, які не мають власної потужної банківської системи та стійкої валюти. Натомість тут розміщують свої відділення та представництва банки, які належать переважно до першої групи. Наприклад, Люксембург є одним із найбільших міжнародних банківських центрів за наявності невеликої кількості банків у самій державі.

З’явилися також потужні фінансові центри в Гонконгу, Сингапурі, Бахрейні, країнах Карибського басейну, які обслуговуються переважно американськими й канадськими банками. (Показ по карті)

Світові фінансові центри - міста, що вирізняються найвищою концентрацією найбільших банків, бірж та інших фінансових установ.

Прийом «Картографічна лабораторія»

Опрацюйте таблицю 1. Найбільші банки світу (ст.243), таблицю 2. Найбільші фінансові центри (2016р.) (ст.244). Покажіть на карті фінансові центри.

3. Вплив глобалізації на розміщення фінансових установ.

Прийом «слово вчителя» (продовження)

Вплив глобалізації на розміщення фінансових установ відбувається у процесі зростання взаємозалежності фінансових ринків.

Фінансова глобалізація — це інтеграція національних фінансових систем із міжнародними фінансовими ринками й організаціями. Банки стають універсальними, виконують більше операцій, охоплюють більше галузей економіки, створюють міжнародну систему філій. Наслідки такої глобалізації є швидкі темпи зростання міжнародних фінансових потоків. Зростає світовий ринок фінансових послуг, виникають нові форми обслуговування клієнтів.

Чи може сучасна людина самостійно визначити, як користуватись грошима?

Перегляд відео «Послуги фінансового консультанта в Україні»

Прийом «Домашня заготовка».

Учень виступає із повідомленням «Професія - фінансовий консультант»

Третій учень. Незалежний Фінансовий Консультант - це престижна і високооплачувана консультаційна діяльність у сфері фінансів для фізичних і юридичних осіб, яка представляє широкі можливості розвитку кар'єри, побудови власного бізнесу, а також для отримання додаткового заробітку.

Ця професія прийшла із Заходу. Цей напрямок успішно розвивається більше 200 років. Там, за морями та океанами, клієнт звертається за фінансовими послугами тільки після рекомендації фінансового консультанта. Професія фінансового радника набула такої ж популярності, як і сімейний лікар. Це - індивідуальна робота з клієнтами в рамках фінансового плану. Мета роботи професійного консультанта - підвищення рівня добробуту клієнта, його сім’ї та країни в цілому.

Людина, що обрала фінансове консультування як справу свого життя, обирає також й перманентний процес навчання, нові зустрічі, постійне спілкування з цікавими людьми, перспективними партнерами, а також довгострокові ділові зв'язки, захоплюючі конференції і можливість виходу на світовий рівень, численні поїздки в різні міста світу.

Прийом «Слово вчителя» (продовження)

Інформація потрібна при виборі не тільки вашої майбутньої професії, але і для споживача фінансових послуг.

Фінансова грамотність допомагає зрозуміти ключові фінансові поняття і використовувати їх для прийняття рішень про доходи, витрати і заощадження, для вибору відповідних фінансових інструментів, планування бюджету, нагромадження коштів на майбутні цілі тощо. Фінансово грамотні люди більшою мірою захищені від фінансових ризиків і непередбачуваних ситуацій. Вони відповідальніше ставляться до управління особистими фінансами, здатні підвищувати добробут за рахунок розподілу наявних грошових ресурсів і планування майбутніх витрат.

Прийом «Домашня заготовка».

Четвертий учень. Фінанси пов’язані з благополуччям. Де живе благополуччя? Названо країни, в яких все добре. Лондонський аналітичний центр Legatum Institute склав рейтинг найбільш процвітаючих країн світу в 2017 році в рамках щорічного дослідження Prosperity Index.

Експерти оцінили 149 держав за вісьмома критеріями: економіка, освіта, охорона здоров'я, особиста свобода, безпека, свобода підприємництва, управління і соціальний капітал. Лідером рейтингу опинилася Норвегія, яка в минулому році займала друге місце. У березні цього року вона була визнана також лідером за рівнем щастя.

4. Країни-офшори. Знаєте, що означає термін «Офшорна зона»?

Формуємо поняття «офшорна зона».

Поняття «офшорна зона» - це будь-яка країна з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну чи повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.

Офшори (від англ. offshore — поза берегом, поза межами) — території з максимально сприятливими умовами для надання фінансових послуг.

Синоніми офшорної зони — офшорний центр, безподаткова зона, «податковий притулок», «податкова гавань».

1. Особливості розміщення фінансових установ в Україні.

Прийом «Слово вчителя» (продовження)

У нашій країні провідну роль у фінансово-кредитному та бухгалтерському обслуговуванні відіграють банки. В Україні існує дворівнева банківська система. Перший рівень очолює головний банк — Національний банк України (НБУ), який розташований у Києві. Він надає кредити уряду та іншим банкам. Другий рівень представлений комерційними банками.

Рейтинг найнадійніших банків України в 2018 році

• Райффайзен банк Аваль (Raiffeisen Bank, Австрія)

• Креді Агріколь Банк (Credit Agricole, Франція)

• Укрсиббанк (BNP Paribas Group, Франція)

• Ощадбанк * (державний)

• Укрексімбанк * (державний)

• Кредобанк (PKO Bank Polskа, Польща)

• Сітібанк Україна (Citigroup, США)

Під надійністю банку слід розуміти здатність фінансового інституту чинити опір несприятливим факторам, проте надійність і вірогідність дефолту - поняття різні.

Банк, що має високий рівень надійності, може зіткнутися з сильним впливом негативних і малопередбачуваних чинників, які здатні привести до його банкрутства, в той час як банк з задовільним рейтингом продовжить працювати, оскільки в результаті збігу обставин уникне негативного впливу таких факторів. Також необхідно враховувати політичні ризики.

За територіальною ознакою найбільшу кількість фінансових установ зареєстровано в таких регіонах: місті Києві та Київській області — 43,6 %, Дніпропетровській області — 8,1 %, Харківській області — 6,5 %, Донецькій області — 6,5 %, Одеській області — 4,3 %.

Найменша кількість небанківських фінансових установ зареєстрована в таких областях: Рівненській та Житомирській — по 0,7 %, Сумській та Волинській — по 0,9 %, Чернівецькій та Херсонській — по 1,0 %.

Завдання:

Опрацювати параграф 44 "Фінансові послуги" сторінки 251-255.

Дайте визначення поняття «фінансові послуги». Назвіть їхні види.

Що собою являє фінансово-банківська система країни? Які фінансові інститути вона включає? Яка її роль?

Наведіть приклади державних та комерційних банків України.

Назвіть найбільші фінансові центри. У яких країнах вони з’явилися й чому?

Вівторок 26.09.2020, урок №10

Тема:тематична контрольна робота з теми “Третинний секторˮ

І-й рівень(0.5 бали за кожну відповідь)

1. Що означає термін “вантажообігˮ та в яких одиницях він обчислюється?

А кількість перевезених вантажів транспортом протягом року; в тоннах	В різниця кількості перевезених вантажів та відстані; в кілометрах
Б добуток кількості перевезених вантажів та відстані; в тоннокілометрах	Г сума кількості перевезених вантажів та відстані; в тоннах

2. Як називається форма торгівлі, яка полягає у придбанні товару значними партіями з метою його просування від виробника або дилера до підприємств роздрібної торгівлі чи безпосередньо споживача?

А гуртова	В внутрішня
Б роздрібна	Г зовнішня

3. Що таке транспортний вузол?

А система транспортних магістралей країни	В населений пункт, у якому перетинаються транспортні шляхи
Б система транспортних засобів країни	Г сукупність усіх видів транспорту країни

4. Рекреаційні ресурси використовують для …

А експорту та імпорту товарів та послуг	В розвитку транспортної інфраструктури
Б розвитку наукової та освітньої діяльності	Г відпочинку, туризму та охорони здоров’я

5. Передача підприємством ряду певних виробничих функцій іншим компаніям, що спеціалізуються на відповідній діяльності – це …

А аутсорсинг	В ІТ-послуги
Б комп’ютерне програмування	Г торгівля послугами

6. Вкажіть країну-офшор.

А Румунія	В Таджикистан
Б Панама	Г Нова Зеландія

ІІ-й рівень(1 бал за кожну відповідь)

7. Визначте співвідношення між географічними об’єктами та їхньою спеціалізацією.

1. Лондон	А “Перевальна база світуˮ
2. Бангалор	Б штаб-квартира СОТ
3. Сінгапур	В міжнародний фінансовий центр
4. Багамські острови	Г світовий ІТ-центр
	Д офшорна зона

8. Установіть відповідність між видами послуг та назвами міст України.

1. Фінансові центри	А Жмеринка, Козятин, Конотоп
2. Залізничні вузли	Б Бориспіль, Запоріжжя, Львів
3. Туристичні центри	В Київ, Дніпро, Харків
4. Міжнародні аеропорти	Г Кропивницький, Ужгород, Полтава
	Д Канів, Умань, Бахчисарай

9. Запишіть назви:

а) трьох морських портів на Чорному морі;

б) трьох річкових портів України;

в) чотирьох міст, у межах яких існують об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО, які розташовані повністю у межах України;

ІІІ-й рівень. (2 бали за кожну відповідь)

10. Охарактеризуйте роль освіти та науки у соціально-економічному розвитку суспільства. Які чинники впливають на їх розвиток в Україні?

11. Окремі держави світу в міжнародному поділі праці роблять ставку на розвиток туризму. Наведіть приклади країн, зазначте, які чинники сприяли такій спеціалізації.

12. Що таке фінансові послуги? Наведіть та охарактеризуйте приклади фінансових послуг.

9 клас

Тематична контрольна робота з теми “Третинний секторˮ

ІІ варіант

І-й рівень(0.5 бали за кожну відповідь)

1. Що означає термін “обсяг перевезеньˮ та в яких одиницях він обчислюється?

А кількість перевезених вантажів транспортом протягом року; в тоннах	В різниця кількості перевезених вантажів та відстані; в кілометрах
Б добуток кількості перевезених вантажів та відстані; в тоннокілометрах	Г сума кількості перевезених вантажів та відстані; в тоннах

2. Як називається форма торгівлі, яка реалізує товари у невеликій кількості для задоволення потреби у них споживача та отримання прибутку?

А гуртова	В внутрішня
Б роздрібна	Г зовнішня

3. Як називається система магістральних транспортних комунікацій із відповідною інфраструктурою, які забезпечують міждержавні перевезення за напрямками їх найбільшої концентрації?

А транспортний вузол	В транспортна мережа
Б транспортна система	Г міжнародний транспортний коридор

4. Країна-лідер світу за кількістю прибулих туристів:

А США	В Китай
Б Франція	Г Італія

5. З якою метою створюють технополіси?

А сприяння освітнім дослідженням	В створення мережі ВНЗ
Б розвиток новітніх видів виробництва	Г забезпечення комфортних умов населенню

6. Вкажіть країну-офшор.

А Великобританія	В Туреччина
Б Японія	Г Кіпр

ІІ-й рівень(1 бал за кожну відповідь)

7. Визначте співвідношення між географічними об’єктами та їхньою спеціалізацією.

1. Токіо	А Центр нових технологій фармацевтики
2. Панамський канал	Б офшорна зона
3. Женева	В штаб-квартира СОТ
4. Базель	Г морські “воротаˮ світу
	Д міжнародний фінансовий центр

8. Установіть відповідність між назвами географічних об’єктів та їхнім значенням у наданні послуг.

1. Силіконова Долина, Цукуба	А Міжнародні фінансові центри
2. Оксфорд, Кембридж	Б Позакласні аеропорти
3. О’Гара, Гітроу	В Морські судноплавні канали
4. Лондон, Сінгапур	Г Спеціалізовані центри освіти
	Д Технополіси

9. Запишіть назви:

а) трьох морських портів на Азовському морі;

б) трьох регіональних торговельних організацій;

в) чотирьох міст-фінансових центрів України.

ІІІ-й рівень. (2 бали за кожну відповідь)

10. Охарактеризуйте роль охорони здоров’я у соціально-економічному розвитку суспільства. Які чинники впливають на розвиток цієї галузі в Україні?

11. Окремі держави світу в міжнародному поділі праці роблять ставку на фінансові послуги. Наведіть приклади країн, зазначте, які чинники сприяли такій спеціалізації.

12. Що таке «аутсорсинг» ? Перечислити види аутсорсингу.

НАВЧАЛЬНИЙ РІК 2020-2021

Вівторок 28.09.2020, урок № 1

Тема уроку: "Сучасні тенденції розвитку світового господарства"

Мета: ознайомити учнів із сутністю тенденцій розвитку світового господарства, пояснити, як змінювалася секторальна та просторова структура світового господарства за історичний час, причини цих змін; удосконалювати навички учнів аналізувати суспільні процеси, уміння робити узагальнення; виховувати в них почуття потреби праці як основної складової людського життя.

Хід уроку:

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ

Бесіда.

1) Яке виробництво домашніх господарств є рентабельним?

2) Які сектори економіки приносять найбільші доходи для держави?

3) Чи знаєте ви, що таке дотації, і яким виробництвам їх надають?

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Знання й розуміння основних законів змін організації світового господарства у ході історії дає можливість людині орієнтуватися на ринку праці, постійно розвивати і вдосконалювати виробництво, впливати на рівень розвитку держави.

Без співпраці з державами-сусідами та сильними державами світу розвиток своєї держави на сьогодні неможливий. Така співпраця має базуватися на взаємовигідній основі. Тому знання економічних законів, зокрема особливостей процесу глобалізації, допоможе краще зорієнтуватися у визначенні кра- щих шляхів економічної політики держави.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Інтернаціоналізація виробництва та міжнародна економічна інтеграція.

2. Глобалізація.

3. Транснаціональні корпорації та їхні особливості.

1. Інтернаціоналізація виробництва та міжнародна економічна інтеграція.

Участь країн у міжнародному поділі праці та обміні зумовлює інтернаціоналізацію виробництва — установлення безпосередніх стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн. У результаті цього виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому масштабі. Так, наприклад, пасажирський авіалайнер, який випускає американська компанія «Боїнг», складається приблизно з 6 млн деталей, які виробляють у понад 30 країнах світу 16 тис. компаній, поєднаних між собою кооперативними зв’язками. Завдяки інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку світового господарства відбувається настільки тісне зближення та зрощення національних економік, що вони починають функціонувати як єдине ціле. Це проявляється в розвитку та вдосконаленні різних форм міжнародної економічної інтеграції, дає змогу державам більш ощадливо використовувати ресурси та переваги територіального розподілу праці.

Міжнародна економічна інтеграція (від латин. іnteger — цілий) — процес господарського та політичного об’єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв’язків та розподілу праці між національними господарствами, взаємодія їх економік на різних рівнях та в різних формах. Унаслідок економічної інтеграції країни створюють міжнародні економічні об’єднання. Зазвичай країни тісно співпрацюють зі своїми безпосередніми сусідами. Так утворюються регіональні об’єднання (мал. 1). Прикладами таких регіональних об’єднань країн є Європейський Союз, Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), економічний союз держав у Південній Америці (МЕРКОСУР) тощо. Створення таких об’єднань дає змогу країнам-учасницям більш успішно конкурувати з іншими країнами та регіонами світу.

2. Глобалізація.

Глобалізація (від франц. global — планетарний, всеосяжний) — складний процес, що охоплює всі сторони людського розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного світового господарського простору. Із часом об’єктом глобалізації стає не лише економіка, а й інші види життєдіяльності людини.

Важливими умовами глобалізації є розвиток транспорту й зв’язку. Протягом XX ст. швидкість пересування, зв’язку та обробки інформації зросла більше ніж у 100 разів. Розвиток інформаційних технологій дає змогу майже миттєво встановлювати контакти між різними куточками Землі. Процес використання інформаційно-комунікаційних технологій та інформації з метою покращення та прискорення економічного, політичного, соціального та культурного розвитку називають інформатизацією.

На відміну від міжнародної інтеграції, яка має регіональний характер і об’єднує певні регіони світу, глобалізація охоплює практично всі країни світу, які прагнуть взаємодії, і передбачає тісну взаємозалежність між ними. Позитивними наслідками глобалізації є:

зростання економічної відкритості країн;

прискорення темпів зростання життєвого рівня більшої частини населення країн, що розвиваються, збільшення тривалості життя, підвищення рівня освіти;

поширення досягнень науково-технічного прогресу, культурних цінностей та інших благ цивілізації.

Однак не слід забувати, що до глобалізації залучені національні господарства різного рівня економічного розвитку.

Серед негативних наслідків глобалізації найбільш значними є такі:

економічна залежність країн, яка спричиняє перенесення кризових ситуацій з однієї країни до інших;

поглиблення розколу світового співтовариства на «золотий мільярд» і решту (тобто лідерів та аутсайдерів);

можливість втрати самобутньої культури народів;

посилення і наростання масштабів екологічних проблем.

Головне

Сучасними тенденціями розвитку світового господарства є інтернаціоналізація виробництва, міжнародна економічна інтеграція, інформатизація, глобалізація.

Головними особливостями, яких набуває сучасне світове господарство в умовах глобалізації, є зростання взаємозалежності економік різних країн, поглиблення інтеграційних процесів, зменшення ролі державних кордонів.

Сучасне світове господарство хоча і є єдиною системою, дуже неоднорідне. Воно складається з різних за рівнем розвитку національних господарств. Залежно від залучення до світових економічних процесів країни умовно поділяють на «центр», «периферію» та «напівпериферію».

Процеси глобалізації можуть мати позитивні наслідки й водночас створювати ризики для національних господарств.

3. Транснаціональні корпорації та їхні особливості.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — великі промислові компанії, які мають виробничі підрозділи в багатьох країнах світу. Іншими словами, ТНК — це сукупність підприємств (дочірніх фірм), розташованих у різних країнах світу й підпорядкованих материнській компанії. На відміну від звичайних великих підприємств, ТНК переміщують за кордон не товар, а сам процес виробництва, поєднуючи його із закордонною робочою силою.

Провідну роль у світовому господарстві відіграють ТНК, які розташовані в США, Китаї, Японії, Німеччині, Франції, Великій Британії, Південній Кореї, Швейцарії, Нідерландах, Канаді.

Найбільші ТНК спеціалізуються на нафтовидобутку та нафтопереробці, виробництві електроніки та електротехніки, автомобілів, хімічних та фармацевтичних виробах, продуктах харчування.

Таким чином, ТНК виконують у світовому господарстві ряд важливих позитивних функцій:

сприяння розвитку науково-технічного прогресу;

залучення приймаючих країн до загальносвітових господарських відносин;

створення нових видів продукції та робочих місць;

стимулювання розвитку світового господарства.

Водночас діяльність ТНК може мати й негативні наслідки. Економічна потужність ТНК перетворює їх на провідних «гравців», які можуть диктувати свої умови навіть національним господарствам. Деякі корпорації створюють екологічно небезпечні підприємства на «периферії», користуючись більш лояльним законодавством цих країн.

Не менш важливим є створення й розвиток власних транснаціональних корпорацій. До найбільших українських ТНК відносять компанію «УкрАВТО» (виробляє автомобілі та комплектуючі до них, а також здійснює сервісне обслуговування), кондитерську корпорацію «Рошен», будівельну корпорацію «Граніт» тощо.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛ

Назвати й показати на карті держави, у яких третинний сектор займає найбільшу частку у виробництві.

Завдання;

Опрацювати параграф 8 Сторінки 38-40

Дати письмову відповідь на запитання

Як ви вважаєте: чи можна серед чинників розвитку світового господарства виділити найважливіший? Відповідь агрументуйте.

Прикладом якого чинника розвитку світового господарства є ЄС, у якому відсутні економічні кордони?

Що таке глобалізація? Що стало її передумовами?

Оцініть вплив глобалізації на темпи розвитку світового господарства та національних економік країн різних типів.

Назвіть відомі вам приклади вияву глобалізації в Україні.

П'ятниця 02.10.2020, урок № 2

Тема уроку: " Транснаціональні корпорації та їх вплив на функціонування міжнародної економіки."

Мета: ознайомити учнів із впливом глобалізації на розвиток світового господарства та національних економік країн різних типів, на економічну діяльність населення (на прикладі свого регіону), визначити вплив транснаціональних корпорацій на функ- ціонування міжнародної економіки; розвивати в учнів уміння працювати із слов- ником; виховувати в них патріотичні почуття. Основні поняття: інтернаціоналізація виробництва, інформатизація, глобалізація, регіональна економічна інтеграція, транснаціональні корпорації (ТНК

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ПЕРЕВІРКА ЗАСВОЄНИХ ЗНАНЬ, ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ЧУТТЄВОГО ДОСВІДУ Бесіда за запитаннями підручника (с. 33, §8).

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Без співпраці з державами-сусідами та сильними державами світу розвиток своєї держави на сьогодні неможливий. Така співпраця має базуватися на взаємовигідній основі. Тому знання економічних законів, зокрема особливостей процесу глобалізації, допоможе краще зорієнтуватися у визначенні кра- щих шляхів економічної політики держави.

V. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК Транснаціональні корпорації та їх вплив на функціонування міжнародної економіки. Робота з текстом підручника. Визначення поняття «ТНК». Основні ознаки ТНК, їх роль у світовій економіці. Перелік найбільш відомих ТНК світу та країн, у яких вони розташовані.

Наприкінці XX – на початку XXI ст. спостерігається інтенсивне   зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій транснаціональні корпорації (ТНК) виступають торговцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, стимуляторами міжнародної трудової міграції. Ці компанії відіграють провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. На початок третього тисячоліття міжнародне виробництво товарів і послуг у рамках ТНК становило 7% світового ВВП. ТНК займають передові позиції у світовому виробництві в галузях електроніки, автомобілебудування, хімічній і фармацевтичній промисловості. З діяльністю ТНК пов'язані сподівання й розчарування більшості країн світу, оскільки ці корпорації створили розвинуту мережу виробничої, науково-технічної, інвестиційної, торгової та культурної взаємозалежності країн і заклали   підвалини   глобальної економіки.
За офіційним визначенням ЮНКТАД, транснаціональна корпорація (transnational corporation, multinational corporation, multinational company, multinational enterprise) – це підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику і загальну стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття рішень.

Транснаціональні корпорації та їх роль у сучасній світовій економіці

Сьогодні світ опинився на порозі нового переділу, але не військово-політичного, а економічного, де головними гравцями будуть уже не держави і навіть не блоки країн, а головні транснаціональні корпорації (ТНК) найбільших промислово розвинених держав. Ставками ж є нові ринки, технології та надприбутки.
Саме ТНК – основний структурний елемент економіки більшості країн, провідна сила їх розвитку та підвищення ефективності. Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку. З огляду на них і подальший перерозподіл світових ринків та сфер впливу, можна прогнозувати можливість появи найближчим часом міжнародних суперкорпорацій шляхом злиття, поглинання чи об’єднання найбільших компаній світу.
За даними ООН, зараз у світі існує більш як 65 тис. ТНК, що контролюють понад 850 тис. афільованих зарубіжних компаній по всьому світу, у яких задіяно більш як 74 млн. чоловік. При цьому на території промислово розвинених держав розміщується понад 80% материнських компаній і близько 33% афільованих, у країнах, що розвиваються, – відповідно 19,5 і майже 50, у колишніх соціалістичних державах – приблизно 0,5 і 17%.
Експансія ТНК є одним із феноменів другої половини двадцятого століття. Особливо значних масштабів цей процес набув в останні десятиліття. Саме ТНК фактично вирішують питання нового економічного і політичного переділу світу, стоять на межі створення світового наднаціонального уряду. Свідченням тієї ролі, що її відіграють транснаціональні корпорації у світовій політиці й економіці, стало також створення при ООН Центру та Комісії ООН з ТНК, обговорення різноманітних аспектів діяльності корпорацій, як і окремих країн, на рівні спеціалізованих органів ООН.
Інтереси ТНК стоять за війнами та держпереворотами у країнах Близького і Середнього Сходу, Латинської Америки, за змінами урядів у Європі й Азії. А результати, що їх отримували при цьому транснаціонали, вимірювалися не десятками і навіть не сотнями мільйонів доларів – лік ішов на мільярди.
Сьогодні ТНК перетворилися із суб’єктів на об’єкти міжнародної політики, активно беруть участь у всіх глобальних процесах, що відбуваються у світі. Транснаціональні корпорації, нарівні з промислово розвиненими країнами, широко проявляються в політиці, економіці, у фінансово-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній, екологічній сферах. У зовнішній політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, а для успішного забезпечення внутрішньокорпоративної політики створили свою, корпоративну ідеологію. Поруч із найбільшими державами, вони мають власні численні спецслужби, а зброєю, що її випускає, наприклад, лише «Дженерал дайнемікс», можна озброїти армію не однієї держави.
Дії ТНК за характером і формами прояву у світовій політиці й економіці багато в чому збігаються з діяльністю держав, що дозволяє експертам якщо не ототожнювати їх, то принаймні заявляти про ідентичність дій і проявів ТНК та держав у глобальній політиці й економіці. Водночас низка дослідників вважає, що в перспективі ТНК зможуть стати домінуючою силою світового господарства, замінивши національні держави в ролі основних його об’єктів.
Зараз провідну роль у глобальних процесах відіграють ТНК США, за характером і масштабами торгово-інвестиційної експансії випереджаючи промислові й фінансові компанії інших країн. Але цей розрив поступово скорочується за рахунок посилення позицій ТНК держав Західної Європи та Японії, а також появи транснаціональних корпорацій країн, що розвиваються.

Діяльність ТНК в Україні та їх вплив на економічний розвиток країни

Одним з чинників залучення в Україну іноземних інвестицій є стимулювання діяльності ТНК. До списку глобальних корпорацій, представлених на вітчизняному ринку можна вІднести Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&Carry, Hewlett-Packard, British American Tobacco та деякі інші ТНК [3]. Великі промислові концерни, такі як, наприклад, Westinghouse, ExxonMobil або General Electric, на українському ринку нажаль відсутні. Винятком є Mittal Steel, для якої її український актив – Криворіжсталь – проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга.
Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів – 15,7% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, залучених до України; торгівля – 15,6%; фінансова сфера – 8,5%; машинобудування – 8,0%; транспорт – 7,6%; металургія та обробка металу – 5,4%; операції з нерухомістю – 4,6%; хімічна та нафтохімічна промисловість – 4,1%.
Чистий приплив прямих іноземних інвестицій в економіку України склав 7,882 млрд. дол. в січні-грудні 2007 року порівняно з 4,296 млрд. дол. за весь 2006 рік. За 12 місяців 2007 року в підприємства України було вкладено 8,711 млрд. дол. нового капіталу, але в той же час інвестори вивели 1,179 млрд. дол [4].
При цьому для ТНК із країн Європейського Союзу та США найбільш привабливими є українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. В саме цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики – мінімальні. Привабливим для ТНК із промислово розвинутих країн є також інвестування в інфраструктуру бізнес-послуг для обслуговування, в першу чергу, підприємств з іноземними інвестиціями.
Російським ТНК та компаніям, які зареєстровані в офшорних зонах, властиві інші пріоритети в інвестуванні: паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість та металургія. Ця ситуація пояснюється тим, що саме в цих галузях російські ТНК мають конкурентні переваги на світовому ринку і фінансові можливості для закордонного інвестування та розширення своєї ринкової влади за рахунок придбання виробничих потужностей у постсоціалістичних країнах.
При цьому, найбільше російського капіталу вкладено в Полтавську (67% всіх іноземних інвестицій в регіон), Рівненську області, АР Крим, міста Київ та Севастополь, а також індустріальні регіони (Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області).
Окремо треба виділити функціонування транснаціональних корпорацій в нафтогазовій сфері України. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) в економіці України має виняткове значення, оскільки визначається істотною бюджетоформуючою роллю нафтогазової сфери та великою потребою в енергоносіях через значну концентрацію енергоємних виробництв. Разом з тим вітчизняна нафтогазова галузь є досить проблемною внаслідок обмеженості власних запасів газу та нафти, дестабілізації роботи нафтопереробних підприємств після розпаду СРСР та нерозвиненості внутрішнього ринку нафтопродуктів. Приватизаційні процеси у ПЕК призвели до приходу на український ринок великих, передусім російських, ТНК. Домінування російських нафтогазових компаній зумовлено традиційною роллю Росії як основного експортера вуглеводнів в Україну, геополітичним розташуванням України як транзитера російських енергоносіїв до країн Європи, а також активною експансіоністською політикою російських ТНК щодо придбання потужностей, зокрема нафтопереробних, у країнах СНД та Східної Європи.
Найбільшими компаніями, що нині працюють в Україні, є: у сфері нафтопереробки – російські «ЛУКОЙЛ», «ТНК», «Татнефть», «Славнефть», «Группа Альянс», «ЮКОС» та казахстанська «Казахойл» («КазМунайГаз»); в сфері транспортування нафти – російські «Сургутнефтегаз», «Роснефть», «Транснефть», «Сибнефть»; у сфері поставок та транспортування газу – російські «Газпром» та «Ітера».
Діяльність ТНК у нафтопереробній галузі України спрямована передусім на переорієнтацію Росії з експорту сирої нафти на експорт нафтопродуктів, отриманих, зокрема, на українських НПЗ; поглинання з цією метою українських підприємств шляхом їх приватизації та акціонування для географічного наближення до ринків споживання нафтопродуктів у Центральній та Західній Європі; додаткове укріплення позицій ТНК на внутрішньому ринку нафтопродуктів України шляхом створення спільних підприємств та через розбудову власної збутової мережі.
Поряд з названими, у нафтопереробній сфері України з’явилися нові російські гравці – «Сиданко», «Уралнефть», «Арчнефтегеология», «Удмуртская ННК», «Ритек», «Полярное сияние», «Чишманефть»та інші, що використовують переробні потужності «Укртатнафти», «Галичини» та «Нафтохіміка Прикарпаття».
Спостерігається також негативний вплив експансії іноземних ТНК на ряд областей української економіки (наприклад, автомобілебудування, тютюнову і харчову промисловість), домінування експортних стратегій завоювання ринку (у тому числі - псевдоінвестиційних), і переважаюча орієнтація ліцензійних і інвестиційних стратегій, що застосовується в Україні, на отримання короткострокових прибутків і відтік коштів.
Експансія закордонних ТНК в Україні супроводжується застосуванням “змішаних і “замаскованих” псевдоінвестиційних стратегій. При цьому в багатьох випадках інвестиційні стратегії є інвестиційними лише номінально, тоді як основною причиною їх застосування є не використання виробничого потенціалу України, а мінімізація митних відрахувань. При цьому сума необхідних для псевдоінвестиційного входження капіталовкладень може бути незіставна не тільки з обігом материнської компанії, а навіть з обігом створеного в Україні підприємства. Це підтвердилося, зокрема, на ринках безалкогольних напоїв і побутової техніки (де інвестицій близько 100 тис. дол. в технології найнижчого рівня виявилося достатньо для отримання основних позицій на ринку).
В цілому, можливості окремих держав протистояти тиску потужних ТНК доводиться визнати досить обмеженими. Тому основне завдання – це не протистояння або боротьба з впливом великих іноземних ТНК, а узгодження їх інтересів з стратегічними пріоритетами економіки України, а також створення власних конкурентноспроможних ТНК.

Українські ТНК: сучасний стан та перспективи розвитку

Глобальні процеси переділу світового ринку торкаються різноманітних галузей, у яких домінують ТНК. Крім того, у найближчому майбутньому, після приєднання України до СОТ, значна частина вітчизняних підприємств стане перед фактом, що не готова до зростання конкуренції на внутрішньому ринку з провідними західними компаніями. Ось чому сьогодні для України актуальне питання: чим відповісти на виклик ТНК, щоб не поглинутися остаточно ними?
Відповідь може бути тільки одна – щоб взаємодіяти з ТНК як в Україні, так і на світових ринках, потрібно створювати власні, українські транснаціональні структури, як це зробили раніше Китай, Росія, Індія, Індонезія, Мексика, Венесуела та ін. (не беручи до уваги промислово розвинених країн, де існують сотні великих ТНК). Досвід цих держав свідчить, що національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК лише тоді, якщо він сам структурується в потужні фінансово-промислові утворення, адекватні міжнародним аналогам і здатні проводити активну зовнішньоекономічну політику.
Водночас, як бачиться, створити корпорації повного замкненого циклу, які займалися б видобутком сировини, її переробкою, виготовленням із неї продукції та її реалізацією, Україна може лише в окремих галузях, на що знадобиться чимало часу. Хоча деякі кроки в цьому напрямі вже зроблено. Так, протягом останніх двох років на різних рівнях розглядається можливість створення в енергетичній галузі державної вертикально інтегрованої компанії «Нафта України» на базі «Укрнафти», ЗАТ «Укртатнафта» і НПК «Галичина», що мала б у своєму складі 700-800 АЗС і контролювала б до 15% ринку світлих нафтопродуктів країни.
Водночас упритул до створення вітчизняної ТНК – інтегрованої нафтової компанії з усіма елементами технологічного ланцюжка «видобуток –   переробка – збут» – підійшли Приватбанк та УкрСиббанк. Структури Приватбанку володіють найбільшою в Україні мережею АЗС «Сентоза», контрольним пакетом акцій НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» і більш як 30% акцій НПК «Галичина».
Певних успіхів у плані транснаціоналізації бізнесу домоглася корпорація «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД). Основна увага при цьому приділяється побудові вертикально інтегрованих холдингів по ланцюжку «вугілля – кокс – метал». При цьому ІСД створює ТНК не усіченого (без закордонної інфраструктури), а повного профілю, для чого компанія активно виходить на закордонні ринки, залучає нових партнерів, разом з іноземними фірмами бере участь у створенні консорціумів для просування на зовнішній ринок своєї продукції.
Близька до створення ТНК повного циклу і донецька «Систем кепітал менеджмент», яка зосередила контроль над такими гігантами, як «Азовсталь», Єнакіївський металургійний завод, Авдіївський коксохімзавод, що володіє великими пакетами акцій Керченського меткомбінату, Харцизького трубного заводу, об’єднання «Запоріжкокс» [4].
Фактично повний замкнений цикл метвиробництва, властивого ТНК, має і держкомбінат «Криворіжсталь». Значну увагу створенню вітчизняних ТНК, підтримці, розвитку та підвищенню конкурентоздатності на світових ринках продукції українських підприємств приділяють керівництво провідних харківських промислових об’єднань і облдержадміністрація. Така робота в регіоні проводиться на основі пріоритетності за галузевим принципом. У галузі авіабудування потенційними учасниками ТНК є Харківський авіазавод і завод «ФЕД», енергообладнання – ВАТ «Турбоатом» і об’єднання «Електроважмаш», електроніки – Харківський електроапаратний завод, ВО «Моноліт», Харківський релейний завод тощо.
Водночас процес створення українських ТНК може бути значно прискорений і розширений у галузевому спектрі у разі залучення іноземних партнерів. Для цього компанії, що співробітничають з іноземними фірмами на основі спеціалізації та кооперування, можуть формувати з ними спільні структури, вступати в стратегічні альянси шляхом створення міждержавних корпорацій.
Зараз для великих вітчизняних господарських структур (до початку 2003 року в Україні налічувалося близько 36 тис. корпоративних акціонерних об’єднань) найпривабливішим варіантом створення міжнаціональних корпорацій може бути їх об’єднання з російськими галузевими партнерами, що, звісно, не виключає можливості появи й українсько-американських, українсько-канадських чи українсько-німецьких корпорацій. Розгортання вітчизняних ТНК, у тому числі транснаціональних ФПГ з участю капіталу Росії та інших країн СНД, може стати визначальним чинником реінтеграції сегментів пострадянського економічного простору і має перспективи виходу на ринки третіх країн. В Україні й Росії існує багато однопрофільних підприємств, які можуть, об’єднавши зусилля і можливості, усунувши паралелізм у роботі й конкуренцію між собою, створити потужне корпоративне об’єднання, здатне посісти серйозну позицію на зовнішніх ринках. Тому створення українсько-російських ТНК може послужити вагомим стимулом як для розширення виробничих потужностей структур, що входитимуть до складу цих ТНК, так і для збільшення їхніх фінансових показників, що, у свою чергу, сприятиме подальшій диверсифікації виробництва, нарощуванню темпів і обсягів випущеної продукції, а також дозволить інтегрувати двосторонній економічний простір на порядок вище, аніж десяток міждержавних угод і домовленостей.
Певні кроки на цьому шляху вже зроблено. 1994 року було створено українсько-російські ТНК «Укртатнафта» і «РУНО». У жовтні 1996 року з участю України та Росії було підписано угоду про створення транснаціональної ФПГ з експлуатації та ремонту авіатехніки цивільної авіації країн-учасниць СНД, 1997 року – двосторонню угода про співробітництво в галузі розробки, виробництва, поставок й експлуатації авіатехніки, 1998-го – про виробничу кооперацію, 1999-го – організовано міжнародний консорціум «Середній транспортний літак», а 2003 року – підготовлено Програму держпідтримки продажів авіатехніки українського та російського виробництва підприємствам цивільної авіації України та Російської Федерації на 2003-2010 роки.
Російський «Газпром» спільно з Харцизьким трубним заводом створили концерн «Сталь-труби-газ». Обговорюються також питання створення українсько-російських «Транснаціональної алюмінієвої компанії» та «Міжнародних авіамоторів», корпорацій з випуску титану й титанового прокату, вантажних автомобілів.
Водночас становлення українських ТНК, попри наявність відповідної правової бази, перебуває на початковому етапі, тоді як процес створення таких структур набуває значних масштабів у Росії, де ряд провідних корпорацій останніми роками за результатами своєї діяльності посідає високі позиції в рейтингу 500 найбільших ТНК світу.
Процесу створення сучасних українських ТНК спільно з компаніями країн СНД може сприяти «Угода про сприяння у створенні та розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових і змішаних транснаціональних об’єднань», підписана у квітні 1994 року главами урядів усіх країн-учасниць Співдружності, а також Конвенція про транснаціональні корпорації (ратифікована Верховною Радою України в липні 1999 року), яку підписали глави урядів Вірменії, Білорусі, Киргизії, Молдови, Росії, Таджикистану й України. Конвенція, зокрема, визначає сутність, порядок створення та реєстрації таких корпорацій, держпідтримку і стимулювання їхньої діяльності, відповідальність учасників, право власності на прибуток і вироблену продукцію, правові основи регулювання корпоративних соціально-трудових відносин, порядок вирішення спорів тощо. Найважливішими позитивними моментами конвенції є те, що вона вводить у правове поле країн СНД поняття «транснаціональна корпорація», яке відповідає світовій практиці регулювання діяльності ТНК, стимулює формування корпоративних структур із розміщенням основного підприємства в базовій, а його філій – у приймаючих країнах.
Таким чином, створення українських ТНК дозволить певною мірою захистити національні економічні інтереси, сприятиме подальшому розвитку українських господарських структур, інтернаціоналізації їхнього виробництва й капіталу, інтеграції України у світову економіку, її участі в глобальних трансформаційних процесах.

Загальна характеристика основних ТНК України

"УкрАВТО"
Загальні відомості. "УкрАВТО" – транснаціональна автомобільна компанія. Найкрупніший в Україні виробник автомобілів, дистриб'ютор і постачальник сервісних послуг. Експортує автомобілі в країни СНД і далекого зарубіжжя.
Виробляє, імпортує і експортує легкові автомобілі ЗАЗ, "Mercedes-Benz", "Chrysler", "Jeep", "Dodge", "Opel", "Chevrolet", "Toyota", "Nissan", "Renault", "Daewoo", "Lada", "Landmark", "Chery", грузовики і автобуси "I-Van", "TATA", "JAC", "Dong Feng".
Виробництво і обслуговування автомобілів вимагає налагодженого циклу поставки запасних частин на всі підприємства корпорації. Компанія "ЗіпАВТО", що забезпечує підприємства запчастинами, пропонує продукцію відомих торгових марок виробників. Серед них BP, "Castrol", "Fram", ABS, "Bilstein", "Ruville", "Bosal", "Valeo", "Eyquem" і ін.
Активи. До складу корпорації "УкрАВТО" входять:
• заводи з виробництва автомобілів – два в Україні і два в Польщі (у тому числі український ЗАЗ і польський FSO);
• заводи з виробництва комплектуючих – 10 в Україні і 12 в Польщі;
• автосалони і пункти продажів – 400 в Україні і 76 в Польщі;
• сервісні центри – 222 в Україні і 192 в Польщі.
Крім того, корпорація виступає акціонером фінансової групи "Автоальянс", компаній страховок "Дженералі Гарант Страхування" і "Дженералі Гарант Страхування життя", компанії по міжнародних вантажоперевезеннях "Транськапітал", туристичної компанії "Гермес Тревел Груп", декількох ресторанів в Києві і Київській області.
Володіє мережею АЗС "УкрАВТО", митно-ліцензійними складами в Києві, Донецьку і Сімферополі та іншими активами.
Власність. Ключовий акціонер корпорації – Таріел Васадзе, відомий український бізнесмен грузинського походження і народний депутат України від Блоку Юлії Тімошенко.
В лютому 2008 року журнал "Фокус" оцінив стан співвласника "УкрАВТО" в $780 млн. А декілька місяців опісля видання "Кореспондент", вивчаючи його активи, прийшло до висновку, що стан автомобільного магната "тягне" на $2,1 млрд. завдяки чому в ТОП-50 українських товстосумів він зайняв 14-е місце.

"Індустріальний Союз Донбасу" (ІСД)
Загальні відомості. Корпорація "Індустріальний Союз Донбасу" (ІСД) входить до числа найбільших транснаціональних компаній, що займають ключові позиції у виробництві сталі Центрально- і Східно-європейського регіону.
З виробничою потужністю більше 10 млн. т сталі в рік металургійна група корпорації перебуває в трійці лідерів сталеливарної промисловості України, а також входить до числа 30 найбільших металургійних компаній світу за версією Міжнародного інституту чавуну і сталі.
Підприємства групи ІСД здійснюють поставки порядку трьом тисячам клієнтів в більш ніж 40 країн світу.
Корпорація заснована в 1995 році в Донецьку.
Активи. ІСД інвестує засоби в ринки Східної і Центральної Європи, що розвиваються, – Україну, Польщу, Угорщину, Чехію.
В корпорацію входять наступні металургійні активи:
• ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" (Алчевськ, Україна);
• ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" (Дніпродзержинськ, Україна);
• "ІСД - Дунаферр" (Дунайварош, Угорщина);
• "ІСД - Гута Ченстохова" (Ченстохова, Польща);
• ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" (Дніпропетровськ, Україна);
• ВАТ "Алчевськкокс" (Алчевськ, Україна);
• Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева (Краматорськ, Україна);
• Армавірський металургійний завод (Армавір, Росія).
Торгові партнери корпорації – компанія "Дуферко і ТОВ" "Українська гірничо-металургійна компанія".
Інвестиції. На своїх підприємствах корпорація здійснює планомірну інвестиційну політику, направлену на їх модернізацію і реконструкцію. Загальний запланований об'єм інвестицій на 2005-2011 рр. – 2,7 млрд. дол. США
В 2007 році ІСД досягла піку семирічного інвестиційного плану на своїх заводах, вклавши в модернізацію більше $1 млрд. Завдяки обширній програмі вже до 2009-2010 рр. виробнича потужність сталеливарних підприємств корпорації виросте до 15-16 млн. т в рік. Основні інвестиції направлені на поліпшення екологічних показників, енергозбереження, збільшення виробничих потужностей, розширення асортименту випущеної продукції, а також поліпшення її якості.
Керівництво і власники. Голова ради директорів корпорації ІСД –відомий український бізнесмен і меценат Сергій Тарута. Генеральний      директор – Олег Мкртчан.
В числі ключових співвласників перебувають ті ж С.Тарута і О.Мкртчан, а також Віталій Гайдук – колишній віце-прем'єр-міністр України з питань ТЕК, який нині очолює групу радників Прем'єра Юлії Тімошенко.
Всі три співвласники ІСД, згідно ряду рейтингів, з мільярдними статками входять до числа найбагатших українців.
Спорт. Корпорація фінансує спортивний клуб ІСД, який надає фінансову і матеріальну підтримку українським перспективним спортсменам, ветеранам спорту, спортсменам-інвалідам, виступає організатором чемпіонатів і турнірів.
Крім того, в числі спортивних активів групи – футбольний клуб "Металіст" (Донецьк), який виступає в Прем'єр-лізі України.

Кондитерська корпорація "ROSHEN"
Загальні відомості. Кондитерська корпорація "ROSHEN" – лідер національного ринку кондитерський виробів. Близько 25% всіх українських солодощів випускається на фабриках підприємства – Київської, Вінницької, Маріупольської і Кременчуцької.
В 2001 році до корпорації "ROSHEN" увійшла Липецька кондитерська фабрика "Ліконф" (Росія), в 2006-м – Клайпедська кондитерська фабрика (Литва).
В асортименті корпорації більше 200 видів цукерок, шоколаду, карамелі, печива, вафель, мармеладу і тортів. Корпорація працює з 40 дистриб'юторами в Україні і 100 – в країнах СНГ. Продукція експортується до Росії, Казахстану, Узбекистану, Молдови, Естонії, Латвії, Литви, США, Канади, Німеччини та Ізраїлю.
Персонал. Кількість працівників власне корпорації – 240 чоловік. Кількість працівників на кондитерських фабриках: Київської – 3500, Вінницької – 2270, Маріупольської – 1160, Кременчуцької – 985, Липецької – 1200. На молочному комбінаті "Бершадьмолоко" – 415. В логістичному центрі – 375.
Виробництво. В 2007 році реалізація продукції "ROSHEN" склала більше $650 млн. (майже на 25% більше в порівнянні з 2006-м). Загальний об'єм виробництва кондитерської продукції – 350 тис. т (на 13% більше, ніж в 2006-му). Для українського ринку корпорація провела 150 тис. т продукції (на 11% більше, ніж роком раніше).
Інвестиції. В 2007 році "ROSHEN" інвестувала в розвиток виробництва і капітальне будівництво близько 100 млн. євро. Проведена модернізація устаткування Маріупольської, Київської і Кременчуцької кондитерських фабрик (КФ) на загальну суму $13,3 млн. Закуплено автотехніки на $1,7 млн.
В 2007 році виробничі об'єкти корпорації "ROSHEN" сертифіковані відповідно до вимог міжнародних стандартів якості і безпеки продуктів харчування ISO 22000:2005.
Власність. Разом з корпораціями і підприємствами "Богдан", "Агропродінвест", "Ленінська кузня", "ISTA", "Укравтозапчасть", "Рідна марка", "5 канал" і іншими активами корпорація "ROSHEN" входить до складу Групи "Укрпромінвест".
Ключовий співвласник Групи – відомий український бізнесмен і політик, екс-нардеп, міністр закордонних справ України Петро Порошенко.

"Систем Кепітал Менеджмент" (СКМ)
Загальні відомості. "Систем Кепітал Менеджмент" (СКМ) – найбільша фінансово-промислова група України. Діяльність сконцентрована в чотирьох основних сферах: металургія і видобуток вугілля; виробництво електроенергії; банківська справа і страхування; телекомунікації. Крім того, СКМ володіє і управляє активами в інших секторах бізнесу, включаючи нерухомість, медіа-бізнес, видобування і переробку глини, роздрібну торгівлю, машинобудування, виробництво пива, автозаправні станції, спорт.
Крім українських активів СКМ володіє компаніями в країнах Євросоюзу і Швейцарії.
В 2007 році консолідований дохід підприємств групи склав $9,563 млрд. Консолідовані активи групи в 2007-м склали $19,903 млрд. Згідно даних звітності СКМ за стандартами МСФО, цей показник більш ніж на 75% перевищив аналогічний показник попереднього року.
Компанія СКМ заснована в 2000 році. Головний офіс розташований в Донецьку. Генеральний директор – Олег Попів. Основний акціонер (володіє 90% акцій) – Рінат Ахметов, народний депутат України від Партії регіонів і, згідно ряду рейтингів, найбагатший українець.
СКМ володіє контрольними пакетами акцій більше 90 підприємств (включаючи опосередковане володіння), на яких трудяться близько 165 тис. людей. Входить до числа найбільших вітчизняних інвесторів в українській економіці. В період з 2006 по 2010 рр. СКМ запланувала інвестувати в національну економіку близько $6 млрд.
Гірничо-металургійні підприємства СКМ, з'єднані в групу "Метінвест", щорічно видобувають 10,8 млн. т сталі. Частка "Донбасівської паливно-енергетичної компанії" (ДПЕК), енергетичного бізнесу СКМ, складає 22% всього виробництва електроенергії українськими теплоелектростанціями. Два банки і дві страхові компанії займають лідируючі позиції на фінансовому ринку країни. Телекомунікаційний бізнес СКМ, що динамічно розвивається, займає друге місце на ринку фіксованого зв'язку після державного оператора "Укртелеком".
СКМ володіє 44% акцій компанії "Астеліт", яка управляє третьою по кількості абонентів українським оператором мобільного зв'язку life:).
Напрямки бізнесу. Зараз домінуюче положення в групі, як по об'ємах виробництва, так і по об'ємах прибутку, займають підприємства важкої промисловості. Проте здійснювана стратегія реструктуризації бізнесу групи припускає збільшення частки постіндустріальних напрямів – фінансового, телекомунікаційного, медиа- та інших – в загальній структурі бізнесу групи СКМ.
З метою підвищення ефективності управління підприємствами в рамках однієї галузі або єдиного ланцюга створення вартості, у складі групи виділені галузеві холдинги "Метінвест" (гірничо-металургійний сектор), "ДТЕК" (енергетичний сектор) "Фарлеп-Інвест" (телекомунікаційний сектор), "Еста Холдинг" (нерухомість). Надалі планується продовжити формування галузевих
холдингів і в інших напрямах бізнесу групи СКМ.
Цільова структура бізнесу СКМ:

Активи. До групи "Метінвест" входять 23 українських і зарубіжних підприємства. В їх числі ряд гірничо-збагачувальних комбінатів, об'єднання "Краснодонуголь", "Авдєєвський коксохімічний завод", меткомбінат "Азовсталь", "Єнакієвський металургійний завод", "Харцизький трубний завод", та ін. В Європі "Метінвест" представлений прокатними підприємствами "Ferriera Valsider", "Trametal" (Італія), "Promet Steel" (Болгарія) і "Spartan UK" (Великобританія). Ключовий партнер гірничо-металургійного бізнесу СКМ – "Смарт-холдинг" російського бізнесмена Вадима Новінського.
В числі енергетичних компаній, контрольованих ДТЕК: ВАТ "Павлоградуголь", шахта "Комсомолець Донбасу", ТОВ "Моспінське вугілляпереробне підприємство", Зуєвська, Кураховська і Луганська теплоелектростанції, що входять до складу компанії ТОВ "Востокенерго" та ін.
Фінансові активи групи складають "Перший український міжнародний банк", "Донгорбанк", компанії страховок "АСКА" і "АСКА-життя".
Телекомунікаційний бізнес: група "Фарлеп-Оптіма телеком" (надає послуги під єдиним брендом "Vega"), компанія "Астеліт" (оператор мобільного зв'язку life:)).
Проекти СКМ на ринку нерухомості реалізує компанія "Еста Холдинг". У тому числі, управляє діяльністю 5-зіркових готелів "Донбас-палас (Донецьк) і "Опера" (Київ).
Також до групи СКМ входять мережі АЗС "Гефест" і "Паралель", телерадіокомпанія "Україна", видавничий холдинг "Сьогодні Мультимедіа" (газети "Сьогодні", "Донецькі новини", "Вечірній Донецьк", "Салон Дону і Баса", "Вечорком" та ін.), компанія "Український Рітейл" (торгова мережа "Брусниця"), декілька машинобудівних підприємств ("Дружковський машзавод", "Горлівський машинобудівник", "Донецкгормаш", "Донецький енергозавод", "Свердловський машинобудівний завод").

ВИСНОВОК

Стратегія економічного розвитку України передбачає сприяння процесам транснаціоналізацїі українського корпоративного капіталу на користь нарощування його конкурентоспроможності і фінансового потенціалу, а не боротьбу з ними через реприватизацію.
Формування українських ТНК може стати одним з стратегічних пріоритетів державної політики, яка за умови створення відповідного зовнішнього середовища (податкового стимулювання, у тому числі вибіркове стимулювання перспективних підприємств і областей), сприятиме підвищенню конкурентоспроможність економіки і за рахунок ексклюзивних можливостей ТНК забезпечить виживання національних підприємств в умовах. В той час, як “чистий національний виробник” неминуче програє конкурентну боротьбу. При цьому забезпечення балансу між іноземними і українськими ТНК загострить конкурентну боротьбу на ринку і сприятиме як кращому задоволенню потреб споживачів, так і підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.
Таким чином, найперспективнішими для формування українських ТНК областями є ВПК, машинобудування, авіаційна, ракетно-космічна, металургійна і хімічна промисловість, електроніка, транспорт, легка і харчова промисловість, наукові дослідження, програмування і веб-дизайн.

Завдання

Опрацювати параграф 9 Сторінки 41-43

Дати письмову відповідь на запитання

Що таке ТНК? У яких видах економічної діяльності вони найбільш поширені?

Який вплив має діяльність ТНК та існування інтеграційних угруповань на географію сучасного світового господарства?

Наведіть приклади ТНК та вкажіть види їхньої діяльності.

Які ви знаєте форми економічної інтеграції? Наведіть приклади.

Вівторок 05.10.2020, урок № 3

Тема уроку: "Тематичне оцінювання".

І варіант

( з 1-6 по 0.5 бала)

1. Сукупна вартість усіх товарів і послуг, вироблених протягом року на території держави, а також прибутки, що надходять до країни із-за кордону від національних компаній – це

А ВВП        В ВНД Б паритет купівельної спроможності     Г ВВП на одну особу

2. Визначте правильний варіант ланцюга “галузь – підприємство – головний чинник розміщення підприємства”:

А гірничовидобувна промисловість – сталеплавильна – наука
В харчова промисловість – виробництво сиру – кваліфіковані кадри

Б лісова промисловість – виробництво меблів – споживач
Г сільське господарство – виробництво зерна – енергетичні ресурси

3. Вкажіть форму організації виробництва, що має таке визначення – “виробничі зв’язки підприємств із метою спільного виробництва кінцевої продукції”:

А спеціалізація     В комбінування

Б дисперсія Г кооперування

4. Найвищою формою просторової організації національної економіки є

А промислова агломерація     В економічний район

Б промисловий центр    Г промисловий пункт

5. Для якого етапу розвитку світового господарства характерний є розвиток сільського господарства?

А привласнюючого       В індустріального

Б аграрного          Г постіндустріального

6. Яка із наведених країн не входить до “Великої двадцятки”?

А Нова Зеландія В Індонезія

Б Південна Африка       Г Туреччина

( з 7-8 по 1.5 бала)

7. Встановіть відповідність між типами країн світу за рівнем економічного розвитку та їх прикладами.

1        країни планової економіки     А       Італія, Японія, Канада

2        країни “Великої сімки” Б        Індонезія, Ірак, Нігерія

3        нові індустріальні країни        В       Китай, КНДР, В’єтнам

4        країни-експортери нафти        Г        Індія, Аргентина, Малайзія

                    Д       Шрі-Ланка, Колумбія, Зімбабве

8. Встановіть відповідність між типом країн за переважаючим сектором економіки та їх прикладами.

1        аграрні        А       США, Великобританія

2        індустріальні        Б        Афганістан, Ефіопія

3        індустріально-аграрні    В       Словаччина, Україна

4        постіндустріальні Г        Австралія, Південна Африка

                    Д       Мексика, Індія

( з 9-11 по 2 бала)

9. Розшифруйте абревіатуру “НАФТА”. Які країни входять до складу цієї економічної організації.

10. Вкажіть переваги та недоліки ринкової економічної системи.

11. Уявіть, що Вам потрібно обрати місце для невеликої пекарні з виробництва хлібобулочних виробів. Які чинники Ви візьмете до уваги? Укажіть конкретне місце у Вашому населеному пункті та обґрунтуйте економічну ефективність свого рішення.

ІІ варіант

( з 1-6 по 0.5 бала)

1. Сукупна вартість усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених на території країни незалежно від національної належності підприємств – це

А ВВП        В ВНД

Б паритет купівельної спроможності         Г ВВП на одну особу

2. Визначте правильний варіант ланцюга “галузь – продукція – основний чинник розміщення”:

А харчова промисловість – макарони – кваліфіковані кадри
В хімічна промисловість – мінеральні добрива – споживач

Б будівництво – житло – наука

    Г сільське господарство – розведення овець – наука

3. Вкажіть форму організації виробництва, що має таке визначення – “випуск на одному підприємстві різної продукції на основі комплексного використання сировини або відходів виробництва”:

А спеціалізація     В комбінування

Б дисперсія Г кооперування

4. Найнижчою формою просторової організації національної економіки є

А промислова агломерація     В економічний район

Б промисловий центр    Г промисловий пункт

5. Для якого етапу розвитку світового господарства характерний є розвиток промисловості?

А привласнюючого       В індустріального

Б аграрного          Г постіндустріального

6. Яка із наведених країн не входить до “Великої двадцятки”?

А Саудівська Аравія      В Мексика

Б ОАЕ         Г Південна Корея

( з 7-8 по 1.5 бала)

7. Встановіть відповідність між типами країн світу за рівнем економічного розвитку та їх прикладами.

1        найменш розвинуті країни      А       Бразилія, Мексика, Таїланд

2        країни “Великої сімки” Б        Куба, Камбоджа, Грузія

3        нові індустріальні країни        В       Ефіопія, Гаїті, Лаос

4        країни-експортери нафти        Г        Франція, Великобританія, США

                    Д       Венесуела, Лівія, Іран

8. Встановіть відповідність між типом країн за переважаючим сектором економіки та їх прикладами.

1        аграрні        А       Польща, Чехія

2        індустріальні        Б        М’янма, Сомалі

3        індустріально-аграрні    В       Італія, Японія

4        постіндустріальні Г        Туреччина, Аргентина

                    Д       Ботсвана, Ісландія

( з 9-11 по 2 бала)

9. Розшифруйте абревіатуру “ІЛР”. Які компоненти формують цей показник.

10. Вкажіть переваги та недоліки планової економічної системи.

11. Уявіть, що Вам потрібно обрати місце для невеликої підприємства з пошиття одягу. Які чинники Ви візьмете до уваги? Укажіть конкретне місце у Вашому населеному пункті та обґрунтуйте економічну ефективність свого рішення.

П'ятниця 09.10.2020, урок № 4

Тема уроку: "Сільське господарство".

Пропонована розробка «Сільське господарство світу. Географія основних зернових і технічних культур та виробництва продукції тваринництва. Найбільші країни-виробники сільськогосподарської продукції» містить в собі детальний конспект уроку. На уроці передбачені різні форми роботи учнів, що розвивають навички аналізувати та синтезувати інформацію, робити прогнозовані висновки; розвивають уміння працювати з картами, підручниками, різними джерелами географічної інформації; розвивають уміння працювати в групі.

Мета: визначити основні тенденції та особливості розвитку сільського господарства світу;

з'ясувати географію сільськогосподарського виробництва світу;

визначити особливості та чинники розміщення галузей;

дізнатися про найбільших виробників сільськогосподарської продукції;

удосконалити навички аналізу інформаційних джерел.

Хід уроку

I Організаційний момент

II Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

$Описание: G:\сухар сільське господарство\Семінар з географії\IMG_1926.JPG$ За аналітичними підрахунками вчених, ресурсів Землі вистачить прогодувати кілька десятків мільярдів людей. Близько 60% населення світу, чисельність якого менше десяти мільярдів, недоїдають, а частина навіть опинилася на межі голодної смерті. Чим можна пояснити такі невідповідності?

III Актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів

Прийом “Асоціації”

Рис — вологість, тепло; молочні корови — соковиті корми.

Прийом “Бесіда

• Що таке сільське господарство?

• Галузевий склад сільського господарства?

• Назвіть чинники від яких залежить розвиток сільського господарства.

• Яке значення сільського господарства?

Повідомлення

Частка сільського господарства у загальному ВВП за окремими регіонами. З 1970 року сільське господарство збільшило виробництво у 3,7 разів (у сталих цінах 2005 року). Темпи зростання були найбільшими в Азійсько-Тихоокеанському (6%), Африканському (3,5%) та Латиноамериканському (3,4%) регіонах. Північна Америка, Європа, Австралія, Нова Зеландія та Японія після значного зростання до 1970 року продовжили зростання меншими темпами — близько 2,5%. Глобальна частка високо розвинутих регіонів залишається головною — 68,3% у 2014 році (1970 року становила 85,7%). За цей період частка Азіатсько-Тихоокеанського регіону зросла з 6,4 до 22,3%.

IV Вивчення нового матеріалу

Завдання:

· визначити основні тенденції та особливості розвитку сільського господарства світу;

· з’ясувати географію сільськогосподарського виробництва;

· дізнатися про найбільших виробників сільськогосподарської продукції.

Пояснення вчителя з елементами бесіди

Прийом «Практичність теорії»

Робота в малих групах

За допомогою підручника та карт визначте основні райони вирощування основних груп сільськогосподарських культур (заповнити таблицю).

Головні культури	Райони вирощування у світі	Країни з найбільшою площею	Особливості вирощування	Країни-імпортери, і країни-експортери
Пшениця
Рис
Кукурудза

Група 1. «Дослідники пшениці»

Група 2. «Дослідники рису»

Група 3. «Дослідники кукурудзи»

Спікери груп під час виступу роблять відповідні наліпки на карті світу.

Учні кожної з груп під час роботи повинні відповісти на запитання:

· В яких півкулях вирощують зернові?

· В яких регіонах?

· В яких кліматичних поясах?

· Назвати і показати найбільших виробників цих культур

· До яких груп країн за рівнем економічного розвитку належать найбільші виробники?

· Як розрізняють за формою власності та використанням земель?

· Для яких груп притаманні?

Сільське господарство світу відрізняється у високорозвинених країнах та країнах, що розвиваються. У перших воно має високотоварний характер, у других — дрібнотоварний.

Сільське господарство
Високотоварне	Дрібнотоварне
Висока продуктивність	Низька продуктивність
Інтенсивний шлях розвитку	Екстенсивний шлях розвитку
Високий рівень спеціалізації окремих господарств	Відсутність вузької спеціалізації окремих господарств
Високопродуктивне рослинництво з механізацією та хімізацією	Плужне і мотичне землеробство
Інтенсивне тваринництво з більшим обсягом виробленої продукції	Пасовищне тваринництво, кочове і напівкочове скотарство.

· Які способи ведення сільського господарства переважають у цих країнах?

Висновки:

· Які головні чинники географії вирощування зернових.

· У яких країнах за рівнем розвитку більше можливостей зменшити залежність від природних чинників ? За рахунок чого ?

· Яка група країн здатна забезпечити рослинними продуктами харчування населення світу?

Дискусія

За аналітичними підрахунками вчених, ресурсів Землі вистачить прогодувати кілька десятків мільярдів людей. Близько 60% населення світу, чисельність якого менше десяти мільярдів, недоїдають, а частина навіть опинилася на межі голодної смерті. Чим можна пояснити такі невідповідності?

· Яке місце України у світовому виробництві зернових? Чи має Україна перспективи розвитку?

· Чому сільськогосподарська праця тяжка? (погляд учнів)

· Чи можна щось змінити в сільськогосподарській праці? (погляд учнів)

Завдання

Опрацювати параграф 10 Сторінки 48-53

Дати письмову відповідь на запитання

Назвіть чинники, які впливають на розвиток сільського господарства.

У чому суть агробізнесу?

Наведіть приклади агрохолдингів в Україні. Яку продукцію вони виробляють?

На врожайність сільськогосподарських культур впливають багато чинників, серед яких вирішальне значення належить погодним умовам. Поясніть, як погодні умови цього року вплинули на сільське господарство вашої області.

З’ясуйте та обґрунтуйте причини скорочення земельного фонду в Японії.

Вівторок 03.11.2020, урок № 5

Тема уроку: " Структура розміщення тваринництва України."

Мета: охарактеризувати галузеву структуру тваринництва, його кормову базу; дати поняття про зональну спеціалізацію сільського господарства, про приміські сільськогосподарські райони; удосконалювати навички аналізу статистичних даних щодо сільськогосподарського виробництва; виховувати організованість, ділові якості, повагу до думки інших (під час обговорення соціогеографічного практикуму).

II. Мотивація навчальної діяльності

Соціогеографічний практикум

1. Які сільськогосподарські культури вирощують на вашій дачній ділянці (присадибній ділянці)? Чи пов’язана «спеціалізація» вашого городу з природними умовами краю? Які несприятливі природні явища загрожують вашим шести соткам? Назвіть основні технологічні процеси городу (що потрібно робити, щоб там щось виросло?) Які види продукції виготовляє ваша «домашня харчова промисловість»? Яку ви берете участь у виробництві?

2. Якщо ви мешкаєте в сільській місцевості (або у вас є родичі в сільській місцевості), пригадайте, на яку живність багата садиба? Дайте характеристику кормової бази тваринництва вашого двору. Які види продуктів поставляє до вашого столу домашнє виробництво?

3. Чи може фермерське господарство бути повністю натуральним, тобто забезпечити себе всіма речами, необхідними для життя сучасної людини?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Тваринництво, його структура. Рибне господарство

Тваринництво — друга після рослинництва галузь сільського господарства. У складі тваринництва декілька галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво та ін. На структуру, розміщення і спеціалізацію тваринництва впливає характер кормової бази. Майже третину всіх посівних площ в Україні зайнято під кормовими культурами, до яких належить кукурудза на силос і зелений корм, а також соя, люпин, кормові боби. Решта кормових угідь зайнята посівами однорічних трав, багаторічних трав та озимих на зелений корм. Кормові культури вирощують повсюдно: кукурудзу, фуражне зерно, кормові коренеплоди в усіх природних зонах, багаторічні трави — на Поліссі та в Лісостепу, кормові баштанні — в Степу. Кормовою базою для тваринництва є й природні угіддя — сіножаті й пасовища.

Скотарство займається розведенням великої рогатої худоби. У лісостеповій зоні розводять молочні породи худоби, тому що тут легше забезпечити худобу соковитими травами. Молочно-м’ясну худобу розводять у степовій зоні, де на природних пасовищах мало соковитих кормів, оскільки трави влітку засихають, але є можливість забезпечити худобу силосними і концентрованими кормами. У посушливих степах розводять худобу м’ясних порід.

Свинарство займає друге місце після скотарства. Ця галузь базується на кормах, що отримуються від землеробства, і на відходах харчової промисловості. Розміщується воно повсюдно з найбільшою концентрацією в приміських зонах, що зумовлено наявністю споживачів. У Поліссі та в Лісостепу переважають породи м’ясо-сального, а в степу — сального напряму.

Значного розвитку набуло птахівництво. Ця галузь є найбільш механізованою. Поблизу міст і в зерновій зоні займаються птахівництвом для отримання м’яса і яєць. Вівчарство найбільш поширено в Степу і в Карпатах на природних пасовищах. Основними напрямами вівчарства є тонкорунне та напівтонкорунне, які дають вовну, та м’ясо-вовняне вівчарство.

Ставкове рибництво є перспективним напрямом розвитку. Воно розвивається на основі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу тощо. Найбільш розвинута ця галузь у Лісостепу та Карпатах.

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 104. Які види тваринництва ви знаєте? Від яких чинників залежать розміщення і спеціалізація тваринництва? Назвіть напрями скотарства та свинарства.

За картою атласу визначте розміщення основних галузей тваринництва в Україні.

Які чинники впливають на таке розміщення?

III. Вивчення нового матеріалу

2. Зональна спеціалізація сільського господарства

Сільське господарство тісно пов’язане з ґрунтово-кліматичними ресурсами, що визначає зональну спеціалізацію галузі. Виділяють три сільськогосподарські зони — мішаних лісів, лісостепу та степу, а також два гірських регіони — Карпати та Крим.

Зона мішаних лісів спеціалізується на виробництві типової для цих природних умов продукції: озиме жито, овес, картопля, льон-довгунець тощо. Тваринництво має молочну, молочно-м’ясну та м’ясо-сальну спеціалізацію. Зона мішаних лісів має значну заболоченість, тому це один з основних районів для проведення меліорації.

Зона лісостепу виступає як важливий район землеробства та тваринництва. Провідними галузями землеробства є зернове господарство (озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь). Цей район має надзвичайно сприятливі умови для вирощування цукрових буряків. Тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби м’ясо-молочного і молочно-м’ясного напрямів, м’ясо-сальному свинарстві. Лісостеп має найвищий агрокліматичний потенціал — родючі ґрунти, тепле літо, достатню зволоженість.

У цілому зона степу сприятлива для вирощування багатьох сільськогосподарських культур. Провідними культурами зони є передусім зернові (озима пшениця, кукурудза на зерно та зелений корм) та соняшник. Високотоварними є виноградарство та садівництво, овочівництво, вирощування баштанних. Головна галузь тваринництва — розведення великої рогатої худоби м’ясо-молочного та м’ясного напрямів. Для стабільних урожаїв у цьому районі потрібне застосування зрошувальної меліорації, особливо в південних регіонах.

У гірських районах Карпат та Криму провідною галуззю спеціалізації є тваринництво, зокрема розведення овець і великої рогатої худоби м’ясо-молочного напряму. Південний берег Криму має субропічний клімат, проте вільних земель для ведення сільського господарства дуже мало.

Приміське господарство — напрям у сільськогосподарській спеціалізації, характерний для приміських зон великих міст.

Приміські сільськогосподарські райони мають позазональну спеціалізацію. Вони сформувалися поблизу великих міст. Ці райони покликані задовольнити потреби городян у продукції землеробства та тваринництва, що є малотранспортабельною (швидко псується, погано зберігається тощо). Такою продукцією є молоко та вироби з нього, свіжі овочі, фрукти.

Завдання;

Опрацювати параграф 12 Сторінки 60-63

Дати відповіді на запитання!

Чому крупні птахівницькі ферми розміщують поблизу великих міст? Які види продукції дають такі підприємства? Чому на спеціалізованих фермах продуктивність праці вища, ніж у фермерському господарстві?

Тільки в Карпатах, на відміну від інших районів України, овець доїли і виготовляли з овечого молока сир, масло та інші продукти. Чому тільки в Карпатах? Як це можна пояснити?

П'ятниця 06.11.2020, урок № 6

Тема уроку: "Сільське господарство світу."

Мета: сформувати систему знань про світове господарство, міжнародний поділ та інтеграцію праці, закономірності розвитку світового господарства і його структуру; з’ясувати місце України у світовому господарстві; розвивати уміння аналізувати динаміку розвитку світового господарства, глобальне світосприйняття учнів; виховувати географічне, економічне та логічне мислення

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Прийом «Географічний крос»

1. Що таке господарство країни.
2. Які структури господарства ви знаєте?
3. Назвіть основні форми організації виробництва?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Світове господарство — історично складена сукупність національних господарств усіх країн світу, пов’язаних між собою всесвітніми економічними зв’язками, в основі яких лежить міжнародний поділ праці.

Розповідь учителя. Співвідношення рослинництва і тваринництва залежить від рівня індустріалізації країни, природних умов, етнічних і релігійних особливостей тієї чи іншої країни. У цілому в економічно розвинених країнах Європи і Англо-Америки переважає тваринництво, що ведеться на передовій базі з використанням досягнень науки, а в країнах, що розвиваються, особливо в екваторіальній, субекваторіальній зоні та зоні мусонного клімату — рослинництво. У сільськогосподарському виробництві зайнята приблизно половина економічно активного населення світу.

Учитель привертає увагу класу до назви параграфа підручника.

Основа рослинництва - зернове господарство. Зернові культури займають майже 1/2 оброблюваної території, вони є основним джерелом рослинних білків у харчуванні. Щорічно збирається близько 2 млрд т на рік зернових. Майже 4/5 світового виробництва припадає на три основні «хліби людства» - пшеницю, рис і кукурудзу.

Бесіда з демонстрацією карти. Основними районами посівів пшениці є помірні та субтропічні широти Євразії, Північної та Південної Америки, Австралії. Основні виробники пшениці у світі - Китай, Індія, США, Франція, Росія, Канада, Австралія. ()

Основні райони вирощування кукурудзи - Північна і Південна Америка. Найбільші виробники - США, Аргентина, Китай, Бразилія, Франція, Мексика. Головною культурою екваторіальних, тропічних та субтропічних поясів є рис

Технічні культури (цукрову тростину, бавовник, каучуконоси), а також виноград, чай, каву, какао вирощують в екваторіальному, тропічному і субтропічному поясах. У помірному - льон-довгунець, соняшник, сою, цукрові буряки
Євросоюз також дуже зацікавлений у поставках екологічно чистих продуктів без ГМО.

Тваринництво розвинуте в усіх регіонах земної кулі. Воно досить різноманітне за складом, напрямками, рівнем інтенсивності та продуктивності.

Серед галузей тваринництва найбільш поширене зокрема скотарство, яке займається розведенням великої рогатої худоби. Більша половина худоби припадає на країни, що розвиваються. Найбільше поголів'я худоби в Індії, Бразилії, Китаї, США, Аргентині. Свинарство поширене всюди, крім мусульманських країн. Значне поголів'я свиней у Китаї (майже 50 %), країнах Європи (Німеччині, Франції, Італії, Великій Британії, Росії, Україні, Польщі), до 10 % - у США. Рибальством людство займається здавна, і поширене воно на планеті скрізь.

Вівчарство поширене майже повсюдно. Але більша частина овець випасається в напівпустельних і пустельних районах світу. Найбільші виробники вовни і баранини - Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка, Аргентина, Індія. Вівчарство розвинене також у Великій Британії, Іспанії, Туреччині, Китаї, США та ін.

Оленів розводять у лісовій і тундровій зонах Північної півкулі. Ще й нині тут трапляються табуни диких оленів. Верблюди поширені в країнах з аридним кліматом. Кролів вирощують у багатьох країнах світу, за винятком тропічних та екваторіальних

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Творча лабораторія»

Завдання. За картами атласу зв`ясувати основних виробників с.г. продукції. Головних експортерів та імпортерів. Наприклад як показано в таблиці.

Зернові культури — пшениця, кукурудза, ячмінь, жито, овес. Україна є одним із найбільших світових виробників зерна. Експортувавши в минулому маркетинговому році 32,3 млн т (причому на головній позиції тут — кукурудза 17,47 млн т), Україна зайняла третє місце у світі серед світових його експортерів. На першому США — 72,3 млн т, а на другому Євросоюз — 38,5 млн т.

У світі з виробництва гречки Україна займає третє місце (приблизно 9% виробництва).

По експорту насіння та олії соняшнику Україна нині — на першому місці в світі. А Україна щорічно може експортувати 4 млн т картоплі. Основними покупцями були Узбекистан, Молдова, Сербія, Македонія і Росія.

Останніми роками спостерігалося нарощування експорту моркви, цибулі, навіть капусти. Найбільшими імпортерами української овочевої продукції, крім тієї ж Росії (яку ми втрачаємо, стають Ірак, Туреччина, Великобританія). Очікується, що український експорт заморожених овочів ще більше розшириться: ними нині цікавляться Малайзія, Сейшельські острови, Боснія і Герцеговина, африканська країна Того

Бджолярство сильно стало розвиватися за Президента Віктора Ющенка. З виробництва меду нині Україна посідає перше місце в Європі й п’яте — у світі. А мед — це вже не агросировина, мабуть, а продукт вторинної її переробки (у кооперації з бджолами). Продаємо свій мед ми навіть у такі розвинуті країни, як Бельгія, Франція, Туреччина, Литва, Канада.

Додаток до уроку

Зернові культури є головними продовольчими і фуражними рослинами. Вони займають більшу частину посівних площ земної кулі. Основні зернові культури світу — пшениця, рис, кукурудза, які називають «трьома хлібами людства».

Світове виробництво зерна щороку складає понад 2 млрд т, у тому числі близько 600 млн т пшениці. Експорт пшениці виявився сконцентрованим у руках порівняно невеликої групи країн — США (50 %), Канади, Франції, Австралії, Аргентини. Великими імпортерами зерна (більше 50 % світового імпорту) є країни, що розвиваються. Вони ввозять головним чином продовольче зерно. Наприклад, Єгипет завозить щороку близько 10 млн т зерна, Бразілія — 5 млн т, Японія — 30 млн т, Росія — 27–35 млн т. До імпортерів належать також Великобританія, Німеччина, Нідерланди, Швейцарія, Китай.

Рис культивують перш за все в країнах Південної, Східної та Південно-Східної Азії (90 % світового збору). Посіви рису є також у Центральній Азії, південних районах Європи, на півдні Північної Америки та в окремих регіонах Південної Америки. Найбільшими виробниками рису є Китай та Індія (дають понад половину світового врожаю), В’єтнам, Корея, Індонезія, Банґладеш, Таїланд, Бірма, Філіппіни, Бразілія, Мексика, Мадаґаскар, Японія, США, Італія, Іспанія. Але до числа найбільших експортерів вони входять не всі, що пояснюється великою кількістю населення у цих країнах. Основними експортерами рису є Таїланд, США, М’янма, Італія, а імпортерами — Індонезія, Іран, країни Європи.

Кукурудза у більшості країн є кормовою культурою. Але в окремих країнах вона вживається як продовольче зерно. Майже половина кукурудзи, що виробляється у світі, припадає на США. Великими виробниками кукурудзи також є Китай, Франція, Південна Африка, Бразілія, Мексика, Аргентина, Україна, Росія, Румунія. Основні експортери кукурудзи: США, Аргентина, Франція, Таїланд, ПА. Головними імпортерами цього зерна є країни Європи та Японія.

До технічних культур належать цукроносні, олійні, волокнисті культури та каучуконоси.

До цукроносних культур відносяться цукрова тростина та цукровий буряк. Більше половини цукру виробляється з цукрової тростини. Її вирощують у США, Мексиці, Бразілії, Австралії, на Кубі, Філіппінах, у Пакистані, Аргентині, ПА, Перу, В’єтнамі, Китаї. Головні експортери тростинного цукру-сирцю: Куба, Бразілія, Мексика, Ямайка, Пуерто-Рико, Філіппіни, Маврикій, Австралія. Основними імпортерами є країни Європи, Японія, Канада.

Цукровий буряк вирощують переважно у країнах Європи та Північної Америки. Головними виробниками цукру-сирцю з цукрового буряку є Франція, Німеччина, Україна, Італія, Росія, Великобританія, Іспанія, Польща, Чехія, Словаччина. Значним експортером бурякового цукру є Франція. Має всі умови стати великим експортером цього продукту Україна. Більшість країн Європи та США імпортують цукор, навіть якщо у них є власне виробництво.

Олійні культури є сировиною для одержання жирів рослинного походження. Головною олійною культурою є соєві боби, з яких у світі отримують до 1/3 олії. Близько 60 % збору соєвих бобів та 80 % виробництва припадає на США. Ця олія виробляється також у Китаї, Кореї, Японії, Канаді, Бразілії, Індонезії.

Арахіс вирощують у багатьох країнах субтропіків та тропіків. Він поширений в Індії, Ніґерії, країнах Західної Африки, Індонезії, Бразілії, Аргентині, США, Китаї. Основні експортери — країни Західної Африки, імпортери — країни Європи.

Соняшник вирощується переважно в Росії, Україні, країнах південної Європи, США, Аргентині, Китаї.

У країнах Південно-Східної Азії та Екваторіальної Африки поширені пальми, з плодів яких одержують пальмову та пальмово-ядрову олію, що використовується як у харчовій, так і у парфумерній промисловості.

Значне місце серед продукції олії посідає маслична олія, що виробляється з маслин — плодів оливкового дерева. Основний регіон його вирощування — середземноморські країни. Перше місце належить Італії, друге — Іспанії, потім ідуть Портуґалія, Греція, Туреччина, Кіпр, країни Північної Африки, Албанія, Болгарія.

Волокнисті культури є сировиною для текстильної промисловості. Найважливішою волокнистою культурою є бавовник.

Особливу групу в рослинництві становлять культури тропічного землеробства: чай, кава, какао. Найбільші виробники чаю: Індія, Шрі-Ланка, Китай, Японія, Індонезія. Розвиток чаївництва відбувається також у Кенії, Уґанді, Мозамбіку, Танзанії, Аргентині, Грузії, Росії та інших країнах. Головними постачальниками чаю на світовий ринок є Індія та Шрі-Ланка, а його споживачами — країни Європи, США, Канада.

Кофейне дерево росте в Африці, Латинській Америці, Південній та Південно-Східній Азії. Виробники кави: Бразілія, Колумбія, Мексика, Сальвадор, Ґватемала, Уґанда, Кот д’Івуар, Ефіопія, Камерун, Анґола, Індія, Індонезія. Найбільші експортери кави: країни Латинської Америки. Дерево какао росте у Африці та Південній Америці.

Головними виробниками какао-бобів є Ґана, Ніґерія, Кот д’Івуар, Камерун, Бразілія, Еквадор. Імпортерами кофе та какао-бобів є країни Північної Америки та Європи.

5. Характеристика тваринництва

У високорозвинених країнах тваринництво високопродуктивне та має інтенсивний характер, у країнах, що розвиваються, — екстенсивне з меншою продуктивністю.

Основними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво.

Скотарство має м’ясний, молочний та м’ясо-молочний напрями. Найпродуктивнішу молочну худобу розводять у країнах Європи та Північної Америки. М’ясний напрям переважає на територіях з посушливим кліматом та великими площами пасовищ. Найбільшим у світі районом м’ясного скотарства є південноамериканська пампа. Аргентину називають «м’ясним цехом світу» через її провідне місце в експорті яловичини. Також крупними експортерами м’яса великої рогатої худоби — яловичини — є Туреччина, Уруґвай, Франція, Ірландія, Нова Зеландія, Австралія, Монголія.

Свинарство розвинене у густонаселених районах світу, а також у районах виробництва зерна, картоплі, поруч із великими переробними підприємствами харчової промисловості.

В економічно розвинених країнах переважає інтенсивне свинарство з переважанням беконних та м’ясо-сальних порід. Більше половини поголів’я свиней припадає на Азію, де виділяється Китай — більш як 1/3 світового поголів’я. Ще третина поголів’я вирощується у країнах Європи, одна десята — у США. Експортери свинини: Бельґія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Китай. Імпортери: Великобританія, Росія, інші країни Європи.

Вівчарство переважає у тих регіонах, де інші види тваринництва не можуть набути достатнього розвитку, де є пасовища з низькотравною рослинністю. Найбільше поголів’я овець розміщене в Австралії — приблизно 1/7 світового стада. Вівчарство є постачальником не тільки м’яса, але й високоякісної вовни.

Птахівництво — одна зі швидко зростаючих галузей тваринництва. У країнах Європи, США, Канаді птахівництво розвивається у складі птахопромислових комплексів, на яких виробляють бройлерне м’ясо. Найбільшими виробниками птахів та продуктів птахівництва — м’яса та яєць — є США, Китай, Італія, Франція, Великобританія, Росія, Україна, Іспанія, Нідерланди, Японія, Канада, Бразілія. Основні експортери бройлерів: США, Нідерланди, Бельґія, Данія, Франція, а яєць — США, Бельґія, Нідерланди.

Завдання;

Опрацювати параграф 13 Сторінки 64-68

Дати відповіді на запитання!

Поясніть, чим відрізняється товарне сільське господарство від споживчого.

Протягом тривалого часу основною зерновою культурою у світі був мал. Як можна пояснити втрату ним чільної позиції в сучасних умовах?

Назвіть райони вирощування ярої й озимої пшениці. Покажіть їх на карті. Поясніть, чому їхні межі не збігаються.

Вівторок 10.11.2020, урок № 7

Тема уроку: Визначення основних зернових і технічних культур, що їх вирощують у помірному й тропічному кліматичних поясах, та обґрунтування встановлених відмінностей.

Мета: закріпити знання про зернові й технічні культури; навчитись показувати на карті світу райони вирощування пшениці, кукурудзи, рису, бавовнику, льону-довгунцю, соняшнику, маслин, цукрової тростини, цукрового буряку, чаю, кави, какао-бобів; аналізувати карти с/г культур; сформувати вміння виявляти відмінності між культурами, які вирощують у помірному та тропічному кліматичному поясах, та обґрунтовувати встановлені відмінності.

Завдання практичної роботи:

1. Заповніть таблицю, указавши найбільш поширені зернові та технічні культури, які переважно вирощують у помірному й тропічному кліматичних поясах.

Групи культур		Помірний кліматичний пояс	Тропічний кліматичний пояс
Зернові
Технічні	Волокнисті
	Олійні
	Цукроносні
	Тонізуючі

2. Обґрунтуйте вимоги сільськогосподарських культур до природного середовища.

3. Позначте на контурній карті країни з найбільшими обсягами вирощування основних зернових і технічних культур відповідними умовними позначеннями.

Висновок до практичної роботи.

П'ятниця 13.11.2020, урок № 8

Тема уроку: " Лісове господарство. Основні лісові пояси світу. Лісозабезпеченість. Лісове господарство в Україні"

Мета: сформувати поняття «лісове господарство», охарактеризувати галузевий склад, принципи розміщення підприємств; обґрунтувати необхідність раціонального використання лісових ресурсів, значення галузі; продовжити формування вмінь, навичок роботи з різними джерелами географічних знань, удосконалювати навики роботи з картами; вчити аналізувати матеріал підручника, робити висновки

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Прийом «Інтелектуальна розминка»

Яке значення має ліс? Відповіді учнів.

(Захищає ґрунт від ерозії; очищає повітря, постачає кисень; зберігає вологу в ґрунті; захищає поля від суховіїв; має рекреаційне значення; є сировиною для промисловості)

Поряд із сільським господарством до складу первинного сектора економіки входить лісове господарство. Це особлива галузь діяльності людини, оскільки передбачає використання одного з найцінніших природних ресурсів планети — лісових. Про їхнє значення ви дізнаєтеся з виступів однокласників,які отримали випереджальне завдання (повідомлення про значення лісів для природи, господарства, життя людини).

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя.

Лісове́ господа́рство — галузь матеріального виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону і захист лісів, а також регулювання їх використання в цілях задоволення потреб в лісових ресурсах.

Учитель привертає увагу класу до назви параграфа підручника.

Ліси світу утворюють два величезних по протяжності лісових пояса-північний і південний. Північний лісовий пояс знаходиться в зоні помірного і частково субтропічного клімату. На нього припадає половина всіх лісових масивів у світі і майже така ж частина всіх запасів деревини.Найкращі багатолісних країни в межах цього поясу-Росія, США, Канада, Фінляндія, Швеція. Південний лісовий пояс знаходиться, в основному, в зоні тропічного і екваторіального клімату. На нього припадає також близько половини всіх світових лісових масивів і загального запасу деревини. Вони зосереджені в основному в трьох районах: Амазонії, басейні Конго і Південно-Східної Азії.

У межах північного лісового поясу заготовляється переважно хвойна деревина, південного — листяна.

Усі ліси України, які є власністю держави і державних міністерських відомств, становлять Лісовий фонд України.

Загальна площа Лісового фонду становить 10782 тис. га.

Основними лісоутворюючими породами є види родів сосна, дуб, ялина, бук, вільха, береза.

Середня лісистість України - одна з найнижчих у Європі.

У різних природних зонах України лісистість є різною: Полісся – 27%; Карпати – 45%; Лісостеп – 13; Степ – 4%.

Лісозабезпеченість території — показник, розрахований шляхом ділення площі лісів на кількість населення світу, країни (області). Лісозабезпеченість населення країни становить: 10,4 млн га: 42 млн 650 тис. осіб = 0,24 га на одну особу (удвічі менше, ніж середній показник у світі)

Лісистість території — відношення площі лісів до загальної площі території. Лісистість території України становить 15,9 %.

2. Основні лісові пояси світу.

Робота з підручником та картами атласу.

Майже всі ліси планети зосереджені в двох лісових поясах, які умовно називають північний та південний.

Ліси північного поясу зосереджені в помірному поясі Північної півкулі (тут переважають хвойні породи дерев). Він охоплює значну територію в Азії та Північній Америці. У цьому поясі найбільші масиви лісів мають Росія, Канада, США, Швеція та Фінляндія. Площа північного поясу відносна стабільна, а в останні роки навіть збільшується.

Ліси південного поясу розташовані в екваторіальному й субекваторіальному поясах (переважають широколистяні породи дерев). Це північ Південної Америки (басейн Амазонки), Центральна Америка, західна частина екваторіальної Африки (зокрема басейн річки Конго), Південно-Східну Азія, північний схід Австралії. Найбільші лісові масиви тут зосереджені в Бразилії, Колумбії, Конго, Мозамбіку, Індонезії, Малайзії. Площа південного поясу скорочується через активну вирубку лісів у країнах, що розвиваються.

3. Лісове господарство в Україні.

Ліси України сформовані понад 30 видами деревних порід, серед яких домінують сосна, дуб, бук, ялина, береза, вільха, ясен, граб, ялиця.

До особливостей лісів та лісового господарства України належать:

- відносно низький середній рівень лісистості території країни;

- зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати) з найбільшою концентрацією в Поліссі та Карпатах;

- переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50 %) з режимом обмеженого лісокористування;

- високий відсоток заповідних лісів (15,7 %), який має стійку тенденцію до зростання;

- значна площа лісів у зоні радіоактивного забруднення;

- половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду (кожний другий гектар лісу створений штучно).

Ведення лісового господарства країни здійснюють відповідно до Державної цільової програми «Ліси України».

Загальні середньорічні обсяги заготівлі деревини в останні роки в середньому становлять близько 16 млн м3.

Слово вчителя. За останні 200 років площа лісів скоротилася як мінімум в 2 рази. Щорічно знищується ліс на площі 125 тис. км², що дорівнює території таких країн як Австрія і Швейцарія разом узяті. Головними причинами знищення лісів є: розширення сільськогосподарських угідь і вирубка лісів з метою використання деревини. Ліси вирубуються в зв’язку з будівництвом ліній зв’язку. Найбільш інтенсивно знищується зелений покрив тропіків. У більшості країн, що розвиваються вирубка проводиться в зв’язку з використанням деревини як палива, а також випалюються ліси для одержання орних земель

Завдання;

Опрацювати параграф 15 Сторінки 73-77

Дати письмову відповідь на запитання !

Які завдання вирішує лісове господарство?

Що таке лісозабезпеченість? Які причини змін показника лісозабезпеченності?

Чому майже всі ліси планети сконцентровані в двох лісових поясах?

Назвіть відмінності північного та південного лісових поясів. Поясніть причини відмінностей.

Укажіть основні причини скорочення площі лісів.

П'ятниця 12.02.2021, урок № 9

Тема. Машинобудування світу. Взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку регіону, країни і рівнем розвитку машинобудування. Найбільші країни-виробники літаків, легкових автомобілів, морських суден, верстатів, комп’ютерів, робототехніки.

Мета: удосконалювати навички роботи з картами (показ основних районів і великих центрів машинобудування), навчити аналізувати схему внутрішньогалузевих, міжгалузевих зв’язків машинобудування.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

1. Які схеми машинобудування відображають внутрішньогалузеві (ВГ) зв’язки, а які — міжгалузеві? Складіть схему ВГ та МГ зв’язків .

Приклад

2. Запропонуйте свої приклади внутрішньо- та міжгалузевих зв’язків машинобудування. З’єднайте стрілками види спеціалізації та назви продукції машинобудування (технологічні процеси).

ІV. ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

Машинобудування є найважливішою галуззю промисловості сучасного світу.Сучасне машинобудування стало дуже наукомістким.У високорозвинених країнах воно поглинає більш як половину всіх витрат на науково-дослідницькі роботи. Загальносвітовою тенденцією є постійне ускладнення машин.

Найбільше автомобілів виробляють Японія (майже 1/4 світового виробництва)Німеччина(1/6), США (близько 1/8), Франція, Південна Корея, Іспанія, Італія. Вони працюють на імпортних деталях, використовуючи дешеву робочу силу. Суднобудування втратило своє колишнє значення. У світовому суднобудуванні провідні позиції у Японії, Республіки Кореї, ФРН, Бразилії.

У період НТР великого значення набуло авіаракетобудування. До відмінних рис АРКП відноситься і її висока капіталомісткість. Авіаракетно-космічна промисловість (АРКП) водночас із електронною є найбільш наукомісткою галуззю промисловості. Спочатку АРКП формувалася як галузь військового характеру й лише згодом перейшла на виробництво цивільної продукції (авіалайнери, вертольоти, супутники зв’язку, метеосупутники). Розвиток галузі визначається розміром постійних військових замовлень держави, а також можливостями експорту авіаційної техніки до інших країн. Виробництво галузі не масове, а штучне. Так, щорічне виготовлення великих пасажирських авіалайнерів не перевищує 1 тисячі, вертольотів військового і цивільного застосування — 600–1200 одиниць на рік. Лише виробництво легких літаків (навчальних, спортивних, ділових та ін.) здійснюється у великих обсягах через значний попит на них і порівняно невисокі ціни (великий авіалайнер коштує 180 млн дол., а легкий літак — 20–80 тис. дол.). 90 % усіх великих цивільних авіалайнерів виробляють дві фірми у світі — «Боїнг» (США), «Ейрбас індастрі» (яка об’єднала авіаційні фірми Франції, Німеччини, Великої Британії та Іспанії).

Ще одна чи не найважливіша її особливість полягає в найтісніших зв’язках з військово-промисловим комплексом. До цього комплексу повністю або частково належать її найбільші концерни та корпорації «Макдоннел-Дуглас», «Локхід Мартін», «Боїнг», «Нортроп», «Юнайтед Текнолоджіз» в США, «Аероспасиаль», «Брітіш ейрспейс», «Даймлер-Бенц» у Західній Європі.
Безперечними лідерами у цій галузі є США, Франція та Китай. Роль залізничного машинобудування дещо зменшується.Точне машинобудування надало світові новітню продукцію приладобудування, електротехніки й особливо електроніки. Точне машинобудування наукомістке, тому тяжіє до великих міст — наукових центрів.Зокрема, світовим лідером у складанні телевізорів, радіоприймачів, годинників, пральних та швейних машин зараз є Китай.Отже, існує три головних машинобудівних регіони світу: Північна Америка (30 % світового виробництва; тут пріоритетний розвиток мають авіаракетобудування і точне машинобудування;головну роль відіграють США), Західна Європа (дає майже 30 %, в основному продукцію автомобілебудування, верстатобудування і точного машинобудування, безперечна першість тут належить Німеччині) та Східна і Південно-СхіднаАзія.

Світові тенденції розвитку машинобудування

Структура машинобудування в ході НТР зазнала істотних змін на всіх рівнях. У ХХ ст. сформувалася його традиційна структура.

Сьогодні з електротехнічної промисловості виокремлюється самостійна галузь — електронна промисловість. Це найважливіша зміна в структурі галузі. У транспортній галузі різко збільшилося значення автомобільної та авіаційної промисловості (особливо ракетно-космічної).

Пріоритетна роль електронної, автомобільної та авіаційної галузей промисловості зумовлена високою вартістю їх продукції, а електронної та автомобільної, крім цього, — масовістю зі стійким попитом на їхню продукцію. Те саме спостерігається в електротехнічній промисловості з масовим виробництвом дорогої продукції побутового призначення тривалого користування (холодильники, пральні машини, кондиціонери та ін.).

Електронна промисловість — найбільш наукомістка галузь сучасного машинобудування. Її характерною ознакою є те, що всі наукові розробки без зволікання впроваджуються у виробництво.

Найвища частка (до 45 %) за вартістю загального обсягу продукції припадає на різні види обчислювальної техніки — від калькуляторів до найскладніших комп’ютерів. У 1955 році вартість продукції цієї галузі оцінювалася в 0,2 млрд дол. США, а в 1990 році — 360 млрд дол. США (у 1800 разів більше), цю суму можна порівняти лише з вартістю видобутку нафти на всій планеті. Стрімке зростання вартості продукції відбиває виняткову роль електроніки в усіх сферах діяльності людини.

Комп’ютери виготовляє понад тисяча фірм світу, однак переважну їх частину дають 20–25 найбільших. Серед них абсолютним лідером є ІВМ, на частку якої припадає понад половина світової комп’ютерної продукції. Це одна з провідних фірм США. Другою у світі за величиною продажів комп’ютерів є японська «Фудзіцу», яка виробляє продукцію за вартістю, майже в п’ять разів нижчою.

У машинобудуванні окремих країн електронна промисловість зайняла провідні позиції (у Сінґапурі, Республіці Корея це — галузь спеціалізації, яка дає половину вартості всієї продукції промисловості в країні). У країнах з розвиненим машинобудуванням виробництво електроніки відсунуло деякі традиційні галузі машинобудування, його частка стала досить високою: за деякими оцінками, у США вона досягла 46, а в Японії — 40 %.

Автомобільна промисловість — одна з найбільш високорентабельних, дохідних галузей світової обробної індустрії. У розвинених країнах термін використання автомобіля (пасажирського і вантажного) становить три — п’ять років, але ця тенденція пояснюється не фізичним зношуванням автомобіля, а моральним старінням (високий рівень життя дозволяє висувати високі вимоги до авто — новизна, комфортність, безпека та ін.). Автомобільна промисловість — одна з найбільш монополізованих галузей світової індустрії, у середині 90-х років ХХ ст. чотири найбільші компанії складали майже половину всіх автомобілів світу («Дженерал Моторз» — 14,3 %; «Форд» — 12,6; «Фольксваген» — 10,6; «Тойота» — 10,3 %). Основні виробники автомобілів — Японія (12,3 млн.), США (10,9 млн.), ФРН (4,6 млн.), Франція (3,5 млн.). До найбільших автомобільних фірм світу належать «Дженерал моторе», «Форд», «Краслер» (США), «Тойота», «Ніссан», «Хонда» (Японія), «Фольксваген» (ФРН), «Фіат» (Італія) та ін.

Науково-технічні центри, технополіси

У сучасному світовому господарстві науково-технічні зони стають новим соціальним феноменом. Науково-технологічні парки, які поєднують науково-дослідні, технологічні та виробничі підприємства, забезпечують найшвидше впровадження науково-дослідних робіт та винаходів у промисловість і бізнес. Основне завдання цих інноваційних структур — сприяння розвитку високих і надвисоких технологій. Зараз у найбільш розвинутих країнах світу існують і успішно функціонують понад 500 різних видів таких структур, кількість яких постійно збільшується. Абсолютна більшість науково-технічних зон зосереджені в США, Японії, Китаї, країнах Західної Європи, у Росії. На кінець XX ст. у США функціонувало понад 160 таких зон (30 % від їх кількості у всьому світі), існують вони й у Німеччині (60), Росії (60), Китаї (52), Великій Британії (40), Франції (30), Японії (20). В Україні зараз почали роботу 17 технопарків.

Технопарки відіграють велику роль у розвитку авіакосмічної техніки, біоінженерії і біомедицини, у розробці нових технологій у багатьох галузях промисловості й вивченні Землі та її природних ресурсів.

Технологічні парки — це найбільш масштабні інноваційні центри, у яких забезпечуються максимально сприятливі умови для науково-технічних інноваційних проектів, що виконуються спільними зусиллями наукових центрів і промисловості.

Технополіси — це території, що мають особливий статус і пільговий режим, де розробляються і реалізуються технічні та соціально-економічні інновації, забезпечується їхнє безупинне відтворення та прискорення апробації, що поєднує фундаментальні наукові дослідження і прикладні розробки з їхнім застосуванням на практиці. Перші українські технопарки функціонують з початку 2000 р.: «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектронікаі сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання ім. Є. Патона» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків). У грудні 2001 р. було прийнято рішення про створення технопарку «Вуглемаш» (м. Донецьк), а в травні 2002 р. відкрито ще 4 технопарки у м. Києві: «Інститут технічної теплофізики», «Київська політехніка», «Інтелектуальні інформаційні технології», «Укрінфотех», до складу якого входить «Укртелеком».

V. КОРЕКЦІЙНО-ОЦІНЮЮЧИЙ ЕТАП

Питання до тексту

1.Які галузі входять до складу традиційної структури машинобудування, що сформувалася у ХХ ст.?

2. Чим зумовлена пріоритетна роль електронної, автомобільної та авіаційно-космічної галузей?

3.Яке значення має електронна промисловість?

4.Чому автомобільна й авіаційно-космічна галузі промисловості переважно розвинені в країнах високоіндустріальних?

5. Чим відрізняються технополіси від технопарків? Чому виникла потреба створювати технопарки?

6.Як ви вважаєте, чому найбільш парків розташовано у США та деяких країнах Європи? Від чого залежить розвиток цих центрів в Україні?

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

Кожному учню пропонується пригадати все те, що розглядалося на уроці. Потім учню надається мікрофон і він коротко, одним реченням говорить тезу, яку запам’ятав. Починає вчитель.

Завдання;

Опрацювати параграф 32 Сторінки 171-175

Дати письмову відповідь на запитання !

Чому країна не може вважатися економічно розвиненою, якщо в ній не розвивається машинобудування? Назвіть країни-лідери в цій промисловості.

Яку роль у розміщенні підприємств машинобудування відіграють дешеві кваліфіковані трудові ресурси?

Обґрунтуйте особливості спеціалізації основних машинобудівних регіонів світу.

Схарактеризуйте розвиток автомобілебудування світу. Які тенденції спостерігаються в розміщенні його підприємств? Назвіть найбільші автомобілебудівні ТНК.

П'ятниця 19.02.2021, урок № 10

Тема. Виробництво тканин, одягу, взуття

Мета: сформувати у явлення про легку промисловість, розкрити зміст, структуру поняття та значення цієї галузі для задоволення потреб населення; ознайомити учнів з основними видами продукції легкої промисловості, з чинниками розміщення підприємств та проблемами розвитку; розвивати в учнів логічне мислення, уяву, увагу, вміння аналізувати та складати таблиці, схеми, працювати з картами, комп'ютером; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення господарства своєї держави

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Прийом «Географічний синтез»: написані різноманітні товари,які пересічна людина купує щороку ( дивись схему ). Поміркуйте, яка галузь господарського комплексу обˋєднує всю цю продукцію в єдине ціле, адже займається її випуском? Відповідь обґрунтуйте.

ВЗУТТЯ ОДЯГ ТКАНИНИ ПАРФУМИ

ПАНЧОХИ ШКАРПЕТКИ БІЛИЗНА ВИРОБИ З ХУТРА

ПАРФУМИ КРАВАТКИ НИТКИ РУКАВИЧКИ

СУМКИ ШАРФИ РЕМЕНІ

Тож сьогодні на уроці ми з вами розглянемо легку промисловість

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Що ж таке легка промисловість ?

Легка промисловість - сукупність галузей промисловості, що виробляють головним чином товари масового народного вжитку з різних видів сировини.

Основні галузі легкої промисловості – текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва, хутрова, дубильно-екстрактна. Текстильна промисловість об’єднує підприємства, які виробляють тканини (бавовняні, лляні, вовняні, шовкові), неткані матеріали, трикотажні, текстильно-галантерейні та інші вироби з рослинної (бавовник, льон-довгунець, коноплі, джут), тваринної (вовна, кокони шовкопряда) та хімічної (штучні та синтетичні волокна) сировини. До неї належать: бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, конопле-джутова, трикотажна, текстильно-галантерейна.

Які ж чинники впливають на розміщення підприємств легкої промисловості ?

На відміну від первинної обробки сировини, виробництво готової продукції характеризується складнішим розміщенням. Вибираючи варіант розміщення, беруть до уваги сировинний, споживчий , трудові ,транспортний фактори. Головним виступає фактор трудових ресурсів, бо легка промисловість — найбільш працемістка галузь, а водночас населення є споживачем готової продукції. Отож, райони, забезпечені трудовими ресурсами, масово споживають продукцію легкої промисловості, створюючи цим сприятливі умови для розміщення її підприємств.

Ключові фактори розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Складання схеми на основі бесіди

Схема 3. Сировина для галузей легкої промисловості

Де ж розміщуються галузі легкої промисловості ?

За допомогою карти «Легка промисловість» заповніть таблицю:

Галузь

легкої промисловості

Основні центри

розміщення підприємств

1. Текстильна

а) бавовняна

б) ………….

в)……………

Тернопіль, Херсон, ……..

Прийом «Творча лабораторія»

Дослідження. Малі і середні міста України – центри швейного виробництва. (Опрацювання випереджувального завдання для окремих учнів з використанням робочого зошита з друкованою основою ).

Слово вчителя. Легка промисловість в Україні завжди відставала від потреб суспільства щодо асортименту й якості продукції. Найважливішою галуззю легкої промисловості є текстильна. Вона включає бавовняні, вовняні і лляні підприємства, що виготовляють тканини, нитки та ін. При цьому використовує натуральні та синтетичні волокна.

У всьому світі відомий спортивний одяг і взуття німецьких компаній «Адідас» і «Пума», продукція італійських «Дольче і Габбана», «Ніна Річчі» та «Бенеттон», американських «Леві страус» та «Найк». Франція залишається визнаним центром високої моди, а «Крістіан Діор», «П'єр Карден», «Ів сен-Лоран» — провідними торговельними марками. Італія також відома як виробник дорогих тканин та якісного шкіряного взуття (світовий центр взуттєвої моди — Мілан), промисловість сША спеціалізується на виробництві трикотажу, окремих видів тканин, взуття.

У текстильній промисловості світу найбільше значення має виробництво бавовняних (понад 60 % загального обсягу), синтетичних (25 % із тенденцією до зростання) та вовняних (10 %) тканин. Основними їх виробниками є країни Азії, у першу чергу Східної і Південно-Східної. Так, більше половини бавовняних тканин дають підприємства Китаю, Індії та Пакистану. Значні обсяги виробляють у США, Японії, Індонезії, Бразилії, Італії, Єгипті.

Лідерами у виробництві тканин із синтетичних волокон тривалий час були США, Італія, Японія, Німеччина та Франція. Зараз відбувається поступове переміщення виробництва в Азію. Найбільш швидко зростають обсяги в Китаї, Індії, Пакистані, Південній Кореї. Вони ж є експортерами синтетичних тканин (мал. 4).

У виробництві вовняних тканин на перше місце вийшов Китай, але деякі розвинені країни зберегли свої позиції. Насамперед це Італія, де традиції вовняного виробництва мають багатовікову історію. Далі йдуть Японія, США, Франція та Велика Британія. Провідні експортери вовняних тканин — Італія, Китай та Франція.

Виробництво шовкових тканин зосереджене в Китаї, США, Японії та окремих країнах Західної Європи (мал. 5). Це також дорогі тканини, тому розвинені країни виробляють значні їх обсяги.

Швейна промисловість ще більш трудомістка, тому виробництво повсякденних і недорогих видів одягу зосереджено в Китаї, країнах Південно-Східної і Південної Азії (Бангладеш, Шри-Ланка, Індія, Індонезія, Філіппіни), Туреччині. Серед країн одноособовим лідером у виробництві та експорті одягу є Китай. Найбільше імпортують одяг США, країни Західної Європи та Японія.

Китай є абсолютним лідером і у виробництві та експорті взуття. Йому значно поступаються Бразилія, Індонезія, Таїланд, Південна Корея. Основна частина продукції цих країн — дешеве текстильне гумове взуття та продукція зі шкірозамінників, наприклад з екошкіри. У виробництві та експорті модельного шкіряного взуття перше місце належить Італії, друге — Іспанії

Процес виготовлення тканин із натуральних волокон складається з кількох стадій.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати параграф 33, ст. 176-182 у підручника

Дати письмові відповіді на питання 1-5 на сторінці 182

П'ятниця 26.02.2021, урок № 11

Тема уроку: Народні промисли в Україні

МЕТА: сформувати уявлення про особливості народних художніх промислів та їх сучасні центри; організувати пошуково-дослідницьку роботу з вивчення різновидів українських народних промислів, їх продукції та географії в нашій країні; закріпити знання щодо етнографічних земель та їх особливостей у формуванні певних традицій декоративно-прикладного мистецтва; розвивати інтерес до культурної спадщини свого народу; формувати національний світогляд через впровадження педагогіки співробітництва; виховувати почуття національної свідомості та самосвідомості, повагу до традицій українського народу та любов до праці.

ХІД УРОКУ

(напис на дошці)

Ремесло – не коромисло, пліч не відтягне, а само прогодує. Діло майстра величає. У коваля руки чорні, а хліб білий. З ремеслом дружити – в житті не тужити. Учися ремесла такого, щоб міг жити з нього. Який ремісник, така робота.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

Учитель пропонує учням відеоролик «Народні промисли» і фото з виробів «Українська народна творчість» та визначити тему уроку (мал.1)

Мозковий штурм

1. Назвати відомі з історії ремесла, які були поширені на території України.

(відомі ремесла та промисли: в ході, учні будують діаграму

Чинбарство	Мереживо	Гутництво	Стельмахування
Кушнірство	В’язання	Обробка металу	Ткацтво
Гончарство	Килимарство	Чоботарство	Вишивка
Теслярство	Гаптарство	Плетіння з лози	Бондарство

2. Що називають художніми промислами? (це організоване виробництво творів декоративно-ужиткового мистецтва, призначених для продажу)

Визначення завдань та плану проведення уроку Під час мозкового штурму учні разом із вчителем визначають завдання та план проведення уроку. Таблиця самоконтролю

(«Дерево рішень»)

Що я вже знаю з цієї теми?	Що я дізнався з цієї теми на уроці?	Що б я хотів дізнатися нового з цієї теми?

УЧИТЕЛЬ: кожен народ має свої почуття національної гідності, свої обряди, звичаї, мову. Народні промисли-це той набуток, зібраний тисячоліттями, якими повинен пишатися кожен із нас.

Нероздільна земля і небо,

Нероздільна моя сім’я,

І єдиній моїй Україні

Нероздільна любов моя.

Ген від Сяну до річки Дону

Устає вона в сяйві дня,

Україна – моя ікона,

До якої молюсь щодня.

Народне прикладне мистецтво – результат праці багатьох поколінь майстрів. Це щабель, на якому ґрунтується багато галузей сучасної промисловості. Різьба на прялці, вишивка походять не від слов’ян, а йдуть корінням до протислов’янських тисячоліть.

Ремісницьку роботу люди виконували разом із своїми головними заняттями. Шлях від ремесла, пов’язаного із перервою сировини у господарстві до виникнення промислів, був довгий. Спочатку це було зумовлене потребою забезпечити власне господарство необхідними виробами, а з розвитком торгівлі дедалі більше виробів ремісників надходило на ринок. Здавна центрами ремісного понад 270 ремісничих спеціальностей. З другої половини ХІХ ст. знов почали відроджувати певні ремісницькі професії. Якщо зараз уявити карту промислів України, вона засяє, як пір’я жар-птиці. (мал.2)

ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ

Охарактеризувати два види виробів народного мистецтва та визначити різницю між ними (предмет народного мистецтва та предмет промисловості однакового призначення).

Наприклад, проста склянка і склянка у формі лебедя; простий рушник та вишиванка, сталева і розписана дерев’яна ложка тощо.

Висновок: Народне мистецтво існує у двох формах: перша – це художні твори народних майстрів, друга – художні промисли у формі індустрії для масового вжитку населенням. Українське декоративно-ужиткове мистецтво містить багато видів і жанрів залежно від матеріалу, техніки виготовлення та функціонального призначення виробів, а також від регіону (географії) виготовлення.

ІІ.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ (у формі «Карусель»)

Повторення етнографічних земель та областей України за географічними картами та атласом: Волинь, Галичина, Закарпаття, Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина, Покуття, Буковина, Поділля, Наддніпрянщина, Слобожанщина, Гетьманщина, Донщина, Бессарабія, Запоріжжя, Таврія. (мал.3)

ІІІ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НОВИМ МАТЕРІАЛОМ

Готуючись до нашого уроку, ви об’єдналися у групи майстрів, які будуть розповідати нам про певні промисли та їх сучасні осередки. До того ж, ми проведемо наш урок у незвичайній формі. Скажіть, будь ласка, де збиралися майстри? Безумовно, на ярмарку. Там можна було обмінятися досвідом, щось придбати та відпочити. Ось і ми проведемо такий урок, а купувати будемо знання. Не забувайте робити потрібні записи у спеціальну табличку під час виступу майстрів.

Інсценування

ОМЕЛЬКО

Увага! Увага! Спішіть – поспішайте!

Господарі й гості, глядіть не минайте!

На ярмарок прошу гуртом, поодинці.

Чекають на всіх там чудові гостинці. На ярмарку нашім веселім, багатім.

Є чим дивувати і є що придбати.

Тут щедрі дарунки із саду й городу.

Тут пісня і жарти – усім в нагороду.

Барвисті стрічки, рушники вишивані,

Поливаний посуд – тарілки, горнятка,

Сопілки – хлоп’яткам, намисто – дівчаткам,

Мерщій – бо на ярмарок всі поспішайте,

Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!

ОМЕЛЬЧИХА

У нашого Омелька невеличка сімейка.

Тільки він та вона, Та старий та стара,

Та Василь та Панас, Та той хлопець, що в нас,

Та дві Христі в намисті, Та дві ляльки в колисці.

Он як!

ОМЕЛЬКО

Так, у мене, Омелька,

Чималенька сімейка!

Усі хочуть їсти, пити,

Треба посуд їм купити!

ОМЕЛЬЧИХА

Купити кожному по мисці. Великому – велику,

Маленькому – маленьку. Найменшому – найменшу.

Виступи груп

Група 1. «Гончарні промисли» (мал.4)

Гончарство – це одне з традиційних відомих на території України з давніх часів занять населення. У далекому минулому люди виготовляли керамічний посуд вручну, способом налепу, пізніше - за допомогою гончарного круга. Десь у XIV-XV ст. з’явився більш досконалий і продуктивний ножний гончарний круг. У другій половині XIX ст. це була модель так званого шльонського круга, що мав шестірки з нерухомою віссю.

Українські гончарі виготовляли різноманітний посуд для зберігання, приготування і подачі на стіл їжі – горщики, миски, полумиски, глечики, гладущики, декоративний посуд, а також черепицю, дитячі іграшки. Українська кераміка створювалась століттями і зусиллями тисяч відомих та невідомих талантів.

Розквіту гончарного виробництва на Україні сприяли об’єктивні умови – наявність в її надрах високоякісних, переважно червоних, червоно-бурих, світло - сірих глин, що є основною сировиною для гончарів. Це зумовило утворення центрів керамічного виробництва, наприклад: Васильків, Обухів, Моринці.

На Полтавщині столицею українського гончарства була Опішня, славилася гончарством Ічня, Олешня та Коломия. Нині традиційний промисел занепав, керамічні виробництва виготовляють посуд та скульптури.

Раніше глину не тільки добували, але й ставилися до неї з повагою.

Найчастіше глину складали на подвір’ї просто неба, цілий рік вона вилежувалася. Потім її вкладали на помості та товкли, нарізали дротом, складали у конус, домішки вибирали руками.

Осередками гончарства б є Бар, Косів, Сокаль, Яворів, Василівка, Опішня, Валки

Група 2. «Деревообробне ремесло» (мал. 5, 6)

Столярне ремесло дуже поширені в Україні. Будівництвом житла займалися переважно теслі, помітне місце посідало плетіння з кори дерева та лози (брилі, сівалки, кошики). Виготовляли кухонний посуд (миски, ополоники, солонки), лавки, цеберки, сани та вози. Особливо розвивалися ці промисли на Поліссі. Відчуваючи потяг до краси, майстри прагнули орнаментувати окремі деталі будов. З особливим старанням розписували скрині для преданого наречених.

Бондарі виготовляли ємкості для сипких продуктів (діжі, баклаги), стельмахи виготовляли сани, вози. Боднарний промисел передбачав наявність великої майстерності. Найпростішим прийомом обробки дерева було випалювання та видовбування. Майстри добре розумілися на різних породах дерев, добирали конкретно до виробу потрібну породу дерева, піддаючи його необхідній обробці. Дерева розпилювали вручну, ретельно висушували та сортували. Ложки та ополонки виготовляли з берези, баклаги та бодні з осики.

Для лозоплетіння використовували верболіз, солому, коріння, кору. Плетіння навчило людину ткати. Українці займалися виготовленням скла, художньою обробкою каміння та металу.

Осередками є Косів, Яворів, Львів, Ужгород, Чернівці

Група 3. «Гутництво» (мал. 7, )

Виготовлення скла – гутництво – відоме ще за часів Київської Русі. Назва промислу проходить від слова «гута», що означає скловарну піч. Найбільшого розвитку гутництво набуло на Чернігівщині та Волинському Поліссі, що зумовлено наявністю великої кількості лісового матеріалу, з якого добували смолу та поташ, заготовляли дрова. Про це говорить велика кількість населених пунктів з коренем гута. Гутники виготовляли кухонний та аптечний скляний посуд.

Гутне скло отримували шляхом сплавлення за високої температури у великих глиняних горщиках (тиглях) піску, вапняку і поташу. Осередками були: Львів, Мерефа.

Група 4. «Ковальство»

Виробництво заліза методом гарячого кування було відоме на землях сучасної України задовго до нашої ери. Це визначилося наявністю покладів залізняка та руд на Закарпатті, Буковині, Поліссі, Надніпрянщині. Болотна руда легко піддавалася обробці. Її перетворювали на залізну масу при температурі 800⁰ С. Вона називалася криця.

Кузня була об лаштована у кожному селі. Вона мала горн, ковальський міх, корито та діжку з водою для гартування, стояк для підкови чобіт. Часто тут влаштовувались стовпи для прив’язування коней.

Група 5. «Ткацтво»

Один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури України – це ткацтво. Художнє ткацтво – це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке виробництво об’єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку; вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо. Осередки ткацтва: Кролевець, Решетилівка, Діхтярі, Богуслава, Обухів, Переяслав – Хмельницький, Косів, Коломия, Суми, Львів

Дуже поширеним в стародавній Україні були в’язання та макраме. Мереживо виготовляли для оздоблення одягу, скатертин, дуже поширене у Закарпаття. В’язання на Гуцульщині називають плетінням. Майстрів, які прикрашають тканини візерунками, називали вибійниками, малярами та друкарями.

Вишивання – найпоширеніший вид народного декоративного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. Осередки: Решетилівка, Діхтяріі, Кути, Ніжин, Богуслав, Київ, Львів, Вінниця, Чернігів, Полтава, Черкаси.

Різновидом вишивки є гаптарство. Поширенню його сприяла поява ремісницьких цехів, велике значення мала торгівля. Центрами гаптування були численні жіночі монастирі, особливо Києво – Печерський та Вознесеньський. Зараз гаптарство відроджується.

Важливу роль відіграло килимарство. Воно було поширене на всій території країни. Перші згадки про килимарство зустрічаються у XIX ст.

Килими прикрашали українську хату, стіни, лавки, скрині та були символом заможності. Осередками килимарства були Кролевець, Решетилівка, Діхтярі, Косів, Коломия, Тячів, Хотин, Опішня.

IV.ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ОЦІНЮВАННЯ

УЧИТЕЛЬ. Сьогодні ми з вами побували на «ярмарку» почули як саме художні промисли поширені на території України. І тому ваше завдання попрацювати із карткою-таблицею на якій ви повинні знаком «+» позначити ті міста, де поширений той чи інший вид художнього промислу.

УЧИТЕЛЬ. А тепер спробуємо дослідити сучасні осередки промислів та нанесемо на контурні карти сучасні промислові центри. (учні працюють із атласом та контурною картою)

V.ВИСНОВКИ («Мікрофон»)

УЧИТЕЛЬ. Важко перерахувати всі золоті розсипи народного мистецтва. Сьогодні твори народних майстрів стають частиною нашого побуту. Цю красу виготовляють нібито з нічого, але це досвід нашого народу, який постійно буде відтворюватися, поки хоч одна краплина залишиться у пам’яті народу.

Учні використовують уявний мікрофон, підбивають підсумки уроку, відповідаючи на запитання

· Які народні промисли відомі з часів трипільської культури?

· Які народні промисли розвиваються нині?

· Назвіть та покажіть сучасні осередки промислів, перерахуйте їхню продукцію.

· Які промисли притаманні вашій родині?

· Як підприємства легкої промисловості використовують традиції українських промислів?

Висновок

1. Сьогодні декоративно – прикладне мистецтво є важливішою складовою частиною системи художньої освіти. Постійно зростає всезагальний інтерес до нього. В Україні відкриваються нові факультети і відділення у вищих і середніх педагогічних та художніх закладах, організовуються курси підвищення кваліфікації з питань народного мистецтва і народознавства.

2. Сьогодні декоративно – прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції – пізнавальну, комунікаційну, естетичну та інші.

Наш урок добігає кінця. Я бажаю вам:

Щоб родила щедро нива,

Щоб у хаті все як слід,

Щоб до віку був щасливий

Український славний рід.

Завдання;

Опрацювати параграф 34 сторінки 183-185

Дати письмову відповідь на запитання!

Які гончарні вироби ви використовуєте вдома?

Чому нині майже не залишилося промислових підприємств із виробництва

предметів народних промислів?

Назвіть відомі вам види народних художніх промислів. Поясніть, чому, на вашу думку, нині розвиваються лише окремі з них.

П'ятниця 12.03.2021, урок № 12

Тема уроку: «Виробництво продуктів харчування у світі»

Мета:

навчальна: сформувати в учнів систему знань про харчову промисловість України та особливості її розвитку, дати характеристику галузі, визначити чинники розміщення різних типів підприємств; встановити особливості та проблеми розвитку харчової промисловості України через вивчення відомих українських торгових марок;

розвивальна: розвивати вміння висловлювати власні судження щодо проблем та можливих перспектив розвитку харчової промисловості; удосконалювати навички роботи з картами та аналізувати статистичні дані про розвиток галузі; використовувати набуті знання у повсякденному житті; вчитись створювати власні медіатексти; формувати навички критичного мислення;

виховна: виховувати екологічну культуру учнів, творчий підхід до розв’язання нестандартних завдань.

ХІД УРОКУ

Зміст основних структурних елементів уроку

I. Організаційний момент

Перевірка присутності учнів, їх підготовки до уроку, організація уваги учнів, психологічний настрій на роботу.

ІІ. Актуалізація чуттєвогодосвіду та опорних знань учнів.

Бліцопитування:

• На які групи поділяється промисловість?

• Яку продукцію виробляють підприємства цих груп?

• Що називають предмета¬ми споживання?

• Які галузі їх виробляють?

• Що відноситься до предметів споживання?

• Яке значення має розвиток цих галузей для людини?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

Вступне слово вчителя: Сьогодні ми зробимо наступний крок у вивченні і пізнанні господарства України, а для цього погляньте будь ласка на дану хмару слів (див додаток А). Ваше завдання полягає в тому, щоб ви здогадалися, яку галузь промисловості, ми будемо вивчати сьогодні (діти дивляться на хмару слів)

– Які слова найпершими ви побачили?

– Чи всі слова вам знайомі?

– То яка це промисловість? (Харчова промисловість)

Так дійсно, сьогодні ми з вами вивчаємо Харчову промисловість, одну з найважливіших галузей промисловості України – Чому?

Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку.

IV. Сприйняття і первинне осмислення матеріалу.

План:

1. Загальна характеристика промисловості

2. Підгалузі харчової промисловості

1. Загальна характеристика харчової промисловості?

Отже, основне призначення харчової промисловості — виробництво продуктів харчування. Харчова промисловість тісно пов’язана із сільським господарством. Вона зустрічається практично скрізь, де проживають люди. Цьому сприяють:

1) поширення використовуваної сировини;

2) повсюдне споживання харчових продуктів.

Розміщення виробництва харчової промисловості визначено: спеціалізацією с/г (джерела сировини); розміщення населення (споживач), характеристиками сировини й готової продукції (термін зберігання), а також можливостями їхнього транспортування.

1. Виробництва, що використовую сировину, яка швидко псується або споживається в великій кількості тяжіють до джерел сировини (цукрова, олійна, виноробна, круп’яна, консервна, рибна).

2. Галузі продукція яких має обмежений термін споживання мало транспортабельна або витрати на її перевезення більші ніж транспортування сировини, орієнтуються на споживача (хлібопекарська, кондитерська, пивоварна та ін.) Які товари ще швидко псуються?

3. Подвійну орієнтацію на сировину та споживача мають борошномельна, м’ясна, тютюнова галузі.

Харчова промисловість України

Борошномельно-круп’яна

Пропоную вам переглянути відеоролик.

https://youtu.be/7s-cXZWZgrI

З якою метою знятий даний відеороли?

Яка галузь промисловості зображена в даному відео?

Яка основна думка даного відео?

Чи ніс цей відеоролик певну інформаційність для вас?

Що ви дізнались з нього?

Чи сподобалось вам як він знятий?

З відеоролику ви зрозуміли, з чого складається борошномельна промисловість, які товари вона виробляє. Єдине, слід запам’ятати, що найбільшими центрами борошномельно-круп’яної промисловості є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя. Потужні центри галузі зосереджені у великих містах, морських та річкових портах, залізничних вузлах.

Які борошномельно – круп’яні підприємства знаходяться в Києві? (підказка є відеоролик)

Кондитерська

Нині кондитерська промисловість набула значних масштабів розвитку. Провідними центрами галузі є Львів (“Світоч”), Київ (“Рошен”), Тростянець (“Крафт Якобз Сушард Україна”), Харків, Вінниця, Житомир, Донецьк (“А.В.К” і “Конті”). Більшість підприємств кондитерської промисловості в Україні розвиваються із залученням іноземного капіталу.

Завдання: погляньте на дані приклади реклами.

– Чи знайома вам дана реклама?

– Які асоціації в вас викликала дана реклама?

– Які меседжі несуть дані реклами та написи на них?

– З якою метою створені дані реклами?

Слово вчителя: сучасна реклама відіграє велику роль в нашому житті, вона має суттєвий вплив на авдиторію. Реклама супроводжує нас будь де: в телевізорі, інтернеті, на вулиці в магазині. Коли ми бачимо рекламу певного продукту, в нас виникають асоціації, спогади про даний товар, що спонукає купити його, таким чином навіть самі цього не розуміючи ми піддалися рекламі.

Цукрова промисловість – зосереджена в районах збору цукрового буряку – Вінницька, Київська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Хмельницька, Харківська, Тернопільська обл.

Для виробництва 1 тони цукру потрібно 10 т буряків.

Олійна промисловість також орієнтується на джерела сировини.(банки вилетіли)

Плодоовочева основні райони розвитку промисловості є південні області (Одеська, Миколаївська, Херсонська), подільські (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька обл) та Закарпаття

Виробництво пива та безалкогольних напоїв орієнтуються на споживача (Київ, Харків, Одесса, Львів)

Проблемне запитання:

Що поєднує ці предмети з харчовою промисловістю?

(З чого роблять пиво? (хміль, ячмінь). А чи знаєте ви, що хміль свого часу був компонентом для виготовлення палива для ракет – це був винахід наших науковців, секрет якого хотіли дізнатися в світі)

Масло-сироробна промисловість

Давайте пограємо в гру «Вірю не Вірю)

Всі ви вживаєте молочну та сирну продукцію, тому добре орієнтуєтеся в назвах виробників. Я називатиму вам існуючі і неіснуючі назви товарів або виробників, ваше завдання, якщо вірите плескаєте в долоні, якщо «ні» – встаєте.

Сирок «Тьома», сирок «Ведмедик», сирок «Машенька», сирок «Агуша», сирок «Бім-бом».

Сир твердий «Яготин», «Пирятин», «Комо», «Жовті Води», «Клуб Сиру», «Шостка»

Молочні продукти: Яготинське, Галичина, Словяночка, Україночка, Молокія, Бурьонка.

Отже, найвідоміші торгівельні марки «Селянське», «Ферма», «Словяночка», «Галичина», «Простоквашино», «Ромол», «Яготинське»

Рибна продукція зосереджена на підприємствах розташованих у портових містах: Одесса, Ізмаїл, Очаків, Вилкове, Херсон, Маріуполь, Генічеськ

М’ясна промисловість м’ясокомбінати працюють у великих містах: Києві, Полтаві, Харкові, Вінниці, Одесі, Черкасах, Дніпрі.

Скажіть будь ласка, які в вас думки зявляються, коли ви чуєте дані пісні ( пісня з реклами кока кола (свято наближається); пісня з реклами морозива Лімо (лімооооо лімо-лімо-лімо; Пригоди DZIDZIO у Пломбірленді; Fanta – “Hello”, Галичина – чисто молочний і тд)

Ви щойно прослухали музичні рекламу, навіть не маючи перед собою відео реклами, ви безперешкодно змогли здогадатись який це саме товар.

Скажіть, а що впливає на ваш вибір, коли ви приходите до супермаркету купити товар? (звук, запах, розташування товару, зовнішній вигляд)

Проблеми і перспективи розвитку харчової промисловості.

Розвиток харчової промисловості призвів до поділу її на 2 гілки: одна перетворилася на так званний фаст- фуд, друга- експлуатує традиційні підходи до технології виробництва продуктів харчування, які потребують додаткової обробки перед споживанням.

Займи позицію

Які, на вашу думку, переваги і недоліки має система фаст-фуду перед традиційним харчуванням?.

У наші дні багато уваги приділяється виробництву екологічно чистих продуктів харчування. Якими шляхами має розв’язуватися проблема безпечного харчування? Поясніть, чому незважаючи на більш високу ціну екологічно чисті продукти харчування мають попит у країнах Західної Європи та інших економічно високорозвиненних країнах світу? Які перспективи відкриваються перед Україною у зв’язку з цією проблем?

ІV. Узагальнення і систематизація вивченого матеріалу

Вправа «Мікрофон»

Щоб ви запропонували для поліпшення діяльності підприємств харчової промисловості України?

Очікувана відповідь.

1. Залучення інвестицій.

2. Безвідхідне виробництво.

3. Реконструкція обладнання.

4. Підвищення конкурентоспроможності продукції.

5. Використання новітніх технологій виробництва

Завдання;

Опрацювати параграф 36 сторінки 194-199

Дати письмову відповідь на запитання!

Назвіть особливості розвитку харчової промисловості в розвинених країнах та країнах, що розвиваються.

Які зрушення в м’ясному виробництві світу відбулись в останні роки?

Схарактеризуйте вплив глобалізації на харчову промисловість.

Поясніть китайське прислів’я: «Живе біля гір — харчується від гір, живе біля річки — харчується від річки».

На прикладі корпорації «Кока-Кола» поясніть особливості споживання безалкогольних напоїв цієї ТНК

П'ятниця 19.03.2021, урок № 17

Тема уроку: Контрольна робота. «Виробництво машин та устаткування. Виробництво тканин, одягу та взуття. Виробництво харчових продуктів, напоїв.»

І рівень

1. Країна, яка є найбільшим експортером оливкової олії:

а) Іспанія, б) Болгарія, в) Португалія, Албанія.

2. Найважливіша галузь машинобудування м. Миколаєва:

а) суднобудування, б) автомобілебудування, в) авіабудування, г) вагонобудування.

3. Країна, яка є найбільшим експортером вовняних тканин і взуття:

а) Польща, б) Велика Британія, в) Італія, г) Франція.

4. Найважливіший чинник, який впливає на виробництво комп’ютерів:

а) транспортний, б) сировинний, в) науковий, г) споживчий.

5. Країна, яка є найбільшим експортером цукру з цукрової тростини:

а) Китай, б) Бразилія, в) Китай, США.

6. «Молочною фермою» Європи називають країну:

а) Норвегія; б) Нідерланди; в) Данія; г) Австрія.

ІІ рівень

7. Назвіть «три хліби світу»:

а) пшениця; б) жито; в) ячмінь; г) кукурудза; д) рис.

8. Які три країни виробляють найбільше суден у світі:

а) США; б) Китай; в) Республіка Корея; г) Великобританія; г) Японія.

9. Розташуйте у порядку збільшення світове виробництво автомобілів:

А Німеччина, Б США, В Японія, Г Китай.

ІІІ рівень

10. Розташуйте у порядку зменшення світове виробництво м’яса:

А яловичина, Б баранина, В птиця, Г свинина.

11. Встановіть відповідність між продукцією та центрами машинобудування:

1 Київ А турбіни для ТЕС, ГЕС, АЕС

2 Кременчук Б комбайни

3 Тернопіль В вантажівки

4 Харків Г літаки

ІV рівень

12. Дайте коротку характеристику кондитерській промисловості України.

П’ятниця 02.04.2021, урок № 13

Тема уроку: «Транспорт, його роль у національній економіці та формуванні світового господарства. Види транспорту, їхні переваги й недоліки.»

Мета. Вдосконалити вміння працювати з візуальними та статистичними джерелами знань, аналізувати їх, робити висновки; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення теми.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Учитель. Наступним етапом нашого дослідження є третинний сектор господарства, або сфера послуг. До неї відносять транспорт і торгівлю, фінанси й страхування, комунальне господарство та інформаційну галузь, освітню, наукову, медичну, туристичну діяльність тощо. Головною спільною ознакою всіх галузей сфери послуг є те, що вони не створюють матеріальних цінностей. Однак у розвинених країнах саме у сфері послуг створюється понад двох третин сукупного ВВП та зосереджується переважна частка зайнятих. Це свідчить про велику роль галузей третинного сектора в національній та світовій економіці.. Одна з провідних галузей сфери послуг – це транспорт.

Уявіть, що станеться, якщо разом зупиняться всі види транспорту?

ІІІ. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку.

IV. Актуалізація чуттєвого досвіду й опорних знань учнів

Як часто ви використовуєте транспорт? З якою метою?

Які види транспорту ви знаєте? На яких приходилося в житті їхати?

Мотивація начальної діяльності

Перегляньте відеоролик за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=owJF0YIOC3Q

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Роль транспорту в національній економіці та формуванні світового господарства.

Сьогодні об’єктом нашого дослідження став третинний сектор господарства, або сфера послуг. Одна із провідних галузей сфери послуг – транспорт. Транспортну мережу часто порівнюють із кровоносною системою, а транспортні шляхи іноді називають артеріями. Дійсно, тут можна знайти подібність, подібно до кров’яних артерій, транспортні шляхи з’єднують різні частини країни, ними перевозять величезні обсяги сировини, деталей, вузлів і готової продукції. Досить подивитися на карту світу, щоб переконатися: чим вищий рівень розвитку країни, тим густіша її транспортна мережа.

Транспорт – це вид економічної діяльності, який здійснює переміщення людей і вантажів у просторі.

Значення для національної економіки: особливо важливий для масових вантажів (вугілля, зерна, руди), які споживають у значних обсягах за межами регіону їхнього виробництва. Усі великі морські торговельні порти світу є водночас важливими промисловими й торговельними центрами. Розвиток міжнародного пасажирського авіаційного та морського сполучення. Значні стабільні потоки пасажирів і вантажів об’єднують в одне ціле головні центри світової економіки. Також відбувається постійний обмін цінними тарно-штучними вантажами в контейнерах, які перевозять літаками й морськими судами.

- Пригадайте з курсу географії 8 класу, про які міста йдеться.

Обсяг перевезень – кількість вантажу, перевезеного від вантажовідправника до одержувача (у тоннах).

За структкрою перевезень вантажів різними видами транспорту розрізняють міжнародну та міжрегіональну спеціалізацію виробництва країни, її роль у світових потоках товарів.

2. Види транспорту. Розрізняють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний і гужовий, трубопровідний); водний (річковий, озерний, морський); повітряний (авіація). Найменш поширеним видом транспорту у світі є космічний, для функціонування якого потрібна дорога інфраструктура та засоби переміщення.

Види транспорту:

I. За сферами використання: 1) Особистий; 2) Відомчий; 3) Загального користування.

II. За видам перевезень: 1) Пасажирський; 2) Вантажний.

III. За засобами пересування:

1) Наземний: залізничний, автомобільний, трубопровідний, електронний, гужовий.

2) Водний: морський, річковий, озерний.

3) Повітряний: авіаційний.

Вантажообіг – добуток обсягу перевезення вантажу на відстань перевезень (т-км).

Пасажирообіг – добуток кількості перевезених за певний час пасажирів на відстань перевезень (пас-км).

Пасажирські перевезення поділяють на міські, приміські та магістральні. До міських належать: регулярні маршрути руху трамвая, тролейбуса, автобуса й маршрутних таксі, таксі, метрополітену, міської залізниці.

До приміських – автобусні й залізничні маршрути в межах міської агломерації.

До магістральних – потяги далекого прямування, міжобласні регулярні автобусні маршрути.

За періодичністю здійснення перевезень розрізняють такі маршрути руху видів наземного пасажирського транспорту: регулярні (циркулюють протягом року), сезонні (курсують лише влітку або взимку), за призначенням (здійснюються тимчасово).

3. Переваги й недоліки видів транспорту.

- Розгляньте таблицю 19. Проаналізуйте переваги й недоліки різних видів транспорту. Який з них найдешевший? Який – найекологічніший? Свою відповідь обгрунтуйте.(с. 206-207) Робота у групах

Розкажіть, які переваги та недоліки мають окремі види транспорту.

Група 1 – автомобільний;

Група 2 – залізничний;

Група 3 – водний;

Група 4 – повітряний;

Група 5 – трубопровідний.

Робота з поняттями:

Транспортна система – це сукупність усіх видів транспорту, пов’язаних між собою з метою задоволення потреб населення і держави в перевезеннях пасажирів і вантажів. Вона містить у собі транспортні пункти, транспортні вузли і транспортні магістралі.

Транспортний вузол – це населений пункт, у якому сходяться кілька видів транспорту і здійснюється обмін вантажами між ними.

Транспорта мережа – сукупність усіх шляхів сполучення, що зв’язують між собою підприємства, населені пункти або регіони.

Густота транспортної мережі – довжина шляхів сполучення певного виду транспорту на одиницю площі.

Транспортні магістралі – найважливіші транспортні шляхи з високою пропускною здатністю. Розрізняють спеціальні транспортні магістралі та полімагістралі, що містять шляхи сполучення двох або навіть трьох видів транспорту.

Транспортні коридори – це полімагістралі, які забезпечують масове перевезення вантажів і пасажирів у напрямку їх найбільшої концентрації та мають розвинену інфраструктуру. Розрізняють національні та міжнародні транспортні коридори (МТК).

Завдання транспортної системи – забезпечення стійких зв’язків між окремими галузями й районами країни, своєчасне й повне задоволення потреб господарства й населення в перевезеннях.

4. Елементи територіальної організації транспортної системи.

- Який вид транспорту найстаріший?

Транспортна мережа – сукупність зупинок, між якими прокладено маршрути руху.

Транспортні магістралі – найважливіші комунікаційні осі наземного транспорту, якими відбувається переміщення більшості вантажів і пасажирів.

Транспортний вузол – місце перетину або розгалуження не менше трьох шляхів сполучення одного або різних видів транспорту. (Наприклад: м. Київ)

Дослідження. Міські види транспорту свого обласного центру.

- Дізнайтеся, які види транспорту розвинені у нашому обласному центрі Кропивницькому?

- А які види транспорту переважають у нашому селі Дмитрівці?

VI. Узагальнення і систематизація знань

Виконайте тести на надішліть скрін на пошту вчителю

1. Транспорт

а) є галуззю, що виробляє матеріальні цінності;

б) забезпечує всі види внутрішніх і зовнішніх пе¬ревезень;

в) є частиною соціальної сфери.

2. Вантажообіг і пасажирооборот:

а) не залежать від рівня розвитку транспорту;

б) є показником обсягу перевезених вантажів (паса¬жирів) за певний час на певну відстань;

в) є витратами на перевезення одиниці транспортної продукції.

3. Перше місце за пасажирооборотом належить транспорту

а) автомобільному;

б) залізничному;

в) повітряному.

4. У сучасних умовах найбільш швидкими темпами розвивається транспорт:

а) залізничний;

б) електронний;

в) автомобільний.

5. Основне завдання морського транспорту :

а) забезпечення зовнішніх вантажоперевезень;

б) каботажні перевезення;

в) пасажироперевезення

Завдання;

Опрацювати параграф 37 сторінки 204-208

Дати письмову відповідь на запитання!

Назвіть ознаки понять «обсяг перевезень» і «вантажообіг». Що між ними спільного, а що відмінного?

Як ви розумієте перевезення в режимі «від дверей до дверей»? Для якого виду транспорту це характерно?

Назвіть сучасні види транспорту в Україні.

З якою метою створюють транспортні магістралі?

Поясніть, чому м. Київ є головним транспортним вузлом України

П’ятниця 09.04.2021, урок № 14

Тема уроку: «Загальна характеристика транспорту України.»

Мета: дати загальну характеристику транспортного комплексу України;

розкрити його роль у господарстві країни;

встановити суттєві ознаки понять «транспортний вузол», «вантажообіг», «пасажирообіг», «транспортні магістралі»;

визначити техніко-економічні особливості різних види транспорту;

здійснювати міжпредметні зв'язки;

розвивати самоактивність, зацікавленість, загальну самосвідомість;

удосконалювати вміння користуватися різними джерелами інформації та проводити їх аналіз;

виховувати в учнів активну життєву позицію, взаємодопомогу, самоактивність.

ОРГАНІЗАЦІЙНО- МОТИВАЦІЙНИЙ БЛОК

Вітання. Коротке налаштування на роботу. /Пропонує учням визначити власну готовність до уроку, нагадує про необхідність бути активним, уважним, дієвим/.

«Колір співпраці»

Наш урок – досить незвичайний! Ми спробуємо так побудувати заняття, щоб отримати найвищі результати і необхідний об'єм теорії для ДПА.

Ми створимо власну карту! Ми дізнаємося багато цікавого з історії

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття «Транспорт»

Яким чином і як довго ви сьогодні добиралися до школи?

- Я їхала з Білої Церкви одну год.

- Таким чином, що ж дало можливість нам всім тут бути присутніми вчасно?

- А що ви знаєте про транспорт?

До якої сфери господарства належить транспорт?

Гра «Так /Ні»

1. Я можу не користуватися автобусом тиждень.

2. Найчастіше подорожую пішки.

3. Мені майже щодня потрібні речі, які до міста привозять автомобілями.

4. Життя цікавіше, коли є можливість подорожувати до інших країн.

Висновок.

СФОРМУЛЮЄМО визначення для відповідей під час ДПА

Транспорт – важлива і необхідна галузь, що перебуває на стику виробничої і невиробничої сфери;

- специфічна комунікаційна інфраструктурна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування, яка забезпечує потреби господарства і населення з усіх видів перевезень.

2. Види транспорту

Транспорт – відома вам галузь господарства, тому ви легко назвете види транспорту

складання схеми «Види транспорту»

- Давайте спробуємо колективно

класифікувати види транспорту

якщо перевозимо вантаж або людей…

в залежності від природних умов…

за особливим призначенням..

Залізничний

Провідний у транспортній системі;

ІІ місце за паса жирообігом;

І – за вантажообігом;

основні вантажі – вугілля, залізна руда, метал, деревина, нафта, нафтопродукти, будівельні матеріали;

пасажирські перевезення внутрішньо- і міждержавні;

можливість термінового транспортування вантажів і пасажирів і одночасну масовість перевезень;

загальна протяжність залізниць – 23 тис. км; густота залізниць 38 км на 1 тис. км² (у Донбасі – 52);

найгустіша мережа доріг в індустріальних районах;

не залежить від кліматичних умов;

невисока швидкість та дорогі будівництво й експлуатація.

v Донбас – Кривий Ріг

v Київ- Львів – Чоп

v Київ-Одеса

Транспортні вузли: Київський, Харківський, Одеський, Львівський

Автомобільний

І місце за паса жирообігом;

ІІІ – за вантажообігом;

перевозить близько 64 % вантажів;

загальна протяжність доріг 170 тис. км, з них – 155 тис. км із твердим покриттям;

швидкий та маневренний; висока собівартість перевезень; можливість доставляти вантажі безпосередньо споживачам;

має особливе значення для обслуговування АПК;

основний у перевезеннях на короткі відстані;

розвивається рівномірно по всій території;

перевезення пасажирів у міжміському і приміському сполученнях; при перевезеннях вантажів усе більшого значення набуває спеціалізований транспорт (контейнерний, рефрижераторний);

залежність від пори року;

є найбільшим джерелом забруднення атмосферного повітря.

v Одеса – Київ – Санкт-Петербург

v Сімферополь –Харків – Москва

v Київ Полтава –Харків – Ростов-на-Дону

(Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Запоріжжя, Сімферополь, Житомир, Тернопіль, Полтава)

Трубопровідний

ІV місце за вантажообігом (2/3 припадає на газ).

Переміщує нафту, газ, нафтопродукти.

Забезпечує внутрішньо-і міждержавні перевезення.

Загальна протяжність близько 40 тис. км (87 % складають газопроводи)

Безперервність функціонування;

можливість прокладання в умовах складного рельєфу та через значні водні території;

низька собівартість перевезень;

велика потужність перевезень.

Може створювати певні екологічні проблеми (розрив труб, викиди нафти та газу)

газопроводи: Дашава – Стрий – Дрогобич; Дашава – Київ, Шебелинка – Полтава

нафтопроводи: Самара – Лисичанськ – Кременчук – Херсон, «Дружба», Одеса–Броди

продуктопроводи: аміакопроводи (Тольяті – Горлівка – Одеса)

етиленопроводи (Калуш – Угорщина)

Морський

ІІ – за вантажообігом

ІV місце - пасажирообігом;

Значна вантажопідйомність у порівнянні із залізничним;

Має складне господарство. Високі витрати на обслуговування суден, портів;

невелика кількість зайнятих

Призначений для перевезення пасажирів і вантажів.

Велика пропускна здатність. Чорним й Азовським морями Україна вивозить кам'яне вугілля, залізну і марганцеву руди, кокс, цукор, хімічні речовини, мінеральні добрива;

забезпечує зовнішньоекономічні зв'язки.

здійснює міжнародний туристський обмін.

Серед перевезень близько 50 % – експорт товарів, близько 35 % -транзит.

Діє 18 торгових портів і 4 рибні. Головний порт - Одеса (20 % товарообігу)

низька собівартість перевезень;

порти: Одеса (Іллічівськ, Юний) , Керч, Маріуполь, Севастополь, Феодосія, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл

поромні переправи: Іллічівськ – Варна, Іллічівськ – Поті, Керч – Тамань, Євпаторія – Стамбул

Річковий

V - за вантажообігом;

V – пасажирообігом;

річками здійснюють перевезення об'ємних вантажів, що не потребують швидкої доставки: лісу, нафти і нафтопродуктів, зерна, будівельних матеріалів;

характерні надійність роботи, незначні капіталовкладення;

на внутрішні перевезення припадає 75 %; в основному перевозять будівельні матеріали (96 %);

довжина водних шляхів близько 2,4 тис. км; судноплавні річки: Дніпро з Десною і Прип'яттю, Південний Буг, Сіверський Донець, Дністер, Дунай;

невеликі витрати на облаштування та утримання шляхів;

низька собівартість перевезень; залежність від пори року;

низька швидкість;

можливість транспортування лише в певному напрямку.

Повітряний

VІ - за вантажообігом;

ІІІ - за пасажирообігом;

обсяг вантажів відносно невеликий;

основна спеціалізація – перевезення пасажирів на далекі відстані (взимку в 3–4 рази менше, ніж улітку); 60 % перевезень припадає на міжнародні рейси; Київ пов'язаний авіасполученням з 55 країнами;

у перевезеннях велика частка пошти;

найбільша швидкість руху та найбільша відстань перевезень;

відсутність витрат на облаштування шляхів;

охоплює всі напрямки й акваторії світу;

великі витрати на утримання.

Бориспіль, Жуляни, Одеса, Львів, Донецьк, Бердянськ, Вінниця, Запоріжжя, Луганськ, Харків, Кіровоград, Черкаси, Сімфетополь

Електронний

Це мережа ліній електропередач, призначених для передачі електроенергії на великі відстані; розрізняють повітряні, підземні і підводні лінії електропередач

(майже повсюдно лінії електропередач)

Міський

· трамвай ( з 1892)

· фунікулер Одеса (1901), Київ (1905)

· таксі (1906)

· автобуси ( 1925)

· тролейбус(1935)

· метро Київ (1969), Харків (1978), Дніпропетровськ (1995)

мікроавтобуси

5. Транспортний вузол

Робота зі словником.

Давайте з’єднаємо усі види транспорту з транспортними вузлами.

СЛОВНИК

Транспорт – галузь, що перебуває на стику виробничої та невиробничої сфери, головною функцією якої є задоволення потреб в усіх видах перевезень.

Транспорт – це матеріальна основа розвитку виробничо-технологічних внутрішніх і зовнішніх зв’язків країни.

Транспортна система – сукупність усіх видів транспорту, пов'язаних між собою з метою задоволення потреб населення і держави в перевезеннях пасажирів і вантажів. Вона складається з транспортних пунктів (невелика залізнична станція, річкова пристань, автостанція, аеропорт), транспортних вузлів і транспортних магістралей.

Транспортна система – сукупність усіх видів транспорту, які пов'язані між собою транспортними вузлами.

Транспортний вузол – населений пункт, у якому сходяться кілька видів транспорту і здійснюється обмін вантажами між ними.

Робота різних видів транспорту характеризується певними показниками.

Транспортний вузол – населений пункт, у якому перетинаються декілька неоднорідних транспортних шляхів.

Транспортна магістраль – це найбільші транспортні шляхи, що мають державне чи міжнародне значення.

Вантажообіг – показник обсягу вантажної роботи транспорту, що обчислюється як добуток кількості перевезених вантажів (у т) на відстань перевезення (у км).

Вантажообіг – кількість вантажу, що перевозиться за певний проміжок часу (місяць, рік) на певну відстань. Одиниця вимірювання – тонно-кілометр (т-км).

Вантажонапруженість – показник інтенсивності використання шляхів сполучення, вимірюваний вантажообігом на 1 км.

Пасажирообіг – показник обсягу пасажирських перевезень транспорту, що обчислюється як добуток кількості пасажирів на відстань перевезення.

Пасажирообіг – кількість пасажирів, що перевозяться за певний проміжок часу (місяць, рік) на певну відстань. Одиниця вимірювання – пасажиро-кілометр (пас-км).

Транзит – перевезення вантажів та пасажирів територією району або країни.

Транспортні коридори – транспортні шляхи (залізничні та автомобільні), що мають високу якість, пропускну здатність та ступінь обслуговування.

Пропускна здатність транспортних шляхів визначається максимальною кількістю транспортних одиниць (потягів, суден тощо), яку можна пропустити за певний період при даному рівні технічної оснащеності. Наприклад, двоколійна залізниця може пропустити за добу 144 пари потягів, а одноколійна – 22-26 пар.

Собівартість перевезень розраховується як витрати на перевезення одиниці транспортної продукції. Наприклад, перевезення нафти морем в 3 рази, а деревини – у 5 разів дешевше, ніж залізницею.

Каботаж – судноплавство між портами однієї країни.

Підведення підсумків

Під час уроку ми визначили, що транспорт – провідна галузь господарства України. Намітили план для розширення і поглиблення знань на наступних уроках. Ми були справжніми картографами і створили чудову картосхему. Можливо, хтось із вас в майбутньому присвятить себе цій професії. Давайте порівняємо нашу роботу з картою, яку робили фахівці.

2. Рефлексія

«Колір співпраці»

- Які поняття і терміни, що згадувалися на уроці, є важливими для формування у вас цілісного сприйняття матеріалу?

- яка інформація вразила вас особисто?

Завдання;

Опрацювати параграф 38 сторінки 209-215

Дати письмову відповідь на запитання!

1. Поясніть, чому найбільша густота залізничних шляхів у державі в Донецькій і Львівській областях.

2. З’ясуєте тенденції розвитку пасажирських залізничних перевезеннях в Україні у 2000-і роки за допомогою даних Держстату України.

3. Поясніть, чому міжнародний аеропорт «Бориспіль» є лідером у міжнародних авіаперевезеннях України.

4. Поміркуйте, чому за роки незалежності України майже не змінилась середня відстань перевезення пасажирів трамваєм і тролейбусом.

5. Якими річками, на вашу думку, відбувається річкове пасажирське перевезення в Україні?

П’ятниця 16.04.2021, урок № 15

Тема уроку: «Транспорт світу. Країни, що вирізняються високим рівнем розвитку мережі залізниць й автомобільних шляхів. Найбільші морські порти, їхній вплив на розміщення промисловості. Найбільші судноплавні річки світу. Найбільші аеропорти світу. Міжнародні транспортні коридори.»

Мета: охарактеризувати значення транспорту у світовому господарстві, повторити та поглибити знання про основні техніко- економічні показники роботи транспорту, види транспорту; сформувати вміння характеризувати різні види транспорту, визначати сучасний стан розвитку, проблеми транспорту та вплив на нього НТР; розвивати вміння працювати з картами атласу, таблицями, діаграмами; виховувати просторове та економічне мислення, цікавість до теми.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Яку роль відіграє транспорт у розвитку господарства країни?

• Які види транспорту ви знаєте? Які показники використовуються для характеристики роботи транспортної системи та порівняння ефективності роботи різних видів транспорту?

• Які види транспорту посідають провідне місце у вантажоперевезеннях та пасажироперевезеннях в Україні?

• Які зміни відбуваються в транспортній системі під впливом НТР?

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Проблемне питання»

На думку відомого економгеографа В. Максаковського, «Світовий транспорт й нині залишається основою світового розподілу праці».

Завдання . Прокоментуйте цей вислів та висловіть свої міркування щодо значення транспорту у світовому розподілі праці і світовому господарстві.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Транспорт — одна з найважливіших галузей виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби господарства і населення в усіх видах перевезень (робота з таблицею)

Транспортні системи
Економічно розвинені країни (розвинені всі види транспорту)	Країни, що розвиваються (переважання розвитку певного виду транспорту)
• Північноамериканський тип (США, Канада, Австралія) • Західноєвропейський тип (країни Західної і Центральної Європи, Японія)	• 3 переважанням залізничного транспорту (Індія, Пакистан, Бразилія, Алжир, Туніс, Марокко та ін.) • 3 переважанням автомобільного (Саудівська Аравія, Ефіопія та ін.) або річкового (Судан, Конґо, Парагвай та ін.) транспорту

Транспорт
Наземний		Водний		ІНШІ
Залізничний	Морський		Трубопровідний
• Є у 140 країнах світу • Загальна протяж- ність залізниць світу зменшується • Найвища густота залізниць у Європі (по над 100 км/тис. км²) і Японії (64 км/тис. км²)	• 80 % міжнародних вантажоперевезень і 70 % товарообігу • Близько 2 тис. мор- ських портів • Найбільші порти — Роттердам, Сінґапур, Новий Орлеан		• 99 % переміщення газу, 95 % нафти • Протяжність перевищує 1,7 млн км • Основна частина світової мережі трубопроводів розта- шована у Північній Америці, Західній Європі, Південно- Західній Азії, Росії

Автомобільний	Річковий, озерний		Повітряний
• Світовий автомобіль- ний парк нараховує понад 600 млн машин, більшість зосередже на в СІЛА, Західній Європі, Японії • У розвинених краї нах автомобілі мають 30—50 % населення, у слаборозвинених — лише 1 %	• Загальна про- тяжність світової мережі річкового транспорту складає понад 550 тис. км • Лідери за вантажо- обігом річкового транспорту — США, Китай, Росія, ФРН, Канада, Нідерланди, Франція, Бельґія		• Світова мережа авіаліній складає понад 8 млн км • Близько 1 тис. аеропортів, найбільші у Чикаґо, Далласі, Лос-Анджелесі, Лондоні, Токіо, Нью-Йорку та ін.
			Електронний
			• Лінії електромереж • Інтернет

1. Загальна характеристика світової транспортної системи

Всі шляхи сполучення, транспортні підприємства і транспортні засоби в сукупності утворюють світову транспортну систему. У світовому транспорті зайнято понад 100 млн людей. Загальна протяжність транспортної мережі світу (без морських та авіатрас) складає близьеко 40 млн км. Щорічно всіма видами транспорту перевозиться понад 100 млрд. т вантажів і понад 1 трлн. пасажирів.

Основними техніко-економічними показниками роботи транспорту згадайте є обсяг перевезень, вантажообіг, пасажирообіг, густота транспортної інфраструктури, собівартість перевезень, швидкість, залежність від погодних та сезонних змін, маневреність. Різні види транспорту мають свої переваги та недоліки, тому їх використовують залежно від конкретних умов.

Підприємствами транспорту за січень-червень 2016 року перевезено 291,0 млн.т вантажів, що склало 103,9% від обсягу перевезень вантажів порівняно з відповідним періодом 2015 року

Послугами пасажирського транспорту у січні-червні 2016 року скористалися 2,4 млрд. пасажирів, що становить 93,4% від обсягу перевезень порівняно з відповідним періодом 2015 року.

Завдання 1. Пригадайте переваги та недоліки основних видів транспорту. У структурі транспортних шляхів найбільшу питому вагу мають автомобільні: понад 70 %, 1/5 частина припадає на авіалінії й лише 5 % — на залізниці. Далі йдуть трубопровідний та внутрішній водний транспорт.

2. Типи транспортних систем (схема). Розрізняють транспортні

системи економічно розвинених країн та країн, що розвиваються.

Найбільш розвинена транспортна система країн Європи та Північної Америки, де зосереджено більш ніж половину залізничних ліній, рухомого складу, шосейних доріг, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту (великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту та ін.). Країнам, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку видів транспорту: застарілий різнотипний склад, малопотужний парк локомотивів, вагонів, автомобілів, непридатне обладнання. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки користуються послугами таких архаїчних видів транспорту, як в’ючний та гужовий, працюють носильники та рикші.

Поряд з розподілом світової транспортної системи на два типи за рівнем розвитку, існують підрозділи регіональних транспортних систем:

• європейського типу (Західна і Центральна Європа, Японія);

• північноамериканського типу (США, Канада, Австралія);

• латиноамериканського типу;

• азіатського типу;

• система країн СНД;

• африканського типу.

3. Характеристика основних видів транспорту

Завдання 2. Прослухайте повідомлення учнів про розвиток різних видів транспорту, законспектуйте головне у вигляді розгорнутого плану.

Залізничний транспорт

Залізничний транспорт виник у першій половині XIX ст. у зв’язку з розвитком великої промисловості, зокрема кам’яновугільної і металургійної.

Довжина сучасних залізниць світу становить приблизно 1,3 млн км. Більше половини експлуатаційної довжини припадає на розвинені країни і лише 1/5 — на ті, які розвиваються. Найбільш висока щільність доріг у Німеччині, Бельґії, Швейцарії: 4-18 км/100 км². У багатьох країнах цей показник не перевищує 0,1-0,5 км/100 км². Є країни, які не мають залізниць: Кіпр, Лаос, Ніґер, Чад, Бурунді, Ісландія тощо.

Показники рівня технічної оснащеності найвищі у США та Західній Європі: там більша частина доріг укладена рейками важкого типу. На станціях широко застосовуються централізація управління та автоблокування, радіотелефони та телебачення. Рухомий склад — з потужних локомотивів та вагонів великої вантажності, пасажирських вагонів високої комфортності. На дорогах США та Західної Європи, Японії діють магістралі зі збільшеною швидкістю руху. У 1964 р. в Японії почали функціонувати швидкісні поїзди («шинксансен» — куля-поїзд), які розвивають швидкість 210 км/год. Згодом швидкісні залізниці були споруджені у Франції, а наприкінці XX ст. — у Німеччині. У світі з’явилися комутаторні поїзди, швидкотранзитні легкорейкові системи, потяги, що приводяться в рух стисненим повітрям тощо.

Нині у більшості європейських країн довжина залізничної мережі скорочується. Це зумовлено конкуренцією автомобільного транспорту, який здатний виконувати перевезення за принципом «від дверей — до дверей». У великих за площею країнах, які освоюють свої території, багаті на природні ресурси, довжина залізничної мережі збільшується, зокрема у Китаї, Росії, Індії, Канаді. Китай щороку будує 1 тис. км залізниць.

Автомобільний транспорт

У світі налічується понад 600 млн автомобілів і щороку ця цифра збільшується. Близько 80 % їх кількості зосереджено у США, Японії та Західній Європі. 50 % жителів цих країн мають автомобілі. У країнах, що розвиваються, цей показник в середньому становить 1 %. Навіть у таких відносно розвинених країнах, як Мексика і Бразілія, він не перевищує 6 %.

У розрахунку на 1000 жителів найбільша кількість автомобілів припадає на США, ФРН, Нову Зеландію, Канаду, Австралію, Швейцарію, Швецію, Італію, Францію. Сучасний автомобільний транспорт постійно технічно переоснащується і вдосконалюється, у результаті чого з’являються потужніші, швидкісніші, ком- фортабельніші й ефективніші автомобілі.

Необхідною умовою розвитку автотранспорту є сучасні автошляхи. Нині загальна довжина світових автомобільних доріг з твердим покриттям становить понад 20 млн км, найгустіша їх мережа у Західній Європі. Найрозвиненішу мережу автошляхів мають ті країни, де розміщена значна частина автопарку світу: США, Західна Європа, Японія, Канада. Там споруджуються автобани — багатосмужні магістралі з високою пропускною здатністю.

Трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт, як і залізничний, з’явився у XIX ст., його появі сприяв розвиток нафтової промисловості. Призначений здебільшого для транспортування газу (газопровід магістральний), нафти (нафтопровід), твердих матеріалів (гідравлічний і пневматичний). Зараз у світі нараховується більше 13 млн км трубопроводів, і щороку ця цифра зростає.

Найбільш потужний розвиток трубопровідний транспорт одержав у нафто- й газодобувних країнах і країнах-споживачах нафти, нафтопродуктів та газу — США, Росії, Канаді, Китаї, ФРН, Франції, Італії, Саудівській Аравії, Мексиці.

У Західній Європі напрямок нафтопроводів — від портів до великих промислових центрів, наприклад: Гавр — Париж, Кадіс — Сараґоса, Марсель — Кельн та ін. У країнах Близького Сходу та

Північної Африки напрямок нафтопроводів — від родовищ до портових міст.

Газопроводи експлуатуються переважно в країнах Європи та Північної Америки. Більше половини газопроводів світу зосереджено у США. Магістральні газопроводи є підземні, надземні, підводні. Тиск транспортного газу — до 75 атмосфер — підтримується газокомпресорними станціями, діаметр труб досягає 1420 мм.

Водний транспорт

Морський транспорт здійснює перевезення вантажів і пасажирів океанами, морями і морськими каналами.

Людство з давніх-давен використовувало вітрильники. Нині на кораблях використовують дизельні, ядерні, теплові двигуни. Най- інтенсивніші вантажопотоки йдуть через Атлантичний океан, на другому місці — Тихий, на третьому — Індійський океан. Велике значення для розвитку морського транспорту мають Суецький і Панамський канали.

Морський транспорт служить переважно для зовнішньоекономічних зв’язків. Лише у деяких країнах, таких як Росія, США, Китай, Канада, Туреччина, Франція, він здійснює міжрайонні внутрішні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 70 % зовнішньоторговельних вантажів, завдяки своїй дешевизні.

Морський флот зосереджений у десятьох найбільших судновласницьких країнах світу: США, Великобританії, Японії, Німеччині, Франції, Італії, Ліберії, Панамі, Греції, Норвеґії. На їхню частку припадає 70 % тоннажу світового флоту. До числа великих власників флоту належать також Швеція, Іспанія, Кіпр, Сінґапур, Індія, Данія, Нідерланди, Росія, Китай, Польща, Естонія, Болгарія, В’єтнам тощо.

Судноплавні компанії багатьох країн реєструють свої судна під «зручним», або «підставним», прапором. Тому до великих судновласницьких країн належать Панама, Греція, Ліберія, Сінґапур, Кіпр. У цих країнах податки на прибуток у кілька разів нижчі, ніж у США, Німеччині, Японії, заробітна платня моряків значно менша, їхні права погано захищені, технічному стану суден приділяється менше уваги.

У світі налічується понад 2000 морських портів різної величини. До найбільших належать порти з вантажообігом понад 100 млн т. Їх близько 20: Шанхай, Нінбо, Роттердам (найбільший Європи), Сінґапур, Ґуанджоу, Марсель, Гавр, Антверпен, Гамбурґ, Ґенуя, Лондон, Аперпорт (група портів у гирлі річки Делавер), Новий Орлеан, Нью-Йорк, Гемптон, Ванкувер, Сан-Себастьян, Кобе, Йокогама, Наґоя, Кітакюсю, Кавасакі.

Головні вантажі морського транспорту — нафта й нафтопродукти, залізна руда, зерно, кам’яне вугілля, сировина та напівфабрикати для алюмінієвої промисловості, фосфорити, ліс та лісоматеріали.

Загальна протяжність ліній внутрішнього водного транспорту (на ріках, озерах, каналах) у світі перевищує 550 тис. км. Цей вид транспорту розвинений у США, Росії, Канаді, Німеччині, Нідерландах, Китаї. У багатьох країнах він практично відсутній з огляду на природні умови. У світі налічується близько двохсот міжнародних річок. Це, зокрема, Дунай, Рейн, Амазонка, Замбезі, Ніл, Конґо та ін.

Десята частина внутрішніх водних шляхів припадає на поліпшені людиною ділянки. Це ріки зі шлюзами, а також канали (шлюзовані та каналізовані ріки).

Найбільші порти внутрішніх водних шляхів зосереджені у гирлах річок: Гамбурґ, Бремен, Роттердам, Антверпен, Гавр, Арханґельськ, Астрахань, Херсон та ін.

Країни, що розвиваються, мають потужні річкові системи: Амазонка, Меконґ, Тіґр, Ніґер, Конґо, Замбезі тощо. Проте у цих країнах немає мережі судноплавних каналів, і тому річки використовуються не повною мірою.

Повітряний транспорт

Основне призначення повітряного транспорту — швидкісне перевезення пасажирів, пошти, вантажів і багажу.

Активний розвиток авіатранспорту спостерігається в економічно розвинених країнах. Найбільші міжнародні авіакомпанії сполучають Північну та Південну Америку з Європою, західноєвропейські країни — з Азією та Африкою, Південну та Південно-Східну Азію — з Австралією.

На відміну від залізничного транспорту, де власником у більшості країн виступає держава, в авіатранспорті значна частка отводиться приватним компаніям. У США майже весь авіатранспорт перебуває в руках приватних компаній, а у Великобританії, Франції, Нідерландах, ПА, Австралії, Канаді він цілком або частково одержавлений.

Протяжність повітряних шляхів світу становить близько 8 млн км. Нині у країнах світу функціонує близько 600 міжнародних аеропортів. Окремі аеропорти справді велетенські (щодня обслуговують понад 1000 літаків). Аеропорти є великими підприємствами, на яких працюють тисячі людей.

Зі 100 найбільших аеропортів світу (пасажирообіг понад 1 млн. чол.) половина знаходиться у США: Чікаґо, Нью-Йорк, Вашинґтон, Лос-Анджелес, Сан-Франціско, Майамі, Гонолулу тощо. У країнах Західної Європи найбільшими аеропортами є: Париж, Лондон, Франкфурт-на-Майні, Рим, у Японії — Токіо.

Подальший розвиток повітряного транспорту пов’язаний перш за все з технічним удосконаленням літаків та навігаційного обладнання.

Проблеми та перспективи розвитку світової транспортної системи

Ідеї про створення нових видів транспорту з’явилися вже давно, проте на сучасній технічній основі реалізуються вони лише зараз. До таких видів транспорту належать системи, які відрізняються від традиційних принципом дії, конструкцією двигуна: пневмоконтейнерний транспорт, трубопровідний гідротранспорт, монорельсові шляхи, судна на повітряній подушці, поїзди на магнітному підвісі та інші.

В епоху НТР світова транспортна система постійно удосконалюється не тільки технічно, але й організаційно. У країнах з розвиненою транспортною системою окремі види тісно взаємопов’язані між собою. Завдяки цьому успіхом користуються нові форми співпраці та кооперації різних видів транспорту, у деяких країнах створено об’єднані міністерства транспорту.

Однією з найважливіших тенденцій у розвитку світового вантажного транспорту є формування контейнерної системи. У контейнерах перевозиться близько 40 % генеральних вантажів. Складаються трансконтинентальні контейнерні «мости» — комбінація морського транспорту, маршрутних залізничних складів і авто- поездів-контейнеровозів. Найбільшими контейнерними портами світу є Сінґапур і Сянґан (Китай).

У Європі ведеться робота зі створення транс’європейської транспортно-енергетичної мережі. Діє концепція у відпрацюванні чіткого механізму координації роботи різних видів транспорту, зокрема в організації комбінованих (змішаних) перевезень. Розроблено 10 схем доставки вантажів комбінованими перевезеннями.

Завдання 3. Сформулюйте головні проблеми транспорту в сучасному світі.

Головними проблемами світової транспортної системи є:

• нерівномірність розвитку транспортних систем окремих країн та регіонів, що знижує ефективність використання природних, матеріальних та людських ресурсів;

• залежність видів транспорту від природних умов. Однак в епоху НТР актуальність цієї проблеми поступово знижується;

• негативний вплив транспорту на навколишнє середовище.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Творча лабораторія»

- За картою визначіть світові МТК

Європейські транспортні коридори

Критська конференція проходила в рамках Європейського співтовариства і визначила такі транспортні коридори:

· Коридор №1. Гельсінкі — Таллінн — Рига — Каунас і Клайпеда — Варшава і Гданськ;

· Коридор №2. Берлін — Познань — Варшава — Берестя — Мінськ — Смоленськ — Москва — Нижній Новгород;

· Коридор №3. Брюссель — Ахен — Кельн — Дрезден — Вроцлав — Катовіце — Краків — Львів — Київ;

· Коридор №4. Дрезден/Нюрнберг — Прага — Відень — Братислава — Дєр — Будапешт — Арад — Бухарест — Констанца/Крайова — Софія — Салоніки — Пловдив — Стамбул;

· Коридор №5. Венеція — Трієст/Копер — Любляна — Марибор — Будапешт — Ужгород — Львів — Київ;

· Коридор №6. Гданськ — Катовіце — Жиліна, західна гілка: Катовіце — Брно;

· Коридор №7. Дунайський (водний); (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна)

· Коридор №8. Дуррес — Тірана — Скоп'є — Бітола — Софія — Димитровград — Бургас — Варна;

· Коридор №9. Гельсінкі — Виборг — Санкт-Петербург — Псков — Москва — Калінінград — Київ -Любашівка/Роздільна — Кишинів — Бухарест — Димитровград — Александруполіс;

· Коридор №10. Зальцбург — Любляна — Загреб — Бєлград — Ніш — Скоп'є — Велес — Салоніки.

Отже, 4 з цих 10 МТК — №3, №5, №7, №9 — проходять по території України.

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

1. Чим обумовлено формування різних типів регіональних транспортних систем у світі? Яка різниця між північноамериканською та західноєвропейською транспортними системами?

2. До якої транспортної системи належить транспортна система України?

Отже:

. Транспорт об’єднує світове господарство і є матеріальною основою територіального поділу праці.

• Транспортна мережа на земній кулі розвинена нерівномірно. Рівень і характер розвитку транспорту окремих країн залежить від рівня розвитку продуктивних сил, розмірів території тощо.

• За об’ємом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку й особливості структури господарства країни або регіону, а за конфігурацією транспортної мережі — особливості розміщення господарської діяльності.

• Розвиток світової транспортної системи характеризується збільшенням шляхів сполучення і вантажних та пасажирських перевезень. При цьому темпи зростання перевезень перевищують темпи збільшення довжини транспортної мережі.

Завдання;

Опрацювати параграф 39 сторінки 217-223

Дати письмову відповідь на запитання!

1.Які ви знаєте пан’європейські транспортні коридори? Які з них проходять територією України?

2. Чому, на вашу думку, більшість контейнерних перевезень вітчизняними

залізницями у внутрішньому сполученні здійснюють у напрямку південь–північ, а в міжнародному сполученні — захід–схід?

3. Поясніть, чому суттєво відрізняється структура морських комерційних перевезень України та світу.

4. Як міжнародна спеціалізація України вплинула на структуру вантажоперевезень вітчизняних морських торговельних портів?

5. Зазначте причини, що зумовили, на вашу думку, збільшення довжини електрифікованих ділянок залізничних шляхів в Іспанії й Франції.

П’ятниця 23.04.2021, урок № 16

Тема уроку: Торгівля як вид послуг. Форми торгівлі. Показники зовнішньої торгівлі. Торгівля в Україні. Обсяги та структура експорту й імпорту товарів та послуг. Чинники концентрації роздрібної торгівлі в населених пунктах, регіонах.

Мета: охарактеризувати міжнародну торгівлю як одну з головних форм міжнародного співробітництва; визначати фактори, що впливають на динаміку та структуру міжнародної торгівлі; закріпити поняття «імпорт», «експорт», «сальдо торговельного балансу»; розвивати навички аналізу статистичних даних щодо обсягів зовнішньої торгівлі; навчити обчислювати сальдо торговельне; удосконалювати навички побудови картосхем; виховувати зосередженість, уважність.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ І ВМІНЬ

- Що таке торгівля? Зовнішня? Внутрішня?

- Які види торгівлі у нашому центрі? Оптова і роздрібна.

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Проблемне питання» (дослідження)

З 2009 року по сьогоднішній день Україна мала від’ємний торговельний баланс, або негативне сальдо, тобто імпорт переважав над експортом. Поміркуйте, у чому позитивні та негативні прояви цього соціально-економічного явища? (Для споживачів — більший вибір, нижчі ціни; для виробників — більш жорстка конкуренція, як наслідок — банкрутство підприємств, звільнення робітників, недоотримання податків тощо)

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Торгівля як вид послуг

- Однією з головних форм міжнародного співробітництва є міжнародна торгівля.

- Фактори, що впливають на динаміку, спрямованість та структуру зовнішньоторгових операцій:

• розвиток прямих коопераційних зв’язків між філіями, дочірніми та асоційованими компаніями ТНК;

• поява інтенсивно зростаючого сектора послуг та інформаційно-технологічного обміну;

• лібералізація міжнародної торгівлі в процесі переходу більшості національних економік до відкритості;

• розвиток інтеграційних процесів у різних регіонах світу;

• активізація діяльності ТНК.

Значення міжнародної торгівлі:

• інтенсифікує виробничий процес у національних господарствах з окремих напрямів;

• сприяє більш раціональному використанню економічних ресурсів на всіх рівнях господарювання;

• дозволяє повніше задовольняти зростаючі потреби населення;

• надходження від експорту — суттєве джерело накопичення капіталу на потреби промислового розвитку.

Економіку кожної країни умовно можна віднести до відкритої або закритої. Відкрита економіка — національна економіка, що вільно взаємодіє з економіками інших країн на ґрунті міжнародного поділу праці. Економіка України класифікується як мала відкрита: вона не настільки велика та розвинута, щоб впливати на світову процентну ставку і не настільки ізольована, щоб не відчувати на собі вплив подій, що відбуваються за кордоном.

Характерними рисами малої відкритої економіки України є:

• її частка у світовій торгівлі незначна, і тому вона відчутно не впливає на світову економіку;

• уряд контролює рух капіталів;

• відносна відособленість національної грошової одиниці від валютного ринку;

• внутрішня процентна ставка визначається світовою процентною ставкою.

2. Види і показники міжнародної торгівлі

Видами міжнародної торгівлі є: експорт (реалізація товарів і послуг за кордон) та імпорт (придбання товарів і послуг за кордоном).

Форми міжнародної торгівлі представлені: обміном споживчими вартостями (засоби виробництва й предмети споживання); обміном технологіями (ліцензії, патенти, «ноу-хау»); торгівлею послугами (інжиніринг, консалтинг, обробка та передача інформації, експертиза проектів); безвалютним товарообігом (компенсаційні угоди, бартер кліринговий і паралельний).

Кількісна оцінка міжнародної торгівлі надається за допомогою відповідних показників. Наприклад, сума експорту та імпорту є зовнішньоторговим оборотом країни. Зовнішньоторгова квота: відношення зовнішньоторгового обігу до обсягу валового внутрішнього продукту країни:

3. Географія зовнішньої торгівлі України

Пригадайте, що таке експорт, імпорт?

Структура експорту України за даними Держкомстату у 2016 році:

Металургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості дають понад 80% українського експорту.

4.Проаналізуйте графік зовнішньої торгівлі України

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами у І півріччі 2016 року становив 16623,3 млн.дол. США, імпорту – 17305,9 млн.дол. США

-Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з партнерами майже всіх країн світу.

-Найбільшими торговельними партнерами України є країни, в яких обсяги експортних поставок товарів значні. До таких країн відносяться Російська Федерація — від загального обсягу експорту (зменшились), Туреччина — 7,7 %, Італія — 4,4 %, Польща — 3,4 %, Білорусь — 3,2 % та Німеччина — 3 %.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Запишіть у зошит основні показники зовнішньої торгівлі:

а) експорт – це …

б) імпорт – це …

в) торгівельний баланс – це …

Завдання;

Опрацювати параграф 40 сторінки 224-228

Дати письмову відповідь на запитання!

· Що таке торгівля? Які розрізняють її форми?

· Поясніть відмінність між оптовою базою

та дистриб’ютерською компанією.

· Назвіть відмінності між такими закладами роздрібної торгівлі, як магазин і супермаркет.

· Визначте рівень концентрації торгівлі у вашій області та чинники, що впливають на нього.

П’ятниця 30.04.2021, урок № 17

Тема уроку: Туризм. Туризм як складник національної економіки, його види. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура. Туризм в Україні. Особливості природних рекреаційних ресурсів. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні. Туристичні райони в Україні.

Мета: Розширити знання учнів про розвиток туризму в Україні, його види, чинники розвитку; познайомити з об’єктами Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні, основними туристичними районами; сприяти розвитку пізнавальних здібностей учнів.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ І ВМІНЬ

Що називають територіальним поділом праці? Які наслідки територіального поділу праці? Що називають спеціалізацією?

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Проблемне питання» (дослідження)

Проведіть дослідження мобільних телефонів учнів класу. Які фірми та яких країн світу є виробниками мобільних телефонів? Чи є мобільні телефони українських виробників? Уявіть ситуацію, що економіка України є закритою (самодостатньою): тоді б в Україні не було мобільного зв’язку? Яке значення для сучасного життя мають зовнішньоекономічні зв’язки, торгівля? Зробіть висновки.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Туризм як складник національної економіки України, його види. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура.

Розповідь учителя

За даними Всесвітньої організації туризму (UNWTO), Україна входить до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань, посідає 7 місце.

Згідно рейтингу Всесвітньої Організації Туризму, Україна займає 8 місце у світі за кількістю туристичних візитів. Країну щороку відвідують більше 20 мільйонів туристів , в першу чергу із країн східної Європи, а також західної Європи, США і Японії. Сфера індустрії гостинності України включає як активні види відпочинку і спортивного туризму, (наприклад гірськолижний спорт) так і подорожі пізнавального характеру, на базі багатої археологічної і релігійної історії країни. У світі стають відомими численні лікувальні курорти, розташовані буквально у всіх регіонах України.

Реалізація розвитку туристичної індустрії в умовах ринку можлива при наявності чотирьох основних складових: капіталу; технології; кадрів; туристичних ресурсів.

Під рекреаційно-туристичними ресурсами в широкому розумінні цього терміну маються на увазі такі: економічні; природні; кліматичні; культурно-історичні; трудові; фінансові; соціальні; виробничі.

Природний потенціал України складають узбережжя Чорного, Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більш як 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. На їх основі створено 11 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам'ятники садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, але й міжнародне значення.

Туристичні ресурси мають такі основні властивості: привабливість, кліматичну привабливість, доступність, ступінь вивченості, екскурсійна значимість, пейзажні та відеоекологічні характеристики, соціально-демографічний стан, природничі запаси, спосіб використання тощо.

Дані ресурси використовуються в оздоровчих, туристичних, спортивних та пізнавальних цілях. Наприклад, у Карпатському регіоні є ресурси для спортивного виду рекреаційної діяльності. Це стосується гірськолижного, туристичного, мисливського, спелеологічного підвидів.

Туристичні ресурси умовно можна поділити на три групи: природні, інфраструктурні, історико-культурні.

Незважаючи на свою соціально-гуманну роль, туризм впливає на екологію. Зменшення впливу індустрії туризму на екологію регулюється на державному та міжнародному рівнях за рахунок: екологічної просвіти, обмеження рекреаційно-туристичного навантаження на природні ресурси, податкового регулювання.

Факторами формування територіальних туристично-рекреаційних об'єднань виступають: спільність території; ступінь зосередження (локалізація) рекреаційних закладів; інтенсивність зв'язків між ними та закладами, що їх обслуговують; наявність туристичних маршрутів; обсяг рекреаційних послуг тощо.

Виходячи з цих основних ознак в Україні можна виділити декілька рекреаційних районів з різною спеціалізацією, ступенем освоєння, перспективами розвитку, значенням їх для народногосподарського комплексу як регіону, так і України в цілому.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Таблиця»

Завдання.

Виходячи з даних таблиці, схарактеризуйте територіальну організацію рекреаційного комплексу України за Інтернет-ресурсами (індивідуальні повідомлення учнів)

Рекреа-ційна зона	Рекреаційні регіони	Перелік областей, в межах яких відбувається формування регіонів	Площа території (тис. кв. км)	Питома вага рекреа-ційного фонду розміщен-ня (%)	Рекреаційні райони	Рекреа-ційний профіль	Найважливіші курорти та туристичні центри
1	2	3	4	5	6	7	8
І. Західна	1.Карпат-ський (державно-міжнародно-го значення)	Закарпатська, Львівська, Чернівецька, Івано-Франківська	56,6	10,0	1.Перед-карпатський 2.Закар-патський 3.Гірсько-Карпатський	1.Багатопро-фільний, переважно курортно-оздоровчий 2.Переважно туристично-оздоровчий 3.Гірсько-спорти-вний	Трускавець, Моршин, Свалява, Львів, Яремче, Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці
	2.Придністровський (державно-регіонального значення)	Тернопільська, Вінницька, Хмельницька (півд. частини)	60,9	3,0	Подністров-ський	Оздоровчо-туристи-чний	Кам'янець-Подільський, Залішики, Міжгір'я
II. Центра-льно-Украї-нська	3.Подільський (державно-місцевий) 4.Придніпро-вський (державно- міжнародний) 5.Поліський (державно- міжнародний)	Тернопільська, Вінницька, Хмельницька (півн. частини) Київська, Чернігівська, Черкаська, Кіровоград-ська, Дніпропетров-ська, Полтавська Київська, Чернігівська, Волинська, Рівненська, Житомирська, Сумська	60,9 167,0 94,0	3,0 9,0 5,0	Південно-Бугський Столичний (Середньо-Дніпровсь- кий) Західно-Поліський	Оздоровчо-туристи-чний Туристично-оздоро-вчий Оздоровчо-Туристи-чний	Сатанів. Почаїв, Хмільник, Немирів Київ, Чернігів, Канів, Умань, Черкаси, Миргород Луцьк, Острог, Рівне, Шацьк
III. Східна	6.Придо- нецький (місцево-регіональний)	Харківська, Донецька (півн. частина), Луганська	63,3	7,0	Сшерсько- Донецький	Оздоровчий і екскурсійно-тури-стичний	Бермін-води, Слов'янськ, Слов'яногір- ськ, Харків, Краснодон, Суми, Тростянець
IV. Півден- на	8.Причорно- морський (державний) 9.Кримський (міжнаро-дний)	Одеська, Миколаївська, Херсонська АР Крим	86,4 27,9	25,0 30,0	Одеський ПБК	Лікувально- оздоровчо- туристичний Багатопро-фільний, переважно курортно- оздоровчий	Одеса, Ізмаїл, Очаків, Коблево, Сергіївка, Гопрі, Скадовськ, Лазурне Вел. Ялта, Вел. Алушта, Євпаторія, Саки, Судак, Феодосія, Бахчисарай

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні.

Презентація «7 чудес України».

Перші об’єкти, що знаходяться на території України, були занесені в список в 1990 році на 14-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З них шість включені в список за культурними критеріями і один об’єкт – за природними.

1. Київський Софійський собор і Києво-Печерська лавра (1990)

Софійський Собор – християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури і монументального живопису XI-XVIII століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Покликаний стати суперником храму Айя-Софія в Константинополі, Софійський собор символізував становлення Києва – столиці християнського князівства, як «Нового Константинополя». Собор був зведений в XI столітті, невдовзі після хрещення Русі (988 р) за князя Володимира.

Успенська Києво-Печерська лавра – одна з найбільших православних святинь України, визначна пам’ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври. З часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 році Києво-Печерська лавра була постійним центром православ’я на Русі. На території Верхньої Лаври діє «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник», якому в 1996 році було присвоєно статус національного. Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври. Обидві частини комплексу відкриті для відвідувачів. З 2007 року Києво-Печерська лавра також входить в список Семи чудес України. Саме цього об’єкту привласнений критерій «шедевр людського генія».

2. Ансамбль історичного центру Львова (1998).

Історичний центр Львова – перший район Львова, де було засновано місто. Це політичний, економічний і культурний центр міста. Територія ансамблю історичного центру складається з 120 га давньоруської та середньовічної частини міста, буферна зона визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га. Особливо цінними є архітектурні твори площі Ринок, вулиць Вірменської та Руської. Художню цінність європейського масштабу мають Вірменський собор, Успенська церква, собор Святого Юра та Домініканський костел.

3. Пункти геодезичної дуги Струве (2005)

Дуга Струве – це ланцюг тріангуляційних пунктів, що простягнулася на 2820 км по території десяти європейських країн, від Хаммерфеста в Норвегії до Чорного моря. Ці опорні точки спостережень були закладені в період з 1816 по 1855 рік астрономом Фрідріхом Георгом Вільгельмом Струве (він же Василь Якович Струве), який справив таким чином перший достовірний вимір великого сегмента дуги земного меридіана. Це дозволило точно встановити розмір і форму нашої планети, що стало важливим кроком у розвитку наук про Землю і топографічного картування.

Спочатку дуга складалася з 258 геодезичних «трикутників» (полігонів) з 265 основними тріангуляційними пунктами. У список об’єктів всесвітньої спадщини увійшли 34 таких пункти (найкраще уцілілих до теперішнього часу). Вони марковані на місцевості найрізноманітнішим чином: видовбані в скелях поглиблення, залізні хрести, піраміди з каменів або спеціально встановлені обеліски.

4. Незаймані букові ліси Карпат (2007)

Букові ліси Карпат – транснаціональний серійний природний об’єкт з десяти окремих масивів, розташованих уздовж осі завдовжки 185 км. Їх роль незамінна для розуміння процесів поширення деревної рослинності в Північній півкулі в різному природному оточенні. Нове розширення Списку включає п’ять лісових масивів загальною площею 4391 га, на додаток до 29 278 га букових лісів Словаччини та України, внесених до списку ЮНЕСКО в 2007 році.

5. Резиденція митрополитів Православної церкви Буковини і Далмації (2011)

Резиденція була побудована на місці старого єпископського палацу в 1864-1882 роках за проектом чеського архітектора Йозефа Главки. Об’єкт включає духовну семінарію і монастир і є видатним прикладом історичної архітектури XIX століття. Домінантою Семінарського корпусу є хрестоподібна церква, увінчана куполом. Її оточують парк і сад з рідкісними породами дерев. Ансамбль втілює архітектурні та культурні впливи багатьох епох і відображає впливовість Православної церкви за часів правління Габсбургів. Зараз тут розташовані центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

6. Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора (2013)

Херсонес Таврійський – місто, засноване стародавніми греками на Гераклейському півострові на південно-західному узбережжі Криму в 422-421 роках до н. е. як давньогрецька колонія. Протягом двох тисячоліть Херсонес був великим політичним, економічним і культурним центром Північного Причорномор’я, де був єдиною дорійською колонією. Херсонес був торговим містом, яке зникло, не витримавши конкуренції з генуезцями. Зараз є історико-археологічним заповідником.

7. Дерев’яні церкви Карпатського регіону (2013).

У 2013 році ЮНЕСКО внесла до Списку всесвітньої спадщини 16 унікальних дерев’яних церков, які відносяться до XVI-XIX століть. Половина з них розташовані на території Польщі, решта – в Україні. У кожному з цих споруд чітко простежуються елементи православного зодчества. Відмінності полягають лише в місцевих традиціях, які дають про себе знати в кожному історико-культурному регіоні. Представлені типи архітектури: гуцульський, галицький, бойківський і лемківський.

У список увійшли: Церква Святого Юра (Дрогобич, Львівська обл.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Матков, Львівська обл.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Нижній Вербіж, Івано-Франківська обл.), Церква зішестя Святого Духа (Потелич, Львівська обл.), Церква зішестя Святого Духа (Рогатин, Івано-Франківська обл.), Церква Святого Архангела Михаїла (Ужок, Закарпатська обл.), Церква Вознесіння Господнього (Ясіня, Закарпатська обл.), Церква Святої Трійці (Жовква, Львівська обл.).

Завдання;

Опрацювати параграф 42 сторінки 233-238

Дати письмову відповідь на запитання!

Чому туризм у світі нині визначає якість життя населення?

Схарактеризуйте роль туризму у світовому господарстві.

Поясніть, як туризм впливає на розвиток інших видів економічної діяльності.

Які складові туристичної інфраструктури є у вашій області?

Блог вчителя географії Демиденка Сергія Володимировича

9 клас

НАВЧАЛЬНИЙ РІК 2020-2021

П'ятниця 02.10.2020, урок № 2

6 комментариев: